Постанова

від 16.12.2008 по справі 17/56-08-2170

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/56-08-2170

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 грудня 2008 р.                                                                                    № 17/56-08-2170  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Малетича М. М., Разводової С.С.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі філії в м. Одесі на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2008 року у справі господарського суду Одеської області за позовом ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі філії в м. Одесі до ТОВ "Центр будівельних машин" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

          У травні 2008 року ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі філії в м. Одесі звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Центр будівельних машин" про стягнення  суми договірної санкції в сумі 22839 гривень за перевищення передбачених договором строків закінчення робіт

          18 червня 2008 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 17008 грн. 50 коп. договірної санкції.

          13 серпня 2008 року позивач знову уточнив позовні вимоги та просив суд узгодити коригування змісту позовної заяви в частині обґрунтування позовних вимог посиланням тільки на п. 8.3 Договору генерального підряду № ГП 10/2006/30 від 31 липня 2006 року.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 13 серпня 2008 року позов задоволено.

          З ТОВ "Центр будівельних машин" на користь позивача стягнено 17008гривень 50 коп. договірної санкції.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2008 року апеляційну скаргу ТОВ "Центр будівельних машин" на рішення господарського суду Одеської області від 13 серпня 2008 року задоволено. Рішення суду скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

          У касаційній скарзі ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі філії в м. Одесі просить частково скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2008 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в розмірі 10013 грн. 85 коп.

          Заявник вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення порушено положення ст. 6, 546, 549 ЦК України, ст. ст. 179, 231, 232 ГК України.

          Наголошує на тому, що визначена договором генерального підряду договірна санкція не є передбаченою та врегульованою законодавством неустойкою (штрафом, пенею), а є самостійним видом відповідальності, що передбачений та визначений безпосередньо договором.

          Представники сторін в судове засідання не з'явились та не повідомили суд про своє ставлення до справи.

          Враховуючи те, що про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності їх представників.

          Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між позивачем та відповідачем 31липня 2006 року було укладено договір генерального підряду № ГП 10/2006/30 на будівництво об'єктів ЗАТ „Київстар Дж. Ес. Ем.".

Відповідно до умов даного договору відповідач зобов'язувався від імені та за дорученням позивача виконати згідно з заявками та/або завданнями позивача комплекс робіт „під ключ" з будівництва об'єкта позивача та/або монтажу базових станцій на таких об'єктах (надалі роботи), згідно з окремими додатковими угодами до даного, в обумовлені договором та додатковими угодами до нього строки, а також ліквідовувати за свій рахунок можливі недоліки та дефекти в роботах, що виникли з вини відповідача та були виявлені у ході прийняття робіт, а також виявлені Замовником протягом гарантійних строків експлуатації об'єктів та/або базових станцій.

Згідно з п. 8.3 даного договору у разі порушення строків виконання робіт, передбачених у відповідних додаткових угодах та/або строків усунення недоліків та/або дефектів, які вказані в акті погодження та/або строків усунення недоліків та/або дефектів, які вказані в акті рекламації з вини відповідача, позивач має право нарахувати відповідачу договірну санкцію в розмірі 0,1% від вартості невиконаних або неналежно виконаних робіт та/або робіт з усунення недоліків за кожний день прострочення їх належного виконання.

Строк дії договору було визначено до 31 грудня 2006 року.

Встановлено, що відповідно до додаткової угоди № 24/12655-24 від 13 грудня 2006 року днем закінчення всіх робіт сторони визначили 20 травня 2007 року.

Відповідно до додаткової угоди № 41/12655-41 від 23 лютого 2007 року днем закінчення всіх робіт визначено 10 травня 2007 року.

Вбачається, що даними додатковими угодами визначались терміни початку виконання і закінчення будівельно-монтажних робіт на базових станціях ОБЕ 239 і КНЕ 847.

Відповідно до додаткової угоди № 24.1/12655-24 від 15 березня 2008 року до договору генерального підряду було змінено п. 8 Додаткової угоди № 24/12655-24 від 13 грудня 2006 року  та  визначено термін закінчення робіт до 30 червня 2008 року.

Вбачається, що підставою для звернення з позовом про стягнення договірної санкції згідно по п. 8.3 договору генерального підряду № ГП 10/2006/30 від 31 липня 2006 року стало невиконання відповідачем всіх робіт на об'єктах згідно п. 8 зазначених вище додаткових угод.

Перевіривши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України знаходить підставними висновки суду щодо того, що укладаючи додаткову № 24.1/12655-24 від 15 березня 2008 року, якою було продовжено термін закінчення робіт до 30 червня 2008 року, позивач відмовився не тільки від позовних вимог в частині нарахування договірної санкції в сумі 5830,50 грн. за невиконання зобов'язань по п. 8 Додаткової угоди № 24/12655-24 від 13 грудня 2006 року на об'єкті ОБЕ 239, а й, одночасно, відмовився від вимог, які виникали на підставі п. 8.3 договору генерального підряду на суму 6994,65 грн.

Водночас, суд також правильно звернув увагу на те, що вдруге уточнивши позовні вимоги та скоригувавши зміст позовної заяви позивач фактично відмовився від нарахування договірної санкції в сумі 1386 грн. щодо робіт на об'єкті КНЕ 847 згідно п. 8 Додаткової угоди № 41/12655-41 від 23 лютого 2007року.

Правильним є також висновок суду щодо того, що з урахуванням всіх заявлених уточнень позовних вимог на розгляд суду фактично було передано лише вимогу щодо стягнення 8627 грн. 85 коп. договірної санкції на підставі п. 8.3 Договору генерального підряду № ГП 10/2006/30 від 31 липня 2006 року за невиконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті КНЕ 84 в строк до 10 травня 2007 року відповідно до Додаткової угоди № 41/12655-41 від 23 лютого 2007 року.

З матеріалів справи та судових рішень вбачається, що відповідач у справі заявив про застосування до заявлених позовних вимог спеціальної позовної давності в один рік, передбаченої п. 2 ст. 258 ЦК України, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), яка й була застосована судом апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що визначена договором генерального підряду договірна санкція не є передбаченою та врегульованою законодавством неустойкою (штрафом, пенею), а є самостійним видом відповідальності, що передбачений та визначений безпосередньо договором, тому в даному випадку, на думку позивача, застосування судом апеляційної інстанції спеціальної позовної давності до спірних правовідносин є безпідставним.

Однак, така позиція заявника носить надуманий характер, оскільки, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, сторони в пункті 8.5 договору генерального підряду погодили, що під договірною санкцією у договорі розуміється пеня.

Встановлено, що за заявленою вимогою право на стягнення неустойки (пені) у позивача виникло з моменту порушення зобов'язання відповідачем, а саме з 11 травня 2007 року.

Вбачається, що позивачем до стягнення заявлено договірну санкцію (неустойку) за період з 11 травня 2007 року по 27 грудня 2007 року, відповідно, позивач знав про те, що мало місце прострочення господарського зобов'язання, а відтак, і про виникнення в нього права на стягнення пені.

Відповідно до ст. 230 ГК України пеня - штрафна санкція, яку учасник господарських відносин повинен сплатити у разі неналежного виконання ним господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

          Встановлено, що сторони не мають домовленостей щодо іншого порядку нарахування пені.

          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

          Вбачається, що за загальним правилом,. закріпленим в п. 5 ст. 261 ЦК України, у зобов'язаннях з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

          Встановлено, що позивач з позовною заявою звернувся 16 травня 2008 року, тобто, з пропуском встановленого п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

          Дані обставини доводами касаційної скарги не спростовуються.

          Відтак, наведене свідчить, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно перевірено всі обставини справи, належним чином встановлено права та обов'язки сторін, правильно встановлена дійсна природа правовідносин сторін, обгрунтовано враховано заяву відповідача про застосування позовної давності та правильно застосовано до заявлених позовних вимог спеціальну позовну давність, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

          За таких обставин постанова суду апеляційної інстанціє є законною та обґрунтованою, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

          Керуючись ст. ст. 1115, 1117-1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2008 року –без зміни.

Головуючий                                                                                                Т. Козир

Судді                                                                                                           М. Малетич

                                                                                                                    С.Разводова