Рішення

від 19.12.2008 по справі 35/461-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/461-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2008 р.                                                            Справа № 35/461-08

вх. № 8876/5-35

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Артюх Ю.В., дов. від 05.03.08р.

1-го відповідача - Шевченко Є.О., дов. від 09.11.

2-го відповідача - Оганян Л.А., дов.№ 01-6юр/4666 від 01.08.08р

розглянувши справу за позовом ТОВ "Геостройіндустрія", м. Харків  

до  1.ПП "Ювисам-2", м. Харків

2. АК "Харківобленерго"  

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії №025363, що укладений 30.10.2007 року між АК «Харківобленерго» та ПП «Ювисам-2».

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що позивачу належить електроустаткування КТП ГСІ-1, КТП ГСІ-2, що знаходиться за адресою м. Харків, пр. Леніна, 7-В. Відповідач ПП «Ювісам» не є власником зазначеного електроустаткування, не має права господарського відання щодо цього майна, не отримувало від ТОВ «Геостройіндустрія» повноважень щодо врегулювання договірних відносин з АК «Харківобленерго», а тому не може бути споживачем за договором про постачання електричної енергії. У зв'язку із цим, позивач вважає, що спірний договір суперечить нормам п. 1.1, п. 1.2 , п. 1.3, п. 2.1, п. 10.1, п. 10.2 Правил користування електричною енергією, що затверджені постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року №28, а тому має бути визнаний недійсним на підставі ч.1 статті 215 Цивільного Кодексу України, як такий, зміст якого суперечить актам цивільного законодавства. У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 16.12.08р. було оголошено перерву до 19.12.08р. для надання сторонами додаткових пояснень.

Перед початком судового засідання представники сторін звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому воно приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Звернувся до суду із усним клопотанням про відкладення розгляду справи, однак жодного обгрунтування щодо необхідності відкладення розгляду справи позивач не представив, з урахуванням чого в його задоволенні слід відмовити.

Перший відповідач (ПП «Ювисам-2») надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує з тих підстав, що позивач не є власником електроустаткування КТП ГСІ-1, КТП ГСІ-2, що знаходиться за адресою м. Харків, пр. Леніна, 7-В, на момент укладення спірного договору КТП 400 кВ знаходилось на балансі відповідача, а тому він мав право укласти договір на постачання електроенергії. ПП «Ювисам-2» використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок, таким чином ПП «Ювисам-2» повністю відповідає поняттю «споживач електричної енергії», а тому немає жодних суперечностей в укладеному договорі на постачання електроенергії та положенням Правил користування електричною енергією. Також відповідач вважає, що право на подання позову про визнання недійсним правочину належить лише сторонам правочину або заінтересованій особі, до яких ТОВ «Геостройіндустрія» не відноситься. У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Другий відповідач (АК «Харківобленерго») надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує, просить припинити провадження по справі, посилаючись на те, що при укладанні спірного договору між АК "Харківобленерго" та ПП "Ювісам-2", споживачем (ПП "Ювісам-2") було надано всі необхідні для укладання таких договорів документи, які передбачені "Правилами користування електричною енергією" затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.96р. №28

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

18.09.2003 року Державною приймальною комісією був складений та підписаний Акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, з якого вбачається, що у березні 2003 року були закінчені будівельно-монтажні роботи Торговельного центру за адресою м. Харків, Дзержинський р-н, пр. Леніна, 7-В (ст. метро «Наукова»). Замовником (забудовником) об'єкта виступило ТОВ «Геостройіндустрія».

Відповідно до п. 14, до складу об'єкта входять зовнішні надвірні комунікації холодного та гарячого водопостачання, каналізації, теплопостачання, газопостачання, енергопостачання та зв'язку. Що свідчить, що система електропостачання та торговельний центр співвідносяться як інженерні комунікації та об'єкт нерухомості, тобто є одним цілісним об'єктом права. Будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне сторонами не надано.

Позивач зазначає, що відповідно до проектної документації ТОВ «Геостройіндустрія» було забезпечено електропостачання побудованого торговельного центру за допомогою двох КТП 400 кВа із встановленими в них трансформаторами 250 кВа (ГСІ-1 та ГСІ-2) живлючої та розподільчої мережі 380/220 В (ВРУ-0,4 КВ). Але вказану проектну документацію позивач до матеріалів справи не надав, що унеможливлює її аналіз та оцінку.

23.07.2005 року між позивачем як споживачем та АК «Харківобленерго» укладено договір на постачання електричної енергії, згідно якого здійснено розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін. Вказаний доказ побічно свідчить про знаходження електроустаткування на балансі позивача. Разом з тим, прямих доказів, які доводять, що електроустаткування знаходиться на балансі позивача та підтверджують підстави його знаходження на балансі позивача сторонами не надані.

03.01.2006 року між позивачем як споживачем та АК «Харківобленерго» укладено договір про технічне обслуговування електроустаткування КТП ГСІ-1, КТП ГСІ-2.

30.10.2007 року між відповідачами ПП «Ювисам-2» як споживачем та АК «Харківобленерго» укладено договір на постачання електричної енергії, згідно якого здійснено розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін. Вказаний доказ побічно свідчить про знаходження електроустаткування на балансі позивача. Також позивачем наданий акт приймання-передачі обладнання, відповідно до якого ПП «Ювисам-2» прийняло від СПДФО Твердохліба Ю.В. електроустаткування КТП ГСІ-1, КТП ГСІ-2, кабельні лінії та щити обліку, що також підтверджує правомірність знаходження електроустаткування на балансі відповідача ПП Ювисам-2».

Представники відповідачів пояснили, що з 30.10.2007 року до цього часу АК «Харківобленерго» здійснює постачання електричної енергії ПП «Ювисам-2» відповідно до умов укладеного договору, ПП «Ювисам-2» здійснює оплату за спожиту електричну енергію. Жодних претензій від споживача або субспоживачів щодо відсутності електричної енергії або неможливості її використання на адресу ПП «Ювисам-2» та на адресу АК «Харківобленерго» не надходило.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача з наступних підстав.

Система електропостачання є однією з необхідних елементів об'єкту нежитлової нерухомості (торговельного центру) та ця система нерозривно пов'язана із всім об'єктом і не може бути відокремлена без шкоди для всього об'єкту. Відповідно до наданого позивачем Акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 18.09.2003 року, у березні 2003 року було закінчені будівельно-монтажні роботи Торговельного центру за адресою м. Харків, Дзержинський р-н, пр. Леніна, 7-В (ст.  метро «Наукова»). Як вбачається з п. 14 цього акту, до складу об'єкта в якості невід'ємної складової частини входять зовнішні надвірні комунікації холодного та гарячого водопостачання, каналізації, теплопостачання, газопостачання, енергопостачання та зв'язку. Таким чином, комунікації електропостачання та основна споруда торговельного центру – це єдиний об'єкт нерухомості.

Відповідно до п. 1 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. N 1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Таким чином, акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта не є документом, що підтверджує право власності, а свідчить лише про відповідність об'єкта до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Відчуження електроустановок окремо від самого об'єкта нерухомості суперечить положенням ст. 186 ЦК України, яка передбачає, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Так як КТП 400 кВа призначене для обслуговування всієї будівлі, і без нього неможлива нормальна експлуатація окремих приміщень, то право власності на систему електропостачання та всі її складові елементи слідує за об'єктом нерухомості в цілому. Позбавлення торгового центру електроустаткування позбавляє можливості власників торгових площ можливості користуватись ними відповідно до їх функціонального призначення.

Крім того, позивачем не надано доказів, що підтверджують технічну можливість виділення системи електропостачання торгового центру (або її частини) в окремий відокремлений об'єкт.

СПДФЛ Твердохліб Ю.В. передав на баланс ПП «Ювисам-2» обладнання КТП 400 кВа – 2 шт. з встановленими в них трансформаторами 250 кВа – 2 шт.; кабельні лінії 0,4 кВ от КТП ГСІ-1, КТП ГСІ-2 до щитів обліку в головній щитовій; щити обліку з перекидними рубильниками, трансформаторами струму, приборами обліку – 2 шт., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі, який підписаний обома сторонами.

До цього часу правомірність передання електроустаткування на баланс ПП «Ювисам-2» жодна особа не оспорила та цей правочин не був визнаний недійсним, таким чином, в силу ст. 204 ЦК України, ПП «Ювисам-2» є законним володільцем КТП 400 кВа.

Наявність на балансі підприємства не означає наявності права власності на КТП 400 кВа і необхідне лише для можливості розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін під час підписання договору на постачання електроенергії між АК «Харківобленерго» та споживачем.

Так як на момент укладення спірного договору КТП 400 кВ знаходилось на балансі відповідача, то він мав право укласти договір на постачання електроенергії.

На підтвердження права приватної власності на електротехнічне обладнання, позивач надав рішення Харківського міжобласного третейського суду (постійнодіючого) при Асоціації «Міжрегіональний юридичний союз» від 14.11.2008 року у справі №3/2008 року, ухвалу та наказ Господарського суду від 21.11.2008 року у справі №39/168-08 про видачу виконавчого документу.

Відповідно до п.5 ст. 4 Закону України «Про третейські суди», третейський суд утворюється та діє, зокрема, на принципі обов'язковості для сторін рішень третейського суду.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про третейські суди», сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, рішення третейського суду не є обов'язковим для всіх інших осіб крім сторін третейського спору (воно поширюється лише виключно на ТОВ «Геостройіндустрія» та СПДФО Безсонова В.М.), і під час розгляду цієї справи в господарському суді Харківської області ТОВ «Геостройіндустрія» повинна на загальних підставах довести наявність права власності на електроустаткування, якщо позивач вважає себе його власником.

Доказів наявності на момент розгляду справи права приватної власності у позивача на електроустаткування позивач не надав.

Позивачем надано суду лист прокуратури Дзержинського району №39-460/08 від 31.05.2008 року. Порушення кримінальної справи свідчить про наявність підстав для проведення розслідування певних обставин, факти за наслідками розслідування кримінальної справи встановлюються судом шляхом винесення відповідного вироку. Таким чином, лист прокуратури Дзержинського району №39-460/08 від 31.05.2008 року не може бути прийнятий як доказ обставин, на які посилається позивач.

Відповідно до п. 1.2. Правил користування електричною енергією, споживач електричної енергії – це юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору; електроустановка – це комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.

Відповідач ПП «Ювисам-2» є юридичною особою, володіє нежитловими приміщеннями відповідно до договорів оренди нежитлового приміщення №№01 від 02.07.2007р. та 01/01-7 від 03.05.2007р. в нежитловій будівлі по пр. Леніна 7-В, які обладнані необхідним електричним устаткуванням, яке призначене для споживання електричної енергії, тобто відповідач використовує електричну енергіє для забезпечення власних потреб, та є володільцем електроустановки в розумінні Правил користування електричною енергією, а тому не вбачається суперечностей між положеннями  укладеного договору на постачання електроенергії та положеннями Правил користування електричною енергією.

Позивач вважає, що спірний правочин безпосередньо порушує права ТОВ «Геостройіндустрія» на забезпечення енергією для потреб власної електроустановки.

Разом з тим, позивач ТОВ «Геостройіндустрія» не надав доказів, що в цей час існують певні перешкоди у користуванні електричною енергією та не довів, що ці перешкоди викликані саме наявністю спірного договору. Також, відповідно до умов спірного договору, його положення стосуються взаємних прав та обов'язків між ПП «Ювисам-2» та АК «Харківобленерго», але не позбавляють будь-яких прав та не покладають жодних обов'язків на ТОВ «Геостройіндустрія», також він не обмежуює ТОВ «Геостройіндустрія» у можливості реалізації своїх прав.

Спірний договір був укладений 30.10.2007 року, тобто, з часу його підписання пройшло більше року. За цей час претензій з боку позивача на адресу відповідачів не надходило.

Суд вважає, що позивач не довів наявності порушення його прав, а також не визначив у який саме спосіб спірний правочин порушує права ТОВ «Геостройіндустрія» на забезпечення енергією для потреб власної електроустановки, таким чином, відсутні підстави вважати ТОВ «ГСІ» заінтересованою особою.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вимог ст. 33 ГПК України, позивач не довів обставин, що підтверджують суперечність між спірним договором та положеннями цивільного законодавства, а також свою заінтересованість у правовідносинах, що виникли на підставі спірного договору у зв'язку із чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового роцесу підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення підписане 19.12.08р.

Суддя