Ухвала

від 03.10.2012 по справі 2а/1270/5468/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року справа №2а/1270/5468/2012

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5468/2012 за позовом приватного підприємства «Моддіс-Луганськ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000052310 та № 0000062310 від 05.01.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби у якому просив суд визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2012 р., а саме: №0000052310, яким визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 100929 грн., з яких 100928 грн. податок та 1 грн. штрафні санкції; та № 0000062310, яким визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 92010 грн., з яких 79407 грн. - податок та 12603 грн. штрафні санкції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення прийняті Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську: № 0000052310 від 05 січня 2012 року, яким ПП «Моддіс-Луганськ» визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 100923 грн., з яких 100928 грн. основний платіж та 1 грн. - за штрафні (фінансовими) санкції, №0000062310 від 05 січня 2012 року, яким ПП «Моддіс-Луганськ» визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 92010 грн., з яких 79407 грн. основний платіж та 12603 грн. - за штрафні (фінансовими) санкції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Моддіс-Луганськ» (ідентифікаційний код 37234861) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради Луганської області 27 жовтня 2011 року за №1 382 1070005017666, про що свідчить виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №635975 та довідка з ЄДРПОУ АА № 433801 (т.1 а.с. 17-19).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 372348612361, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31 серпня 2010 року № 200048330 (т.1 а.с.20).

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проведено планову виїзну перевірку «Моддіс-Луганськ» (ідентифікаційний код 37234861) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.08.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 21 грудня 2011 року № 1000/23/37234861 (т.1 а.с.37-85).

Згідно висновків акта від 21 грудня 2011 року № 1000/23/37234861 перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п.п. 138.10.3, п. 138.10 ст.138 ПК України та занижено податок на прибуток на загальну суму 100928 грн., в т.ч. : за 1 кв. 2011 р. встановлена сума заниження становить 122893 грн., за 2-3 кв. 2011 р. встановлена сума завищення, яка складає - (-) 21965 грн.; абз. «а» п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, занижено ПДВ у сумі 79407 грн., в тому числі : за квітень 2011 р. -28999 грн., липень 2011 р. - 50408 грн.; ч.1 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст.626, ст. 629, ст.650, ст. 655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Арикон» та ТОВ «ВАЕЛ-ПЛЮС» ; пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп.4.2.1, п.4.2 ст. 4, пп.8.1. п. 8.1 ст. 8, п. 17.1, п.17.2 ст. 17 та п. 19.2 ст. 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 817,50 грн. за грудень 2010 р.

Висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за перевіряємий період вмотивований тим, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ПП «Моддіс-Луганськ» від контрагентів - постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Таким чином на підставі викладеного, у пункті 3 акта від 21 грудня 2011 року № 1000/23/37234861 зроблено висновок про нікчемність угод між ПП «Моддіс-Луганськ» та контрагентами - постачальниками ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», ПП «Арикон».

На підставі акта планової виїзної перевірки від 21 грудня 2011 року № 1000/23/37234861 Ленінською МДПІ у м. Луганську згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкові повідомлення-рішення від 05 січня 2012 року №0000052310, яким визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 100929 грн., з яких 100928 грн. податок та 1 грн. штрафні санкції; та № 0000062310, яким визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 92010 грн., з яких 79407 грн. - податок та 12603 грн. штрафні санкції (т.1 а.с. 86-87).

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 200.1 ст. 200 цього Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ порушення податкової дисципліни, вчиненні контрагентами платника податку.

Відповідно підпункту 201.10 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначається в окремих рядках певні реквізити.

Згідно п. 201. 8 ст. 200 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованими віднесення платником податків до складу податкового кредиту сум ПДВ та валові витрати, контрагенти платника податків - ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», ПП «Арикон» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п.п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Моддіс-Луганськ» та контрагентами - ПП «Арикон» та ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» укладені договори постачання та про надання послуг (т.1 а.с. 110-112, 120-121, 125-127, 133-136, 141-142).

На підтвердження виконання умов договору постачання продукції та надання послуг позивачем надано накладні, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, товарно-транспортні накладні (том. 1 ар. справи 115119, 122124, 128-132, 137-139, 143-145, 152-211, т. 2 а.с. 1-71).

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції зроблений висновок, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентами ПП «Арикон» та ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» сформовано у відповідності до вимог статті 198 Податкового кодексу України.

Наданими позивачем первинними документами підтверджено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.

Доказів того, що отримані від перелічених контрагентів податкові накладні, використанні для формування податкового кредиту за перевіряємий період, оформлені неналежним чином, відповідачем не надано.

Доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит, тому позов підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5468/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5468/2012 за позовом приватного підприємства «Моддіс-Луганськ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000052310 та № 0000062310 від 05.01.2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко