Постанова

від 09.10.2012 по справі 2а/0570/22020/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/22020/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі Поповій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Ліос», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2011 року № 0004181540

за участю представників:

від позивача: Пирогова А.А. - за дов. від 08.06.2011р.

від відповідача: Маковецької Н.В. - за дов. від 19.03.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Ліос» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2011 року № 0004181540.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що підприємство не допускало методологічної помилки, яка могла б призвести до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Ліос» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32296305, знаходиться на податковому обліку в Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

8 червня 2011 року відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2010 рік, 1 квартал 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 8 червня 2011 року № 380/1540/32296305 (надалі - акт перевірки). За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення відповідно до пункту 54.3 статті 54, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України від 8 липня 2011 року № 0004181540, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 1285472 грн., в тому числі за основним платежем 1285471 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. Правовою підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, та пункту 3.1 розділу 3 наказу «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29 березня 2003 року № 143.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (вх. № 41208 від 6 травня 2011 року) у додатку К1/1 таблиці 1 Розрахунок приросту (убутку) внесено до графи 3 (балансова вартість запасів на початок звітного року) 5308407 грн. По даним відповідача графа 3 повинна дорівнювати 166526 грн. Балансова вартість запасів на кінець першого кварталу по підприємству становить 5348359 грн., перевищення балансової вартості на початок того ж звітного періоду дорівнює 5181833 грн. Дана сума повинна бути відображена у рядку 01.2 (приріст балансової вартості запасів) декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року. Розбіжність дорівнює 5141881 грн. (5181833 грн. - 39952 грн.). За даними підприємства у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік (від 6 лютого 2011 року № 9006738435) в таблиці 1 розрахунок приросту (убутку) балансової вартості в стр. А рядку 5 (балансова вартість запасів усього на кінець звітного періоду) задекларована сума 166526 грн. У додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в таблиці 1 розрахунок приросту (убутку) в стр. А рядку 3 (балансова вартість запасів усього на початок звітного періоду) задекларована сума 5308407 грн., а повинна бути задекларована сума 166526 грн. У стр. А рядку 5 (балансова вартість запасів усього на кінець звітного періоду) задекларована сума 5348359 грн., а в рядку 6 стр. А задекларована сума приріста 39952 грн., а повинна бути задекларована сума приріста 5181833 грн. За даними підприємства у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року скоригований валовий дохід складає 286443 грн., скориговані валові витрати задекларовані в сумі 163491 грн., сума амортизаційних відрахувань складає 122711 грн., об'єкт оподаткування задекларований в сумі 241 грн., нарахована сума податку складає 60 грн. В акті відповідач зазначає, що в рядку 01.2 (приріст балансової вартості запасів) декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року повинна бути задекларована сума 5181833 грн., а скоригований валовий дохід має бути задекларований в сумі 5428324 грн., замість 286443 грн. Отже, об'єкт оподаткування повинен бути задекларований в сумі 5142122 грн., нарахована сума податку повинна складати 1285531 грн. Відповідач в акті здійснює висновок, що позивачем допущена методологічна помилка, яка призвела до заниження об'єкта оподаткування, чим порушено пункт 3.1 статті 3, пункту 5.9 статті 5 Закону № 334.

Ухвалою від 12 січня 2012 року суд призначив судову економічну експертизу. Згідно з висновком експерта від 31 серпня 2012 року № 267/24-485/25 в результаті проведеного дослідження, документально не підтверджується допущення позивачем методологічних помилок при складанні декларацій з податку на прибуток за 2010 рік та 1 квартал 2011 року з урахуванням додатків до декларацій. За даними проведеного дослідження документально підтверджується допущення позивачем арифметичних помилок, а саме описок, допущених при перенесенні даних з відомостей бухгалтерського обліку, згідно яких заповнюються відповідні строки додатку К1/1 декларацій за 2010 рік та 1 квартал 2011 року. В ході проведеного дослідження на підставі первинних документів та облікових регістрів бухгалтерського обліку документально не підтверджуються показники балансової вартості запасів, визначені в деклараціях з податку на прибуток позивача станом на 31 грудня 2010 року, 31 березня 2011 року з урахуванням додатків до декларацій. За результатами дослідження убуток товарно-матеріальних цінностей, який має бути зазначений у додатку К1/1 до декларацій позивача з податку на прибуток за 2010 рік складає 458549 грн., за 1 квартал 2011 року - 31397 грн. Таким чином, за висновком експерта на підставі наданих первинних документів висновки акту перевірки від 8 червня 2011 року № 380/1540/32296305 щодо заниження об'єкту оподаткування позивачем за 1 квартал 2011 року не підтверджується. У суду відсутні підстави для неприйняття висновку експерта.

Згідно з роз'ясненнями комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності від 20 березня 2001 року № 06-10/167 відносно визначення терміна «арифметична помилка чи описка» під терміном «арифметична описка» слід розуміти помилки, описки, допущені платником податків при заповненні декларацій (рахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визнання податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (складання або віднімання відповідних строк), а також описки, допущені при перенесенні даних з додатків, згідно яких заповнюються відповідні строки декларації (невірно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, невірно перенесений підсумок з додатків тощо). Аналогічні помилки можуть бути допущені при веденні податкового обліку у відповідних регістрах, а також при перенесенні даних податкового обліку з регістрів у декларацію про прибуток підприємства або в додатки до неї. Під «методологічною помилкою» слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, що полягає в неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування або коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання по тому чи іншому податку, збору (обов'язковому платежу).

З експертного дослідження судом встановлено, що фактично позивачем в деклараціях з податку на прибуток за 2010 рік, 1 квартал 2011 року була допущена арифметична помилка, а не методологічна помилка, як зазначає відповідач в акті. Позивачем 17 червня 2011 року були надані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік та 1 квартал 2011 року № 44767 та № 44795, які не були визнані відповідачем як податкова звітність (лист відповідача від 20 червня 2011 року № 26878/10/15-1) з посиланням на пункт 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Суд зазначає, що доказів проведення документальних планових чи позапланових виїзних перевірок за періоди 2010 рік та 1 квартал 2011 року відповідачем суду не надано, внаслідок чого відмова у прийнятті уточнюючих розрахунків позивача є неправомірною. Суд також зазначає, що відповідно до пункту 50.3 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період, однак відповідач не дотримався даної норми та не здійснив позапланову перевірку позивача з урахуванням всіх первинних документів підприємства, що стосуються, в тому числі, й показників приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, підставою для бухгалтерського та податкового обліку підприємства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та на даних яких повинні ґрунтуватися облікові регістри підприємства.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону № 334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону № 334 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів. З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю). Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Відповідно до пункту 1.6 наказу Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 (зареєстрований 8 квітня 2003 року за № 271/7592), (чинний до 18 листопада 2011 року) у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Пункт 3.1 Наказу № 143 передбачає, що декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1-Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин. У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

Експертним дослідженням на підставі первинних документів підприємства документально підтверджена балансова вартість запасів станом на 31 грудня 2010 року в сумі 295334 грн., станом на 31 березня 2011 року в сумі 263937 грн., у зв'язку із чим в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року повинні бути задекларовані наступні суми: рядок 01.2 (приріст балансової вартості запасів) - 0 грн., замість 39952 грн.; рядок 0.3 (скоригований валовий дохід) - 246491 грн., замість 286443 грн.; рядок 0.4 (убуток балансової вартості запасів) - 31397 грн., замість 0 грн.; рядок 0.6 (скориговані валові витрати) - 194888 грн., замість 163491 грн.; рядок 0.8 (об'єкт оподаткування) - мінус 71108 грн., від'ємне значення (збитки). Таким чином, висновки акту перевірки щодо заниження позивачем об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року документально не підтверджуються. Експертом встановлено, що розбіжності результатів дослідження з даними декларації позивача за 1 квартал 2011 року виникли в результаті допущених описок при перенесенні даних з бухгалтерських відомостей по обліку запасів. Суд зазначає, що висновки, здійснені відповідачем під час камеральної перевірки щодо показників приросту (убутку) балансової вартості запасів позивача без дослідження первинних документів підприємства під час документальної перевірки, були передчасними та необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем в порядку частини 2 статті 71 КАС України не доведено під час судового розгляду ні допущення позивачем методологічних помилок, ні заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток та, як наслідок, правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України. Витрати на проведення експертизи позивачем документально суду не підтверджені, внаслідок чого судом позивачу не присуджуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Ліос» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2011 року № 0004181540 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 8 липня 2011 року № 0004181540, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 1285472 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Ліос» витрати по сплаті судового збору у розмірі 28 грн. 23 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 жовтня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 12 жовтня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.