Постанова

від 11.12.2008 по справі 5/94-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/94-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 грудня 2008 р.                                                                                    № 5/94-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді     Малетича М.М. (доповідач),

суддів:                             Кота О.В.,

                                        Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2008р. у справі № 5/94-08 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” до Державного промислового підприємства “Кривбаспромводопостачання” про стягнення 2885956,98 грн.,

за участю представників:

позивача:  Шаровський  С.А. дов. № 109 від 27.05.2008р.

відповідача: не  з'явились

                                                       Встановив:

У грудні 2007 року ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного промислового підприємства “Кривбаспромводопостачання”, з  урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення заборгованості за  договором про постачання електричної енергії № 104-Ц від 01.01.2002р. та додаткової угоди до нього в розмірі 3053075,90 грн., з яких: 2677532,23 грн. –заборгованість за спожиту у березні та вересні –листопаді 2007 року активну електроенергію, 31169,26 грн. –3% річних, 166693,49 грн. інфляційних втрат і 177680,95 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2008р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2008р., даний позов було задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 2403243,69 грн. основного боргу за спожиту протягом періоду вересень-листопад 2007 року активну електроенергію та, відповідно, за цей період прострочення платежу 24992,13 грн. –3% річних, 131035,98 грн. інфляційних втрат і 155677,75 грн. пені, а також належні стороні судові витрати.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2002р. між сторонами було укладено договір № 104-Ц на постачання електричної енергії, пунктом 2.1. якого передбачалось, що обсяги постачання електроенергії та її вартість визначаються в додатку № 1 за затвердженими тарифами НКРЕ України.

Згідно п. 4.2. договору розрахунки проводяться у такому порядку: до першої, другої та третьої щотижневої середи розрахункового місяця споживач сплачує за кожний тиждень 30% і з третьої до четвертої середи 10% вартості заявленого на розрахунковий місяць обсягу споживання електроенергії; остаточний розрахунок здійснюється за фактично спожиту електроенергію у розрахунковому місяці у термін до 7 числа місяця наступного за розрахунковим.

Додатковою угодою № 102-Ц від 01.10.2002р. пункт 4.2. договору було викладено в такій новій редакції: споживач вносить повну поточну оплату за активну електричну енергію в наступному порядку: першої, другої та третьої середи розрахункового місяця оплачує за кожний тиждень 25% вартості, встановленого на розрахунковий місяць обсягу споживання електроенергії, остання оплата у поточному розрахунковому місяці здійснюється за два банківських дні до кінця поточного місяця у сумі, що дорівнює різниці між вартістю 100% очікуваного споживання електроенергії у розрахунковому місяці та попередніх поточних платежів за електроенергію, яку споживач отримав у поточному місяці. Остаточний розрахунок здійснюється за фактично спожиту електроенергію в розрахунковому місяці протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання остаточного рахунку від енергопостачальника, який він повинен надати споживачеві не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем поставлялась відповідачу електроенергія відповідно до умов договору.

Проте, відповідач отриману від позивача електроенергію оплатив тільки частково –на суму 41 818,31 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість за період вересень-листопад 2007 року у розмірі 2 403 243,69 грн.

В той же час, відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Також, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, що згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, стаття 611 ЦК України передбачає настання в разі порушення зобов'язання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши обставини справи та враховуючи вимоги вищезгаданих норм матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції, яким позов в частині стягнення 2403243,69 грн. основного боргу за спожиту спожиту у березні та вересні –листопаді 2007 року активну електроенергію, а також 24992,13 грн. –3% річних, 131035,98 грн. інфляційних втрат і 155677,75 грн. пені, через прострочення оплати за вказаний період, було задоволено, слід залишити без змін.

Щодо заявленої позивачем до стягнення заборгованості за березень 2007 року в сумі 274288,54 грн. та нарахування у зв'язку із цим, річних, пені  та інфляційних, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановивши, що дана сума заборгованості вже була предметом розгляду у справі № 28/425-07 дійшов висновку про те, що провадження у цій частині позову слід припинити, на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.

Вказані висновки апеляційної інстанції є правильними і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам та наявним у справі матеріалам.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому підстав для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції, касаційна інстанція не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2008р. у справі № 5/94-08 –без  змін.

Головуючий –суддя:                                                        Малетич М.М.

судді:                                                                                    Кот О.В.

                                                                                                       Шевчук С.Р.