Постанова

від 25.03.2009 по справі 29/215пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

29/215пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 березня 2009 р.                                                                                    № 29/215пн  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Коробенко Г.П.,Рогач Л.І.

розглянувши матеріали касаційних скарг

відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, від імені якого діє Донецька філія ВАТ ВТБ Банк, м. Донецьк,товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЛИК", м. Донецьк

на постановуДонецького апеляційного господарського судувід 16.12.2008р.

у справігосподарського суду Донецької області

за позовомвідкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, від імені якого діє Донецька філія ВАТ ВТБ Банк, м. Донецьк

до1.          товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЛИК", м. Донецьк;2.          товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Донбаскамінь", м. Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції в м. Донецьку

провизнання недійсним правочину щодо відмови від права власності

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився,

третьої особи: не з'явився            

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, від імені якого діє Донецька філія ВАТ ВТБ Банк, звернувся до господарського суду Донецької області з уточненою позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЛИК" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Донбаскамінь" про визнання недійсним правочину щодо відмови від права власності на заставлене майно на користь ТОВ "Фірма "Донбаскамінь"; накладення арешту на заставлене майно та заборону відповідачу-1 вчиняти будь-які дії щодо його розпорядження (відчуження); зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 у натурі все одержане майно.

         Рішенням господарського суду Донецької області від 06.11.08р. у справі №29/215пн, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2008р., позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним правочин щодо відмови від права власності на заставлене майно, вчинений ТОВ "ОБЛИК" на користь ТОВ "Фірма Донбаскамінь" та зобов'язано ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" повернути ТОВ "ОБЛИК" все отримане майно. В іншій частині  позову відмовлено.

 Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, ТОВ "ОБЛИК" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та припинити провадження по справі, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

 ВАТ ВТБ Банк, від імені якого діє Донецька філія ВАТ ВТБ Банк, м. Донецьк, також не погоджуючись з вказаними судовими актами, звернулось до з касаційною скаргою Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати частково в частині відмови в накладенні арешту на заставлене майно та заборони відповідачу -1 вчиняти будь-які дії щодо його розпорядження (відчуження), мотивуючи скаргу тим, що  оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 24.03.2009р. №02.03-10/149 суддів Мачульського Г.М., Костенко Т.Ф. замінено на суддів Божок В.С., Рогач Л.І.

Позивач, відповідачі, третя особа не реалізували своє процесуальне право на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

        Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним в задоволенні касаційних скарг відмовити, враховуючи наступне.

 Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ОБЛИК" за Договором кредитної лінії № 78/2001 від 12.11.01р., між ТОВ "ОБЛИК" (далі - Застоводавець) та Акціонерним комерційним банком "Мрія", м. Донецьк (далі - Заставодержатель) був укладений Договір застави рухомого майна від 12.11.01р. (далі - Договір застави).

         Згідно пункту 1.2 Договору застави та Додатку №1 до цього Договору, предметом застави є рухоме майно - обладнання, загальною вартістю 1 400 000 грн. 00 коп., а саме:

1.          верстат шліфувальний колесно-ричажний СКР-01, 1999 р.в., заводський №83;

2.          верстат шліфувально-полірувальний ЗЛ 722, 1999 р.в., б/н;

3.          верстат FLP 1000, 1999 р.в., заводський № 18195001;

4.          верстат ЛШ-192, 1999 р.в., заводський № 2;

5.          прилад для порізки (верстат порізочний СП-450), 1999 р.в., б/н;

6.          міні-мастер для оброблення каміння, 1998 р.в., заводський № 46;

7.          компресор ЕПКУ-1,7/10, 2000 р.в., заводський № 146;

8.          повітрозбирач 800л, 2000 р.в., заводський № 80;

9.          верстат продольно-шліфувальний – SZ-1250, 2001 р.в., заводський №02.2039.02;

10.          верстат ортогональний багато дисковий розпилювальний моделі СОМР-1250, 1990 р.в., б/н;

11.          модуль-шліфувальний МШ-5, 1991 р.в., б/н.

         В пункті 3.2 Договору застави сторони встановили, що до виконання зобов'язання в повному обсязі, Заставодавець не має права без згоди Заставодержателя розпоряджатися будь-яким чином предметом застави в цілому, або будь-яким окремим майном, що входить до його складу, як то відчужувати будь-яким способом (продавати, дарувати, обмінювати тощо), списувати з балансу, передавати в заставу, передавати у володіння і користування (оренду, лізинг) третім особам, знищувати фізично, а також укладати стосовно предмету застави будь-які інші угоди без згоди Заставодержателя.

         Відповідно до вимог пункту 4.3.5 Договору застави, Заставодавець зобов'язався без письмової згоди Заставодержателя не здійснювати дії, вказані в пункті 3.2 цього Договору.

         У зв'язку з невиконанням ТОВ "ОБЛИК" зобов'язань за Договором кредитної лінії №78/2001 від 12.11.01р., Акціонерний комерційний банк "Мрія" звернувся до відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції м. Донецька про відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на майно за Договором застави.

            Постановою відділу державної виконавчої служби Петровського районного управлінням юстиції м. Донецька було відкрито виконавче провадження від 18.01.05р. про примусове виконання виконавчого напису, виданого 17.01.05р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мангуш А.М., та проведено опис із накладенням арешту на все майно, зазначене у Додатку №1 до Договору застави, про що свідчить Акт опису й арешту майна від 05.09.06р.

         У 2008 році ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" звернулось до господарського суду Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції в м. Донецьку, за участю третіх осіб: ТОВ "ОБЛИК" та ВАТ ВТБ Банк, м. Київ, про визнання права власності на майно, виключення майна з акту опису та арешту від 05.09.06р. Судом було порушено провадження по справі № 32/20пн.

         В процесі розгляду справи № 32/20пн, ТОВ "ОБЛИК" було надано заяву від 30.07.08р. про відмову від права власності на заставлене майно на користь ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" з посиланням на п. 2 ст. 346 та п. 2 ст. 347 Цивільного кодексу України, а ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" було надано заяву №30/07 від 30.07.08р. про набуття права власності на заставлене майно з 18.06.04р. відповідно до вимог статті 336 Цивільного кодексу України.

          Спір між сторонами у даній справі виник в зв'язку з тим, що ВАТ ВТБ Банк вважає зазначений вище правочин ТОВ "ОБЛИК" щодо відмови від права власності на заставлене майно недійсним.

 Згідно частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

 Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

         Правовідносини сторін регулюються нормами статей 572-593 Цивільного кодексу України, Законом України "Про заставу".

        Частиною 2 статті 586 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншім чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

 Згідно частини 2 статті 17 Закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставо держателя.

            Як встановлено господарським судом попередніх інстанцій, у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем-1 згоди Банку на передання в користування іншій особі або розпорядження іншим чином предметом застави, в зв'язку з чим суди дійшли правильного висновку щодо неправомірності   здійснення передачі ТОВ "ОБЛИК" заставленого майна, запис про обтяження  якого знаходиться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, шляхом оформлення заяв про відмову від права власності на спірне майно на користь ТОВ "Фірма "Донбаскамінь".

 Також, господарським судом першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірне майно та заборони відповідачу-1 вчиняти будь-які дії щодо його розпорядження (відчуження), оскільки, це питання не відноситься до способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених чинним законодавством України, а розглядається тільки в якості клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в порядку норм статей 66, 67 ГПК України. Крім того, позивачем не доведено суду підстав можливості вжиття таких заходів забезпечення позову.

   Таким чином, місцевим та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються  певними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог колегія визнає правомірним та обгрунтованим.

        Наведене спростовує доводи касаційних скарг щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, і не заперечує правильність та законність оскаржуваних судових актів, які відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.

         Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                        ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні касаційних скарг відмовити.

         Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. у справі № 29/215пн залишити без змін.  

Головуючий суддя                                                                 В.С. Божок          

                      Судді:                                                       Г.П. Коробенко   

                                                                                         Л.І. Рогач