Ухвала

від 27.09.2012 по справі а12/036-07/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/40716/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

за участю секретаря судового засідання Шульга А.Є.

з участю представника Генеральної прокуратури України -Орленко А.О.

та представника третьої особи -ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову господарського суду Київської області від 25.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2007 у справі

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації та Державного комітету з регуляторної політики та підприємництва

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Промагробудінвест»

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5

про визнання недійсними державної реєстрації, запису про проведення державної реєстрації та ліквідацію юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В :

6.02.2007р. до господарського суду з позовом про визнання недійсними державної реєстрації і запису про проведення реєстрації відкритого акціонерного товариства «Промагробудінвест»(далі Товариство) та про ліквідацію юридичної особи звернувся заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації та Державного комітету з регуляторної політики та підприємництва. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що під час створення Товариства було припущено порушення вимог чинного законодавства, які не можна усунути. Крім цього, прокурор просив створити ліквідаційну комісію, яку зобов'язати вчинити певні дії з ліквідації Товариства.

Під час розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги (т.3 а.с.92-95).

Постановою господарського суду Київської області від 25.04.2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2007р., позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7.02.2008р. залишено без задоволення касаційну скаргу Товариства.

21.06.2012р. до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_5, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила всі прийняті судові рішення скасувати та відновити запис про проведення державної реєстрації і саме Товариство. При цьому ОСОБА_5 зазначила, що вона є акціонером Товариства, а тому судами прийнято рішення, що стосується її майнових прав. Крім того, суди дійшли помилкового висновку про те, що при створенні товариства було допущено такі порушення, які не можна усунути.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника третьої особи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням від 29.11.2000р. №681 Бориспільською районною державною адміністрацією здійснено державну реєстрацію Товариства та видано відповідне свідоцтво.

Позов прокурора, з урахуванням заяви про уточнення підстав позовної вимоги, мотивовано тим, що : всі акції Товариства розподілено між його засновниками, що можливо лише у закритих акціонерних товариствах; до скликання установчих зборів кожним із засновників не було сплачено 50% вартості акцій; засновниками не було зроблено повідомлення про намір створити товариство; установчий договір укладено після проведення зборів; Статутний фонд Товариства сформовано за рахунок сертифікатів на право на земельні частки (паї), які не могли використовуватися у якості вкладу засновника до Статутного фонду, а тому на момент проведення установчих зборів Статутний фонд не було сформовано; до органу реєстрації не було подано документи, що засвідчували реєстрацію місця знаходження іноземної юридичної особи -засновника Товариства.

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що співзасновником відповідача Торговою Корпорацією «WINDSOR TRADING CORPORATION»(далі Корпорація») не сплачено 50% акцій до дня скликання установчих зборів, а іншими акціонерами -фізичними особами в якості оплати вартості акцій до Статутного фонду передано сертифікати на земельну частку (пай), що не передбачено законодавством. Крім того, державному реєстратору не було надано засвідчений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції.

З цих же підстав було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Товариства.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

На час державної реєстрації Товариства створення акціонерних товариств та дії державних реєстраторів регламентувались Законом України «Про господарські товариства», Законом Української РСР «Про підприємства в Українській РСР».

Пунктом 3.3. Установчого договору Товариства передбачено, що кожен із засновників до дня скликання установчих зборів сплачує не менш ніж 50% вартості акцій.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про господарські товариства»акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій. У разі несплати у встановлений строк, акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

Отже, чинним на час створення Товариства законодавством, не виконання акціонерами зобов'язання оплатити повну вартість акцій не передбачало такого наслідку, як ліквідація товариства. Крім того, таке порушення, як неповна оплата акціонерами вартості акцій, могло бути виправлено як на час пред'явлення прокурором позову, так і на час розгляду справи в суді, оскільки приписи ст. 33 Закону України «Про господарські товариства»та пункт 6.8 Статуту Товариства врегульовували порядок усунення такого порушення.

Проте, судами попередніх інстанцій не було досліджено питання про те, коли фактично було сплачено Корпорацією повну вартість акцій та чи існувало на час розгляду справи в суді таке порушення, як неповна сплата акціонерами вартості акцій.

Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Аналогічним чином визначено підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, в ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».

Ст. 6 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 6 Закону Української РСР "Про підприємства в Українській РСР" обумовлено, що державна реєстрація товариств здійснюється відповідно до Закону України "Про підприємництво".

Згідно зі ст.8 Закону України "Про підприємництво", при створенні відкритих акціонерних товариств (крім відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та/або корпоратизації) для державної реєстрації подається, крім іншого, засвідчений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції. З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні державної реєстрації Товариством не було надано засвідченого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про наслідки підписки на акції, що є порушенням вимог чинного на той час законодавства.

Судами не з'ясовано, чи здійснювало Товариство дії по усуненню цього порушення, чи відповідали надані позивачем державному реєстратору документи вимогам Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності (затв. постановою КМУ від 25.05.1998р. №740), яка діяла на час здійснення державної реєстрації Товариства та визначала перелік документів, необхідних для її здійснення .

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фізичними-особами, які є співзасновниками Товариства, в якості оплати вартості акцій було передано сертифікати на право на земельну частку (пай). На цій підставі рішеннями Бориспільського міськрайонного суду від 18.01.2005р. та 4.08.2005р. ці особи було визнано такими, що втратили право на земельні частки (паї); державні акти на право приватної власності на землю, отримані цими особами, визнано недійсними, а за Товариством визнано право власності на земельну ділянку, яка складається з отриманих від акціонерів - фізичних осіб ділянок. В подальшому Товариство передало вказані земельні ділянки створеним дочірнім підприємствам і правове становище цих земельних ділянок на час розгляду справи не визначено. Вказане свідчить про те, що внаслідок дій акціонерів-фізичних осіб та Товариства, до останнього перейшло право власності на земельні ділянки в обмін на акції, тобто відбулась оплата вартості акцій.

Оскільки, відповідно до ч.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб під час нового розгляду справи, судам слід з'ясувати питання, яким чином при ліквідації Товариства будуть захищені інтереси та права акціонерів-фізичних осіб щодо вищезазначених земельних ділянок.

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

Не встановлення в судовому процесі вищезазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень, у зв'язку з їх невідповідністю вимогам частин 4 та 5 ст. 11, частині 1 ст.138 та ст. 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки чинним законодавством не передбачено розгляд справ адміністративної юрисдикції господарськими судами, справа підлягає направленню до суду першої інстанції з урахуванням приписів частини 2 ст. 18 КАС України.

Що стосується ухвали Вищого адміністративного суду України від 7.02.2008р., то ст.232 1 КАС України передбачено, що у випадку, коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою. Залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює постанову відповідно до статей 231 і 232 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або постанову суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову господарського суду Київської області від 25.04.2007р., ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2007р. та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7.02.2008р. скасувати, справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз