Постанова

від 20.12.2008 по справі 29/215пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/215пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.12.2008 р.                                                                        справа №29/215пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Діброви  Г.І.

суддів Стойка  О.В. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Щербак І.К. (довіреність № 150/11.5.2 від 06.05.08р.),

від відповідача-1:від відповідача-2:від третьої особи:Борняков І.О. (довіреність № 26/09-д від 25.09.08р.), Костенко Т.І. (довіреність № 14/12-д від 10.12.07р.)Авер'янов Є.А. (довіреність б/н від 16.12.08р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю «ОБЛИК», м. Донецьк;Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, від імені якого діє Донецька філія ВАТ ВТБ Банк, м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від06.11.2008 року

по справі№29/215пн (Джарти В.В.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, від імені якого діє Донецька філія ВАТ ВТБ Банк, м.Донецьк

до

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЛИК», м. Донецьк;2.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Донбаскамінь», м.Донецьк Відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції в м.Донецьку

провизнання недійсним правочину щодо відмови від права власності.

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році  позивач, Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, від імені якого діє Донецька філія ВАТ ВТБ Банк, м.Донецьк, звернувся до господарського  суду Донецької області з позовною заявою до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЛИК», м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Донбаскамінь», м.Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції в м.Донецьку, про визнання недійсним правочину щодо відмови від права власності на заставлене майно на користь ТОВ «Фірма «Донбаскамінь»; накладення арешту на заставлене майно та заборону відповідачу-1 вчиняти будь-які дії щодо його розпорядження (відчуження).

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, позивач надав уточнення до позовних вимог від 16.10.08р., якими доповнив вимоги та просив зобов'язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 у натурі все одержане майно.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.11.08р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, від імені якого діє Донецька філія ВАТ ВТБ Банк, м.Донецьк були задоволені частково. Судом було визнано недійсним правочин щодо відмови від права власності на заставлене майно, вчинений ТОВ «ОБЛИК»на користь ТОВ «Фірма Донбаскамінь»та зобов'язано ТОВ «Фірма «Донбаскамінь»повернути ТОВ «ОБЛИК»все отримане майно. В іншій частині вимог було відмовлено.

Відповідач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБЛИК»,                       м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, та вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2008р. скасувати та припинити провадження по справі.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, від імені якого діє Донецька філія ВАТ ВТБ Банк, м.Донецьк, не згоден з рішенням господарського суду Донецької області від 06.11.08р. частково. В своїй апеляційній скарзі позивач просить апеляційну інстанцію скасувати частково рішення суду першої інстанції в частині відмови у накладенні арешту на заставлене майно, та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  №29/215пн, та наданих  представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пунктів 2,3,4 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у  доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам за мотивами, викладеними в постанові, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЛИК», м. Донецьк  за Договором кредитної лінії № 78/2001 від 12.11.01р., між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОБЛИК», м. Донецьк (далі –Застоводавець) та Акціонерним комерційним банком «Мрія», м.Донецьк (далі –Заставодержатель) був укладений Договір застави рухомого майна від 12.11.01р. (далі –Договір застави).

Згідно пункту 1.2 Договору застави та Додатку №1 до цього Договору, предметом застави є рухоме майно –обладнання, загальною вартістю                    1 400 000 грн. 00 коп., а саме:

1. верстат шліфувальний колесно-ричажний СКР-01,  1999 р.в., заводський № 83;

2. верстат шліфувально-полірувальний ЗЛ 722, 1999 р.в., б/н;

3. верстат FLP 1000, 1999 р.в., заводський № 18195001;

4. верстат ЛШ-192, 1999 р.в., заводський № 2;

5. прилад для порізки (верстат порізочний СП-450), 1999 р.в., б/н;

6. міні-мастер для оброблення каміння, 1998 р.в., заводський № 46;

7. компресор ЕПКУ-1,7/10, 2000 р.в., заводський № 146;

8. повітрозбирач 800л, 2000 р.в., заводський № 80;

9. верстат продольно-шліфувальний SZ-1250, 2001 р.в., заводський № 02.2039.02;

10. верстат ортогональний багатодисковий розпилювальний моделі СОМР-1250, 1990 р.в., б/н;

11. модуль-шліфувальний МШ-5, 1991 р.в., б/н.

В пункті 3.2 Договору застави сторони встановили, що до виконання Зобов'язання в повному обсязі, Заставодавець не має права без згоди Заставодержателя розпоряджатися будь-яким чином предметом застави в цілому, або будь-яким окремим майном, що входить до його складу, як то відчужувати будь-яким способом (продавати, дарувати, обмінювати тощо), списувати з балансу, передавати в заставу, передавати у володіння і користування (оренду, лізинг) третім особам, знищувати фізично, а також укладати стосовно предмету застави будь-які інші угоди без згоди Заставодержателя.

Відповідно до вимог пункту 4.3.5 Договору застави, Заставодавець зобов'язався без письмової згоди Заставодержателя не здійснювати дії, вказані в пункті 3.2 цього Договору.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «ОБЛИК», м. Донецьк  зобов'язань за Договором кредитної лінії №78/2001 від 12.11.01р., Акціонерний комерційний банк «Мрія», м.Донецьк звернувся до відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції м.Донецька про відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на майно за Договором застави.

Постановою відділу державної виконавчої служби Петровського районного управлінням юстиції м. Донецька було відкрито виконавче провадження від 18.01.05р. про примусове виконання виконавчого напису, виданого 17.01.05р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мангуш А.М.

Відділом державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції м. Донецька було проведено опис та накладено арешт на все майно, зазначене у Додатку №1 до Договору застави, про що свідчить Акт опису й арешту майна від 05.09.06р.

          Відповідно до Статуту Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м.Київ, останній став правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Мрія», м.Київ, згідно рішення загальних зборів учасників банку від 25.01.07р. На підставі рішення спостережної ради Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (протокол №6 від 02.07.07р.) Донецька філія Акціонерного комерційного банку «Мрія»перейменована в Донецьку філію Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк.

У 2008 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Донбаскамінь», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції в м. Донецьку, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЛИК», м. Донецьк та  ВАТ ВТБ Банк, м. Київ, про визнання права власності на майно, виключення майна з акту опису та арешту від 05.09.06р. Судом було порушено провадження по справі № 32/20пн.   

В процесі розгляду справи № 32/20пн, Товариством з обмеженою відповідальністю «ОБЛИК», м.Донецьк було надано заяву від 30.07.08р. про відмову від права власності на заставлене майно на користь ТОВ «Фірма «Донбаскамінь»з посиланням на пункт 2 статті 346 та пункт 2 статті 347 Цивільного кодексу України. А  ТОВ «Фірма «Донбаскамінь»було надано заяву № 30/07 від 30.07.08р. про набуття права власності на заставлене майно з 18.06.04р. відповідно до вимог статті 336 Цивільного кодексу України.

За змістом заяви від 30.07.08р., в зв'язку з передачею майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Донбаскамінь», м.Донецьк, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБЛИК», м.Донецьк відмовляється від права власності на майно:

1. верстат шліфувальний колесно-ричажний СКР-01,  1999 р.в., заводський № 83;

2. верстат шліфувально-полірувальний ЗЛ 722, 1999 р.в., б/н;

3. верстат FLP 1000, 1999 р.в., заводський № 18195001;

4. верстат ЛШ-192, 1999 р.в., заводський № 2;

5. прилад для порізки (верстат порізочний СП-450), 1999 р.в., б/н;

6. міні-мастер для оброблення каміння, 1998 р.в., заводський № 46;

7. компресор ЕПКУ-1,7/10, 2000 р.в., заводський № 146;

8. повітрозбирач 800л, 2000 р.в., заводський № 80;

9. верстат продольно-шліфувальний SZ-1250, 2001 р.в., заводський № 02.2039.02;

10. верстат ортогональний багатодисковий розпилювальний моделі СОМР-1250, 1990 р.в., б/н;

11. модуль-шліфувальний МШ-5, 1991 р.в., б/н.

В зв'язку з чим Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами про визнання недійсним правочину щодо відмови від права власності на заставлене майно.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення представників  сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.

Частина 1 цієї статті встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

Правовідносини сторін регулюються нормами статей 572-593 Цивільного кодексу України, Законом України «Про заставу».

Частиною 2 статті 586 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншім чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 2 статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Донецький апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд Донецької області правомірно дійшов висновку про визнання недійсним правочину, який здійснено відповідачами на підставі заяв ТОВ «ОБЛИК»та ТОВ «Фірма «Донбаскамінь»від 30.07.08р., але з інших мотивів, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи № 32/20пн, Товариством з обмеженою відповідальністю «ОБЛИК», м.Донецьк було надано заяву від 30.07.08р. про відмову від права власності на заставлене майно на користь ТОВ «Фірма «Донбаскамінь»з посиланням на пункт 2 статті 346 та пункт 2 статті 347 Цивільного кодексу України. ТОВ «Фірма «Донбаскамінь»було надано заяву               № 30/07 від 30.07.08р. про набуття права власності на заставлене майно з 18.06.04р. відповідно до вимог статті 336 Цивільного кодексу України.

Проте, дослідивши зазначені заяви від 30.07.08р., надавши їм правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що вони по суті не є заявами про відмову від права власності та прийняття права власності, передбачені вищевказаними нормами права, оскільки фактично ці заяви є правочином відповідачів по передачі майна, яке було предметом Договору застави від 12.11.01р., з посиланням на акт приймання-передачі від 18.06.04р. Тому, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про визнання недійсним правочину в порядку вимог статей   203, 215 Цивільного кодексу України, але за наступними  мотивами:

Пунктом 3.2 Договору застави, сторони встановили, що до виконання Зобов'язання в повному обсязі, Заставодавець не має права без згоди Заставодержателя розпоряджатися будь-яким чином предметом застави в цілому, або будь-яким окремим майном, що входить до його складу, як то відчужувати будь-яким способом (продавати, дарувати, обмінювати тощо), списувати з балансу, передавати в заставу, передавати у володіння і користування (оренду, лізинг) третім особам, знищувати фізично, а також укладати стосовно предмету застави будь-які інші угоди без згоди Заставодержателя. Пунктом 4.3.5 Договору застави, Заставодавець зобов'язався без письмової згоди Заставодержателя не здійснювати дії, казані в п. 3.2 цього Договору.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем-1 згоди банку на передання в користування іншій особі або розпорядження іншим чином предметом застави, що суперечить діючому законодавству України та Договору застави від 12.11.01р., то суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про неправомірність здійснення ТОВ «ОБЛИК»дій щодо передачі заставленого майна шляхом оформлення заяв з нібито відмови від права власності на це майно на користь ТОВ «Фірма «Донбаскамінь». Цього висновку апеляційна інстанція дійшла, виходячи з того, що в тексті так званих заяв про відмову та прийняття права власності, зазначено про передачу в користування відповідачу-2 майна, що є предметом застави згідно акту приймання-передачі ще до дати так званої відмови від права власності відповідача-1. Такі дії відповідачів є неправомірними, оскільки ст. 347 Цивільного кодексу України уточнюється порядок відмови власника від майна, що передбачений ст. ст. 335, 336 Цивільного кодексу України, які обумовили можливість набуття права власності на рухому або безхазяйну річ тільки після вже здійснених попереднім власником дій щодо відмови від права власності на річ.

Крім того, станом на 08.09.08р., запис про обтяження позивачем майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЛИК», м.Донецьк, яке є предметом Договору застави від 12.11.01р., знаходиться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Оскільки в даному випадку порушені права та законні інтереси позивача, і він звернувся до суду за їх захистом, Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 у натурі майно, оскільки воно є предметом Договору застави і може бути передано будь-кому тільки зі згоди заставодержателя. В даному випадку, цей висновок суду першої інстанції ґрунтується не на нормах  ст. 216 Цивільного кодексу України, а на нормах глави 49 Цивільного кодексу України, зокрема норм, що регулюють питання застави майна, оскільки в даному випадку за позивачем зберігається право на витребування майна у недобросовісного набувача.

Господарським судом Донецької області обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірне майно та заборони відповідачу-1 вчиняти будь-які дії щодо його розпорядження (відчуження), оскільки, це питання не відноситься до способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених чинним законодавством України, а розглядається тільки в якості клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в порядку норм статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, позивачем не доведено суду підстав можливості вжиття таких заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційних скарг не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  висновок рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2008 року у справі № 29/215пн ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України за мотивами, викладеними в постанові, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита покладаються на заявників апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

            П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЛИК», м.Донецьк та Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, від імені якого діє Донецька філія ВАТ ВТБ Банк, м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2008 року у справі № 29/215пн - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2008 року у справі         № 29/215пн - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          Г.І.  Діброва

Судді:          О.В.  Стойка

          Т.А.  Шевкова

Надр. 7 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3,4 –відповідачам;

5 –третій особі;

6 –ДАГС;

7 –ГС Дон. обл.;

Ширіна Ю.М.