Постанова

від 26.09.2012 по справі 2а-11524/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2012 року 14:30 № 2а-11524/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Компторг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005602208 від 05.07.2012

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0005602208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі (3 619 353,00 грн. -основний платіж, 596 623,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Позивач вважає, що висновки працівників ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо нікчемності правочину, укладеного між ним і його контрагентом, не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про наявність у ПП "Компторг" умислу на отримання лише незаконної податкової вигоди та відсутність у підприємства наміру досягнення фінансово-господарського результату. У той же час, суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період, підтверджуються належним чином оформленими видатковими та податковими накладними. Відповідачем не надано жодних доказів того, що укладення та виконання договорів не відповідає дійсним намірам сторін, щодо набуття прав та обов'язків та носить безтоварний характер.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Приватне підприємство "Компторг" (ідентифікаційний код 36256926) зареєстровано 04.12.2008 року Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 298613); взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.12.2008 року за № 50996 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва. Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100275574 (форма № 2-ПДВ) від 19.03.2010 року Приватне підприємство "Компторг" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 362569226558).

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі наказу від 08.06.2012 року № 656, з метою виконання постанови старшого слідчого СВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва Марголіса Д.О. від 15.05.2012 року винесеної в рамках кримінальної справи № 56-3089, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Компторг" з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "КА"Паріс" та ТОВ "Екліпт" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт від 11 червня 2012 року № 356/22-08/36256926 (далі -Акт перевірки від 11.06.2012 року № 356/22-08/36256926).

За результатами перевірки встановлено порушення Приватним підприємством "Компторг" вимог п. 198.1, ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 3 619 353,00 грн ., у тому числі по періодах:

- за березень 2011 року на суму 190 281 грн.; - за серпень 2011 року на суму 577 136 грн.;

- за квітень 2011 року на суму 179 889 грн.; - за вересень 2011 року на суму 783 221 грн.;

- за травень 2011 року на суму 315 323 грн.; - за жовтень 2011 року на суму 191 392 грн.;

- за червень 2011 року на суму 547 386 грн.; - за листопад 2011 року на суму 152 488 грн.;

- за липень 2011 року на суму 444 123 грн.; - за грудень 2011 року на суму 238 114 грн.;

На підставі Акту перевірки від 11.06.2012 року № 356/22-08/36256926 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2012 року № 0005602208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3 619 353 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 596 623 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач у періоді з 01.01.2010 р. по 31.12.2011р. мав взаємовідносини з контрагентами -ТОВ "КА"Паріс" та ТОВ "Екліпт".

Як вбачається з Акту перевірки від 11.06.2012 року № 356/22-08/36256926, при проведенні перевірки ПП "Компторг", використано матеріали, які були надані СВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС а саме: копії постанов про порушення кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ "КА"Паріс", ТОВ "Екліпт" та ряду інших підприємств за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України;

- копія протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_2 від 03.04.2012р.;

- копія протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_3 від 03.04.2012р.;

- копія пояснення гр. ОСОБА_4 від 12.05.2011р.

- акти про результати документальних невиїзних перевірок ТОВ "Екліпт" №1349/23-9/37001992 від 17.10.2011р. та №1369/23-9/37001992 від 19.10.2011р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.07.2011р. та за серпень 2011р., відповідно;

- податкові декларації з ПДВ, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Як зазначено в акті, відповідачем зроблено висновок про відсутність матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача. Як з'ясовано в судовому засіданні такий висновок був зроблений лише на підставі податкової звітності контрагентів без врахування можливих договорів оренди, безоплатного користування майном, аутсорсингу персоналу.

Суд зауважує, що доводи відповідача, щодо неможливості здійснення контрагентами позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими і самі по собі, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зазначила, що в провадженні СВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС знаходиться кримінальна справа від 04.05.2012 року № 56-3089, порушена за фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ "Екліпт" за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст 205 КК України.

Згідно пояснення гр. ОСОБА_4 (засновник ТОВ "Екліпт") встановлено, що він зареєстрував на своє ім'я ТОВ "Екліпт" без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Зазначене пояснення суд до уваги не приймає оскільки воно не може бути доказом з огляду на вимоги ст. 65 Кримінально-процесуального Кодексу України , ст. 83 Податкового Кодексу України та ст. ст. 69 , 70 Кодексу адміністративного судочинства України .

Крім того, податковим органом проведено документальні невиїзні перевірки ТОВ "Екліпт" (код ЄДРПОУ 37001992) та складено акти №1349/23-9/37001992 від 17.10.2011р. та №1369/23-9/37001992 від 19.10.2011р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.07.2011р. та за серпень 2011р.

Згідно вказаних актів перевірки контрагента податковим органом, на його думку, встановлено порушення ТОВ "Екліпт": - ч.5 ст.203, ч.І, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Екліпт", при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України, також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.04.2010р. по 31.08.2011р., які підпадають під визначення ст.134 та ст.185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

На підставі вказаного податковим органом в акті від 11.06.2012 року № 356/22-08/36256926 зроблено висновки, що ТОВ "Екліпт" створене без наміру здійснення підприємницької діяльності, а з метою використання його реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, які у подальшому готівкою знімалися із вказаних рахунків.

Як зазначено в акті, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, в провадженні СВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС знаходиться кримінальна справа від 11.05.2012р. №56-3089, порушена за фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ "Ка"Паріс" (код ЄДРПОУ 37264351) та ряду інших підприємств за ознаками злочину, передбаченого ч.І ст. 205 КК України.

Відповідачем надано суду копії протоколів допиту свідка громадянина ОСОБА_2 від 03.04.2012р. та протокол допиту свідка громадянина ОСОБА_3 від 03.04.2012р., згідно яких дані особи фінансово-господарську діяльність ТОВ "Ка"Паріс" не вели, договори, угоди та інші документи від імені ТОВ «КА «Паріс» не підписували та не подавали, нікого на це не уповноважували. Підприємство ТОВ "Ка"Паріс" вони реєстрували або перереєстрували на своє ім'я лише за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Вищезазначене дало відповідачу підстави вважати, що всі правочини (договори), укладені між позивачем та ТОВ "Ка"Паріс" та ТОВ "Екліпт" без їх ідентифікації, є нікчемними, отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 статті 70 КАС України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 1 статті 138 КАС України - предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з статтею 65 КПК України - доказами в кримінальній справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Таким чином, пояснення засновника, протоколи допиту свідків ТОВ "КА"Паріс" та ТОВ "Екліпт" є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належними письмовими доказами, які встановлюють відповідні юридичні факти, не відповідають вимогам, що ставляться до доказів статтями 70 , 79 Кодексу адміністративного судочинства , ст.83 Податкового Кодексу України . На думку суду наявність протиправного умислу позивача не може бути підтверджена наданими документами .

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відтак, необґрунтованим є посилання відповідача на пояснення засновника ТОВ "Екліпт" гр. ОСОБА_4, протоколи допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засновника та директора ТОВ "КА"Паріс", світлокопії яких містяться в матеріалах справи, як на доказ нікчемності укладених між позивачем та ТОВ "КА"Паріс" та ТОВ "Екліпт" правочинів.

Лише факт порушення кримінальної справи, сам по собі не свідчить про спрямованість правочину на знищення майна чи відсутність господарських операцій і не позбавляє правова правового значення видані за цими господарськими операціями первинні документи.

Аналогічну правову позицію також висловлює Вищий адміністративний суд України ухвалі від 16 05 2012 р у справі №К/9991/6340/12, згідно якої посилання відповідача на протокол допиту директора обґрунтовано відхилено попередніми судовими інстанціями, так як ДПІ не надало доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екліпт" (Постачальник) та Приватним підприємством "Компторг" (Покупець) укладено договір купівлі -продажу № 01012011-01.

Серед умов договору відсутні положення які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету. Будь хто з осіб, що підписали договір на предмет наявності у них протиправного умислу навіть не опитувався. Докази про такий намір у відповідача відсутні.

Відповідно до видаткової накладної, копія якої міститься в матеріалах справи, ТОВ "Екліпт" у лютому 2011 року поставлено, а ПП "Компторг" отримано техніку на загальну суму 261 631,94 грн. в т.ч. ПДВ -43605,32 грн.

Оплата за отриманий товар від ТОВ "Екліпт" підтверджується банківською випискою № 26002215740000 з 01.01.2011 до 31.12.2011.

Податковий орган банківську установу не перевіряв, доказів, що перераховані позивачем кошти були використані не за призначенням платежу, не навів.

ТОВ "Екліпт" було виписано податкову накладну від 01.02.2011 року № 06 на загальну суму 261 631,94 грн. в т.ч. ПДВ -43605,32 грн.

Під час оформлення податкової накладної ТОВ "Екліпт" було зареєстроване платником ПДВ індивідуальний податковий номер 370019926555 № свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100274262 (згідно Акту перевірки від 17.10.2011 року № 1349/23-9/37001992 ТОВ "Екліпт"). Таким чином, податкові накладні підписані представником юридичної особи, що є платником ПДВ. Питання про перевищення повноважень представника, що підписав документи від імені ТОВ "Екліпт" в судовому порядку не порушувалося.

01 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ка Паріс" (Постачальник) та Приватним підприємством "Компторг" (Покупець) укладено договір купівлі -продажу № 01/04/11.

Серед умов цього договору відсутні положення які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету. Будь хто з осіб, що підписали договір на предмет наявності у них протиправного умислу навіть не опитувалися. Докази про такий намір у відповідача також відсутні.

Відповідно до видаткової накладної, копія якої міститься в матеріалах справи, ТОВ "Ка Паріс" у травні 2011 року поставлено, а ПП "Компторг" отримано техніку на загальну суму 1 038803,72 грн. в т.ч. ПДВ -173133,95 грн.

Оплата за отриманий товар від ТОВ "Екліпт" підтверджується банківською випискою № 26002215740000 з 01.01.2011 до 31.12.2011.

ТОВ "Ка Паріс" було виписано податкову накладну від 06.05.2011 року № 2 на загальну суму 1 038803,72 грн. в т.ч. ПДВ -173133,95 грн.

Під час оформлення податкової накладної ТОВ "Ка Паріс" було зареєстроване платником ПДВ індивідуальний податковий номер 372643526551 № свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100326267 (згідно Акту перевірки від 11.06.2012 року № 356/22-08/36256926 ПП "Компторг"). Таким чином, податкові накладні підписані представником юридичної особи, що є платником ПДВ. Питання про перевищення повноважень представника, що підписав документи від імені ТОВ "Ка Паріс" в судовому порядку не порушувалося.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" .

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 , первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 , визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ "КА"Паріс" та ТОВ "Екліпт" на момент здійснення правочинів не припинена, вони є платниками податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 370019926555 № свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100274262 ТОВ "Екліпт" та індивідуальний податковий номер 372643526551 № свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100326267 ТОВ "КА"Паріс" (згідно Акту перевірки від 11.06.2012 року № 356/22-08/36256926 ПП "Компторг").

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, мали оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Крім цього, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України ). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України ).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України ) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом , нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Вирішуючи спір про нікчемність правочину з підстав укладення його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільству, в усіх випадках потребує встановлення та доведення обставин, що підтверджують наявність умислу в діях хоча б однієї зі сторін.

Суд враховує той факт, що відповідачем не доведено факту притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності посадових осіб контрагентів позивача за ухилення від сплати податків або за інші правопорушення. Сторонами по даній справі не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб та визнання їх винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 205 або 212 КК України , яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ПП "Компторг" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

Крім того, згідно листа заступника начальника УПМ ДПС у м. Києві Усика О.І. від 20.09.2012 року № 2173/10/07049 в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб ПП "Компторг" відмовлено згідно з п. 2 ст. 6 КПК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача та ТОВ "КА"Паріс" та ТОВ "Екліпт" на укладення договорів було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договори спрямовані на реальне настання передбачених ними наслідків. Відтак, ПП "Компторг" правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3 619 353 грн., за період березень 2011 року грудень 2011 року.

Разом з тим, позивачем також надано докази того, що укладені договори купівлі-продажу з ТОВ "КА"Паріс" та ТОВ "Екліпт" пов'язані з господарською діяльністю Позивача.

Так, позивачем надано суду виписки по рахунку, докази руху товару по контрагенту ТОВ "Екліпт" за січень 2011 р., за лютий 2011 р.,за березень 2011 р., за квітень 2011 р., за липень 2011 р., згідно наданих доказів - видаткових та податкових накладних товар, отриманий ПП "Компторг" від ТОВ "КА"Паріс" та ТОВ "Екліпт", реалізувався іншим покупцям: згідно видаткових накладних № 2009 від 03.02.2011 року ТОВ "УАПРОМ", № 2044 від 04.02.2011 року ВАТ "Київський радіозавод", № 2048 від 07.02.2011 року ВАТ "ПЛЕМПТАХОРАДГОСП БОРВАРСЬКИЙ", № 2059 від 08.02.2011 року ТОВ "ПОЛІ-СЕРВІС", № 2060 від 11.02.2011 року ТОВ "ІБК"ЄВРОТЕХНОЛОГІЇ", № 3519 від 12.05.2011 року ТОВ "Спец-трейд", № 4180 від 12.05.2011 року ТОВ "С_В_Р", № 3771 від 12.05.2011 року ТОВ "КАРПАТИГАЗ" та ін., також копії довіреностей виданих цими підприємствами на отримання від ПП "Компторг" товару.

Таким чином, матеріали справи містять документальні докази, надані на підтвердження виконання договорів позивача із ТОВ "КА"Паріс" та ТОВ "Екліпт" які відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів, у позивача наявне підтвердження оплати придбання товару, а також використання їх у власній господарській діяльності, наявні податкові накладні, що дає позивачу правові підстави для віднесення сум ПДВ по вказаних операціях до податкового кредиту.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін, щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В зв'язку з тим, що ПП "Компторг" була правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "КА"Паріс" та ТОВ "Екліпт", висновки Акта від від 11.06.2012 року № 356/22-08/36256926 про порушення позивачем норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI є помилковими.

Суд також звертає увагу на ігнорування відповідачем приписів ст. 86.9 Податкового кодексу України. Доказів надсилання матеріалів перевірки (проведеної за постановою слідчого) правоохоронному органу не надано, у той же час у супереч прямої заборони Кодексу прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 619 353,00 та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 596 623,00 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0005602208, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкового повідомлення-рішення 05.07.2012 року № 0005602208.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства "Компторг" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05 липня 2012 року № 0005602208 про донарахування податку на додану вартість в загальній сумі 3 619 353 грн., винесене ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Приватного підприємства "Компторг" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій