Рішення

від 09.10.2012 по справі 2855-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.10.2012Справа №5002-19/2855-2012

за позовом Комунального підприємства «Роздольненський центральний ринок», АР Крим, смт.Роздольне

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АР Крим, смт.Роздольне

про стягнення 19835,60 грн. та спонукання до виконання певних дій

Суддя Мокрушин В.І

Представники:

Від позивача - Протуренко К.П. - представник, дов. № 103 від 14.09.2012

Від позивача - Якушева В.В. - представник, дов. № 102 від 14.09.2012

Від відповідача - ОСОБА_4 - представник, дог. про надання адвокатської допомоги від 28.09.2012

Від відповідача - ОСОБА_1 - паспорт

Суть спору: позивач - Комунальне підприємство «Роздольненський центральний ринок» звернувся до Господарського суд Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у сумі 19835,60 грн. та зобов'язання відповідача звільнити торгівельне місце НОМЕР_1, площею 16,25 кв.м.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити. Усно пояснили, що оплати відповідачем за користування торгівельним місцем не належним чином й стала підставою для звернення до суду із даним позовом про стягнення наявної заборгованості у примусовому порядку. Крім того, позивач у зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань щодо сплати за торгівельне місце просить також суд зобов'язати відповідача звільнити спірне торгівельне місце.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Крім того, усно пояснила, що ніякої заборгованості перед позивачем не має.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності з п.1.1 Статуту Комунального підприємства «Раздольненський центральний ринок» передбачено, що позивач створений за рішеннями 59-ої сесії Раздольненської селищної ради 4-го скликання від 23.11.2005 і 63-ої сесії Раздольненської селищної ради 4-го скликання від 30.01.2006 та є комунальним підприємством, що знаходиться у власності територіальної громади смт.Роздольне.

Згідно з п.2.1 Статуту основною метою підприємства є надання послуг із забезпечення належних умов для здійснення продажу продовольчих і непродовольчих товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій, створення необхідних зручностей для покупки.

Рішенням 15-ої сесії 5-го скликання від 26.04.2007 Раздольненського району Автономної Республіки Крим позивачу дозволено стягування плати за утримання торгового місця у належному стані і надання інших послуг на території комунального підприємства «Раздольненський центральний ринок» по вулиці Євпаторійське шосе, 1-т у смт.Роздольне у межах земельної ділянки, наданої в оренду на 49 років.

28.12.2007 рішенням 24-ої сесії 5-го скликання Раздольненської селищної ради та рішенням 34-ої сесії 5-го скликання Раздольненської селищної ради від 26.12.2008 затверджені ставки ринкового збору у якості плати за право зайняти торгове місце на ринку фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п.1.2 рішення Раздольненської селищної ради 34 сесії 5-го скликання від 26.12.2008, яким затверджені ставки ринкового збору, стягування ринкового збору, плати за утримання торгового місця у належному стані та інші послуги ринку здійснюють касири та контролери ринків.

Відповідно до п.п.8 п.2 Положення «Про ринковий збір», яке затверджене рішенням 15-ої сесії 5-го скликання Раздольненської селищної ради від 26.04.2007 відповідальність за стягування, нарахування та своєчасність сплати ринкового збору покладається на адміністрацію ринку.

Згідно з п.2 рішення Раздольненської селищної ради 34-ої сесії 5-го скликання від 26.12.2008 та рішенням Раздольненської селищної ради 24-ої сесії 5-го скликання від 28.12.2007 суб'єкти, які здійснюють стягування ринкового збору на ринках смт.Роздольне повинні перерахувати ринковий збір у місцевий бюджет Раздольненської селищної ради у розмірі 100%.

Таким чином, стягнення сум ринкового збору здійснюється ринком, який потім повинен перерахувати ці суми до місцевого бюджету Раздольненської селищної ради.

Відповідно до п.2 Правил торгівлі на ринках, які затверджені наказом № 57/188/84/105 Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 встановлено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Згідно з абз.3 п.16 Правил торгівлі на ринках продавець повинен мати при собі документи про сплату ринкового збору та послуг ринку.

Суд зазначає, що п.18 Правил торгівлі на ринках встановлено, що за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.19 Правил торгівлі на ринках за окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку), утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру, забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку, консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо. Тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.

Суд звертає увагу сторін, що правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Предметом спору в даній справі є правовідносини, що виникли у зв'язку з виконанням договору про надання послуг, укладеного в усній формі.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.1-2 ст.202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.203 Цивільного кодексу України загальною умовою чинності правочину є його вчинення у формі, встановленій законом.

Приписи ст.205 Цивільного кодексу України розкриває зміст об'єктивного вираження цієї форми яка врешті одночасно відображає способи зовнішнього волевиявлення суб'єкта правочину.

Законодавець передбачає дві форми правочину: усні й письмову. В тих випадках, коли закон не встановлює обов'язкові певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд. При цьому мають на увазі випадки, передбачені закон, а не іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

За загальним правилом, передбаченим п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі.

Між тим, в силу ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України, недодержання письмової форми угоди тягне за собою недійсність такої угоди лише у випадках, якщо такий наслідок прямо передбачений в законі.

Згідно з ч.2 ст.218 Цивільного кодексу України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Тобто дана норма не передбачає обов'язку суду визнавати такий правочин дійсним в усіх випадках.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про існування між сторонами договірних відносин.

Факт досягнення домовленості з умов, які є істотними для даного договору, підтверджується частковою сплатою відповідачем послуг за утримання торгового місця.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Про узгодження сторонами істотних умов договору свідчить прийняття відповідачем послуг, що надавались позивачем.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, у відповідача виникли зобов'язання у формі сплати грошових коштів позивачу на підставі правочину, укладеного відповідно до вищезгаданих статей.

З матеріалів справи вбачається, що позивач використовувала мысце на ринку, проте за користування ним сплачувала не в повному обсязі, у зв'язку з чим у неї перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на день розгляду справи складає 19835,60 грн.

Відповідач у процесі розгляду справи не заперечувала факт перебування її майна на території ринка раніше 2007 року. Також відповідач вказала на те, що площа займаного місця була різною, оскільки вона займає місце не тільки під контейнером, але й під торгівельним місцем та кожен раз воно може бути різним, що підтверджується складеним актом.

Суд зазначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити наявну заборгованість, проте відповідач такі вимоги позивача залишила без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення наявної заборгованості у примусовому порядку. Також, просить зобов'язати відповідача звільнити займане торгівельне приміщення.

Згідно представленого позивачем розрахунку суми позову вбачається, що з квітня 2008 року по липень 2012 року відповідач не належним чином сплачувала за користування спірним приміщенням, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 19835,60 грн.

Документально підтвердити сплату наявної заборгованості відповідач не спромігся.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Згідно положень ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з положень вищевказаних норм, під виконанням зобов'язань розуміється здійснення кредитором і боржником дій по здійснення прав і виконання обов'язків, що випливають з зобов'язання. Обумовленість дії (або утримання від здійснення певної дії) і складають предмет зобов'язання. Такого роду дії повинні точно відповідати всім умовам договору або вимогам законодавства, а при їх відсутності вимогам, які повинні пред'являтися.

У зв'язку з безоплатним користуванням відповідачем торговельним місцем, відмовою від укладення договору про надання послуг, позивачем розраховані збитки, у вигляді орендних платежів за фактом користування торговельним місцем НОМЕР_1, розташованого на території Комунального підприємства «Роздольненський центральний ринок».

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абз.1 ч.3 ст.22 Цивільного кодексу України).

Відшкодування збитків передбачено також ст.224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Аналіз норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що необхідною умовою для відшкодування збитків є наявність між сторонами укладеного договору, порушення зобов'язань за яким могло б завдати збитки та наявність складу цивільного правопорушення, до яких відноситься: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина порушника.

Так, фактичне використання торговим місцем, розміщеним на території Комунального підприємства «Роздольненський центральний ринок» підтверджується як наявними в матеріалах справи документами, позиціями сторін та не заперечується відповідачем, тому за його використання останній має сплачувати плату, розмір якої за своєю суттю і є збитками, оскільки виникає із договірних взаємовідносин сторін.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів збитків за період з квітня 2008 року до липня 2012 року є обґрунтованими.

Щодо строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст.257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що відповідачем у даній справі клопотання про застосування строків позовної давності у ході розгляду справи не заявлено, суд вважає за необхідне стягнути заборгованість у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди у сумі 19835,60 грн.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача звільнити торгове місце площею 16,25 кв.м. НОМЕР_1 на території Комунального підприємства «Роздольненський центральний ринок» суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Прписами ст.386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Крім того, приписами ст.391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у сумі 19835,60 грн. та зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 звільнити торгівельне місце НОМЕР_1, площею 16,25 кв.м., оскільки вони обґрунтовані, засновані на приписах діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку заборгованості позивача, що відповідно до положень статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України є його обов'язком.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки звернення до суду із даним позовом пов'язане саме з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати за користування спірним приміщенням.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повне рішення складено 15.10.2012.

Керуючись ст.ст.33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

· Позов задовольнити у повному обсязі.

· Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Роздольненський центральний ринок» матеріальної шкоди у сумі 19835,60 грн., судовий збір у сумі 2682,50 грн.

· Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 звільнити торгівельне місце НОМЕР_1, площею 16,25 кв.м.

· Видати накази після набрання рішення суду законної сили.

Суддя В.І. Мокрушин