Постанова

від 08.10.2012 по справі 2а/0570/7765/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/7765/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Булизі В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2012р. № 0000042204 та визнання недійсним акту перевірки,-

за участю представників сторін:

від позивача : Горлатих І.В. - за дов. від 20 вересня 2012 року

від відповідача: Мезенцев В.М. - за дов. від 14.03.2012 року; Сатишева Т.В. - за дов. від 11.09.2012 року

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» (далі - ПІІ ТОВ «Вікторія», позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Київському районі м. Донецька, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0000042204 та визнання недійсними акту перевірки.

Позивач зменшив позовні вимоги в частині визнання недійсним акту перевірки, про що надав до суду відповідну заяву.

Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, виклавши їх наступним чином: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 29.05.2012 року № 0000042204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає, що за результатом проведення документальної позапланової перевірки відповідачем неправомірно визнано нікчемним угоду від 15.02.2011 року, укладену між позивачем та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Клас Трейд» (ТОВ «Євро Клас Трейд»), оскільки господарські операції, здійсненні за зазначеною угодою підтвердженні належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, позивач просить у судовому порядку визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0000042204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 744986,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що встановлене порушення та висновок щодо нікчемності правочину, укладеному між позивачем та його контрагентом є наслідком отримання від інших органів державної податкової служби відповідної інформації, що контрагент позивача - ТОВ «Євро Клас Трейд» має ознаки фіктивності, а також не підтвердження в ході проведення перевірки наявності у позивача сертифікатів відповідності на придбане обладнання та відсутність товарно-транспортних накладних.

Отже, угода від 15.02.2011 року не спричинила реального настання правових наслідків, а тому згідно із ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України має ознаки нікчемності. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 303554 підприємство з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 19.06.2001 року за № 1 266 120 0000 003428. Ідентифікаційний код юридичної особи - 31534840, місцезнаходження - 83015, м. Донецьк, пр. Миру, буд. 14-А. Згідно довідки про взяття на облік платників податків від 27.06.2007 року № 824/10/29-014-29 ПІІ ТОВ «Вікторія» перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька з 09.07.2001 року за № 3613.

ПІІ ТОВ «Вікторія» зареєстроване платником податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво (серії НБ № 105103) за № 07770280 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у Київському районі м. Донецька 13.11.2002 року.

Свою діяльність позивач здійснює на підставі Статуту (в новій редакції), затвердженою протоколом Загальних Зборів Учасників від 07.11.2008 року № б/н.

Згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АБ № 045850 ПІІ ТОВ «Вікторія» має право здійснювати наступні види діяльності за КВЕД (класифікація видів економічної діяльності): «55.10.0 Діяльність готелів», «55.30.1 Діяльність ресторанів», «55.30.2 Діяльність кафе», 55.40.0 Діяльність барів», «80.21.3 Позашкільна освіта», «74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу».

З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що в період з 23.04.2012 року по 08.05.2012 року ДПІ у Київському районі м. Донецька проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПІІ ТОВ «Вікторія» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року та податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Євро Клас Трейд» (код за ЄДРПОУ 36068723), про що складений акт від 16.05.2012 року № 672/22-4/31534840 (далі - акт перевірки № 672).

Зі змісту цього акту вбачається, що підставою для проведення позапланової перевірки позивача виступила інформація, що отримана від Державної податкової служби у Донецькій області (далі - ДПС у Донецькій області) та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва).

Так, як слідує з акту перевірки № 672, ДПІ у Київському районі м. Донецька отримано від ДПС у Донецькій області листів від 20.05.2011 року № 7590/7/20-213-3, від 19.08.2011 року № 12464/7/20-213-3, від 27.10.2011 року № 15790/7/20-13313-3, якими доведено, що ПІІ ТОВ «Вікторія» сформувало сумнівний податковий кредит від ТОВ «Євро Клас Трейд» у березні 2011 року - у розмірі 333 333,33 грн., у червні 2011 року - у розмірі 176 938,54 грн. та липні 2011 року - у розмірі 234 714,50 грн.

Крім того, ДПІ у Київському районі м. Донецька отримано також від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) інформацію у вигляді акту від 10.02.2012 року № 465/23-522-36068723 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро Клас Трейд» (код за ЄДРПОУ 36068723) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «ЦЕК «Еско Центр» (код за ЄДРПОУ 20583593) та ПІІ ТОВ «Вікторія» (код за ЄДРПОУ 31534840) їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2011 року» (далі - акт перевірки № 465).

В акті перевірки № 672 відповідач посилається на те, що зазначеним актом перевірки № 465 встановлено, що у контрагента ТОВ «Євро Клас Трейд» відсутні складські приміщення, наявний автомобільний чи інший транспорт, інші матеріальні ресурси, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу. Також у акті перевірки № 465 зазначено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва за результатами документальної позапланової перевірки ТОВ «Євро Клас Трейд» по взаємовідносинам у періоді з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року з ТОВ «Компанія «Вайліс» (акт перевірки від 09.02.2012 року № 388/23-522-36068723) встановлено нікчемність правочину між цими підприємствами, що призвело до завищення податкового кредиту у ТОВ «Євро Клас Трейд», сформованого за рахунок ТОВ «Компанія «Вайліс». Покупцями продукції були ТОВ «ЦЕК Еско Центр» та ПІІ ТОВ «Вікторія». Отже встановлено про неможливість реального здійснення господарських операцій ТОВ «Євро Клас Трейд» в частині постачання товарів, передбаченому приписами діючого законодавства України за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року (арк. акту 6-7, арк. справи 124-125 том 1).

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПІІ ТОВ «Вікторія» відповідач відмітив, що позивач не надав перевіряючим первинні документи, що підтверджують спосіб та засіб перевезення: реквізити перевізника, договір, товарно-транспорті накладні, довіреності, залізнично-дорожні квитанції, тощо, форми проведення розрахунків (дата, сума) та наявність дебіторської або кредиторської заборгованості на початок та кінець відповідного періоду за транспортування ТМЦ (товарно-матеріальних цінностей) (арк. акту 7-8, арк. справи 125-126 том 1).

Також відповідачем не підтверджені надані йому позивачем під час проведення перевірки копії сертифікатів відповідності на 26 аркушах, виданих «UNOX S.P.A.», «SIRMAN S.P.A.», «DAEWOO ELECTRONICS CORPORATION», «ANGELO PO GRANDI CUCINE SPA», ТОВ «Легіон Стіл», ТОВ «Інтер-Проф» та інші, оскільки, як слідує з акту перевірки № 672 згідно бази ДПС України «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що ТОВ «Євро Клас Трейд» не мав взаємовідносин з вищевказаними підприємствами у березні, червні та липні 2011 року. Таким чином, до перевірки не надано документацію щодо якості продукції, відповідності її державним стандартам та нормам, її походження (арк. акту 11, арк. справи 129 том 1).

У зв'язку з цим відповідачем визначено, що позивачем порушено ст.ст. 205, 206, 662, 673 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 306 Господарського кодексу України, норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Правил оформлення перевізних документів залізничним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 863/5084 тощо, а саме: відсутність товарно-транспортних накладних, що свідчить про відсутність переміщення товару та фактичне здійснення господарської операції, та не можливість підтвердити якість поставленого товару від ТОВ «Євро Клас Трейд» на адресу ПІІ ТОВ «Вікторія», що також свідчить про відсутність фактичного постачання товару.

З урахуванням вищевикладеного ДПІ у Київському районі м. Донецька зроблено висновок , що справжньою метою угоди № 724 від 15.02.2011 року, укладеною між ПІІ ТОВ «Вікторія» та ТОВ «Євро Клас Трейд» було отримання податкової вигоди першим у вигляді завищення податкового кредиту, зменшення податкового зобов'язання та, як наслідок, податку, який повинен бути перерахованй до бюджету України.

Одночасно, посилаючись на норми ст.ст. 203, 215, 216, 228 та 235 Цивільного кодексу України відповідачем також зроблено висновок , що правочин, здійснений позивачем та його контрагентом (ТОВ «Євро Клас Трейд») за угодою від 15.02.2011 року № 724 є нікчемними, та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю.

Таким чином, проведеною перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ПІІ ТОВ «Вікторія» (з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року) неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 744 985,00 грн., у тому числі за березень 2011 року на 333 333,00 грн., за червень 2011 року на 176 938,00 грн., за липень 2011 року на 234 714,00 грн., чим порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Зазначене порушення призвело до завищення:

- значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) у розмірі 234 714,00 грн.;

- залишку від'ємного значення (ряд. 21) у розмірі 510 272,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення (ряд 24), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 510 272,00 грн.

Позивач не погодився з таким висновком та подав до ДПІ у Київському районі м. Донецька заперечення до акту перевірки № 672.

За результатами розгляду цього заперечення відповідач листом від 29.05.2012 року № 4619/10/22-4 залишив без змін наведені вище висновки акту перевірки № 672, та 29.08.2012 року прийняв спірне податкове повідомлення-рішення за формою «В4» за № 000004224 щодо зменшення ПІІ ТОВ «Вікторія» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 744 986,00 грн.

Судом з матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що ПІІ ТОВ «Вікторія» (Покупець) укладено з ТОВ «Євро Клас Трейд» (Постачальник) договір від 15.02.2011 року № 724 про постачання товару, найменування, одиниця виміру, загальна кількість та ціна якого визначається у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. За умовами пп. 5.1 п. 5 договору від 15.02.2011 року № 724 поставка товару здійснюється на умовах DDP за адресою м. Донецьк, пр. Миру, 14 А. Згідно пп. 8.3 п. 8 Договору - вид транспорту - автомобільний. Підпунктом 9.6 п. 9 Договору встановлено, що збірка, монтаж та введення в експлуатацію товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника. Строк дії Договору з моменту його підписання сторонами до повного виконання всіх своїх зобов'язань.

Додатковою угодою від 28.02.2011 року до зазначеного договору доповнено пункт 2.1 в частині визначення терміну «проект» - це «план розставлення технологічного обладнання» та розширено п. 5.2 Договору щодо дати поставки, якою вважається дата приймання товару Покупцем, зазначеною у видатковій накладній та п. 9.2 щодо приймання товару за кількістю та якістю та підписом накладної згідно вимогам Податкового кодексу України.

Згідно Специфікацій до Договору Постачальник поставив на адресу Продавця різноманітне електромеханічне та електронагрівальне обладнання (далі - технологічне обладнання, обладнання) для мийки столового посуду, сервізної, борошняного, холодного, гарячого, овочевого, м'ясо-рибного цехів, комплекти стелажів, сервізну, полиці, посуду, спеціальні столи для цехів, холодильні шафи та інше обладнання на загальну суму 4 469 918,25 грн., у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) - 744 986,36 грн., про що виписані наступні податкові накладні: від 15.03.2011 року № 17 на суму 2 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 333 333,33 грн.), від 17.06.2011 року № 33 на суму 227 255,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 37 875,93 грн.), від 20.06.2011 року № 37 на суму 22 583,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 763,84 грн.), від 23.06.2011 року № 40 на суму 811 792,63 грн. (у т.ч. ПДВ - 135 298,77 грн.), від 13.07.2011 року № 13 на суму 470 209,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 78 368,19 грн.), від 28.07.2011 року № 52 на суму 445 095,62 грн. (у т.ч. ПДВ - 74 182,60 грн.), від 29.07.2011 року № 53 на суму 492 982,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 82 163,70 грн.) (арк. справи 9-71 том 1).

На підтвердження отримання придбаного обладнання позивачем надані до матеріалів справи видаткові накладні: від 15.06.2011 року № РН-0000130 на суму 536 750,23 грн. (у т.ч. ПДВ 89 458,37 грн.), від 20.06.2011 року № РН-000136 на суму 1 713 088,39 грн. (у т.ч. ПДВ - 285 514,73 грн.), від 23.06.2011 року № РН-0000139 на суму 811 792,63 грн. (у т.ч. ПДВ - 135 298,77 грн.), від 13.07.2011 року (у т.ч. ПДВ - 470 209,16 грн.), від 28.07.2011 року № РН-0000190 на суму 445 095,62 грн. (у т.ч. ПДВ - 74 182,60 грн.), від 29.07.2011 року № РН-0000191 на суму 492 982,22 грн.) (арк. справи 105-118 т.1) та акти приймання-передачі обладнання: від 28.07.2011 року, 29.07.2011 року, 13.07.2011 року, 23.06.2011 року, 20.06.2011 року, 15.06.2011 року (арк. справи 114-129 том 2).

Оплата за обладнання здійснена позивачем у березні, червні, серпні та вересні 2011 року, про що свідчать платіжні доручення (арк. справи 93-102 том 3).

З огляду на Реєстри отриманих податкових накладних та Додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, червень та липень 2011 року, що надані позивачем до матеріалів справи та підтверджено актом перевірки № 672 сума податку на додану вартість у розмірі 744 986,36 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту, а саме: у березні 2011 року в сумі 333 333,33 грн., у червні 2011 року в сумі 176 938,54 грн. та у липні 2011 року в сумі 234 714,49 грн.

Про оприбуткування позивачем придбаного у ТОВ «Євро Клас Трейд» обладнання свідчать акти введення в експлуатацію основних засобів (арк. справи 145-250 том 3, 1-238 том 4).

Також на підтвердження факту придбання наведеного вище технологічного обладнання позивачем надано до суду план розташування цього обладнання (том 4).

Технологічне обладнання відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України (ГОСТ 12.2.092-94), що підтверджено наявністю Сертифікатів відповідності разом з додатками, виданих Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи разом з додатком (арк. справи 156-181 том 1).

Як зазначено вище за текстом цієї постанови, відповідач не прийняв до уваги Сертифікати відповідності на придбане позивачем у контрагента електромеханічного та електронагрівального обладнання, вважає їх не наданими до перевірки, обґрунтовуючи це тим, що згідно Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ «Євро Клас Трейд» не мав взаємовідносин з виробниками обладнання у березні, червні, липні 2011 року (період взаємовідносин між позивачем та контрагентом).

Виходячи з такого висновку, вбачається, що на думку відповідача законодавчо повинно б бути встановлена обов'язковість купівлі-продажу продукції, що супроводжується сертифікатами якості, в одному податковому періоді, зокрема, за такою схемою: виробник - покупець (продавець) - покупець і т.д.

Однак, жодним чинним нормативним актом подібного походження сертифікатів відповідності на будь-яку продукцію не передбачено.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію», Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2003 року № 225 наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року № 28 затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.05.2005 року № 466/10746). Згідно цього Наказу технологічне обладнання за ГОСТом 12.2.092-94 підлягає обов'язковій сертифікації.

Відповідно до цього Декрету сертифікація продукції здійснюється з метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Закон України від 17.05.2001 року № 2406-ІІІ «Про підтвердження відповідності» визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності.

Наведеним Законом визначено, що підтвердження відповідності - діяльність, наслідком якої є гарантування того, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають встановленим законодавством вимогам.

Статтею 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» також надані терміни виробника та постачальника:

виробник - юридична або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, відповідальна за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені;

постачальник - юридична або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка вводить в обіг продукцію чи безпосередньо бере в цьому участь.

Статтею 13 цього Закону розділені обов'язки виробника та постачальника продукції, що підлягає сертифікації.

Так, даною нормою зазначено, що виробник зобов'язаний: сприяти проведенню всіх процедур підтвердження відповідності, встановлених для конкретного виду продукції; наносити на продукцію національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері; компенсувати споживачам продукції завдані їм збитки в разі виявлення невідповідності продукції вимогам, зазначеним у декларації про відповідність та/або сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності копії сертифіката відповідності та/або копії декларації про відповідність чи копії свідоцтва про визнання відповідності в порядку, визначеному законодавством; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про підтвердження відповідності» особи, винні в порушенні законодавства у сфері підтвердження відповідності, несуть відповідальність згідно із законами України.

Так, відповідальність за порушення суб'єктами підприємницької діяльності стандартів, норм і правил встановлена приписами ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення», одними з яких є: сплата штрафу у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил; сплата штрафу у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції за реалізацію продукції, яка підлягає, але не пройшла обов'язкової сертифікації, або за реалізацію продукції, яка підлягає іншій обов'язковій процедурі з підтвердження відповідності, але щодо якої немає відповідного документа про відповідність, а також за застосування щодо такої продукції національного знака відповідності; сплата штрафу у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров'я й майна людей і навколишнього середовища, та ін.

Отже з аналізу наведених норм вбачається, що суб'єкт підприємницької діяльності (постачальник), який реалізує продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації для підтвердження її небезпеки для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища (тобто для підтвердження якості продукції), повинен мати копію сертифікату відповідності на таку продукцію. У разі відсутності такого сертифікату відповідності - нести за це законодавчо встановлену відповідальність.

Судом встановлено, що сертифікати відповідності на придбане технологічне обладнання у позивача в наявності, чинні за строком їх дії, виготовлені на бланках, підписані

уповноваженими особами, а тому суд не вбачає порушення з боку позивача в дотриманні відповідності придбаного обладнання державним стандартам та нормам, тощо.

З огляду на таке суд не погоджується з висновком відповідача у акті перевірки № 672 щодо того, що сертифікати відповідності на технологічне обладнання вважаються не наданими позивачем у зв'язку з тим, що, як встановлено проведеною перевіркою, контрагент ТОВ «Євро Клас Трейд» не мав взаємовідносин з виробниками обладнання, при цьому, конкретно вказаний період відсутності взаємовідносин - березень, червень та липень 2011 року, оскільки такий висновок спростовується наведеними вище нормативними актами.

Щодо відсутності у ПІІ ТОВ «Вікторія» товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Як передбачено договором постачання технологічного обладнання від 15.02.2011 року № 724 поставка обладнання здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP згідно з Інкотермс-2000.

Відповідно до Інкотермс-2000 (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) DDP - delivered duty paid (… named place of destination) - поставка зі сплатою мита (... назва місця призначення) означає, що продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до місця призначення.

Норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником.

Отже, зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні регулюють правові відношення про перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі договорів, що укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Дана норма кореспондується з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», якою затверджений перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Так, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах таким документом є товарно-транспортна накладна; для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб це - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

За домовленістю позивача з контрагентом, постачання технологічного обладнання здійснювалось за рахунок Постачальника (ТОВ «Євро Клас Трейд»), а отже, позивач не має відомості з ким та на яких умовах домовлявся його контрагент про відправку товару на адресу ПІІ ТОВ «Вікторія»: м. Донецьк, пр.. Миру, 14а. На виконання умов договору від 15.02.2011 року № 724 контрагентом обладнання поставлялося без затримок разом з супроводжуючими документами, зокрема: копіями сертифікатів відповідності, видатковими накладними, де вказуються необхідні реквізити (постачальник, дата відвантаження, кількість товару, його вартість, а також є печатка постачальника та підпис уповноваженої особи).

Проаналізувавши наведені обставини та враховуючи матеріали справи суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у акті перевірки від № 672 щодо не встановлення факту перевезення технологічного обладнання від продавця (постачальника) (ТОВ «Євро Клас Трейд») до покупця (ПІІ ТОВ «Вікторія») у зв'язку з відсутністю у позивача документів, що засвідчують транспортування товарів. Зазначене спростовується наведеними вище наявними первинними документами: актами приймання-передачі обладнання, видатковими накладними, оприбуткуванням обладнання, а також планом розташування технологічного обладнання на території ПІІ ТОВ «Вікторія».

Також суд не приймає до уваги акт перевірки № 465 щодо перевірки ТОВ «Євро Клас Трейд», складеного ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, оскільки ані цим актом, ані актом перевірки № 672 не визначено зв'язок встановлення останнім фіктивності господарських відносин ТОВ «Євро Клас Трейд» зі своїм постачальником ТОВ «Компанія Вайліс» та, відповідно, по ланцюгу постачання з покупцями - ТОВ «ЦЕК «Еско Центр» та ПІІ ТОВ «Вікторія».

Зазначеними актами перевірок не надано жодного законного обґрунтування на фіктивність господарських відносин з ТОВ «Євро Клас Трейд». Напроти, вбачається, що ТОВ «Євро Клас Трейд» сформував по покупцю ПІІ ТОВ «Вікторія» податкові зобов'язання у повному обсязі.

Щодо висновку ДПІ у Київському районі м. Донецька про нікчемність договору від 15.02.2011 року № 724 року, укладеному між ПІІ ТОВ «Вікторія» та ТОВ «Євро Клас Трейд» суд зазначає наступне.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом в тому числі встановлено, що з відповідними позовами про визнання договору, укладених позивачем з ТОВ «Євро Клас Трейд» відповідач не звертався і, відповідно, відсутні судові рішення із цього приводу. В матеріалах справи відсутні відомості, щодо порушення кримінальних справ у відношенні посадових осіб позивача за вказаним договором, або за фактом скоєння злочину, із цього приводу також відсутні судові рішення (вироки).

Здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд переконався, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочин з ТОВ «Євро Клас Трейд» набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких він був спрямований.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформований податковий кредит по постачальнику ТОВ «Євро Клас Трейд» у загальному розмірі 744 986,36 грн., а саме: у березні 2011 року в сумі 333 333,33 грн., у червні 2011 року в сумі 176 938,54 грн. та у липні 2011 року в сумі 234 714,49 грн., а тому позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 2146,00 грн.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0000042204 - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0000042204, винесене Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби щодо зменшення підприємству з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 744 986,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» (ідентифікаційний код - 31534840, місцезнаходження - 83015, м. Донецьк, пр. Миру, буд. 14-А) судовий збір в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 08 жовтня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 12 жовтня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.