Постанова

від 26.07.2012 по справі 2а/2370/1541/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року Справа № 2а/2370/1541/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Гаращенка В.В.,

при секретарі -Журавлі В.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю,

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 -за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Дея до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Дея звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Смілянською ОДПІ Черкаської області 27 березня 2012 року, а саме: № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість на загальну суму 33739 грн. 50 коп., в тому числі 22493 грн. основного платежу та 11246 грн. 50 коп. штрафних санкцій та №0000612301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток на загальну суму 21338 грн. 75 коп., в тому числі 17071 грн. основного зобов'язання та 4267 грн. 75 коп. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав у повному обсязі, в обґрунтування вимог зазначив, що податковий орган дійшов висновку про порушення платником податків законодавства про оподаткування, виходячи з обставин, які є припущеннями і не відповідають дійсності відносно нікчемності господарських операцій між позивачем та його контрагентом. В ході проведення перевірки надані юридичні та первинні документи, які оформлені у повній відповідності з нормами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що стало підставою відповідно до вимог Законів України Про оподаткування прибутку підприємств та Про податок на додану вартість для декларування відповідних валових витрат і податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року. Відповідачем не встановлено вину посадових осіб товариства при укладенні з ПП Фріланс договору, відтак, висновки акту перевірки щодо нікчемності правочину є необґрунтованими, а оскаржувані податкові рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов представники відповідача просили відмовити в його задоволенні повністю, оскільки порушення дійсно мали місце і договірні взаємовідносини позивача та його контрагента ПП Фріланс спрямовані на ухилення від сплати податку до бюджету та пошуку вигоди, що суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок і, як наслідок, тягне за собою нікчемність таких правочинів. В ході проведеної перевірки контрагента ТОВ ВКФ Дея виявлено, що господарські операції з ПП Фріланс фактично не відбувалися, а відтак -не спричинили реального настання правових наслідків. За таких умов наявність у позивача податкових накладних не дає останньому право на бюджетне відшкодування ПДВ в межах заявлених сум. Відповідно, визначена сума оплачених послуг за укладеним договором не може включатися і до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток. Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно на підставі виявлених перевіркою порушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Дея як суб'єкт господарювання -юридична особа, ідентифікаційний код 21389143, зареєстроване виконавчим комітетом Смілянської міської ради 20.02.1995 р., перебуває на обліку в податковій інспекції як платник податків та зборів, зокрема -податку на додану вартість згідно свідоцтва №32248597 від 30.06.1997 р., виданого Смілянською ОДПІ.

Відповідачем згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу Смілянської ОДПІ від 15.02.2012 року № 162 проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ Виробничо-комерційна фірма Дея з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами правових відносин з ПП Фріланс за грудень 2010 року, по факту якої складено акт перевірки від 12.03.2012 року № 26/22/21389143.

27 березня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість на загальну суму 33739 грн. 50 коп., в тому числі 22493 грн. основного платежу та 11246 грн. 50 коп. штрафних санкцій та №0000612301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток на загальну суму 21338 грн. 75 коп., в тому числі 17071 грн. основного зобов'язання та 4267 грн. 75 коп. штрафу.

В ході розгляду справи судом встановлено, що по факту ведення позивачем господарської діяльності між ним та ТОВ ОСОБА_3 ЛТД укладений договір по наданню послуг від 08.01.2009 року № 08/0109-ІІ щодо виконання робіт по розфасовці та сушці пластику.

Однак судом встановлено відсутність у позивача необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та інших основних фондів для виконання взятого зобов'язання за договором від 08.01.2009 року № 08/0109-ІІ.

Таким чином, в ході дослідження доказів по справі судом встановлено, що ТОВ ВКФ Дея фактично не мало ресурсів і технічної можливості самостійно виконати взяті на себе договірні зобов'язання, а тому 01 грудня 2010 року позивач укладає договір з ПП Фріланс , предметом якого є послуги по розфасовці поліетилена, порізці та обробці полікарбонатних листів.

На підтвердження виконання укладеного договору позивачу надані акти здачі -приймання виконаних робіт, платіжні доручення та виписки по банківському рахунку позивача, податкові накладні за № 1030 від 11.12.2010 року, № 1031 від 12.12.2010 року та №1032 від 30.12.2010 року.

Однак, суд звертає увагу на те, що без фактичного здійснення господарської операції первинні документи не мають юридичну силу, що випливає з аналізу положення ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV, де зазначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

З викладеного випливає, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, згідно договору ПП Фріланс як виконавець зобов'язалося надати послуги по розфасовці поліетилена, порізці та обробці полікарбонатних листів згідно специфікації, а позивач як замовник зобов'язався прийняти й оплатити їх вартість на умовах, визначених даним договором.

Згідно актів здачі -прийняття робіт ПП Фріланс виконало для ТОВ ПКФ Дея зазначені вище роботи, а те, у свою чергу, оплатило вартість цих виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями.

Оскільки отримані послуги замовлені позивачем на виконання укладеного між ним та ТОВ ОСОБА_3 ЛТД договору, логічним є подальше переміщення оброблених матеріалів до кінцевого замовника ТОВ ОСОБА_3 ЛТД , однак, матеріали справи не підтверджують такого факту.

Більше того, суду не надано жодних документів, таких як товарно-транспортні накладні, подорожні листи, договори на перевезення матеріалу, договори оренди транспортного засобу, фактичне пересування товарів (матеріалів) на склад чи інше місце зберігання як до початку їх обробки, так і після.

Документальним підтвердженням обліку і транспортування вантажу є транспортна накладна, поняття якої визначене Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі по тексту -Правила).

Так, згідно Правил товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку та шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надані документи на підтвердження фактичного виконання договору, а отже, у послідовному ланцюгу передачі оброблених згідно специфікації матеріалів наявні прогалини, що унеможливлює підтвердження факту їх передачі за належністю.

У свою чергу, 06.12.2010 року Алчевською ОДПІ Луганської області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП Фріланс з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.08.2011 року. Висновки перевірки зафіксовані в акті № 2102/236-36917518 від 14.12.2011 року, де зазначено про неможливість вказаного підприємства фактично здійснювати господарські операції через відсутність трудових ресурсів (чисельність працюючих на підприємстві складала 1 особу), основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання операцій згідно укладеного договору.

Вказаний факт свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, оскільки відсутність доказів по факту надання послуг оброблення пластику свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Отже, зазначені висновки перевірки не спростовані позивачем належними доказами, а з матеріалів справи не вбачається безперечних фактичних даних отримання позивачем визначених в укладеному договорі послуг від ПП Фріланс , оскільки фактичне виконання замовлених робіт указаним контрагентом не зафіксоване жодними належними документами. Тому дійсне вчинення заявленої господарської операції по виконанню послуг є сумнівним і нічим не підтверджене.

Відсутність доказів здійснення ПП Фріланс розфасовки поліетилена, порізу та обробки полікарбонатних листів згідно договору надання послуг є причиною, що підтверджує недійсність як указаного договору зокрема, так і договору по виконанню робіт, укладеного позивачем з ТОВ ОСОБА_3 ЛТД через відсутність в ланцюгу підтвердження договірної співпраці указаних суб'єктів господарювання їхньої взаємодії через фактичне здійснення договірних зобов'язань -виконання робіт.

На вимогу суду про надання інформації щодо переміщення матеріалів, послуги по обробці яких здійснювали для ТОВ Юджен ЛТД позивач та його контрагент ПП Фріланс у грудні 2010 року, позивачем надано лист № 16/03-01 від 16.07.2012 р., яким ТОВ ОСОБА_3 ЛТД повідомило, що запитувані матеріальні цінності -інженерний пластик, поліетилен, та полікарбонатні листи -були в повному обсязі реалізовані споживачам в грудні 2010 року.

Інформація, вказана у зазначеному листі, не містить вагомих для даного спору відомостей, ніяким чином не підтверджує позицію позивача та ПП Фріланс в даному ланцюгу, рівноцінно як і наданий позивачем журнал-ордер по рахунку товарів на складі ТОВ ОСОБА_3 ЛТД , оскільки в даних документах відсутня необхідна для розгляду справи по суті інформація про надання послуг по розфасовці поліетилена, порізці та обробці полікарбонатних листів уповноваженою особою від ПП Фріланс .

У разі відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть при наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на викладене, позивачем порушене податкове законодавство України з метою безпідставно набути право на податкову вигоду у вигляді незаконного формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Суд в силу ч. 1 ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладених обставин справи та наведених положень Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, зокрема з огляду на те, що матеріали справи містять сумнівні докази надання передбачених договорами послуг.

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача стосовно того, що відносини між ТОВ ВКФ Дея та ПП Фріланс не мали реального характеру, а операції за виданими податковими накладними позбавлені правового значення.

На час існування спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України Про податок на додану вартість від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР).

У пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР вказано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168-ВР).

Отже, податковий кредит складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку своєму контрагенту у зв'язку із здійсненням господарської операції, що відповідає вимогам, переліченим вище. При цьому підставою для нарахування податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) у відповідності із вимогами п.7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті Закону передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В той же час, згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції -договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Обставиною, що виключає обґрунтованість заявленої позивачем податкового відшкодування, є безтоварний фіктивний характер здійснених операцій.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

З огляду на викладені вище обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження та керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перевірку та прийнявши за її результатами оскаржені податкові повідомлення-рішення, діяв відповідно та у спосіб, передбачений законодавством України. Тому підстави для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 серпня 2012 року.

Суддя В.В. Гаращенко