Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а/2370/1541/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1541/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Дея»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Дея»до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2012 року позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області, в якому просив визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення -рішення від 27.03.2012 року № 0000602301, № 0000612301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, зокрема з огляду на те, що матеріали справи містять сумнівні докази надання передбачених договорами послуг, а висновок відповідача стосовно того, що відносини між TOB «ВКФ «Дея»та ПП «Фріланс»не мали реального характеру, а операції за виданими податковими накладними позбавлені правового значення є обгрунтованим.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, оскаржувана постанова суду першої інстанції є незаконною і тому має бути скасована при апеляційній перевірці з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильному застосуванні судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Дея»як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 21389143, зареєстроване виконавчим комітетом Смілянської міської ради 20.02.1995 р., перебуває на обліку в податковій інспекції як платник податків та зборів, зокрема - податку на додану вартість згідно свідоцтва №32248597 від 30.06.1997 р., виданого Смілянською ОДПІ.

Відповідачем згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу Смілянської ОДПІ від 15.02.2012 року № 162 проведена позапланова невиїзна перевірка TOB «Виробничо-комерційна фірма «Дея»з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами правових відносин з ПП «Фріланс»за грудень 2010 року, по факту якої складено акт перевірки від 12.03.2012 року № 26/22/21389143.

27 березня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000602301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість на загальну суму 33739 грн. 50 коп., в тому числі 22493 грн. основного платежу та 11246 грн. 50 коп. штрафних санкцій та №0000612301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток на загальну суму 21338 грн. 75 коп., в тому числі 17071 грн. основного зобов'язання та 4267 грн. 75 коп. штрафу.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість зазначених податкових повідомлень -рішень. З таким висновком не можливо не погодитися, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закону № 168/97-ВР) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті Закону передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті

В той же час, згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що по факту ведення позивачем господарської діяльності між ним та TOB «Юджин ЛТД» укладений договір по наданню послуг від 08.01.2009 року № 08/0109-И щодо виконання робіт по розфасовці та сушці пластику. Згідно договору ПП «Фріланс»як виконавець зобов'язалося надати послуги по розфасовці поліетилена, порізці та обробці полікарбонатних листів згідно специфікації, а позивач як замовник зобов'язався прийняти й оплатити їх вартість на умовах, визначених даним договором.

У зв'язку із відсутністю у позивача необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та інших фондів для виконання взятого зобов'язання за договором від 08.01.2009 року № 08/0101-II, тому 01.12.2010 року позивач уклав договір з ПП «Фріланс». За даним договором ПП «Фріланс», як виконавець зобов'язалося надати послуги по розфасовці поліетилена, порізці та обробці полікарбонатних листів згідно специфікації, а позивач як замовник зобов'язався прийняти й оплатити їх вартість на умовах, визначених даним договором.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано жодних документів, таких як товарно-транспортні накладні, подорожні листи, договори на перевезення матеріалу, договори оренди транспортного засобу, фактичне пересування товарів (матеріалів) на склад чи інше місце зберігання як до початку їх обробки, так і після.

Також, позивачем ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції не надані документи на підтвердження фактичного виконання договору, а отже, у послідовному ланцюгу передачі оброблених згідно специфікації матеріалів наявні прогалини, що унеможливлює підтвердження факту їх передачі за належністю.

Крім того, позивачем також не надано на вимогу суду першої інстанції та не додано до апеляційної скарги докази щодо переміщення матеріалів, послуги по обробці яких здійснювали для TOB «Юджен ЛТД»позивач та його контрагент ПП «Фріланс»та докази реалізації їх споживачам у грудні 2010 року.

При цьому, позивачем не додано платіжних доручень, рахунків -фактур, виписок банку, внаслідок чого неможливо встановити факт розрахунків за роботи (послуги) з ПП «Фріланс».

До того ж, колегія суддів враховує, що 06.12.2010 року Алчевською ОДПІ Луганської області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «Фріланс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.08.2011 року. Висновки перевірки зафіксовані в акті № 2102/236-36917518 від 14.12.2011 року, де зазначено про неможливість вказаного підприємства фактично здійснювати господарські операції через відсутність трудових ресурсів (чисельність працюючих на підприємстві складала 1 особу), основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання операцій згідно укладеного договору. Зазначені висновки позивачем спростовані не були та з матеріалів справи не вбачається безперечних фактичних даних отримання позивачем визначених в укладеному договорі послуг від ПП «Фріланс», оскільки фактичне виконання замовлених робіт указаним контрагентом не зафіксоване жодними належними документами.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дійсне вчинення заявленої господарської операції по виконанню послуг є сумнівним і нічим не підтверджене.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не надано належних доказів щодо підтвердження факту придбання товарів чи послуг, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Дея» -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.