Ухвала

від 10.10.2012 по справі 19/5014/2555/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/5014/2555/2012 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

---

УХВАЛА 10.10.12                                                                       Справа № 19/5014/2555/2012           Суддя Косенко Т.В.,   розглянувши матеріали  за позовом Приватного підприємства „Охоронне агентство „Фенікс-Луганськ”, м.Луганськ до Державного підприємства „Укрвуглеперспектива”,  смт.Ювілейне м.Луганськ про стягнення 30059 грн. 85 коп. В С Т А Н О В И В:           Позивач –Приватне підприємство „Охоронне агентство „Фенікс-Луганськ” звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою № 14 від 05.10.2012 до Державного підприємства „Укрвуглеперспектива” про стягнення 30059,85 грн., а саме: основного боргу у сумі 27999,04 грн., пені у сумі 1717,34 грн., 3% річних у розмірі 343,47 грн., за договором про надання охоронного обслуговування № 2 від 01.04.2012.           При вчиненні дій по підготовці та вирішенні питання про призначення позовних матеріалів до розгляду, судом встановлено, що за текстом позовної заяви № 14 від 05.10.2012 позивач просить вжити заходів щодо забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача, в обсязі, достатньому для повернення відповідачем загальної суми боргу.           В обргунтування свого клопотання позивач посилається на такі обставини: відповідач вже тривалий час своїми діями чітко дає зрозуміти, що не збирається виконувати зобов”язання за договором, не відповідає на контактні телефони, ухиляється від зустрічі, відкрито наголошує у колективі підприємства про відсутність наміру повертати гроші за надані згідно договору № 2 від 01.04.2012 послуги. Тобто, на думку позивача, є об”єктивні підстави вважати, що відповідач вчинить дії, які можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення за цим позовом, а саме будь-яким способом приховати наявні грошові кошти та майно.           Розглянувши вимогу позивача про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступного.           Відповідно до вимог ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський  суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з  своєї  ініціативи  має  право вжити,   передбачених   ст.67  цього  Кодексу,  заходів  до забезпечення  позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії  провадження  у  справі,  якщо  невжиття таких заходів може утруднити  чи  зробити неможливим виконання рішення господарського суду.           Частина 1 ст.67 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або  грошові  суми,  що  належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною  іншим   особам  вчиняти   дії,   що     стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі  виконавчого  документа  або іншого документа, за яким  стягнення  здійснюється  у  безспірному порядку; зупиненням  продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.           Пленумом Вищого господарського суду України в постанові № 16 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” з метою однакового і правильного застосування законодавства щодо забезпечення позову надані роз”яснення господарським судам, з яких вбачається, що відповідно  до  ст.66  Господарського  процесуального кодексу України заходи  до  забезпечення позову  застосовуються  господарським  судом  за  заявою  сторони, прокурора чи його заступника,  який подав позов,  або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.     Особа, яка  подала  заяву  про  забезпечення позову,  повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення  позову. З  цією  метою  та  з  урахуванням  загальних вимог,  передбачених ст.33  Господарського процесуального кодексу України,  обов'язковим  є  подання  доказів наявності  фактичних  обставин,  з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.     У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має   здійснити   оцінку  обґрунтованості  доводів  заявника  щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості  і  адекватності  вимог  заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін,  а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку  між  конкретним  заходом  до  забезпечення позову і предметом позовної вимоги,  зокрема,  чи спроможний такий захід  забезпечити  фактичне  виконання  судового  рішення  в разі задоволення позову; імовірності утруднення   виконання  або  невиконання  рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб,  що не є учасниками даного судового процесу.           В абз.2 п.2 даної постанови зазначено, що питання про    забезпечення    позову    може    вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.           В той же час, в п.3 цієї ж постанови встановлено, що умовою застосування  заходів  до  забезпечення  позову  за вимогами  майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми,  цінні папери тощо),  яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за  кількістю  або  погіршитись  за  якістю  на  момент виконання   рішення.   Отже,   найдоцільніше   вирішувати  питання забезпечення позову на стадії  попередньої  підготовки  справи  до розгляду (ст.65 Господарського процесуального кодексу України). Достатньо обґрунтованим    для    забезпечення    позову    є підтверджена  доказами  наявність  фактичних  обставин,  з   якими пов'язується  застосування  певного виду забезпечення позову.  Про такі  обставини   може   свідчити   вчинення   відповідачем   дій, спрямованих   на   ухилення   від   виконання  зобов'язання  після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі  дії  до  його  реалізації,  витрачання  коштів  не для здійснення розрахунків з позивачем,  укладення договорів поруки чи застави  за  наявності  невиконаного  спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в  заяві  на  потенційну  можливість  ухилення відповідача   від   виконання   судового   рішення  без  наведення відповідного  обґрунтування  не   є   достатньою   підставою   для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом,  визначається його відповідністю вимогам,  на забезпечення  яких  він  вживається.  Оцінка  такої  відповідності здійснюється   господарським   судом,   зокрема,   з   урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Пункт 4 постанови передбачає, що клопотання   про  забезпечення  позову,  яке  раніше  було відхилено повністю або частково,  може бути  подано  вдруге,  якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в  задоволенні  яких  було  відмовлено,  не  поширюється  заборона повторно звертатись до господарського суду. В п.7 зазначеної постанови встановлено, що обираючи,  який  саме  захід  забезпечення   позову   слід застосовувати  у  тій  чи іншій справі,  господарський суд повинен виходити з такого. У  позовному  провадженні  піддані  арешту  кошти   слід обмежувати  розміром  суми  позову  та  можливих  судових  витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки  боржника  чинним законодавством   не  передбачене,  але  господарський  суд  вправі накласти  арешт  на  кошти,  які  обліковуються  на   рахунках   у банківських  або  в  інших кредитно-фінансових установах,  у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових  витрат.  Відомості про наявність рахунків,  їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. З огляду на вищевикладене, господарський суд Луганської області відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не надано жодного доказу наявності фактичних обставин, з якими пов”язується застосування зазначених заходів до забезпечення позову; не надав відомостей про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті; не зазначив ознак, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна та не зазначив його місця знаходження.   Крім того, п.п.3 п.2 ч.2 ст.4 Закону України „Про судовий збір” передбачає справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову в розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати. Частиною 1 ст.4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Законом України „Про Державний бюджет України на 2012 рік” на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1073,00 грн. Тобто, враховуючи викладене, позивач при зверненні до господарського суду Луганської області з клопотанням про забезпечення позову повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1609,50 грн. В той же час, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/704/2012 від 23.05.2012 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір”” зазначено наступне. Підпунктом 3 п.2 ч.2 ст.4 Закону України „Про судовий збір” передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову. Водночас Господарським процесуальним кодексом України не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами ст.49 Господарського процесуального кодексу України у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. З огляду на викладене, враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносно подання клопотання про забезпечення позову слід покласти на позивача по справі. Окрім того, ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позивач,  прокурор  чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих  до  неї документів  відповідно  до  кількості  відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Пунктом 2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і  доданих до неї документів. Як вбачається з опису вкладення до цінного листа від 10.10.2012, який додано позивачем до позовної заяви, у якості доказу направлення копії позовної заяви відповідачу по справі, останньому було направлено не всі додатки зазначені в позовній заяві. Тобто позивачу необхідно надіслати додатки зазначені в позовній заяві відповідачу по справі, відповідно до вимог ст.56 Господарського процесуального кодексу України, та надати докази надіслання до матеріалів справи. Також, п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Частина 1 ст.3 Закону України „Про судовий збір” передбачає, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Згідно до ч.1 ст.4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 п.2 ч.2 цієї ж статті передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. При розгляді поданих матеріалів, судом встановлено, що позивачем сума сплаченого судового збору дорівнює 300,60 грн., тобто не відповідає розміру, встановленому діючим законодавством, оскільки розмір судового збору, що підлягає до сплати з даного позову складає 1609,50 грн. У зв”язку з чим позивачу необхідно здійснити доплату судового збору у встановленому порядку в розмірі 1308,90 грн. та надати докази сплати до матеріалів справи. Крім того, на зворотній стороні платіжного доручення від 09.10.2012       № 160 відсутній напис кредитної установи наступного змісту: „Зараховано в доход бюджету _____ грн. (дата)”, засвідчений підписами посадових осіб кредитної установи та її печаткою. В п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України                 № 01-06/1625/2011 від 21.11.2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір” зазначено, що на даний час зберігає чинність Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 за № 15. У вирішенні питань, пов”язаних зі сплатою та поверненням сум судового збору при розгляді справ господарськими судами, останніми мають враховуватися відповідні положення названої Інструкції в частині, що не суперечить Закону України „Про судовий збір”. Відповідно до п.14 вищезазначеної Інструкції при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника –останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: „Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. До того ж, подані позивачем матеріали містять незасвідчені копії. У зв”язку з чим судом звертається увага на те, що в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” роз”яснено, що письмові  докази  подаються  в  оригіналі або в належним чином засвідченій  копії  (ст.36  Господарського процесуального кодексу України). Якщо документи,  які мають значення для правильного вирішення спору,  і підписи  на  них  виготовлені  стороною  за  допомогою   будь-яких технічних   засобів,   то   такі   документи   повинні  прийматись господарським  судом  як  письмові   докази,   досліджуватись   та оцінюватись за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.               Копії, які  видаються  органами  державної   влади   України, органами  місцевого  самоврядування,  підприємствами,  установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п.5.27 Національного стандарту України "Державна  уніфікована  система  організаційно-розпорядчої документації.  Вимоги  до оформлення документів.  ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом  Державного  комітету   України   з   питань технічного регулювання  та  споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у  відповідних  органах,  підприємствах,  установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій,  - також і цих вимог.               Правила нотаріального    засвідчення     копій     документів встановлюються чинним законодавством.               У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам  вони  не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.               Подані сторонами     копії    документів,    виготовлені    з використанням технічних засобів  (фотокопії  тощо),  засвідчуються підписом  особи,  яка  їх  виготовила  або  яка  перевірила  їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади  (якщо  вона  є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).     Якщо подані  копії  документів,  у  тому  числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд  може  витребувати оригінали цих документів,  у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі,  яка  їх  подала.  Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.     У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при  дослідженні  витребуваних  оригіналів документів  з'ясовано  відповідність копій цим оригіналам,  то суд долучає  копії  до  матеріалів   справи,   зазначивши   про   таку відповідність  в  описовій  частині  рішення  або  в ухвалі,  якою закінчується розгляд справи.     Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів,  а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам,  то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала. Пунктом 2.4 цієї ж постанови передбачено, що подання   письмових  доказів,  якщо  їх  не  додано  до позовної заяви чи до відзиву на неї, має здійснюватися: або з супровідним листом через канцелярію суду; або безпосередньо в судовому засіданні за  резолюцією  судді (із   зазначенням   про   це  в  протоколі  відповідного  судового засідання,  якщо про долучення доказів до справи стороною чи іншою особою,  яка бере участь у справі,  заявлено усне клопотання) та з подальшою їх реєстрацією в канцелярії суду.      У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається  за  наявними  доказами,  оцінка  яких  здійснюється відповідно до вимог ст.ст.32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.           В п.3.3 зазначеної постанови встановлено, що суд не вправі повернути позовну заяву на підставі п.3  ч.1 ст.63  Господарського процесуального кодексу України з мотиву неподання документів,  що є доказами,  або подання не  засвідчених  належним чином  копій  документів,  оскільки  позивач  може  їх подавати до закінчення розгляду справи. Керуючись  ст.ст.33, 36, 56, 57, 61, 64-68 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області У Х В А Л И В: 1.Порушити провадження у справі та прийняти заяву до розгляду. 2.Розгляд справи призначити на 24.10.2012 об 11  год. 30  хв. 3.Засіданнявідбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: м.Луганськ, вул.Коцюбинського, б.2, кім.505 (5-й поверх). 4.Зобов'язати:                     позивача –надати письмові пояснення на відзив відповідача, документальне підтвердження пояснень; оригінали документів, які додані до позовної заяви в копіях, для огляду у засіданні (належним чином засвідчені копії до матеріалів справи); у разі часткової/повної сплати суми, що заявлена у позові, надати оригінали відповідних платіжних документів для огляду в засіданні, належні копії до справи; провести за своєю ініціативою звірення розрахунків з відповідачем на день слухання справи, за результатами звірення скласти акт, в якому вказати суму боргу, підписаний повноважними представниками сторін (керівником та бухгалтером) акт звірення у належній формі подати господарському суду; здійснити доплату судового збору в сумі 1308,90 грн., докази сплати надати до матеріалів справи; надати довідку Управління Державної казначейської служби України у м.Луганську Луганської області про зарахування судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення           № 160 від 09.10.2012; направити копії всіх додатків до позовної заяви відповідачу по справі, оригінал опису вкладення до цінного листа надати до матеріалів справи; письмово уточнити належну адресу для листування;                       відповідача –надати відзив на позовну заяву, докази його надсилання позивачу, документальне підтвердження викладених у відзиві доводів; документи у підтвердження правового статусу (свідоцтво, довідка, тощо); у разі часткової/повної сплати суми, що заявлена у позові, надати оригінали відповідних платіжних документів для огляду в засіданні, належні копії до справи; при наявності заперечень по справі –документальне підтвердження; прийняти участь у звіренні розрахунків з позивачем, при незгоді з сумою боргу надати контррозрахунок.          Суд вважає за необхідне попередити сторін, що за не надіслання витребуваних судом документів та за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторін, на підставі п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, з них може бути стягнутий штраф у сумі до 1700 грн. Звертається увага учасників судового процесу на необхідність надіслання поштової кореспонденції по даній справі за адресою: 91016, м.Луганськ, вул.Коцюбинського, б.2. Явка компетентних та повноважних представників сторін в засідання суду обов'язкова. Повноваження представників повинні бути оформлені у відповідності з вимогами ст.28 Господарського процесуального кодексу України та п.п.1.8, 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (копії документів, що підтверджують повноваження представників, повинні бути засвідченні належним чином).            Суддя                                                                                Т.В.Косенко