Ухвала

від 04.10.2012 по справі 2а-13066/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13066/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНС»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОНС»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003682310 від 21 квітня 2011 року, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 854 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності і включений до ЄДРПОУ, є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва (а.с.13-14).

В період з 29.03.2011 р. по 30.03.2011 р. ДПІ у Печерському районі м. Києві була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Востокстройград" за період діяльності з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. За результатами цієї перевірки складений акт № 327/23-10/34046708 від 30.03.2011р., яким констатовано порушення позивачем п.п.7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 3882,80грн. в серпні 2010р. за наслідками господарських операцій з ТОВ "Востокстройград" (а.с.25-36).

На підставі акту перевірки від 30.03.2011р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003682310 від 21.04.2011р., яким позивачу було нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4854,00 грн., з яких 3883,00 грн. основного платежу та 971,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.37).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Позивач є підприємством, видами діяльності якого є діяльність зв'язку, будівництво будівель, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, діяльність в сфері інжинірингу, надання інших комерційних послуг, оптова торігвля офісною технікою та устаткуванням (а.с.14). Під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем за результатами господарських операцій з ТОВ "Востокстройград" було сформовано податковий кредит у розмірі 3883,00грн., що, на думку відповідача, є безпідставним.

Згідно акту невиїзної документальної перевірки ТОВ "Востокстройград" №923/23/35554352 від 31.12.2010 р., яка була проведена Ленінською МДПІ у м. Луганську, встановлено, що порушення контрагентом позивача ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (а.с.101-111).

На думку відповідача, угода між позивачем та ТОВ "Востокстройград" підлягає визнанню недійсною, а позивач не має права на зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами даної господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта в обґрунтування своїх заперечень на позов та вимог апеляційної скарги про встановлення під час перевірок позивача та його контрагентів факту укладання між ними угод без мети настання реальних наслідків, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України свідчить про недійсність правочинів, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідачем не надано належних доказів визнання недійсними договорів між позивачем та ТОВ "Востокстройград".

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість»до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ "Востокстройград" було укладено договір № CNOLUG02 від 21.06.2010 р., за умовами якого ТОВ "Востокстройград" виконано пусконалагоджувальні роботи для ТОВ "ОНС" згідно акту приймання виконаних підрядних робіт № 79 за червень 2010 року на загальну суму 6432,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1072,00 грн.).

Між позивачем та ТОВ "Востокстройград" також було укладено договори №CNOLUG02 від 05.08.2010 р., №10 від 15.10.2010 р., за умовами якого ТОВ "Востокстройград" виконано ремонтні роботи для ТОВ "ОНС" згідно актів приймання виконаних підрядних робіт № 1 за липень 2010 року на загальну суму 16864,80 грн. (в т.ч. ПДВ 2810,80 грн.), № 1 за жовтень 2010 року на загальну суму 10018,80 грн. (в т.ч. ПДВ 1669,80 грн.).

За результатами виконаних робіт сторони склали та підписали довідки про вартість виконаних пусконалагоджувальних та ремонтних робіт за червень 2010 року вересень 2010 року на загальну суму 33315,60 грн. (в т.ч. ПДВ 5552,60 грн.).

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт ТОВ "Востокстройград" виписало на адресу ТОВ "ОНС" податкові накладні на загальну суму 33315,60 грн. (в т.ч. ПДВ 5552,60 грн.), а саме:

- №020705 від 02.07.2010 р. на суму 6432,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1072,00 грн.);

- №050804 від 05.08.2010 р. на суму 16864,80 грн. (в т.ч. ПДВ 2810,80 грн.);

- №261008 від 26.10.2010 р. на суму 10018,80 грн. (в т.ч. ПДВ 1669,80 грн.), які підписані представником ТОВ "Востокстройград" та скріплені печаткою підприємства.

Судом першої інстанції встановлено, що за виконані підрядні роботи ТОВ "ОНС" розрахувалось шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ "Востокстройград" безготівкових коштів на повну суму виконаних робіт, що підтверджується рахунками №79 від 21.06.2010 р., №85 від 05.08.2010 р., №92 від 15.10.2010 р. та виписками з банку (а.с.49-52).

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позивач відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року № 408918 від 20.09.2010 р. та в додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 р. "Рошифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" в розділі ІІ "Податковий кредит" на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Востокстройград", придбання підрядних робіт за договорами №CNOLUG02 від 21.06.2010 р., №CNOLUG02 від 05.08.2010 р., № 10 від 15.10.2010 р.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що під час розгляду справи позивачем були надані належні та достатні докази здійснення господарських операцій з ТОВ "Востокстройград".

На підставі зазначених документів позивачем суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2010 року в сумі 3883,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові накладні за договірними відносинами з контрагентами, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», правильність оформлення яких відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений в п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.7.1 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункти 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати контрагентом податкового зобов'язання до бюджету.

Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 30.03.2011р., щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ "Востокстройград" в серпні 2010 року в розмірі 3883,00 грн. та порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, несе тягар доказування правомірності здійснених податкових донарахувань, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано достатніх та належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0003682310 від 21.04.2011р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення №0003682310 від 21.04.2011р. підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2012р. підлягає залишенню без змін.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2012 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 09 жовтня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.