Рішення

від 16.11.2012 по справі 19/5014/2555/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.12 Справа № 19/5014/2555/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали за позовом

Приватного підприємства "Охоронне агентство "Фенікс-Луганськ", м.Луганськ

до Державного підприємства "Укрвуглеперспектива", смт.Ювілейне м.Луганськ

про стягнення 30059 грн. 85 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -Берест Д.О., представник за довіреність № 15-а від 11.10.2012;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 27999,04 грн., пені у сумі 1717,34 грн. та 3% річних у розмірі 343,47 грн. за договором про надання охоронного обслуговування № 2 від 01.04.2012.

В судових засіданнях 14.11.2012 та 16.11.2012, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, були оголошені перерви.

24.10.2012 представник подав заяву № 17 від 22.10.2012 про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить збільшити позовні вимоги і стягнути з відповідача крім суми загальної заборгованості в розмірі 30059 грн. 85 коп., завдані збитки в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що ним заявлені до стягнення додаткові витрати, які були сплачені за юридичні послуги в розмірі 5000,00 грн., та посилається на ст.44 Господарського процесуального кодексу України та ст.225 Господарського кодексу України, відповідно до якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною.

Дана заява була розглянута в судовому засіданні 14.11.2012 та відхилена з наступного.

В п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що передбачені ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві .

Пункт 3.11 цієї ж постанови містить, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема ст.22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України та зазначені в цій постанові.

Розглянувши подану заяву, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення витрат за юридичні послуги в розмірі 5000,00 грн. не підпадають під приписи ст.44 Господарського процесуального кодексу України, тобто не є судовими витратами, оскільки послуги надавались фізичною особою - підприємцем, не є збільшенням позовних вимог у розумінні ст.22 Господарського процесуального кодексу Україна, а по суті є поданням іншого (ще одного) позову, оскільки мають окремі предмет та підстави, непов'язані з заявленими вимогами в позовній заяві, у зв'язку з чим подана заява не може розглядатися в рамках даної справи. При цьому позивач не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

В судовому засіданні 14.11.2012 представник відповідача заявою № б/н від 14.11.2012 позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі.

15.11.2012 на адресу суду від позивача надійшла заява № 17в від 23.10.2012 про заявлення додаткових позовних вимог, в якій, посилаючись на ст.22 та ст.44 Господарського процесуального кодексу України та п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", просить крім загальної суми заборгованості в розмірі 30059 грн. 85 коп. стягнути додаткові витрати в розмірі 5000,00 грн., які були сплачені за юридичні послуги адвоката.

Враховуючи роз'яснення, надані постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", виходячи зі змісту поданої заяви, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, господарський суд розцінює заявлені вимоги, як судові витрати, які передбачені ст.44 Господарського процесуального кодексу України. На підставі чого дана заява була розглянута в судовому засіданні 16.11.2012 та прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 16.11.2012, після оголошеної перерви, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить власноручний підпис його представника на бланку запису про оголошення перерви та формуляр (протокол) судового засідання від 16.11.2012.

Відповідно до абз.2 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Через канцелярію суду відповідач супровідним листом № 283 від 16.11.2012 надав витребувані документи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Приватним підприємством "Охоронне агентство "Фенікс-Луганськ" (виконавець, позивач) та Державним підприємством "Укрвуглеперспектива" (замовник, відповідач) 01.04.2012 був підписаний договір № 2 на надання охоронного обслуговування, за умовами якого замовник доручає, а виконавець забезпечує охоронне обслуговування, яке включає організацію пропускного режиму та охорону майна на об"єкті Державного підприємства "Укрвуглеперспектива", який охороняється, розташованого за адресою: м.Луганськ с.Ювілейний (п.1.1 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2012 (п.10.1 договору).

Відповідно до п.2.4 договору виконавець починає охоронне обслуговування об"єкту з 01.04.2012 та несе з цього часу відповідальність по договору.

В п.6.1 договору сторони домовились, що загальна сума договору складає 13999,50 грн. в місяць, із розрахунку 12,75 грн. люд. час.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги за період з 01.04.2012 по 30.05.2012 на загальну суму 27999,04 грн., що підтверджується оформленими належним чином актами надання послуг (а.с.41-44).

Сторони дійшли згоди, що оплата замовником охоронного обслуговування здійснюється 50% суми на підставі рахунку-фактури до 20 числа поточного місяця, залишкову суму згідно акту виконаних робіт до 5 числа, наступного за звітним, місяця (п.6.3 договору).

Як вбачається з п.4.8 договору замовник зобов"язався здійснити своєчасну оплату виконаних виконавцем робіт.

В свою чергу відповідач взятих на себе зобов"язань не виконав, оплату за надані послуги не здійснив, у зв"язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 27999,04 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

17.09.2012 позивач вручив відповідачу претензію № 11 від 17.09.2012 (а.с.48) з вимогою оплатити заборгованість за надані послуги до 25.09.2012, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Враховуючи викладені приписи законодавства, умови договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 27999 грн. 04 коп. та про їх задоволення.

Згідно з п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

В силу ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.9 договору у разі несвоєчасного перерахування грошових коштів виконавцю за надані послуги, замовник виплачує пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочки.

Враховуючи приписи вищезазначених норм закону та умови договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 16.04.2012 по 04.10.2012 в загальному розмірі 1717,34 грн.

Але, як було з"ясовано в процесі розгляду справи, ухвалою господарського суду від 27.12.2010 у справі № 12/129б відносно відповідача було порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій.

Згідно ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.1999 № 784-ХІV мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ухвали господарського суду від 24.09.2012 у справі № 12/129б провадження у зазначеній справі припинено та скасовано мораторій.

Враховуючи викладене вище, належним періодом для нарахування пені є з 25.09.2012 по 04.10.2012 та розмір, який підлягає до стягнення, складає 114,75 грн. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити за необгрунтованістю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.04.2012 по 04.10.2012 в сумі 321,87 грн., тобто в решті позовних вимог стосовно стягнення 3% річних слід відмовити за безпідставністю.

Назва документуСумаПеріод оплатиПеріод простроченняСума 3% річних Рахунок № СчФ00000818 від 13.04.2012 6999,76до 20.04.2012 21.04.2012-04.10.2012 95,82 Акт № ОУ-00000822 від 30.04.2012 6999,76до 05.05.2012 06.05.2012-04.10.2012 87,21 Акт № ОУ-00001030 від 15.05.2012 6999,76до 05.06.2012 06.06.2012-04.10.2012 69,42 Акт № ОУ-00001269 від 30.05.2012 6999,76до 05.06.2012 06.06.2012-04.10.2012 69,42 321,87 За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, але підлягають до задоволення частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

В ухвалі господарського суду Луганської області про порушення провадження у справі № 19/5014/2555/2012 від 10.10.2012 було розглянуто клопотання позивача про забезпечення позову, в задоволенні якого відмовлено за необґрунтованістю та недоведеністю. Враховуючи те, що при зверненні з даним клопотанням до суду позивачем не було сплачено передбаченого Законом України "Про судовий збір" судового збору, відповідно до роз"яснень наданих в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/704/2012 від 23.05.2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" та приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за звернення з клопотанням про забезпечення позову у розмірі 1609,50 грн. підлягає стягненню в дохід Державного бюджету з позивача.

Стосовно заявлених вимог щодо стягнення витрат, які були сплачені за юридичні послуги адвоката господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

З 15.08.2012 набрав чинності Закон України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ч.1 ст.6 якого передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 26 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено підстави для здійснення адвокатської діяльності.

З п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 по справі №30/63.

Слід також зазначити, що витрати на правове обслуговування не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною сумою, про що зазначено в постанові Верховного Суду України від 04.03.2002 по справі №2/217.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивач повинен довести, що юридичні послуги надані саме адвокатом, а не будь-якою особою.

На підтвердження надання юридичних послуг позивач долучив до матеріалів справи договір № 15/1/2012 від 11.10.2012 про надання юридичної допомоги (а.с.68-70), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 488 від 28.10.2002 на ім"я Береста Олександра Олексійовича та копію видаткового касового ордеру від 15.10.2012 (а.с.73), яке свідчить про оплату наданих адвокатських послуг в сумі 5000 грн. 00 коп.

З огляду на надані позивачем докази, вбачається.

Договір № 15/1/2012 про надання юридичної допомоги від 11.10.2012 укладений між Приватним підприємством "Охоронне агентство "Фенікс-Луганськ" (клієнт) та Берестом Олександром Олексійовичем (адвокат), та за його умовами клієнт доручає, а адвокат приймає на себе доручення на надання клієнту в його інтересах юридичної допомоги в обсягах та на умовах, передбачених договором, а саме: участь в судовому процесі на стороні клієнта по стягненню наявної дебіторської заборгованості з Державного підприємства "Укрвуглеперспектива" (договір № 2 від 01.04.2012), представлення інтересів у суді: досудова підготовка, сбір доказової бази, складання позовних заяв, зустрічних позовів, апеляційних та касаційних скарг, участь в судовому розгляді при розгляді спорів в першій, апеляційній, касаційній інстанціях, а клієнт зобов"язується оплатити гонорар адвокату за надання юридичної допомоги на умовах договору, а також у випадку необхідності -фактичні витрати, пов"язані з виконання договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.3 договору адвокат має право на підставі виданої у встановленому порядку довіреності представляти клієнта з питань, які є предметом даного договору, у відносинах зі всіма організаціями, установами та громадянами, а клієнт на підставі п.2.4 договору зобов"язаний приймати роботу адвоката та підписувати акти про виконану роботу.

В п.п.2.1-2.2 договору сторони домовились, що розмір гонорару (фіксована сума) -5000,00 грн.; встановлений гонорар клієнт оплачує адвокату не пізніше 2 робочих днів з моменту підписання договору, на умовах 100% передплати.

Тобто, позивач не довів суду належними та допустимими доказами, що юридична допомога йому була надана саме адвокатом Берестом Олександром Олексійовичем, оскільки в судових засіданнях приймав участь Берест Дмитро Олександрович; досудова підготовка та складання позовної заяви також не могли відбуватись на підставі зазначеного договору, оскільки він укладений 11.10.2012, а позовна заява, з якою позивач звернувся до суду 10.10.2012, датована 05.10.2012, тобто заздалегідь до укладення договору про надання юридичної допомоги № 15/1/2012; з поданих позивачем матеріалів не вбачається, що Бересту Олександру Олексійовичу видавалась в установленому порядку довіреність на представлення інтересів клієнта; не надано доказів виконання будь-яких робіт, а саме не надані оформлені належним чином акти про приймання виконаних робіт; з копії видаткового касового ордеру № 295 від 15.10.2012 не вбачається, що оплата адвокатських послуг у розмірі 5000,00 грн. здійснена саме за договором про надання юридичної допомоги № 15/1/2012 від 11.10.2012.

Тому, на підставі вищезазначеного, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на надання юридичних послуг адвоката в сумі 5000 грн. 00 коп. слід відмовити за недоведеністю.

В судовому засіданні 16.11.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Охоронне агентство "Фенікс-Луганськ", м.Луганськ, до Державного підприємства "Укрвуглеперспектива", м.Луганськ, задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Укрвуглеперспектива", м.Луганськ, смт.Ювілейне, код 36006248 на користь Приватного підприємства "Охоронне агентство "Фенікс-Луганськ", м.Луганськ, вул.Луначарського, б.58, кв.20, код 35240213, заборгованість в сумі 27999 грн. 04 коп., пеню у розмірі 114 грн. 75 коп., 3% річних у сумі 321 грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 1522 грн. 54 коп., видати наказ позивачу.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Охоронне агентство "Фенікс-Луганськ", м.Луганськ, вул.Луначарського, б.58, кв.20, код 35240213 в доход державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач -УДКСУ у м.Луганську, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва „Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судовий збір за подання клопотання про забезпечення позову в сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.11.2012.

Суддя Т.В. Косенко

.