Рішення

від 15.10.2012 по справі 7/5005/5479/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.10.12р. Справа № 7/5005/5479/2012

За позовом Дочірнього підприємства "Ресторан Шахтар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрова Агенція "КВЕСТ", м. Павлоград Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк АВАЛЬ", м. Київ

в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк АВАЛЬ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 632 943, 12 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Якименко Є.П., дов. б/н від 04.07.2012р.;

від відповідача: Омельченко Є.В. дов. б/№ від 18.08.2011р. гол. юрисконсульт, Ткаченко Володимир Степанович дов. б/н від 23.04.2010р. заст. нач.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство «Ресторан Шахтар» Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрова Агенція «КВЕСТ» (далі за текстом -Позивач) 25 червня 2012 р. звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк АВАЛЬ» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк АВАЛЬ» (далі за текстом -Відповідач) із позовом про стягнення з останнього на свою користь 632 943,12 грн., з яких:

- 421 200,00 грн. -безпідставно отримані грошові кошти;

- 211 743,12 грн. -проценти за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, просить стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у сумі 12658,86 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 22.03.2002 р. між Дочірнім підприємством ресторан «Шахтар»Відкритого акціонерного товариства «Торгівельно-виробниче підприємство «Перлина», правонаступником якого було Дочірнє підприємство ресторан «Шахтар»Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал», а на даний час є Дочірнє підприємство «Ресторан Шахтар» Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрова агенція «КВЕСТ», та Павлоградською філією Акціонерного поштово-пенсійного Банку Аваль», правонаступником якого було Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен банк АВАЛЬ» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк АВАЛЬ», а на даний час є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк АВАЛЬ» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк АВАЛЬ», був укладений кредитний договір № 010/03-048. За кредитним договором відповідач відкрив позивачу поновлювану кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 470 000, 00 грн. строком з 22.03.2002 р. по 22.03.2003 р. із сплатою 40% річних.

У забезпечення повернення кредитних коштів за кредитним договором позивач передав відповідачу в заставу на підставі укладеного договору застави № ЮР 010/03-048 від 07.09.2002 р. належну позивачу на праві власності нежитлову будівлю загальною площею 1 608,5 кв.м (літ. А), оцінену сторонами в 949 100,00 грн. За умовами договору застави відповідач набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо кредит, проценти, штрафні санкції, що забезпечені заставою, не будуть сплачені у строк, передбачений кредитним договором. За кредитним договором відповідач надав позивачу у 2002 році кредитні кошти в розмірі 54 000,00 грн., які позивач у липні-серпні цього ж року повернув відповідачу та сплатив проценти за користування кредитними коштами у cумі 7 219,26 грн.

За таких обставин позивач стверджує, що не мав заборгованості по кредитному договору перед відповідачем, а відтак відповідач не набув права стягнення на предмет застави.

Однак, 25.11.2002 р. за заявою відповідача, до якої було додане, як вважає позивач, сфальсифіковане працівниками відповідача платіжне доручення про начебто отримання позивачем кредиту грошових коштів у сумі 416 000,00 грн., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижик О.С. був вчинений виконавчий напис за № 4497 про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно.

На виконання цього виконавчого напису в межах виконавчого провадження Дніпропетровською філією «Укрспец'юст»були проведені прилюдні торги по реалізації належного позивачу предмета застави про що складено акт від 22.12.2006 р., а грошові кошти в сумі 421 200,00 грн. від реалізації майна перераховані відповідачу.

У подальшому, вироком Павлоградського міськрайонного суду від 29.12.2006 р. у кримінальній справі встановлено, що відповідач не надавав позивачу зі свого позичкового рахунку грошові кошти в сумі 416 000,00 грн., а позивач їх не отримував, оскільки вони були викрадені працівником відповідача Кудряшовим А.М.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008 р. у справі №25/73-08 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно. Це рішення залишене в силі постановою Верховного Суду України від 28.04.2009 р. у справі № 3-1562 к09 39/29, яка була отримана позивачем у червні 2009 р.

Отже, як зазначає позивач, у нього було відсутнє зобов'язання з повернення кредитних коштів у сумі 416 000,00 грн., а тому у відповідача не було підстав для звернення стягнення на заставлене майно позивача.

Вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 421 200,00 грн. позивач обґрунтовує з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 20.12.2010 р. у справі № 7/10-10, а також нормативні положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Проценти у сумі 211 743,12 грн. за користування чужими грошовими коштами позивачем розраховані за період із 22.12.2006 р. по 25.05.2012 р. із урахуванням заявленої до стягнення суми безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів, діючої у вказаному періоді облікової ставки НБУ (а.с. 4 -5 т. 1) та з посиланням на нормативні приписи статтей 1214 Цивільного кодексу України і статтей 8, 1048 Цивільного кодексу України як на підставу застосування аналогії закону до спірних правовідносин.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та надав пояснення, аналогічні за змістом позовної заяви.

Крім того, представник позивача на доповнення до обґрунтувань позову надав до суду письмові пояснення від 25.07.2012 р. (а.с. 85 -87; 98 - 105 т. 1) та від 14.09.2012 р. (а.с. 98 -100

т. 3) стосовно заявлених ним до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та щодо подання самого позову і дотримання при цьому строку позовної давності.

Зокрема, правомірність здійсненого розрахунку суми процентів за користування чужими грошовими коштами представник позивача обґрунтовує правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 02.12.2008 р. у справі № 3/84, та Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.06.2006 р. у справі № 14/130 (а.с. 101 -105 т. 3).

Подання позову в цій справі в межах строку позовної давності представник позивача обґрунтовує постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2010 р. у справі

№ 7/10-10, в якій зазначено про право позивача заявити до стягнення безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 421 200,00 грн.

При цьому, представник позивача стверджує, що саме цим судовим рішенням було встановлено, що відповідач безпідставно отримав грошові кошти і що саме після прийняття зазначеної постанови йому стало відомо про те, що відповідач безпідставно отримав грошові кошти.

Разом із тим представник позивача посилається і на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2009 р. у господарській справі № 11/155-09 (№ 34/93-07), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 р., яким, як заявляє позивач, було задоволено його позов про розірвання кредитного договору № 010/03-48 від 22.03.2002 р., укладеного з відповідачем, та встановлена відсутність його заборгованості перед банком по кредиту в сумі 416 000,00 грн., а у відповідача - правові підстави для стягнення заборгованості на цю суму та процентів за їх користування.

За вказаних обставин представник позивача знову стверджує, що саме з 15.10.2009 р. позивачу стало відомо про безпідставність отримання відповідачем спірних грошових коштів у сумі 421 200,00 грн.

Відповідач надав письмове заперечення на позов, у якому просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 65 -68 т. 1).

Відповідач стверджує, що позивач отримав від відповідача кредитні кошти у повному обсязі, а саме у сумі 470 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 16.07.2002 р. на суму 416 000,00 грн., № 2 від 16.07.2002 р. на суму 27 000, 00 грн., № 3 від 18.07.2002 р. на суму

18 000, 00 грн., № 25 від 25.07.2002 р. на суму 9 000,00 грн. Відповідач звертає увагу на те, що договір застави для забезпечення повернення кредитних коштів був укладений сторонами 07.09.2002 р., тобто по закінченні майже двох місяців після надання кредитних коштів позивачу в загальній сумі 470 000,00 грн. та після сплати позивачем відповідачу відсотків за користування кредитними коштами, які розраховані від суми боргу за кредитним договором -470 000,00 грн.

Враховуючи систематичне невиконання позивачем умов кредитного договору щодо сплати відсотків за користування кредитом, а також те, що станом на 25.09.2002 р. заборгованість з боку позивача так і не була погашена, відповідач змушений був звернутися до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижик А.С. із заявою про вчинення виконавчого напису щодо звернення стягнення на заставлене майно.

25.11.2002 р. приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис за № 4497 про звернення стягнення на нерухоме майно, належне позивачу. На той час не існувало жодного спору стосовно неналежного виконання сторонами умов кредитного договору, а сам позивач не звертався до відповідача з будь-якими заявами щодо неотримання кредитних коштів у повному обсязі або з запереченнями відносно суми боргу.

На підставі виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем Павлоградського відділу державної виконавчої служби 26.11.2002 р. було відкрито виконавче провадження.

14.11.2005 р проведені прилюдні торги по реалізації арештованого заставленого майна та складено протокол № 5040146-31/210з-1 та акт про проведення прилюдних торгів від 22.12.2006 р.

29.12.2006 р. Павлоградським міськрайонним судом у кримінальній справі відносно працівника банку Кудряшова А.М. постановлено вирок, цивільний позов позивача на суму 416 000,00 грн. залишено без розгляду.

13.09.2007 р. ухвалою Верховного Суду України зазначений вирок скасовано в частині залишення цивільного позову без розгляду та направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

12.12.2007 р. ухвалою судді Павлоградського міськрайоного суду, залишеною без змін 19.05.2008 р. судом апеляційної інстанції, було відмовлено у відкритті провадження за даним позовом у зв'язку з підсудністю спору господарському суду (а.с. 78 -81 т. 3).

За вказаних обставин відповідач вважає, що про встановлення факту нанесення позивачу шкоди в сумі 416 000,00 грн. останньому стало відомо з набранням судовим вироком законної сили, а відрахування строку позовної давності почалось з 19.05.2008 р. та закінчилось 19.05.2011 р.

Відповідач також звертає увагу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008 р., залишеним без змін постановою Верховного Суду України від 28.04.2009 р., про визнання виконавчого напису недійсним і, посилаючись на нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених наказом міністра транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. за № 1149, спростовує твердження позивача про отримання ним копії постанови Верховного Суду України в червні 2009 р., а відтак і дотримання позивачем строку позовної давності на подання позову за обставин відліку його навіть із червня 2009 р.

Разом з тим, аналізуючи статтю 1212 Цивільного кодексу України, вважає, що у позивача наявне право на звернення з позовом не до нього, а до Державної виконавчої служби, яка реалізовувала заставлене майно, оскільки відповідач отримав не майно, а кошти від його реалізації.

На доповнення до цього заперечення представником відповідача подане додаткове обґрунтування заперечень від 26.07.2012 р. проти позову (а.с. 52 -63 т. 2), у якому він посилається на переписку між сторонами та зазначає про визнання позивачем заборгованості за кредитом, а також на ряд судових рішень, які спростовують правову позицію і обґрунтованість позовних вимог. Зокрема, представник відповідача зазначає, що рішеннями господарських судів від 06.04.2007 р., 07.08.2007 р., 08.11.2007 р. у справі № 34/92-07 за позовом позивача про визнання недійсним прилюдних торгів по реалізації майна, позивачу було відмовлено у задоволенні позову. Посилаючись на вирок Павлоградського міськрайонного суду від 29.12.2006 р. у кримінальній справі відносно Кудряшова А.М., звертає увагу на зазначені в ньому обставини отримання позивачем кредитних коштів у сумі 470 000,00 грн.

Крім того, представником відповідача було подане також письмове заперечення від 08.10.2012 р. на пояснення представника позивача від 14.09.2012 р. із спростуванням його доводів з огляду на безпідставність (а.с. 129-130 т. 3).

У судовому засіданні 06.09.2012 р. та 01.10.2012 р. на вимогу суду та за клопотанням представника відповідача Омельченко Є.В. були оглянуті надані ним належним чином засвідчені печаткою суду копії судових рішень, якими обґрунтовані заперечення відповідача проти позову, та звірені на ідентичність з їх ксерокопіями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 90 -92, 106 -134 т.1; а.с. 89, 99-100, 102, 110-111, 122-123, 129 -153 т. 2). Розбіжностей встановлено не було.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення на позов, надали пояснення, аналогічні змісту відзиву на позов, просили у позові відмовити, застосувати строк позовної давності.

На підставі розпорядження керівника апарату від 01.08.2012 р. № 1415 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ», відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №7/5005/5479/2012.

Згідно автоматизованої системи розподілу справу № 7/5005/5479/2012 передано на розгляд cудді Коліснику І.І.

Ухвалою господарського суду від 02.08.2012 р. справу № 7/5005/5479/2012 прийнято до свого провадження cуддею Колісником І.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.08.2012 р.

Розгляд справи відкладався з 14.08.2012 р. на 06.09.2012 р., з 06.09.2012 р. на 25.09.2012 р.

У судовому засіданні 25.09.2012 р. оголошено перерву до 01.10.2012 р. У судовому засіданні 01.10.12 р. оголошувалась перерва з 14.15 год. до 14.40 год. того ж дня, а по закінченні судового засідання розгляд справи був відкладений до 08.10.2012 р. У судовому засіданні 08.10.2012 р. оголошувалась перерва з 14.13 год. до 14.43 год. того ж дня.

Відповідно до ухвали господарського суду від 01.10.2012 р. строк вирішення спору у справі за письмовим клопотанням представників відповідача від 01.10.2012 р. було продовжено до 15.10.2012 р.

Запис розгляду судової справи здійснено за допомогою технічних засобів, а саме: автоматизованої системи «Документообіг господарських судів», для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер W03238040055.

У судовому засіданні 08.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2002р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», який змінив найменування на Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль», а в подальшому -на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується статутом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», затвердженим загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»/протокол № 3б-45 від 14.10.2009 р., погоджено Національним банком України 04.11.2009р., державна реєстрація змін проведена 05.11.2009 р./ (а.с. 65 т. 2, а.с. 28, 45-46 т. 3) в особі Павлоградської філії, як кредитором, та Дочірнім підприємством ресторан «Шахтар»Відкритого акціонерного товариства «Торгівельно-виробниче підприємство «Перлина», як позичальником, правонаступником якого внаслідок укладення договору № 1-ДП купівлі-продажу корпоративних прав від 29.08.2003 р. стало Дочірнє підприємство ресторан «Шахтар»Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал»(а.с. 33 т. 1), а в подальшому, внаслідок укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Дочірнього підприємства ресторан «Шахтар»Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал»(а.с. 30-31 т.1) - Дочірнє підприємство ресторан «Шахтар»Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрова Агенція «КВЕСТ», що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 815914 (а.с. 48 -52 т. 3), був укладений кредитний договір №010/03-048 (а.с. 11-12 т. 1).

За умовами цього кредитного договору кредитор відкриває позичальнику поновлювану кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 470 000,00 грн. строком з 22.03.2002 р. по 22.03.2003 р. зі сплатою 40% річних (п. 1.1).

07.09.2002 р. Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль», як заставодержатель, та Дочірнє підприємство ресторан «Шахтар»Відкритого акціонерного товариства «Торгівельно-виробниче підприємство «Перлина», як заставодавець, уклали договір застави № ЮР 010/03-048 (а.с. 13 т. 1).

Договір застави у день його укладення посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Кримським Е.В., зареєстровано в реєстрі за № 729.

Відповідно до п.1.1. договору застави цим договором забезпечується виконання заставодавцем своїх зобов'язань по своєчасному поверненню кредитних коштів у сумі 470 000,00 грн. згідно кредитного договору № 010/03-048 від 22.03.2002 р., укладеного із заставодержателем на строк до 22.03.2003 р., а також передбачених кредитним договором відсотків за користування кредитними коштами та сум неустойки (штрафів, пені).

Відповідно до п. 1.2. договору застави в забезпечення зобов'язань, вказаних у п. 1.1. договору застави, заставодавець на умовах, передбачених договором, а також згідно зі статтями 4, 11 Закону України «Про заставу» передає у заставу нерухоме майно, розташоване за адресою: місто Павлоград, вулиця Дніпровська, будинок 555, яке належить заставодавцю на праві колективної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Павлоградської міської ради від 25.07.2001 р. за № 506. Предметом застави згідно довідки -характеристики, виданої Павлоградським міжміським БТІ від 15.07.2002 р. № 3938, та експлікації внутрішніх площ до плану будівлі літери «А» ресторану «Шахтар», є будівля ресторану загальною площею 1 608,5 кв.м, а саме: 1, 10, 14, 45 - коридор; 2, 3, 12 - склади; 4, 5 -холодильники; 6, 7, 8, 9, 19, 29, 32, 33, 53 - кладові; І, XII, XIII, XIV, XV - тамбур; ІІ - ваги; ІІІ, ІV, V, VІ, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 62, 63, 64 - санвузол; VІІ, VІІІ, Х, ХІ, ХVІ, ХVІІ - сходи; 11 - гардероб; 13, 31, 34, 65 - приміщення; 15, 16, 17, 18 - зал; 20, 21, 22 - кабінети; 23, 24, 25, 26, 30 - цех; 27 - мойка; 28 - кухня; 41, 43, 44 - роздягальня; 46, 47 - магазин; 48, 49, 50, 51, 52, 55, 56, 57 - офіс; 54 - туалет; 58, 59, 60, 61 - кулінарія. Згідно експертної оцінки ринкова вартість об'єкта застави складає

949 100,00 грн.

Сторони договору застави оцінили предмет застави у 940 000,00 грн. (п. 1.4. договору застави).

Відповідно до пункту 2.3. договору застави заставодержатель набуває права стягнення заборгованості за рахунок предмета застави у випадку, якщо кредит, проценти, штрафні санкції, які були забезпечені заставою, не будуть сплачені у строк, передбачений кредитним договором № 010/03-048 від 22.03.2002 р.

25.11.2002 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижик О.С. вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за № 4497) про звернення стягнення на наступне нерухоме майно: будівля ресторану «Шахтар» літ. «А», загальною площею 1 608,5 кв.м, розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 555, яка складається з:

1, 10, 14, 45 - коридор; 2, 3, 12 - склади; 4, 5 - холодильники; 6, 7, 8, 9, 19, 29, 32, 33, 53 - кладова; І, XII, XIII, XIV, XV - тамбур; ІІ - ваги; ІІІ, ІV, V, VІ, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 62, 63, 64 - санвузол; VІІ, VІІІ, Х, ХІ, ХVІ, ХVІІ - сходи; 11 - гардероб; 13, 31, 34, 65 - приміщення; 15, 16, 17 - зал; 20, 21, 22 - кабінети; 23, 24, 25, 26, 30 - цех; 27 - мойка; 28 - кухня; 41, 43, 44 - роздягальня; 46, 47 - магазин; 48, 49, 50, 51, 52, 55, 56, 57 - офіс; 54 - туалет; 58, 59, 60, 61 - кулінарія.

За змістом виконавчого напису вищевказане нерухоме майно належить Дочірньому підприємству ресторан «Шахтар» Відкритого акціонерного товариства «Торгівельно-виробниче підприємство «Перлина» та заставлене ним Акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль» за договором застави № ЮР 010/03-048, посвідченим приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Кримським Е.В. 07.09.2002 р. за реєстровим № 729. За рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому чинним законодавством порядку заставленого майна, задовольнити вимоги Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» у сумі 498 699,66 грн., з яких 28 200,00 грн. - несплачені в строк відсотки за користування кредитними коштами за період із 01.09.2002 р. по 31.10.2002 р., 499,66 грн. - сума нарахованої пені за період із 01.10.2002 р. по 24.11.2002 р. З метою відшкодування кредиторові внесеної за вчинення виконавчого напису плати також підлягає стягненню з боржника 1 700,00 грн. Всього запропоновано стягнути суму 500 399,66 грн. (а.с. 14 т. 1).

Постановою державного виконавця Павлоградського міського відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції від 26.11.2002 р. відкрите виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису № 4497, виданого 25.11.2002 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижик О.С., про стягнення з Дочірнього підприємства ресторан «Шахтар» Відкритого акціонерного товариства «Торгівельно-виробниче підприємство «Перлина»на користь Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»боргу у сумі 500 399,66 грн.

Цією ж постановою з метою забезпечення виконання рішення накладено арешт на майно боржника вартістю 525 419,64 грн. (а.с. 15 т. 1).

У подальшому, виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження.

05.12.2002 р. державним виконавцем Павлоградського міського відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції при примусову виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з Дочірнього підприємства ресторан «Шахтар» на користь Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» 500 399,66 грн., на користь МПП «КИВ» 10 623,22 грн., на користь ТОВ «ЗСК» 1 741,94 грн. складено Акт опису й арешту майна, яким описано та арештовано будівлю ресторану «Шахтар» із усіма його приміщеннями (а.с. 16-17 т. 1).

14.11.2005 р. Дніпропетровською філією Спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст» Міністерства юстиції України проведені прилюдні торги по реалізації майна, належного Дочірньому підприємству ресторан «Шахтар» Відкритого акціонерного товариства «Торгівельно-виробниче підприємство «Перлина», про що складено протокол №5040146-31/210з-1 проведення прилюдних торгів від зазначеної дати.

За наведеним протоколом із прилюдних торгів реалізована нежитлова будівля ресторану «Шахтар» із його приміщеннями, місцезнаходження якої: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 555.

Відповідно до протоколу про проведення прилюдних торгів переможцем торгів стало ЗАТ «Магазин «Світоч», ціна продажу 520 000,00 грн. (а.с. 19 т. 1).

22.12.2006 р. начальником державної виконавчої служби у м. Павлоград та Павлоградському районі затверджений складений державним виконавцем державної виконавчої служби у м. Павлоград та Павлоградському районі на підставі протоколу № 5040146-31/210з-1 проведення прилюдних торгів від 14.11.2005 р. Акт про проведені прилюдні торги (а.с. 20 т. 1).

Відповідно до цього Акту переможець прилюдних торгів (покупець): ЗАТ «Магазин «Світоч», яке здійснило розрахунок за придбане майно у сумі 520 000,00 грн. згідно платіжних доручень №20 від 08.11.2005 р. та № 21 від 14.11.2005 р. Розрахунок здійснено у повному обсязі.

22.12.2006 р. Закритому акціонерному товариству «Магазин «Світоч» видане Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів (а.с. 25 т. 1).

Із коштів від реалізації на прилюдних торгах нежитлової будівлі відповідач у справі та стягувач у виконавчому провадженні отримав 421 200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 985 від 22.12.2006 р. (а.с. 23 т. 1).

У подальшому рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008 р. у справі № 25/73-08 за позовом Дочірнього підприємства «Ресторан «Шахтар»Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал»до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 22.11.2002 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижик О.С., зареєстрований в реєстрі за № 4497 про стягнення з ДП ресторан «Шахтар»ВАТ «Перлина»на користь АППБ «Аваль»498 699,66 грн. заборгованості та 1700,00 грн. нотаріальних витрат, шляхом звернення стягнення згідно договору застави № ЮР 010/03-048 від 07.09.2002 р. на нерухоме майно загальною площею 1 608,5 кв. м (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Павлоград, вул. Дніпровська, 555, визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с. 53 -55 т. 3).

Зазначене рішення господарського суду залишене в силі постановою Верховного Суду України від 28.04.2009 р. (а.с. 56 -58 т. 3).

При цьому Верховний Суд України погодився із встановленими судом першої інстанції обставинами справи, відповідно до яких згідно з платіжним дорученням відповідач надав позивачу кредитні кошти в розмірі 54 000,00 грн., які останнім були повернуті банку з виплатою процентів за користування ними. Щодо решти коштів, вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.12.2006 р., що набрав законної сили, з кримінальної справи по обвинуваченню Кудряшова А.М., якого визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.364, ч. 2 ст. 367 КК України, було встановлено факт незаконного перерахування грошових коштів в сумі 416000,00 грн. із судного рахунку АППБ «Аваль», який було відкрито позивачеві за умовами кредитного договору № 010/03-048 від 22.03.2002 р., на рахунок іншого підприємства, після чого грошові кошти було викрадено. Вироком встановлено, що платіжне доручення про перерахування зазначених коштів було сфальсифіковано, що підтверджується експертним висновком. Внаслідок таких дій ДП «Ресторан «Шахтар» ТОВ «Універсал» було завдано матеріальну шкоду на суму 416 000,00 грн.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 13.09.2007 р. зазначений вирок скасовано лише в частині вирішення цивільних позовів, а справу в цій частині направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 28.04.2009 р., вирішуючи спір, суд першої інстанції, на підставі встановлених фактів, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку щодо відсутності у позивача зобов'язання по поверненню кредитних коштів в сумі 416000,00 грн., які ним отримано не було, а також щодо відсутності у відповідача правових підстав для звернення стягнення на предмет застави внаслідок невиконання забезпеченого заставою зобов'язання (а.с. 57 т. 3).

Також рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2009 р. у справі №11/155-09(34/93-07) за позовом Дочірнього підприємства ресторан «Шахтар»Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал»до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Павлоградської філії акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»про розірвання кредитного договору № 010/03-048 від 22.03.2002 р. та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Дніпропетровської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до Дочірнього підприємства ресторан «Шахтар»Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал» про стягнення 88 681,52 грн. розірвано кредитний договір № 010/03-048 від 22.03.2002 р., у задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с. 69-70 т. 3).

Наведеним рішенням встановлено, що кредитні кошти у сумі 416 000,00 грн. позивачеві надані не були, що є порушенням Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2009 р. у справі № 11/155-09(34/93-07) залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2010 р. постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2009 р. у справі № 11/155-09(34/93-07) залишені без змін (а.с. 71 -75 т. 3).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2010 р. у справі № 7/10-10 за позовом Дочірнього підприємства «Ресторан Шахтар»Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрова Агенція «КВЕСТ»до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк АВАЛЬ»в особі Дніпропетровської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк АВАЛЬ»(а.с. 36 -42 т. 1), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 р. (а.с. 43 -48 т. 1), з відповідача на користь позивача було стягнуто 7 895 381,80 грн., з яких: 7366 082,70 грн. - збитки в розмірі реальної вартості втраченого позивачем нерухомого майна; 13 299,10 грн. - збитки у вигляді додаткових витрат; 116 000,00 грн. - збитки у вигляді неотриманих позивачем доходів; 400 000,00 грн. -моральна шкода.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2010 р. зазначені судові рішення у справі № 7/10-10 були скасовані за відсутності складу правопорушення, наявність якого обов'язкова при вирішенні питання про стягнення збитків.

При цьому Вищий господарський суд зазначив таке.

Встановивши протиправність поведінки відповідача у зв'язку з вчиненням ним дій щодо звернення стягнення на заставлене за договором застави від 07.09.2002 р. майно позивача, поза увагою судів обох інстанцій залишилось те, що факт відсутності підстав для звернення стягнення на майно відповідача через те, що кредитні кошти в сумі 416 000,00 грн. позивачеві відповідачем надані не були, встановлений вироком суду набагато пізніше ніж проведена реалізація майна. Отже, оскільки на момент вчинення відповідачем дій по зверненню стягнення на майно позивача, обставини щодо відсутності у позивача зобов'язання по поверненню кредитних коштів в сумі 416 000,00 грн. та, відповідно, відсутності у відповідача правових підстав для звернення стягнення на предмет застави відповідачу не були відомі, тобто на момент реалізації майна позивача відповідач діяв виключно у відповідності до вимог чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих позивачу.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишився і факт недоведеності позивачем розміру заявлених до стягнення збитків, виходячи з того, що відповідач в рамках проведеного виконавчого провадження по реалізації майна позивача отримав лише 421 200,00 грн., які позивач не позбавлений вимагати в іншому позовному провадженні в порядку вимог ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, коли судами повно, всебічно та об'єктивно з'ясовані фактичні обставини справи, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, колегія cуддів не вбачає підстав для повернення справи на новий розгляд і вважає, що рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові (а.с. 54 т. 1).

Враховуючи викладене, позивач вважає, що у позивача було відсутнє зобов'язання по поверненню кредитних коштів у сумі 416 000,00 грн., які ним не отримувались, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави на звернення стягнення на предмет застави і відповідно на отримання коштів у сумі 421 200,00 грн. від його продажу, що і є причиною спору.

Згідно з частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Отже гроші, отримані відповідачем за рахунок продажу нерухомості позивача в порядку звернення стягнення на нього, як і інше майно можуть бути об'єктом цивільних прав.

За змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України порушене або оспорюване право на таке майно підлягає захисту.

За таких обставин доводи відповідача про те, що у позивача наявне право на звернення з позовом не до нього, а до Державної виконавчої служби, яка реалізовувала заставлене майно, оскільки відповідач отримав не майно, а кошти від його реалізації, є безпідставними.

Факти, встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008 р. у справі № 25/73-08, яке набрало законної сили 28.04.2009 р., рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2009р. у справі № 11/155-09(34/93-07), яке набрало законної сили 15.10.2009 р., постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2010 р. у справі №7/10-10, а також вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.12.2006 р., з огляду на приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України, є преюдиціальними при вирішенні даного спору.

Так, за змістом частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені (ч. 3 ст. 35 ГПК України).

Отже, встановлені зазначеними судовими рішеннями факти відсутності правових підстав у відповідача для звернення стягнення на майно позивача через те, що кредитні кошти в сумі 416 000,00 грн. останнім не отримувались, є обов'язковими для суду при вирішенні спору між сторонами у цій справі.

Таким чином, з огляду на нормативні приписи частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний повернути позивачу 421 200,00 грн., отриманих ним від продажу з прилюдних торгів належного позивачу майна -нежитлових приміщень загальною площею 1 608,5 кв.м (літ. А), що знаходяться за адресою: м. Павлоград, вул. Дніпровська, 555.

За вказаних обставин суд відхиляє доводи відповідача у справі щодо належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами справи.

За цих же підстав суд відхиляє і посилання відповідача на ті судові рішення, якими, за доводами відповідача, підтверджується виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором належним чином. Наявність цих судових рішень не спростовує наявність інших судових рішень: про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, про розірвання кредитного договору, які прийняті з урахуванням вироку суду у кримінальній справі.

Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 211 743,12 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України за аналогією зі статтею 1048 Цивільного кодексу України, виходячи із облікової ставки НБУ, є безпідставними з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною другою статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 Господарського процесуального кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частина друга статті 1214 Цивільного кодексу України розміру процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлює, так само як і стаття 536 Цивільного кодексу України, яка вказує лише, що такий розмір визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

Судом встановлено, що спірні відносини між сторонами виникли внаслідок не договору чи закону, а внаслідок злочинних дій Кудряшова А.М. - працівника банку-відповідача, що в свою чергу і стало підставою для безпідставного звернення стягнення на заставлене майно, його продаж із прилюдних торгів та передачу органом державної виконавчої служби отриманих від цього грошей відповідачу.

На норму чинного законодавства, яка безпосередньо передбачала б розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами у спірних між сторонами відносинах, позивач не послався.

Частиною 1 статті 8 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу , інших актів законодавства, що регулюються подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних неврегульованих правовідносин та тих правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.

За частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, стаття 1048 Цивільного кодексу України унормовує визначення розміру процентів за договором позики, у зв'язку з чим дана норма закону має застосовуватись лише у разі наявності договірних відносин сторін і, як наслідок, вона може бути застосована за аналогією лише до грошових зобов'язань.

За обставинами справи правовідносини, що виникли між сторонами, за своєю правовою природою відмінні від договірних відносин позики, у зв'язку з чим застосування за аналогією положень статті 1048 Цивільного кодексу України є неправомірним.

Відповідач, не визнаючи позовні вимоги по суті, разом із тим заявляє про застосування строків позовної давності. Стверджує, що про факт нанесення позивачу шкоди в сумі 416 000,00 грн. позивачу стало відомо з набранням судовим вироком законної сили, а відрахування строку позовної давності почалось з 19.05.2008 р., тобто з дня винесення Апеляційним судом Дніпропетровської області ухвали про залишення без змін ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.12.2007 р. про відмову позивачу та іншим у відкритті провадження за позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від злочину.

У свою чергу позивач стверджує про початок відліку строку позовної давності як з 15.10.2009 р. - дня винесення Дніпропетровським апеляційним господарським судом постанови про залишення без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 11/155-09 (№ 34/93-07), так і з 20.12.2010 р. -дня винесення Вищим господарським судом України постанови у справі № 7/10-10, в якій зазначено про право позивача стягнути безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 421 200,00 грн. у порядку cтатті 1212 Цивільного кодексу України (а.с. 98 -100 т. 3).

Суд вважає позиції сторін щодо початку відліку строку позовної давності хибними з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк,у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду від 29.12.2006 р. у кримінальній справі № 1-57/06 встановлений факт злочинних, неправомірних дій Кудряшова А.М., а не відповідача.

Відсутність зобов'язань позивача за кредитним договором та безпідставність звернення стягнення на предмет застави були встановлені постановою Верховного Суду України від 28.04.2009 р., яким було залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008 р. у господарській справі № 25/73-08 за позовом Дочірнього підприємства «Ресторан «Шахтар»Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал»до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Саме з цього моменту позивач і мав змогу заявляти свою вимогу до відповідача про повернення безпідставно отриманого ним від продажу належного йому заставленого майна.

За таких обставин строк позовної давності закінчився 28.04.2012 р.

Позивач звернувся до суду з позовом у цій справі 25.06.2012 р., тобто з пропуском строку позовної давності про застосування якого і заявляє відповідач.

За частиною третьою - п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з частинами третьою -четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Судом встановлено, що в основі звернення стягнення на предмет застави, є виконавчий напис приватного нотаріуса від 25.11.2002 р. № 4497, який був вчинений внаслідок злочину, вчиненого Кудряшовим А.М. -працівником відповідача.

Із часу винесення судового вироку відносно Кудряшова А.М. позивач активно домагається відновлення свого порушеного права на майно, якого він незаконно лишився. Доказом цього є численні його позови, судові звернення, що знаходяться в матеріалах справи, до судових інстанцій усіх рівнів та із використанням усіх можливих засобів захисту свого порушеного права, передбачених законом, що не може не впливати на причину пропуску строку на звернення до суду з черговим позовом у цій справі.

Із огляду на зазначене, враховуючи, що за статтею 1 Конституції України держава Україна є правовою державою у якій згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий суд, господарський суд визнає причини пропущення позивачем строку позовної давності поважними, а його право на приватну власність таким, що підлягає захисту.

Враховуючи наведене вище, оцінюючи докази у справі у їх сукупності, як того вимагає стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, є правомірними та підлягають задоволенню лише позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 421 200,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32 - 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 85, 115 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»(01011, м. Київ, вул. Лескова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 35, код ЄДРПОУ 19358201) безпідставно одержані грошові кошти у сумі 421200,00 грн., судовий збір у сумі 8424,00 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.І. Колісник Повне рішення складено 15.10.2012 року