Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а-5387/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5387/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.,

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягуар»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 28.03.2012 року №0000452250/1194, №0000452250/1195, №0000452250/1196, №0000452250/1197,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 28.03.2012 року №0000452250/1194, №0000452250/1195, №0000452250/1196, №0000452250/1197.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 16.01.2012 року по 24.02.2012 року посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ягуар»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року; за наслідками перевірки складений акт від 02.03.2012 року №9/22-50/31571594.

Актом перевірки встановлено:

- заниження податку на прибуток на загальну суму 933868,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010 року у сумі 53181,00 грн., за IV квартал 2010 року у сумі 153787,00 грн., за І квартал 2011 року у сумі 9267,00 грн., за ІІ квартал 2011 року у сумі 299960,00 грн., за ІІІ квартал 417673,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість на загальну суму 829946,00 грн., в тому числі за травень 2010 року на 1079,00 грн., за червень 2010 року на 4920,00 грн., за липень 2010 року на 31755,00 грн., за серпень 2010 року на 17287,00 грн., за вересень 2010 року 5021,00 грн., за листопад 2010 року на 17939,00 грн., за грудень 2010 року на 115246,00 грн., за лютий 2011 року на 19,00 грн., за квітень 2011 року на 4787,00 грн., за травень 2011 року на 260835,00 грн., за червень 2011 року на 1436,00 грн., за липень 2011 року на 70602,00 грн., за серпень 2011 року на 179756,00 грн., за вересень 2011 року на 119264,00 грн.;

- заниження суми податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у ІІ кварталі 2010 року на 91605,27 грн.;

- заниження суми податкового зобов'язання по екологічному податку на загальну суму 36000,00 грн., зокрема в І кварталі 2011 року на 4500,00 грн., у ІІ кварталі 2011 року на 15750,00 грн., у ІІ кварталі 2011 року на 15750,00 грн.

28.03.2012 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесені податкові повідомлення -рішення:

- №0000432250/1194, яким на підставі акту перевірки за порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 970664,25 грн., у тому числі за основним платежем 829946,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 140718,25 грн. (т. 1 а.с. 95);

- №00004222250/1197, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 985611,00 грн., у тому числі за основним платежем 933868,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51743,00 грн. (т. 1 а.с. 98);

- №0000442250/1195, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 4.8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року №303, пп. 3.1 п. 3, пп. 5.4 п. 5, пп. 6.4 п. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. №162/379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за N 544/3837) позивачу збільшено грошове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на 114506,59 грн., у тому числі за основним платежем 91605,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22901,32 грн. (т. 1 а.с. 96);

- №0000452250/1196, яким на підставі акту перевірки за порушення ст. 240, ст. 242, ст. 246, п. 249.6 ст. 249, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання зі сплати екологічному податку на 40448,00 грн., у тому за основним платежем 36000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4448,50 грн. (т. 1 а.с. 97).

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2012 року колегією суддів встановлено наступне.

Щодо податкових повідомлень -рішень від 28.03.2012 року №0000432250/1194, №0000432250/1197 колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційній скарзі апелянт в обґрунтування завищення валових витрат та податкового кредиту посилається на нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Артформ-3», ТОВ «Будівельна компанія «Арміс», ТОВ «Ацтек Груп», ПП «А.В.П. Тріада», ТОВ «Укртрейдком», ТОВ «Юридична компанія «Захист».

Розглядаючи реальність господарської операції, на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артформ-3»(підрядник) було укладено Договір підряду №22-11П від 01.05.2011 року, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник забезпечує, відповідно до умов договору, виконання підрядних робіт на об'єктах замовника. Пунктом 3 договору передбачено, що вартість робіт (договірна ціна) визначається у відповідності до актів виконаних робіт в міру виконання робіт на підставі фактичних витрат підрядника. Підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників (п. 4 договору). Розрахунок за виконані роботи здійснюються в міру виконання робіт на підставі актів виконаних робіт форми №КБ-2в (пункт 5.1 договору).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані податкові накладні (т. 1 а.с. 101 -111), акти приймання виконаних будівних робіт форми №КБ-2в (т. 1 а.с. 112 - 119, 121, 123, 125 -126, 129 -132, 134 -136, 138 -140, 142 -145, 147 -149, 151 -156), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (т. 1 а.с. 120, 122, 124, 127, 128, 133, 137, 141, 146, 150), виписки по банківським рахункам (т. 1 а.с. 157 -174).

Також, 01.12.2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»укладений договір підряду №98-10П, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник забезпечує, відповідно до умов договору, виконання підрядних робіт на об'єктах замовника по вул. Промисловій у м. Києві. Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість робіт є динамічною і складає 688049,41 грн. Підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників (п. 4.1 договору). Розрахунок за виконані роботи здійснюються в міру виконання робіт на підставі актів виконаних робіт форми №КБ-2в (пункт 5.1 договору).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані податкова накладна (т. 1 а.с. 181), акт приймання виконаних будівних робіт форми №КБ-2в (т. 1 а.с. 178 -180), виписка по банківському рахунку (т. 1 а.с. 182 -183).

Також, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи між Позивачем та ТОВ «Ацтек Груп»ПП «А.В.П. «Тріада», ТОВ «Укртрейдком»та ТОВ «Юридична компанія «Захист»було укладено усні договори, відповідно до яких позивач придбав будівельні матеріали та послуги, а саме: річковий пісок, пісок, щебінь, бруківку гранітну, розчин цементний, суміші бетонні, сітку з дроту, суміш цементно -піщану, суміш асфальтобетонну, розчин РЦГМ-150, послуги з транспортування бетонних сумішей, арматуру, електроди, проволоку, щити опалубки.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані податкові накладні (т. 1 а.с. 184, 190 -192, 258 -211, 226 -230, 247 -251), рахунки - фактури (т. 1 а.с. 185, 186, 200 -203, 216 -220, 237 -241), видаткові накладні (т. 1 а.с. 187 -189, 204 -207, 221 -225, 242 -246) виписки по банківським рахунках (т. 1 а.с. 193 -199, 212 -215, 231 -236, 252 -254).

В обґрунтування нікчемності правочинів з зазначеними контрагентами відповідач посилається на факт порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, в ході слідства якої встановлено, що ТОВ «Юридична компанія «Захист», ТОВ «Укртрейдком», ПП «А.В.П. «Тріада», ТОВ «Артфорт-3»зареєстровані за грошову винагороду без мети здійснення фінансово -господарської діяльності.

Щодо ТОВ «БК «Арміс», то відповідач посилається як на підставі нікчемності правочину на анулювання 13.09.2011 року свідоцтва платника податку на додану вартість та на пояснення директора Шиліної О.С., відповідно до яких, остання до діяльності зазначеного товариства не має ніякого відношення, а лише за грошову винагороду погодилась на перереєстрацію на своє ім'я ТОВ «БК «Арміс»не маючи при цьому наміру займатися господарською діяльністю.

Також на думку відповідача позивачем неправомірно включені суми податку на додану вартість по податковим накладним від 06.08.2010 року №47, від 11.08.2010 року №50, від 19.08.2010 року №59, від 01.09.2010 року №6, що виписані контрагентом -ТОВ «Ацтек Груп», оскільки згідно бази даних ПДС, АІС ОР та системи «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анульовано 30.08.2011 року у зв'язку із ліквідацією. Також, в обґрунтування завищення податкового кредиту відповідач посилається на пояснення директора та головного бухгалтера, яка зазначила, що до реєстрації та ведення фінансово -господарської діяльності ТОВ «Ацтек Групп»не причетна.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновку акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно віднесені сформовано дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Артформ-3», ТОВ «Будівельна компанія «Арміс», ТОВ «Ацтек Груп», ПП «А.В.П. Тріада», ТОВ «Укртрейдком», ТОВ «Юридична компанія «Захист».

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, колегія суддів вважає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги послання відповідача на факт порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, в ході слідства якої встановлено, що ТОВ «Юридична компанія «Захист», ТОВ «Укртрейдком», ПП «А.В.П. «Тріада», ТОВ «Артфорт-3»зареєстровані за грошову винагороду без мети здійснення фінансово -господарської діяльності, та пояснення директора Шиліної О.С., відповідно до яких, остання до діяльності зазначеного товариства не має ніякого відношення.

Щодо контрагента ТОВ «БК «Арміс»колегія суддів зазначає, що як вбачається з акту перевірки свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «БК «Арміс»було анулювання 13.09.2011 року, в той час як позивачем сформований податковий кредит на підставі податкової накладної, що виписана 31.12.2010 року, тобто коли контрагент був платником податку на додану вартість.

Аналогічна позиція колегії суддів щодо контрагента ТОВ «Ацтек Груп». Так, як було вище зазначено, на думку відповідача позивачем неправомірно включені суми податку на додану вартість по податковим накладним від 06.08.2010 року №47, від 11.08.2010 року №50, від 19.08.2010 року №59, від 01.09.2010 року №6, оскільки свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість зазначеного контрагента анульовано 30.08.2011 року, проте позивачем сформований податковий кредит на підставі податкових накладних, які виписані у період серпня -вересня 2010 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Враховуючи наведене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Артформ-3», ТОВ «Будівельна компанія «Арміс», ТОВ «Ацтек Груп», ПП «А.В.П. Тріада», ТОВ «Укртрейдком», ТОВ «Юридична компанія «Захист» були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Отже, аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України дає підстави зробити висновок, що останніми передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

При цьому колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень -рішень від 28.03.2012 року №0000432250/1194, №0000432250/1197.

Щодо податкового повідомлення -рішення від 28 березня 2012 року №0000432250/1195 колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, об'єктом оподаткування по збору за забруднення навколишнього природного середовища у ТОВ «Ягуар», який позивач обчислював та сплачував збір у період ІІ -ІV квартали 2010 року, були фактичні викиди забруднюючих речовин, утворені пересувними джерелами забруднення (фактичні обсяги списаного пального). Перевіркою встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся, утворював в процесі своєї діяльності будівельні відходи у зв'язку із чим, з метою їх подальшої передачі на утилізацію заключило договір з КСФ ТОВ «Рекультивація».

Як вбачається з акту перевірки, заниження податкових зобов'язань по збору за забруднення навколишнього природного середовища було допущено позивачем за рахунок невірного визначення об'єкту оподаткування, а саме не включення утвореного та розміщеного обсягу будівельних відходів в загальний об'єкт оподаткування.

Тобто, на думку органу державної податкової служби позивач в ІІ кварталі 2010 року неправомірно, тобто без отримання затверджених в установленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів, розміщено будівельні відходи, а тому останній повинен був сплатити збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування»платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до п. 14 ст. 14 даного Закону до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів, скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»від 01.03.1999 р. №303 Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. №162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 р. за №544/3837 (зі змінами та доповненнями) було затверджено Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (далі Інструкція).

Відповідно до п. 2.1. вказаної Інструкції, платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Крім того, п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 визначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

За змістом ст. 1 Закону України «Про відходи»розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. Відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Спеціально відведені місця чи об'єкти згідно приписів вказаного Закону, - це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Отже, правовий аналіз наведених норм дає підстави вважати, що платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є суб'єкти, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Як вбачається з матеріалів справи 14 березня 2011 року між позивачем (замовник) та КСФ ТОВ «Рекультивація»від імені ТОВ «Рекультивація»(підрядником) укладений договір на прийом та захоронення будівельних відходів №19, відповідно до якого останній з метою проведення гірнічно -технічної рекультивації відпрацьованої частини Мостищанського родовища замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по прийому та захороненню будівельних відходів та відходів, які можуть бути прирівняні до будівельних (п. 1.1 договору). Прийом відходів на захоронення проводиться згідно талонів із зазначенням в них кількості кубічних метрів (п. 1.3). Прийом відходів на захоронення здійснюється за адресою: Києво -Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, б/н (т. 1 а.с. 255 -257).

Таким чином, враховуючи, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, колегія суддів вважає, що останній не зобов'язаний сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища за будівельні відходи, оскільки таке розміщення здійснює КСФ ТОВ «Рекультивація».

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано встановив правомірність податкового повідомлення -рішення від 28 березня 2012 року №0000432250/1195.

Щодо податкового повідомлення -рішення від 28 березня 2012 року №0000432250/1196 колегія суддів зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено, що позивач також утворював в процесі своєї діяльності будівельні відходи у зв'язку із чим, з метою їх подальшої передачі на утилізацію уклав договір з КСФ ТОВ «Рекультивація». Позивачу у періоді, що перевірявся, у встановленому законом порядку не отримував дозволи та ліміти на утворення та розміщення відходів на 2011 рік. На думку відповідача об'єктам оподаткування по екологічному податку у позивача у період з І по ІІІ квартали 2011 року були обсяги утворених та розміщених будівельних відходів.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до пп. 9.1.6 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України екологічний податок є загальнодержавним податком.

Відповідно до пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Відповідно до пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Відповідно до пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування екологічним податком є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відходи»спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Отже, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив неправомірність податкового повідомлення -рішення від 28 березня 2012 року №0000432250/1196.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 08.10.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.