Ухвала

від 15.11.2012 по справі 2а-2864/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 р.Справа № 2а-2864/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В. судді -Запорожана Д.В. судді -Жука С.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Спеціальна електроніка»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2012 року №0000550231,

встановила:

Позивач ТОВ науково-виробнича фірма «Спеціальна електроніка»24.05.2012 року звернулося до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, яким Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на додану вартість на 15506,25 грн. (в тому числі 12405 грн. - за основним платежем, 3101,25 грн. - за штрафними санкціями).

В обґрунтування позову Товариство послалось на недоведеність відповідачем фактів порушень з боку Товариства вимог Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та на безпідставність у зв'язку з цим визначення відповідачем податкового зобов'язання Товариства і застосування до нього штрафу.

У письмових запереченнях на адміністративний позов (ар. с. 119-120) відповідач, з посиланням на висновки акта перевірки Товариства, стверджувала про те, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»не здійснював та не міг здійснювати господарську діяльність. На думку ДПІ, ця обставина свідчить про недоведеність вчинення між Товариством і ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»угоди, за наслідками якої Товариство включило до податкового кредиту суму 12405 грн. Крім того, ДПІ вказала на те, що Товариство діяло без належної обачності під час вибору постачальника.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000550231, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 19.03.2012 року, про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Спеціальна електроніка»з податку на додану вартість на суму 15506,25 грн..

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Спеціальна електроніка»судові витрати в сумі 124,05 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що основним видом діяльності Товариства є виробництво контрольно-вимірювальних приладів. Іншими видами діяльності є: монтаж та установлення контрольно-вимірювальних приладів; ремонт та технічне обслуговування контрольно-вимірювальних приладів (а.с. 12). У листах ДП «Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації»від 03.10.2008 року № 06-02/1895 (а. с. 86) та від 07.02.2012 року № 03-12/195 (а.с. 87) вказано, що Товариство зареєстровано у ДП «Миколаївстандартметрологія»як підприємство, що здійснює виробництво, продаж та сервісне обслуговування (ремонт) засобів вимірювальної техніки та випробувального обладнання, а саме: виробництво газоаналізаторів, сервісне обслуговування (ремонт) газоаналізаторів та сигналізаторів усіх типів, засобів вимірювальної техніки фізико-технічних та оптико-фізичних величин, лабораторного випробувального обладнання. Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, споживачами товарів і послуг, що постачає і надає Товариство, здебільшого є промислові підприємства та установи (в тому числі лікарні), які використовують газоаналізатори.

14.07.2010 року на адресу Товариства від ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС» факсом надійшла комерційна пропозиція (а.с. 151). Як показав в судовому засіданні той же свідок, асортимент, ціни, умови поставки і оплати повністю задовольняли Товариство.

30.07.2010 року Товариство придбало у ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»товари на загальну суму 27942 гривень (в тому числі ПДВ - 4657 гривень) -електронні компоненти для газоаналізаторів. Факт придбання підтверджений видатковою накладною № ІА-0000270, рахунком-фактурою № ІА - 0000320, податковою накладною № 297 (а.с. 37-39). Як пояснив свідок ОСОБА_4, товари доставив продавець - ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»з використанням легкового автотранспорту. Вартість товарів позивач сплатив постачальнику 31.08.2010 року -10932 гривень і 10.09.2010 року -17010 гривень, (а.с. 17). Сума 4657 гривень була включена позивачем до податкового кредиту липня 2010 року.

06.08.2010 року Товариство придбало у ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»товари на загальну суму 46488 гривень (в тому числі ПДВ - 7748 гривень): повірочно-газові суміші (ПГС), перетворювач (термопара) і датчики. Факт придбання підтверджений видатковою накладною № ІА-0000505, рахунком- фактурою № ІА-0000531, податковою накладною № 532 (а.с. 34-36). Як пояснив свідок ОСОБА_4, товари доставив продавець - ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»з використанням легкового автотранспорту. Вартість товарів позивач сплатив постачальнику (ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС») 22.09.2010 року (а.с. 17). Сума 7748 гривень була включена позивачем до податкового кредиту серпня 2010 року.

На виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДНА у Миколаївській області від 03.06.2011 року (а.с. 153) відповідач з 23.02.2012 року по 27.02.2012 року здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»за липень-серпень 2010 року, результати якої викладені в акті від 29.02.2012 року № 678/23-100/22433484 (надалі - Акт від 29.02.2012 року, а.с. 10-28). На стор. 6 Акта від 29.02.2012 року вказано, що ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»зазначені суми ПДВ включило до податкових зобов'язань відповідних періодів (а.с. 15).

На стор. 18 Акта від 29.02.2012 року ДПІ дійшла висновку про те, що ... «перевіркою встановлено факти укладення між ТОВ НВФ «СПЕЦІАЛЬНА ЕЛЕКТРОНІКА»та ТОВ Компанія «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»недійсних правочинів, тобто право ТОВ НВФ «СПЕЦІАЛЬНА ЕЛЕКТРОНІКА»на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних наданих на виконання недійсних правочинів не виникає».

Виходячи з цього, ДПІ зазначила, що Товариство порушило підпункт 7.4.1 пункту 7.4, пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»про ПДВ, в результаті чого був занижений податок на додану вартість на загальну суму 12405 гривень, в тому числі за липень 2010 року - на 4657 гривень, за серпень 2010 року - на 7748 гривень.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, що була чинною на момент включення Товариством до податкового кредиту суми 12405 гривень) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8'цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві

та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею З цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що порушення Товариством підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»полягає в тому, що Товариство не придбало у ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»товари з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Проте він не зміг довести суду 1-ї інстанції яким чином ця обставина була встановлена (або могла бути встановлена) в ході невиїзної перевірки позивача.

19.03.2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000550231, яким, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила Товариству грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 12405 гривень; згідно з абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосувала до Товариства штрафну (фінансову) санкцію в сумі 3101,25 гривень (надалі - Рішення, а.с. 45).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наказом Державної податкової служби від 22.12.2010 року № 984 був затверджений Порядок оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок).

Як вказано у пункті 3 Розділу І Порядку, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 6 Розділу І і підпункту 5.2 пункту 5 Розділу II Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку документальна перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бзосгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, належним доказом порушення Товариством вимог податкового законодавства міг бути акт перевірки, який би відповідав вказаним вимогам. Акт від 29.02.2012 року цим вимогам не відповідає. По суті. Акт від 29.02.2012 року повністю відтворює зміст іншого акта ДШ - «Про неможливість проведення документальної виїзної перевірки ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»(код за ЄДРПОУ 33573792) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 по 31.12.10 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 31.12.10 року»від 06.04.2011 року № 1158/23-200/33573792 (надалі-Акт від 06.04.2011 року, а.с. 122-141).

Акт від 06.04.2011 року свідчить про те, що перевірка ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»не була проведена. У розділі «4. Висновок»Акта від 06.04.2011 року вказано таке: «Враховуючи те, що у ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби згідно з ч.І, 5 ст. 203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період з 01.01.08 по 31.12.10 року вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності. Але довести чи спростувати це в даний час неможливо, тому що немає можливості провести документальну перевірку ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс», вивчити первинні документи, опитати посадових осіб та встановити дійсну картину фінансово-господарської діяльності підприємства»(а.с. 141).

Виходячи зі змісту пункту 2 Розділу І Порядку, акт про неможливість проведення перевірки не є джерелом податкової інформації. Інших фактичних обставин, крім інформації, що викладена в Акті від 06.04.2011 року, Акт від 29.02.2012 року не містить.

Крім того, суд приймає до уваги таке. Відповідно до наданих позивачем документів (а.с. 34-39), адресою ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»є: м. Миколаїв, В. Корениха, вул. Піщана, 4. З Акта від 06.04.2011 року випливає, що ДШ перевірку ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»намагалась здійснити за адресою: м. Миколаїв, вул. 10-а Військова, 57/1.

Позивач надав письмові пояснення (а.с. 83-85) про те, яким чином у його господарській діяльності використовувались товари, що були придбані у ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС», а також докази на підтвердження цих пояснень: акти приймання виконаних робіт; накладні; довіреності; акти списання матеріалів (а.с. 88-117). Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що надані позивачем документи є належними доказами, що підтверджують вчинення Товариством господарських операцій і спростовують доводи ДПІ. Представник ДПІ заперечень проти цих доказів не висловив.

Обсяг документів, необхідних для проведення перевірки (з урахуванням того, що здійснювалась невиїзна перевірка з питань взаємовідносин з ТОВ «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС»), визначала ДПІ. В судовому засіданні представники сторін пояснили, що документи (які позивач надав в процесі розгляду справи) в ході перевірки не досліджувались. Враховуючи це, суд критично ставиться до тверджень ДПІ про те, що «При встановленні правомірності формування Позивачем податкового кредиту з ПДВ за липень-серпень 2010 року досліджено усі обставини, що могли б підтвердити реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких включено відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат, а також використання або ж призначення для використання результатів здійснення таких операцій в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності» (заперечення на адміністративний позов, а.с. 120).

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що Товариство мало всі підставі (як фактичні, так і документальні) для включення до податкового кредиту суми 12405 гривень, тому оскаржуване повідомлення рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Крім того, згідно п. 86.9. ст.86 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Спеціальна електроніка» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2012 року № 0000550231 -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Ю.В. Яковлев Суддя: Д.В. Запорожан Суддя: С.І. Жук