Постанова

від 11.10.2012 по справі 5020-464/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року Справа № 5020-464/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Проценко О.І.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

позивача Марчук Юлія Іванівна, довіреність № б/н від 12.01.12р. ( ТОВ "Престиж-Авто");

відповідача Джаббаров Талят Рустемович, довіреність б/н від 01.09.11р. (ТОВ "Стандарт-Сервис");

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Сервис" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 18 червня 2012 року у справі № 5020-464/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Авто"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Сервис"

про визнання правочинів недісними

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-Авто" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Сервис" про визнання недійсними одностороннього правочину від 30.04.2009р. про визнання боргу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто" перед Приватним підприємством "Стандарт-Сервис" на суму 705 490,61 грн та угоди від 05.05.2009 між тими ж сторонами про визнання вказаного боргу та надання відстрочки щодо погашення заборгованості в сумі 705 490,61 грн на строк до 05.05.2010р.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 червня 2012 року у справі № 5020-464/2012 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним односторонній правочин від 30 квітня 2009 року про визнання боргу з боку товариства з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто" перед приватним підприємством "Стандарт-Сервис" на суму 705490,61 грн, вчинений директором з перевищенням владних повноважень.

Визнано недійсною угоду від 05 травня 2009 року, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто" та приватним підприємством „Стандарт-Сервис" про визнання боргу з боку товариства з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто" перед приватним підприємством „Стандарт-Сервис" у сумі 705 490,61 грн та відстрочення платежу.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд зокрема виходив із того, що лист б/н від 30.04.2009р. є одностороннім правочим, оскільки спрямований на зміну цивільних прав та обов'язків позивача, а сума оспорюваних у справі угод перевищує встановлену у Статуті останнього суму в 50 000,00 грн. та ці угоди не були схвалені загальними зборами учасників товариства, а отже здійснені директором ТОВ "Престиж - Авто" із перевищенням його владних повноважень.

При цьому, місцевий господарський суд не прийняв акт звірення взаємних розрахунків за період з 01.04.2009р. по 05.05.2009р., в якості доказу наступного схвалення оспорюваних правочинів, оскільки він був складений внаслідок укладення Угоди від 05.05.2009р. (на виконання її пункту 2) і підписаний тим же директором ТОВ „Престиж-Авто" Меметовим Л.Р. та лише відображає рух коштів та не є схваленням правочинів.

Вважаючи, що зазначене рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, ТОв "Стандарт - Сервіс" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що лист ТОВ "Престиж-Авто" б/н від 30.04.2009р. не є одностороннім правочином з визнання боргу, оскільки в ньому викладене лише прохання про надання відстрочки по сплаті існуючої заборгованості та жодних нових зобов'язань в цьому листі не визнано. Також, відповідач посилається на те, що директор ТОВ "Престиж-Авто" Меметов Л.Р. мав усі повноваження на підписання листа б/н від 30.04.2009р. та угоди від 05.05.2009р. про надання відстрочки, оскільки в силу п. 5.8 Статуту ТОВ "Престиж-Авто" директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Також, відповідач зазначає, що пункт 5.3 Статуту ТОВ "Престиж-Авто" лише встановлює право директора без довіреності укладати договори на суму яка не перевищує 50 000,00 грн., але пункт щодо заборони чи обмежень на підписання ним угод на суму більшу 50 000,00 грн., умови Статуту не містять.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 липня 2012 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Сервис" було прийнято до провадження апеляційної інстанції та призначено до розгляду колегією суддів у складів: головуючий суддя -Котлярова О. Л., судді Заплава Л. М., Сікорська Н. І.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2012 року, в зв'язку з хворобою, суддю Котлярову О. Л. замінено у складі колегії на суддю Воронцову Н. В. та в зв'язку з відпусткою, суддю Заплаву Л. М. замінено на суддю Проценко О. І.

Головуючим суддею у справі №5020-464/2012 призначено суддю Воронцову Н. В.

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що листом б/н від 30.04.2009р. директор ТОВ "Престиж-Авто" просив не лише зафіксувати заборгованість в сумі 705 490,61 грн., тобто визнав борг, але й просив розстрочити погашення цього боргу, що фактично позбавляє позивача можливості оспорювати його суму. Таким чином, позивач вважає, що такі дії директора ТОВ "Престиж-Авто" Меметова Л.Р. були направлені на зміну цивільних прав та обов'язків ТОВ "Престиж-Авто", що відповідно до ст.. 202 ГК України свідчить про здійснення з його сторони одностороннього правочину, який спричинює для підприємства негативні наслідки. Крім того, позивач зазначає, що загальними зборами учасників товариства не приймалося рішення про розширення повноважень директора, а його повноваження обмежені були правом на укладення угод, сума яких не перевищує 50 000,00 грн., в зв'язку з чим укладені останнім угоди здійснені з перевищенням повноважень.

В судовому засіданні, 11 жовтня 2012 року, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення, а також надав суду додаткові документи по справі.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу на наполягав на її задоволенні, а також у виконання вимог суду представ документи в підтвердження боргу позивача за договорами поставки.

Повторно переглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, прийнятий у справі судовий акт, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30.04.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж-Авто" на адресу Приватного підприємства "Стандарт-Сервис", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Сервис" (арк. с. 24-29, 45 -зворотний бік), за підписом директора ТОВ "Престиж-Авто" Меметова Л.Р. надіслано листа б/н від 30.04.2009р., відповідно до якого директор ТОВ "Престиж-Авто" просив зафіксувати існуючу заборгованість перед ПП "Стандарт-Сервис" у розмірі 705 490,61 грн. та надати по ній відстрочку платежу строком на 1 (один) рік, а також зазначив, що зобов'язується погасити вказану заборгованість в повному обсязі (арк. с. 51).

05.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто", в особі директора Раєвського С.П., та Приватним підприємством „Стандарт-Сервис", в особі директора Меметова Л.Р., укладено угоду, за якою Приватне підприємство „Стандарт-Сервис" надало Товариству з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто" відстрочку платежу по заборгованості в сумі 705 490,61 грн. строком на один рік до 05.05.2010р., а Товариство з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто" зобов'язалося погасити вказану заборгованість у повному обсязі /арк. с. 52/.

Вважаючи, що вказаний вище односторонній правочин від 30.04.2009р. по визнанню боргу та угода від 05.05.2009р. були вчинені директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто" Меметовим Л.Р. з перевищенням його владних повноважень, позивач звернувся із даним позовом до суду, в якому просить визнати ці правочини недійсними.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

При цьому, слід зазначити, що такий поділ правочинів поставлено в залежність від того, скільки осіб (суб'єктів цивільних правовідносин) вчиняють дії, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, одна, дві чи більше.

Відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦК України договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

З правового аналізу наведеної норми слідує, що договір вважається одностороннім, якщо одна сторона приймає на себе зобов'язання перед іншою стороною здійснити певні дії чи утримувати від їх здійснення, а інша сторона наділяється тільки правом вимоги без виникнення зустрічного зобов'язання відносно першої сторони. Тобто, в таких договорах одна сторона має лише суб'єктивні права, а інша лише обов'язки.

До такого роду договорів відносяться, зокрема: видача довіреності, договір позики, дарування, складання заповіту, прийняття спадщини та інші.

Таким чином, правочин вважається одностороннім у разі, коли до виникнення цивільних прав та обов'язків призводить волевиявлення одного суб'єкта цивільного права.

Судова колегія, проаналізувавши зміст листа ТОВ "Престиж-Авто" б/н від 30.04.2009р. в контексті наведених правових норми, не знайшла в ньому ознак, які підпадають для визнання його одностороннім правочином.

Так, вказаним листом директор ТОВ "Престиж-Авто" лише визнав суму боргу перед відповідачем, гарантував його погашення та просив розстрочити сплату боргу.

Проте, вказаний лист жодним чином не змінив чи призвів до виникнення нових зобов'язань позивача перед відповідачем, оскільки він не породжує в позивача безумовного обов'язку сплатити суму боргу в розмірі 705 490,61 грн. та ці обставини підлягають додатковому доказуванню при зверненні відповідача до суду про стягнення такої заборгованості з позивача, а відтак посилання суду першої інстанції, що вказаний лист позбавив позивача права оспорювати суму заборгованості є безпідставними.

Отже, даний лист не має ознак договору та не є підставою для виникнення цивільних прав чи обов'язків, а цим листом директор ТОВ "Престиж-Авто" тільки просив відповідача надати відстрочку сплати боргу і гарантував його погашення, додатковим доказом чого є зміст останнього абзацу листа б/н від 30.04.2009р.: «Надеемся на положительное решение вопроса с Вашей стороны»(а. с. 51).

Враховуючи вказані обставини, докази наявні в матеріалах справи, лист директора ТОВ "Престиж-Авто" б/н від 30.04.2009р. не може бути розцінений як укладення будь -якого договору щодо визнання боргу та який призводить до виникнення прав та обов'язків відповідно для сторін, а тому відносини, які склалися між сторонами щодо наявності заборгованості не є договірними та регулюються діючим законодавством, а відтак спір між кредитором та боржником повинен вирішуватися в окремому провадженні у судовій інстанції.

Разом з тим, навіть при наявності такого листа про визнання боргу чи угоди про розстрочку його сплати, при розгляді справи про його стягнення, ці документи не є безумовним доказом для задоволення позову, оскільки обов'язковому доказуванню та встановленню підлягають обставини щодо його наявності (утворення) перед кредитором.

Так, судова колегія вважає безпідставним висновок місцевого господарського суду про те, що лист директор ТОВ "Престиж-Авто" б/н від 30.04.2009р. є одностороннім правочином, оскільки він зроблений без детального правового аналізу його змісту та зазначенням, які саме цивільні права та обов'язки позивача він змінює.

Крім того, оскільки спірний лист б/н був датований 30.04.2009р., судова колегія, в порядку ст. 38 ГПК України, ухвалою від 10.09.2012р. витребувала від сторін договір поставки №01/08 від 09.01.2008р.; договір поставки №18 від 01.01.2007р.; первинні бухгалтерські документи в підтвердження заборгованості ТОВ "Престиж-Авто" перед ПП "Стандарт-Сервис" в сумі 705 490,61 грн.; свідоцтво платників ПДВ; акти перевірки ДПІ за період з 01.01.2007р. по 01.05.2009р. (якщо такі мали місце).

У виконання вимог суду, позивачем були надані суду: договори поставки на умовах відстрочки платежу від 01.01.2007р., договора консигнації на продаж продукції 2008р., виписки банку, прихідні та розхідні накладні. В свою чергу, відповідач представив договір поставки №18 від 01.01.2007р., договір поставки №01/08 від 09.01.2008р., реєстри виданих податкових накладних за 2007 р., 2008 р., 2009р. обороти за рахунком 361 за 2007р., 2008р., 2009р., картка рахунку 361 по контрагенту ТОВ "Престиж - Авто", журнал-ордер та відомість по рахунку 361 по контрагенту ТОВ "Престиж - Авто" за 2007р., 2008р., 2009р., акт перевірки від 18.6.2009р. №883/23-1/31603765, акт про результати планової перевірки від 06.07.2010р. №38/23-1/31803765.

Судова колегія, дослідивши представлені сторонами документи, прийшла до висновку, що зазначені документи свідчать про наявність між сторонами господарських відносин в період коли спірний лист був направлений відповідачу. Більш того, на розгляді в господарському суді м. Севастополя знаходиться справа №5020-1750/2011 за позовом ТОВ "Стандарт Сервіс" до ТОВ "Престиж - Авто" про стягнення заборгованості в розмірі 705 490,61 грн. та ухвалою від 16.01.2012р. у справі призначена судова бухгалтерська експертиза, на вирішення якої поставлені питання чи підтверджується наявність заборгованості ТОВ "Престиж - Авто" перед ТОВ "Стандарт Сервіс" та яка її сума. Отже, обставини щодо наявності чи відсутності у позивача заборгованості перед відповідачем повинні досліджуватися в рамках справи №5020-1750/2011, а не при розгляді даної справи.

Водночас, відсутність односторонньої угоди від 30.04.2009р. про визнання боргу, також свідчить про відсутність предмету спору у даній справі про визнання недійсною останньої. Отже, судова колегія дійшла до висновку про припинення провадження у справі в цій частині відповідно до положень п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 26.07.2007р. у справі №10/450/06.

Відносно позовних вимог про визнання недійсною угоди від 05.05.2009р. укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто" та Приватним підприємством „Стандарт-Сервис" про відстрочку платежу по заборгованості, з підстав перевищення директором ТОВ „Престиж-Авто" Меметовим Л.Р. своїх повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

Статтею 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст.. 62 Закону України «Про господарські товариства»у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Згідно п. 5.1 Статуту ТОВ „Престиж-Авто" органами управління товариства є: загальні збори учасників товариства та виконавчий (одноособовий) орган товариства -директор (а. с. 13, зворотний бік).

Повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто" встановлені його Статутом /арк. с. 10-18/, відповідно до пункту 5.9 якого, директор товариства без довіреності укладає від імені товариства договори, сума яких не перевищує 50 000,00 грн.

Відповідно до абзацу третього пункту 5.8 Статуту, директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, які віднесено до виключної компетенції зборів учасників /арк. с. 14 -зворотний бік/.

Пунктом 5.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто" до виключної компетенції загальних зборів учасників віднесено затвердження договорів, сума яких складає понад 50 000,00 грн /арк. с. 14/.

Позивач вважає, що оскільки сума угоди від 05.05.2009р. складає 705 490,61 грн., що перевищує встановлену статутом ТОВ „Престиж-Авто" суму в 50 000,00 грн., директор ТОВ „Престиж-Авто" Меметов Л.Р. перевищив свої повноваження укладаючи останню.

Проте, судова колегія не маже погодитися із такими твердження позивача та висновком місцевого господарського суду, що оспорюваний правочин був укладений із перевищенням директором ТОВ „Престиж-Авто" Меметовим Л.Р. владних повноважень, з огляду на наступне.

Так, дійсно спірна угода була підсипана директором ТОВ „Престиж-Авто" Меметовим Л.Р., який був звільнений із цієї посади на підставі рішення зборів учасників товариства оформленого протоколом №43 від 25.05.2009р. (а. с. 21).

Вищевказані пункти Статуту в редакції від 30.08.2006р., дійсно свідчать про те, що директор вправі укладати від імені товариства договори, сума яких не перевищує 50 000,00 грн.

Тобто, з аналізу положень Статуту, виплаває, що Статут обмежував повноваження директора товариства на прийняття рішень саме про відчуження майна вартістю 50 000,00 грн., або відчуження безпосередньо грошової суми в розмірі 50 000,00 грн., але обмежень щодо укладення договорів щодо надання відстрочки сплати боргу на будь-яку суму цей Статут не містить.

Більш того, за умовами оспорюваної угоди, директор не здійснював відчуження суми більшої ніж 50 000,00 грн., а тільки погодив відповідачу сплату боргу із відстрочкою на один рік, а відтак така угода не підлягала обов'язковому узгодженню загальними зборами учасників товариства та посилання позивача на перевищення директором своїх повноважень при її укладення є неспроможними.

Враховуючи викладене, директор цього товариства мав право без погодження загальних зборів товариства укладати угоду про надання відстрочки сплати боргу.

Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно пункту 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з пунктом 9.4 роз'яснень Вищого господарського суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що установчими документами акціонерного товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, пунктом 40 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" передбачено, що судам необхідно враховувати, що в пункті "і" частини п'ятої статті 41 Закону про господарські товариства до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності.

Вищевикладені роз'яснення на думку колегії, також можливо застосовувати до спірних правовідносин з врахуванням положень пункту 3 статті 92 Цивільного кодексу України.

Таким чином, керуючись приписами статей 4, 10, 92, 203, 215, 207 Цивільного кодексу України, статті 65 Господарського кодексу України, на підставі оцінки поданих сторонами доказів, повно і всебічно дослідивши фактичні обставини, пов'язані з укладенням спірної угоди, судова колегія дійшла висновку про відсутність в матеріалах справи доказів перевищення директором позивача своїх повноважень та порушень положень Статуту при укладенні спірної угоди.

Отже, рішення місцевого суду про задоволення вимог щодо визнання недійсною угоди від 05.05.2009р. підлягає скасуванню, як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні усіх обставин справи та неправильному застосуванню норм матеріального права, із прийняттям у справі нового рішення, в цій частині, про відмову в позові.

Керуючись п. 1 - 1 ст. 80, статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Сервис" задовольнити частково.

2. Рішення господарського міста Севастополя від 18 червня 2012 року у справі № 5020-464/2012 скасувати.

3. Прийняти у справі нове рішення:

Провадженні у справі в частині визнання недійсним одностороннього правочину від 30.04.2009р. про визнання боргу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто" перед Приватним підприємством „Стандарт-Сервис" на суму 705 490,61 грн. -припинити.

В частині позовних вимог про визнання недійсною угоди від 05.05.2009, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто" та Приватним підприємством „Стандарт-Сервис" про визнання боргу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Престиж-Авто" перед Приватним підприємством „Стандарт-Сервис" у сумі 705 490,61 грн. та відстрочення платежу -відмовити.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.І. Проценко

Н.І. Сікорська