Постанова

від 06.09.2012 по справі 2а-2864/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.09.2012 р. Справа № 2а-2864/12/1470

м. Миколаїв

10:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Єрзікова О. М.,

представників позивача: Голобродського О.Л., Матвєєва Є.С.,

представника відповідача: Сугацького О.М.,

свідка: Ожаренкова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Спеціальна електроніка» , вул. Бузніка, 3, м. Миколаїв, 54010

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової , 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2012 № 0000550231, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Спеціальна електроніка»(надалі -Товариство або позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, яким Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ або відповідач) збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на додану вартість на 15506,25 грн. (в тому числі 12405 грн. -за основним платежем, 3101,25 грн. -за штрафними санкціями).

В обґрунтування позову Товариство послалось на недоведеність відповідачем фактів порушень з боку Товариства вимог Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон про ПДВ) та на безпідставність у зв'язку з цим визначення відповідачем податкового зобов'язання Товариства і застосування до нього штрафу.

У письмових запереченнях на адміністративний позов (ар. с. 119-120) ДПІ, з посиланням на висновки акта перевірки Товариства, стверджувала про те, що контрагент позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»(надалі -ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС») не здійснював та не міг здійснювати господарську діяльність. На думку ДПІ, ця обставина свідчить про недоведеність вчинення між Товариством і ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»угоди, за наслідками якої Товариство включило до податкового кредиту суму 12405 грн. Крім того, ДПІ вказала на те, що Товариство діяло без належної обачності під час вибору постачальника.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити. Допитаний в якості свідка головний інженер Товариства ОСОБА_4 дав показання щодо відомих йому обставин придбання Товариством товарів у ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС».

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 06.09.2012 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

Основним видом діяльності Товариства є виробництво контрольно-вимірювальних приладів. Іншими видами діяльності є: монтаж та установлення контрольно-вимірювальних приладів; ремонт та технічне обслуговування контрольно-вимірювальних приладів (ар. с. 12). У листах ДП «Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації»(ДП «Миколаївстандартметрологія») від 03.10.2008 № 06-02/1895 (ар. с. 86) і від 07.02.2012 № 03-12/195 (ар. с. 87) вказано, що Товариство зареєстровано у ДП «Миколаївстандартметрологія»як підприємство, що здійснює виробництво, продаж та сервісне обслуговування (ремонт) засобів вимірювальної техніки та випробувального обладнання, а саме: виробництво газоаналізаторів, сервісне обслуговування (ремонт) газоаналізаторів та сигналізаторів усіх типів, засобів вимірювальної техніки фізико-технічних та оптико-фізичних величин, лабораторного випробувального обладнання. Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, споживачами товарів і послуг, що постачає і надає Товариство, здебільшого є промислові підприємства та установи (в тому числі лікарні), які використовують газоаналізатори.

14.07.2010 на адресу Товариства від ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»факсом надійшла комерційна пропозиція (ар. с. 151). Як показав в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, асортимент, ціни, умови поставки і оплати повністю задовольняли Товариство.

30.07.2010 Товариство придбало у ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»товари на загальну суму 27942 грн. (в тому числі ПДВ -4657 грн.) -- електронні компоненти для газоаналізаторів. Факт придбання підтверджений видатковою накладною № ІА-0000270, рахунком-фактурою № ІА-0000320, податковою накладною № 297 (ар. с. 37-39). Як пояснив свідок ОСОБА_4, товари доставив продавець -ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»з використанням легкового автотранспорту. Вартість товарів позивач сплатив постачальнику 31.08.2010 (10932 грн.) і 10.09.2010 (17010 грн.), ар. с. 17. Сума 4657 грн. була включена позивачем до податкового кредиту липня 2010 року.

06.08.2010 Товариство придбало у ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»товари на загальну суму 46488 грн. (в тому числі ПДВ -7748 грн.): повірочно-газові суміші (ПГС), перетворювач (термопара) і датчики. Факт придбання підтверджений видатковою накладною № ІА-0000505, рахунком-фактурою № ІА-0000531, податковою накладною № 532 (ар. с. 34-36). Як пояснив свідок ОСОБА_4, товари доставив продавець -ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»з використанням легкового автотранспорту. Вартість товарів позивач сплатив постачальнику (ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС») 22.09.2010 (ар. с. 17). Сума 7748 грн. була включена позивачем до податкового кредиту серпня 2010 року.

На виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Миколаївській області від 03.06.2011 (ар. с. 153) ДПІ з 23.02.2012 по 27.02.2012 здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»за липень-серпень 2010 року, результати якої викладені в акті від 29.02.2012 № 678/23-100/22433484 (надалі -Акт від 29.02.2012, ар. с. 10-28). На стор. 6 Акта від 29.02.2012 вказано, що ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»зазначені суми ПДВ включило до податкових зобов'язань відповідних періодів (ар. с. 15).

На стор. 18 Акта від 29.02.2012 ДПІ дійшла висновку про те, що «… перевіркою встановлено факти укладення між ТОВ НВФ «СПЕЦІАЛЬНА ЕЛЕКТРОНІКА»та ТОВ Компанія «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»недійсних правочинів, тобто право ТОВ НВФ «СПЕЦІАЛЬНА ЕЛЕКТРОНІКА»на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних наданих на виконання недійсних правочинів не виникає» . Виходячи з цього, ДПІ зазначила, що Товариство порушило підпункт 7.4.1 пункту 7.4, пункт 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, в результаті чого був занижений податок на додану вартість на загальну суму 12405 грн., в тому числі за липень 2010 року -на 4657 грн., за серпень 2010 року -на 7748 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ (в редакції, що була чинною на момент включення Товариством до податкового кредиту суми 12405 грн.) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарськоїдіяльностіплатникаподаткупротягомзвітногоподатковогоперіоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як пояснив в судовому засіданніпредставник ДПІ, порушенняТовариствомпідпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ полягає в тому, що Товариство не придбало у ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»товари з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Представник відповідача не пояснив, яким чином ця обставина булла встановлена (або могла бути встановлена) в ході невиїзної перевірки позивача.

19.03.2012 ДПІ склала податкове повідомлення-рішення № 0000550231, яким, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила Товариству грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 12405 грн.; згідно з абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосувала до Товариства штрафну (фінансову) санкцію в сумі 3101,25 грн. (надалі -Рішення, ар. с. 45).

На думку суду, вимоги Товариства про визнання протиправним і скасування Рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наказом Державної податкової служби від 22.12.2010 № 984 був затверджений Порядок оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі -Порядок).

Як вказано у пункті 3 Розділу І Порядку, акт -службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 6 Розділу І і підпункту 5.2 пункту 5 Розділу ІІ Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку документальна перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, належним доказом порушення Товариством вимог податкового законодавства міг бути акт перевірки, який би відповідав вказаним вимогам. Акт від 29.02.2012 цим вимогам не відповідає. По суті, Акт від 29.02.2012 повністю відтворює зміст іншого акта ДПІ -«Про неможливість проведення документальної виїзної перевірки ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»(код за ЄДРПОУ 33573792) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 по 31.12.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 31.12.10»від 06.04.2011 № 1158/23-200/33573792 (надалі -Акт від 06.04.2011, ар. с. 122-141).

Акт від 06.04.2011 свідчить про те, що перевірка ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»не була проведена. У розділі «4. Висновок»Акта від 06.04.2011 вказано таке: «Враховуючи те, що у ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби згідно з ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період з 01.01.08 по 31.12.10 вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності. Але довести чи спростувати це в даний час неможливо, тому що немає можливості провести документальну перевірку ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс», вивчити первинні документи, опитати посадових осіб та встановити дійсну картину фінансово-господарської діяльності підприємства» (ар. с. 141).

Виходячи зі змісту пункту 2 Розділу І Порядку, акт про неможливість проведення перевірки не є джерелом податкової інформації. Інших фактичних обставин, крім інформації, що викладена в Акті від 06.04.2011, Акт від 29.02.2012 не містить.

Крім того, суд приймає до уваги таке. Відповідно до наданих позивачем документів (ар. с. 34-39), адресою ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»є: м. Миколаїв, В. Корениха, вул. Піщана, 4. З Акта від 06.04.2011 випливає, що ДПІ перевірку ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»намагалась здійснити за адресою: м. Миколаїв, вул. 10-а Військова, 57/1.

Позивач надав письмові пояснення (ар. с. 83-85) про те, яким чином у його господарській діяльності використовувались товари, що були придбані у ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС», а також докази на підтвердження цих пояснень: акти приймання виконаних робіт; накладні; довіреності; акти списання матеріалів (ар. с. 88-117). На думку суду, надані позивачем документи є належними доказами, що підтверджують вчинення Товариством господарських операцій і спростовують доводи ДПІ. Представник ДПІ заперечень проти цих доказів не висловив.

Обсяг документів, необхідних для проведення перевірки (з урахуванням того, що здійснювалась невиїзна перевірка з питань взаємовідносин з ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»), визначала ДПІ. В судовому засіданні представники сторін пояснили, що документи (які позивач надав в процесі розгляду справи) в ході перевірки не досліджувались. Враховуючи це, суд критично ставиться до тверджень ДПІ про те, що «При встановленні правомірності формування Позивачем податкового кредиту з ПДВ за липень-серпень 2010 року досліджено усі обставини, що могли б підтвердити реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких включено відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат, а також використання або ж призначення для використання результатів здійснення таких операцій в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.» (заперечення на адміністративний позов, ар. с. 120).

На підставі викладеного суд вважає, що Товариство мало всі підставі (як фактичні, так і документальні) для включення до податкового кредиту суми 12405 грн., тому Рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000550231, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 19.03.2012, про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Спеціальна електроніка» з податку на додану вартість на суму 15506,25 грн..

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Спеціальна електроніка» судові витрати в сумі 124,05 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті163 КАС України

та підписана суддею 11 вересня 2012 року.