Постанова

від 10.10.2012 по справі 5011-34/6604-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2012 № 5011-34/6604-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Буравльова С.І.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Мосійчук Я.І. - представник за довіреністю від 25.09.2012 року;

від відповідачів: 1) не з'явилися;

2) не з'явилися;

3) не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес Плюс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 року

у справі № 5011-34/6604-2012 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «КоронАгро»

2) Приватного підприємства «Мерсес Плюс»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіон»

про солідарне стягнення 11 511 649, 66 дол. США

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КоронАгро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіон» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 151107К41 від 04.07.2007 року, із змінами та доповненнями, укладеним між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «КоронАгро» у сумі 11 511 649, 66 доларів США (еквівалент 91 951 603,99 грн. за офіційним курсом Національного банку України на 26.04.2012), 11 822 714,67 євро (еквівалент 124 712 579,59 грн. за офіційним курсом Національного банку України на 26.04.2012), 16 700 209,41 грн.

Вказана заборгованість станом на 26.04.2012 складалася з:

- 6 744 421,80 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом (основним боргом);

- 7 101 675,60 євро - прострочена заборгованість за кредитом (основним боргом);

- 4 703 885,66 доларів США - прострочена заборгованість за процентами;

- 4 668 610,77 євро - прострочена заборгованість за процентами;

- 7 927 503,18 гривень - прострочена заборгованість за процентами;

- 3 308 709,18 гривень - прострочена комісія (плата) за управлінням кредиту;

- 5 167 589,53 гривень - пеня за прострочення зобов'язань;

- 63 342,20 доларів США - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань;

- 52 428,30 євро - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань;

- 60 790,13 - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань;

- 235 617,39 гривень - інфляційна складова простроченого зобов'язання (втрати від інфляції).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1, як позичальником, своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого у останнього виникла прострочена заборгованість зі сплати суми кредиту, відсотків та комісії (плати) за управління кредитом. Оскільки на забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 (позичальником) за кредитним договором були укладені договір поруки № 151107Р8 від 04.07.2007 року між ТОВ «Мерсес плюс», банком та ТОВ «КоронАгро», та договір поруки № 151111Р16 від 15.12.2011 року між ТОВ «Зіон», банком та ТОВ «КоронАгро», за якими поручителі взяли на себе обов'язок відповідати солідарно перед банком за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, то вищевказана сума заборгованості повинна бути стягнута солідарно з усіх відповідачів.

В ході розгляду справи позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву № 010-5/2441 від 12.07.2012 про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог, відповідно до якої заборгованість за кредитним договором була розрахована станом на 11.07.2012 (було донараховано заборгованість за всіма її складовими за період з 24.05.2012 до 11.07.2012). А тому, позивач просив стягнуту солідарно з відповідачів 13 893 407,91 доларів США (еквівалент 111 050 009,42 гривень за офіційним курсом Національного банку України на 11.07.2012, 1 долар США = 7,993 грн.), 13 379 978,08 євро (еквівалент 131 383 370,14 гривень за офіційним курсом Національного банку України на 11.07.2012, 1 євро = 9,819401 грн.), 27 434 885,74 гривень, в тому числі:

- 8 522 010,72 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом (основним боргом);

- 8 093 306,16 євро - прострочена заборгованість за кредитом (основним боргом);

- 5 242 956,04 доларів США - прострочена заборгованість за процентами;

- 5 154 616,57 євро - прострочена заборгованість за процентами;

- 10 513 799,01 гривень - прострочена заборгованість за процентами;

- 3 669 957,80 гривень - прострочена комісія (плата) за управлінням кредиту;

- 12 515 247,69 гривень - пеня за прострочення зобов'язань;

- 128 441,15 доларів США - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань;

- 132 055,35 євро - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань;

- 138 748,13 гривень - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань;

- 597 133,11 гривень - інфляційна складова простроченого зобов'язання (втрати від інфляції).

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати повністю і прийняти нове.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення по справі без належного розрахунку заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А., Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю. та призначено на 10.09.2012 року.

У судове засідання 10.09.2012 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес Плюс» не з'явився, однак через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням на лікарняному.

Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2012 року не заперечував проти заявленого клопотання.

Представники відповідачів 1 та 3 у судове засідання 10.09.2012 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 року відкладено розгляд справи до 24.09.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням суддів Дідиченко М.А. та Пономаренка Є.Ю. у відпустці, справу № 5011-34/6604-2012 передано до розгляду колегії суддів у складі: Баранець О.М. - головуючий, Буравльов С.І., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року справу № 64/162-65/85-2012 прийнято до свого провадження колегією судді у складі: Баранець О.М. - головуючий, Буравльов С.І., Остапенко О.М. та призначена до розгляду на 10.10.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012, у зв'язку із виходом головуючого судді Дідиченко М.А. та судді Пономаренка Є.Ю. з відпустки, справу № 64/162-65/85-2012 передано головуючому судді: Дідиченко М.А., суддям: Пономаренку Є.Ю., Буравльову С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року справу № 64/162-65/85-2012 прийнято до свого провадження колегією судді у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю.

У судовому засіданні 10.10.2012 року представник позивача зазначив, що заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.202 року у справі № 5011-34/6604-2012.

Представники відповідачів у судове засідання 10.10.2012 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Зазначена відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Дана позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Приймаючи до уваги наявність на ухвалі від 10.08.2012 року штампу канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, а також повідомленнями про вручення представникам ТОВ «Зіон», ТОВ «Мерсес Плюс» та ТОВ «КоронАгро» поштових відправлень, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 04.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КоронАгро» (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір № 151107К41, відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 якого банк відкрив позичальникові невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію, з лімітом кредитної лінії в розмірі:

- з 04.07.2007 року до 03.10.2008 року - еквівалент 45 900 000,00 євро;

- з 03.10.2008 року до 09.10.2008 року - 27 876 943,08 доларів США, 26 102 440,39 євро, 67 500 000,00 гривень;

- з 09.10.2008 року до 29.04.2010 року - 27 876 943,08 доларів США, 29 353 592,12 євро, 67 500 000,00 гривень;

- з 29.04.2010 року - 27 876 943, 08 доларів США, 29 353 592,12 євро, 303 600 000,00 гривень,

та з кінцевим терміном погашення кредиту: 25.12.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов пункту 3.3 кредитного договору банком був наданий кредит шляхом:

- перерахування кредитних коштів на рахунки, указані позичальником (згідно наданих позичальником платіжних доручень, реєстрів платежів, листів, заяв), для здійснення платежів згідно цілей, передбачених кредитним договором;

- перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, в тому числі при необхідності конвертації кредитних коштів, з метою подальшого їх використання останнім для цілей, передбачених кредитним договором;

- здійснення платежів за трьома безвідкличними підтвердженими акредитивами без покриття, відкритими Банком у євро (SWIFT-повідомлення про відкриття: від 05.07.2007 (акредитив №07190NB276), від 05.07.2007 (акредитив №07193NB276), від 10.10.2008 (акредитив №08347NB276)) на підставі заяв Позичальника (від 04.07.2007, від 05.07.2007 та від 10.10.2008) на користь компанії Wiegand GmbH"(бенефіціара), підтверджених DEUTSCHE BANK AG (SWIFT-повідомлення про підтвердження: від 06.07.2007 (акредитив №07190NB276), від 06.07.2007 (акредитив №07193NB276), від 10.10.2008 (акредитив №08347NB276)).

Дані факти відображено на відповідних рахунках позичальника відповідно до умов кредитного договору, а також підтверджується, меморіальними ордерами: №14960 від 18.02.2009, №26343 від 24.12.2008, №25590 від 07.11.2008, №27099 від 24.09.2008, №13634 від 18.09.2008, №11337 від 07.08.2008, №22002 від 11.06.2008, №25768 від 22.05.2008, №13350 від 24.04.2008, №8615 від 09.11.2007, №10 від 14.07.2010, №9 від 14.07.2010, №38162 від 13.05.2009, №15605 від 06.05.2009, №15604 від 06.05.2009, №15451 від 06.05.2009, №20078 від 17.04.2009, №30374 від 03.10.2008, №10998 від 19.072007, №7815 від 25.07.2007, №10528 від 06.08.2007, №11277 від 18.09.2007, №11375 від 01.10.2007, № 12705 від 03.12.2007, №10639 від 04.12.2007, №10959 від 19.12.2007, №9128 від 24.12.2007, №11321 від 16.01.2008, №13206 від 06.02.2008, №10927 від 26.02.2008, №11483 від 05.03.2008, №14294 від 01.04.2008, №12802 від 04.04.2008, №11607 від 07.04.2008, №13727 від 02.06.2008, №28549 від 06.06.2008, №24469 від 19.06.2008, №26987 від 23.06.2008, №31321 від 02.07.2008, №25813 від 03.07.2008, №11554 від 04.08.2008; SWIFT-повідомленнями: від 09.11.2007, від 11.06.2008, від 07.08.2008, від 07.11.2008, від 23.12.2008, від 18.02.2009; платіжними повідомленнями: №24934 від 24.12.2008, №11753 від 19.02.2009.

За умовами кредитного договору позичальник, зокрема, зобов'язався своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором (стаття 5 кредитного договору), а саме:

- погашати кредит у валюті кредиту шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок, зазначений в пункті 3.8 кредитного договору в порядку та у строки, визначені положеннями пунктів 3.2, 3.4 та 3.7 кредитного договору згідно з графіком надання та погашення кредиту (Додаток №1 до кредитного договору);

- сплачувати у валюті кредиту проценти за користування кредитом в порядку, встановленому положеннями пунктів 3.5 та 3.7 кредитного договору у розмірі, визначеному пунктом 3.2 кредитного договору (яка збільшується у розмірі та у випадках, передбачених в підпункті 3.2.4 пункту 3.2 кредитного договору):

- з 04.07.2007 до 01.07.2008 - 11,5% річних;

- з 01.07.2008 до 03.10.2008 - 12,5% річних;

- з 03.10.2008 до 09.10.2008 - 12,5% річних для заборгованості в доларах США та євро, 23% річних для заборгованості в гривнях;

- з 09.10.2008 до 01.04.2010 - 12,5% річних для заборгованості в доларах США згідно з підпунктом 3.2.1 (а) пункту 3.2 кредитного договору та для заборгованості в євро згідно з підпунктом 3.2.1 (б) пункту 3.2 кредитного договору, 15% річних для заборгованості за акредитивом згідно з підпунктом 3.2.1 (б) пункту 3.2 кредитного договору, 23% річних для заборгованості в гривні згідно з підпунктом 3.2.1 (в) пункту 3.2 Кредитного договору;

- з 01.04.2010 до 01.03.2011 - 12,5% річних для заборгованості в доларах США згідно з підпунктом 3.2.1 (а) пункту 3.2 кредитного договору та для заборгованості в євро згідно з підпунктом 3.2.1 (6) пункту 3.2 кредитного договору, 15% річних для заборгованості за акредитивом згідно з підпунктом 3.2.1 (6) пункту 3.2 кредитного договору, 17% річних для заборгованості в гривні згідно з підпунктом 3.2.1 (в) пункту 3.2 кредитного договору;

- з 01.03.2011 до 01.10.2012 - 7,65% річних для заборгованості в доларах США згідно з підпунктом 3.2.1 (а) пункту 3.2 кредитного договору, 6,55% річних для заборгованості в євро згідно з підпунктом 3.2.1 (б) пункту 3.2 кредитного договору, 10,77% річних для заборгованості в гривні згідно з підпунктом 3.2.1 (в) пункту 3.2 кредитного договору;

- сплачувати в порядку, встановленому в пунктах 4.1 та 3.7 кредитного договору комісії (плати) за кредитом, у розмірі, визначеному в пункті 3.2 кредитного договору;

- сплачувати у випадках та у розмірах, передбачених кредитним договором, штрафні санкції, в тому числі пеню за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а також інших платежів за кредитним договором за кожний день прострочення, включаючи день платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня (пункти 3.2, 7.2 кредитного договору).

Проте, ТОВ «КоронАгро» у порушення вищевказаних норм свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувало.

У зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором по сплаті процентів за липень 2010 року - січень 2012 pоку, банком були направлені позичальнику вимоги про погашення заборгованості: від 13.02.2012 №158-01/686 та від 20.02.2012 №158-01/764. Разом з тим, ТОВ «КоронАгро» не погасило вказану заборгованість за процентами, і крім того порушило ще свої зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті комісій, у зв'язку з чим йому було направлено банком повідомлення від 05.03.2012 року №158-01/1893 про порушення зобов'язань з вимогою негайно погасити заборгованість (копія з доказами отримання міститься у матеріалах справи). Однак, дана вимога банку також не була виконана.

На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 04.07.2007 року між ТОВ «Мерсес плюс», банком та ТОВ «КоронАгро» був укладений договір поруки № 151107Р8 (надалі - договір поруки 1), а 15.12.2011 року між ТОВ «Зіон», банком та ТОВ «КоронАгро» був укладений договір поруки № 151111Р16 (надалі - договір поруки 2).

Відповідно до умов пунктів 3.1 договорів поруки поручителі взяли на себе обов'язок солідарно відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 151107К41 від 04.07.2007 року.

Із змісту положень пункту 3.2. договорів поруки вбачається, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором банк має право вимагати виконання цих зобов'язань у поручителів та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Як вбачається із матеріалів справи, банком неодноразово направлялись поручителям відповідні повідомлення про порушення зобов'язань позичальником з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором, а саме, вимоги про погашення заборгованості: №158-01/767 від 20.02.2012, №158-01/766 від 20.02.2012, №158-01/1891 від 05.03.2012, №158-01/1892 від 05.03.2012. Однак, відповіді на вимоги поручителі не надали, заборгованість не погасили.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України (у редакції статті чинній на момент укладання кредитного договору та виникнення прострочення сплати боргу) передбачалося, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача 1 у зв'язку із порушеннями строків сплати суми кредиту згідно із графіками надання та погашення кредиту, процентів та комісії з управління кредитом, нарахованих за період з липня 2010 року - січень 2012 року, виникла заборгованість, ознаки якої визначені пунктом 6.1 статті 6 кредитного договору.

Так, за за період з липня 2010 року - січень 2012 року за відповідачем 1 обліковувалась прострочена заборгованість за кредитними договорами:

- за основним боргом (кредитами) - 6 294,79 тис. доларів США, 6 628,23 тис. євро та 78 955,06 тис. грн.;

- за процентами - 4 348,17 тис. тис. доларів США, 4 348,45 тис. євро та 6 165,41 тис. грн..;

- за комісіями за управління активами - 4 951,17 тис. грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 6.2 статті 6 Кредитного договору якщо сталася і триває Подія невиконання зобов'язань, Банк письмово повідомляє Позичальника (у порядку, зазначеному в пункті 8.3 Кредитного договору), що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, комісії, а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню.

У повідомленні про порушення зобов'язань від 13.02.2012 № 158-01/686, банком ставилась вимога до відповідача-1 про дострокове повернення кредиту протягом 10 банківських днів з дати отримання цього повідомлення. Дане повідомлення було отримано відповідачем-1 16.03.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи.

Отже, враховуючи вищевказані норми та умови пункту 6.2 статті 6 кредитного договору, позивач правомірно просить стягнути з відповідача достроково суму наданого кредиту.

Так, перевіривши розрахунок заборгованості позивача, колегія суддів приходить до висновку, що він є вірним, здійснений з дотриманням норм чинного законодавства та положень кредитного договору, а тому заборгованість відповідача 1 перед позивачем за кредитним договором становить:

- 8 522 010,72 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом (основним боргом);

- 8 093 306,16 євро - прострочена заборгованість за кредитом (основним боргом);

- 5 242 956,04 доларів США - прострочена заборгованість за процентами;

- 5 154 616,57 євро - прострочена заборгованість за процентами;

- 10 513 799,01 гривень - прострочена заборгованість за процентами;

- 3 669 957,80 гривень - прострочена комісія (плата) за управлінням кредиту.

При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта - відповідача 2 про те, що розрахунок заборгованості позивачем зроблений без дотримання норм законодавства є необґрунтованим, не доведений належними доказами. Зокрема, відповідачем 2, не заперечуючи проти наявності боргу, не надано контррозрахунку, який би підтверджував викладені в апеляційній скарзі обставини.

Доказів сплати вищевказаної суми заборгованості станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять.

Відтак, колегія суддів вважає за законні та обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за час прострочення виконання грошових зобов'язань, підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі:

- 128 441,15 доларів США - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань;

- 132 055,35 євро - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань;

- 138 748,13 гривень - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань;

- 597 133,11 гривень - інфляційна складова простроченого зобов'язання (втрати від інфляції).

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам кредитного договору.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з підпунктом 3.2.6 пункту 3.2, пунктом 7.2 Кредитного договору в разі невиконання зобов'язань згідно з пунктами 3.4.1, 3.5.1, статтею 4, пунктом 7.3 цього Договору Позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі зазначеному у пункті 3.2 цього Договору, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати. Розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим Договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок суми пені, доданий позивачем до матеріалів справи, відповідає умовам кредитного договору та матеріалам справи.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені у загальній сумі 12 515 247,69 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 3 договорів поруки встановлено солідарну відповідальність боржника і поручителів.

При цьому, відповідно до пунктів 4.1.1 договорів поруки банк має право вимагати від поручителів задоволення всіх своїх вимог у повному обсязі, що випливають з кредитного договору та інших понесених витрат внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов'язання.

Судом враховано, що відповідно до пункту 4.1.1 договору поруки 2 банк має право вимагати від ТОВ «Зіон» задоволення у повному обсязі всіх грошових вимог, що випливають з основного зобов'язання у випадку, якщо позичальник (відповідач 1) не виконає грошове зобов'язання, передбачене кредитним договором, протягом 20-ти днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення банку про факт такого невиконання.

Повідомлення про порушення відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором (№158-01/1892 від 05.03.2012) відповідач 3 отримав від позивача 12.03.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 03150 2585048 4, копія якого міститься у матеріалах справи.

Аналогічне повідомлення 16.03.2012 року було отримано і відповідачем 2, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 03150 2585047 6, копія якого міститься у матеріалах справи.

Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи зазначене, колегія суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 року у справі № 5011-34/6604-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 року у справі № 5011-34/6604-2012 - без змін.

3. Матеріали справи № 5011-34/6604-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Буравльов С.І.

Пономаренко Є.Ю.