Ухвала

від 09.10.2012 по справі 2а/2470/283/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/283/12

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Експорт-імпорт транс "Фелічіта" до державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької про визнання протиправними та скасування наказу й податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2012 року приватне підприємство "Експорт-імпорт транс "Фелічіта" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративними позовом до державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області форми "В4"№ 0000012300 від 09.02.2012 р., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Сторожинецькому районі, згідно вимог п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, видано наказ про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Експорт-Імпорт транс "Фелічіта" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "Техполимерстрой" за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р. № 18 від 16.01.2012 р.

На підставі вказаного наказу службовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку.

За результатами перевірки складено акт № 87/23/33394976 від 08.02.2012 р.

В ході перевірки виявлене та відображене в акті порушення позивачем вимог п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що полягало в завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 5500,00 грн.

На підставі висновків перевірки, викладених в акті, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "В4"№ 0000012300 від 09.02.2012 р., яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 5500,00 грн.

Суд першої інстанції часткового задовольнив позовні вимоги ПП "Експорт-імпорт транс "Фелічіта" виходячи з того, що податкове повідомлення-рішення форми "В4"№ 0000012300 від 09.02.2012 р. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення, є необґрунтованими. Разом з цим, наказ № 18 від 16.01.2012 р. є законним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стосовно посилань позивача щодо відсутності підстав для проведення перевірки колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Стаття 75 Податкового кодексу України надає право податковим органам проводити перевірки платників податків, зокрема й позапланові невиїзні документальні перевірки.

Відповідно до п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі при йняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення докумен тальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. До кументальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Зі змісту ст.78 ПК України вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі поданих податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтер ського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних доку ментів, які використовуються в бухгалтерському та податковому об ліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконан ням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Однією з основних гарантій прав платників податків при здій сненні заходів податкового контролю є законодавче встановлення вичерпного переліку підстав проведення документальних позапланових перевірок. Докумен тальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначених пунктом 78.2 ст. 78 ПК України, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не на дасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов 'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 20.06.2011 р. позивачем подано до ДПІ у Сторожинецькому районі податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 р. (вхідний № 9004336885) та додаток № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", в якій задекларував податковий кредит у розмірі 6191,00 грн., в т. ч. 5500,00 грн. по взаємовідносинах з постачальником ТОВ "Техполимерстрой".

20.10.2011 р. позивач подав до ДПІ у Сторожинецькому районі податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 р. (вхідний № 9009239205), де заявив суму від'ємного значення ПДВ, сплачену позивачем, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету в розмірі 8921,00 грн.

28.11.2011 р. відповідач направив на адресу позивача листа за № 15717/10/23-004 з пропозицією надати в десятиденний термін інформацію та її документальне підтвердження результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ "Техполимерстрой", у зв'язку із встановленням сумнівності у факті здійснення таких операцій. Позивач, 08.12.2011 р., надав відповідачеві інформацію щодо здійснення господарських операціях з ТОВ "Техполимерстрой", а також її документальне підтвердження.

Разом з цим, актом перевірки від 08.12.2011 р. зафіксовано, що згідно центральної бази даних пошуково-довідкової системи ТОВ "Техполимерстрой" перебуває в стані "7"- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Враховуючи вказані обставини, 16.01.2012 р. ДПІ у Сторожинецькому районі, згідно вимог п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, видано наказ № 18 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Експорт-Імпорт транс "Фелічіта" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "Техполимерстрой" за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вказаний наказ відповідає зазначеним вимога діючого законодавства, та погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "В4"№ 0000012300 від 09.02.2012 р. колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу щодо непідтвердження господарських операцій ПП "Експорт-Імпорт транс "Фелічіта" та ТОВ "Техполимерстрой" первинними документами та нікчемності правочинів укладених між даними контрагентами, що позбавляє позивача права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за результатами господарських операцій з ТОВ "Техполимерстрой".

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що на підставі усної домовленості між ПП "Експорт-імпорт транс "Фелічіта" та ТОВ "Техполимерстрой", позивач придбав в останнього вилочний погружчик (Т-16) вартістю 33000 грн., в т.ч. ПДВ 5500,00 грн. Сплачену суму ПДВ позивач включив до складу податкового кредиту звітного періоду.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Реальність вищезгаданих операції підтверджується первинними документами, зокрема, податковою накладною від 05.05.2011 р. на суму 33000,00 грн., видатковою накладною від 05.05.2011 р. № 05.05.2011 р., платіжним дорученням від 06.05.2011 р. та розрахунком-фактурою від 05.05.2011 р. № 05.05.2011 р. Відповідність даних документів, вимогам, які встановлені до первинних документів, підтверджена в судовому засіданні, що свідчить про наявність у позивача достатніх підстав для формування податкового кредиту за результатами господарських операції з ТОВ "Техполимерстрой" на підставі отриманої від нього податкової накладної.

Згідно статті 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правочин, укладений позивачем із ТОВ "Техполимерстрой" не може бути визнаний в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемний, так як його зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства, відповідає внутрішній волі його учасників та спрямований на реальне настання правових наслідків.

Окрім того, відповідач зазначив, що контрагент позивача ТОВ "Техполимерстрой" не здійснює господарської діяльності, оскільки відсутній за місцезнаходженням, а тому вищевказані операції є фіктивними.

В цій частині колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу апелянта на наступне.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.02.2012 р. та актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Техполимерстрой" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Експорт-імпорт транс "Фелічіта"№ 346/234-00/37104924 від 13.12.2011 р. зафіксовано, що за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у травні 2011 р. ТОВ "Техполимерстрой" відображено податкові зобов'язання з контрагентом ПП "Експорт-імпорт транс "Фелічіта" на суму 5500,00 грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.