Рішення

від 08.10.2012 по справі 20/057-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2012 р. Справа № 20/057-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області

до 1. Погребівської сільської ради Васильківського району Київської області

2. Приватного сільськогосподарського підприємства «Погреби»

про визнання незаконними та скасування рішень Погребівської сільської ради № 371 від 28.08.2007 р. та № 469 від 14.12.2007 р., визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 969577, ЯД № 969578, ЯД № 969579, ЯД № 969580, ЯД № 969581 від 25.12.2007 р., скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок до земель комунальної власності

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури: Барановська В.В., посвідчення № 42

від позивача: Шевченко А.М., довіреність № 10-16/1238 від 07.08.2012 р.

від відповідача 1: Прокопишин В.В., посвідчення/сільський голова

від відповідача 2: Проценко В.О., довіреність б/н від 24.05.2012 р.

Обставини справи:

Васильківський міжрайонний прокурор Київської області (далі -прокурор) звернувся до господарського суду з позовом № 4640вих від 08.08.2012 р. в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області (далі -позивач) до Погребівської сільської ради Васильківського району Київської області (далі -відповідач 1) та Приватного сільськогосподарського підприємства «Погреби»(далі -відповідач 2, ПСП «Погреби») про визнання незаконними та скасування рішень Погребівської сільської ради № 371 від 28.08.2007 р. та № 469 від 14.12.2007 р., визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 969577, № 969578, № 969579, № 969580, № 969581 від 25.12.2007 р., скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок до земель комунальної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною Васильківською міжрайонною прокуратурою Київської області перевіркою законності дотримання вимог земельного законодавства було встановлено, що рішенням XIII сесії Погребівської сільської ради V скликання № 371 від 28.08.2007 р. «Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою» було надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки для обслуговування викуплених нежитлових будівель і споруд в с. Погреби на території Погребівської сільської ради Васильківського району.

Рішенням XV сесії Погребівської сільської ради V скликання № 469 від 14.12.2007 р. «Про передачу у власність земельних ділянок приватному сільськогосподарському підприємству «Погреби»було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для обслуговування викуплених нежитлових будівель і споруд, і було передано ПСП «Погреби» безкоштовно у власність земельну ділянку загальною площею 27,4359 га, у тому числі земельні ділянки № 5-32, № 5-33 площею 1,0307 га, № 5-34 площею 0,8242 га, № 5-35 (1) площею 5,3315 га, № 5-35(2) площею 0,1223 га та № 5-36 площею 20,1272 га для обслуговування викуплених будівель і споруд за рахунок земель запасу в с. Погреби Васильківського району.

У подальшому, на підставі вказаного рішення відповідач 2 отримав державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 969577, № 969578, № 969579, № 969580, № 969581 від 25.12.2007 р.

На думку прокурора, вказані рішення Погребівської сільської ради були прийняті з порушенням вимог чинного земельного законодавства, оскільки зазначена передача земельних ділянок у власність приватному підприємству відбувалася на безоплатній основі.

У зв'язку з викладеним прокурор просить суд визнати незаконними та скасувати рішення № 371 від 28.08.2007 р. XIII сесії Погребівської сільської ради V скликання «Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою»та № 469 від 14.12.2007 р. XV сесії Погребівської сільської ради V скликання «Про передачу у власність земельних ділянок Приватному сільськогосподарському підприємству «Погреби»; визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 969577, серії ЯД № 969578, серії ЯД № 969579, серії ЯД № 969580, серії ЯД № 969581 та скасувати їх реєстрацію; зобов'язати ПСП «Погреби» повернути земельні ділянки загальною площею 27,4359 га (експертна вартість яких складає 14434450,00 грн.) до земель комунальної власності в адміністративних межах с. Погреби Васильківського району Київської області у придатному для подальшого використання стані.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2012 р. за вказаним позовом було порушено провадження у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 27.08.2012 р. представник відповідача 2 надав суду відзив б/н від 27.08.2012 р., відповідно до якого ПСП «Погреби»просить суд відмовити прокурору в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на наступне.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. З матеріалів справи вбачається, що рішення, які прокурор просить визнати незаконними та скасувати, прийняті відповідачем 1 28.08.2007 р. та 14.12.2007 р., а з позовом прокурор звернувся до суду лише у 2012 р., тобто з істотним порушенням строку позовної давності, передбаченого чинним законодавством.

На переконання відповідача 2, у відповідності до Закону України «Про прокуратуру»та наказу Генерального прокурора від 04.10.2011 р. № 3/2 гн «Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах охорони навколишнього природного середовища та земельних відносин», нагляд за додержанням законодавства, зокрема, й у сфері земельних відносин має здійснюватися прокурорами не епізодично, а постійно.

Згідно з п. 13 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 16.04.1993 р. № 01-6/438 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»(зі змінами та доповненнями) до позовів про визнання недійсними актів державних чи інших органів застосовується загальний строк позовної давності. Отже, відповідач 2 зазначив, що відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Окрім того, відповідач 2 посилається на те, що відповідно до пунктів «а», «б», «в», «г»статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

В свою чергу, Конституційний Суд України вважає, що ці повноваження охоплюються зазначеним у статті 143 Конституції України поняттям «інші питання місцевого значення», а тому при їх здійсненні сільські, селищні, міські ради виступають як суб'єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції. Конституційний Суд України вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 р. у справі № 10-рп/2010).

У зв'язку з наведеним, ПСП «Погреби»вважає, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Окрім того, відповідач 2 вважає, що у даній справі прокурор, всупереч нормам чинного законодавства, звертається до суду з вимогою про визнання незаконними та скасування рішень Погребівської сільської ради № 371 від 28.08.2007 р. та № 469 від 14.12.2007 р., які не містять ознак нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування, так як є актами одноразового застосування і вичерпали свою дію фактом їхнього виконання, у зв'язку з чим не можуть бути скасовані.

При цьому ПСП «Погреби»посилається на те, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами і доповненнями), в п. 8 якої зазначено, що при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Також відповідач 2 посилається на те, що у даній справі слід застосувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі Європейського суду «Стретч проти Об'єднаного Королівства».

10.09.2012 р. до господарського суду прокуратурою Київської області були подані письмові пояснення від 10.09.2012 р. № 101-вих, згідно з якими прокурор зазначає, що про прийняття оскаржуваних рішень відповідача 1 Васильківському міжрайонному прокурору стало відомо у грудні 2011 року за результатами проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства. Вказане підтверджується інформацією Погребівської сільської ради від 09.12.2011 р., яка надійшла до міжрайонної прокуратури 12.12.2011 р.

Також прокурор зазначив про те, що 30.03.2012 р. Васильківським міжрайонним прокурором порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 365 КК України, за фактом вчинення службовими особами управління земельних ресурсів у Васильківському районі перевищення своїх службових повноважень. 10.08.2012 р. вказана кримінальна справа направлена до Васильківського міськрайонного суду.

Крім того, прокурор посилається на те, що даний спір, що виник з приводу правомірності набуття права власності на спірні земельні ділянки з огляду на склад сторін спору підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З приводу визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування прокурор наголосив, що відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

До господарського суду Київської області 10.09.2012 р. представником відповідача 2 було подане клопотання б/н від 10.09.2012 р. про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними і скасування рішень Погребівської сільської ради № 371 від 28.08.2007 р. та № 469 від 14.12.2007 р., мотивоване тим, що відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Так, пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, пп. "а", "б", "в", "г" ст. 12 ЗК України, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України дано офіційне роз'яснення, що органи влади при реалізації повноважень у галузі земельних відносин діють саме як суб'єкти владних повноважень, а тому такі відносини є публічно-правовими.

Вказаним Рішенням Конституційного Суду України було встановлено, що положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності»слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

На переконання відповідача 2, Погребівська сільська рада у спірних правовідносинах діяла як суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржувані рішення, у зв'язку з чим ПСП «Погреби»вважає, що спір про визнання недійсними та скасування рішень Погребівської сільської ради № 371 від 28.08.2007 р. та № 469 від 14.12.2007 р. є публічно-правовим спором та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконними і скасування вказаних рішень підлягає припиненню.

Зазначене клопотання залишене судом без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам, серед іншого, підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України).

Згідно з пунктом 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»(із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 14) питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України. З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності (п. 1.2 вказаної постанови Пленуму).

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Зазначену позицію викладено у пп. 1.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6.

З огляду на викладене, підстави для припинення провадження у даній справі на підставі приписів п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є відсутніми.

До господарського суду Київської області 08.10.2012 р. відповідачем 1 було подано відзив на позовну заяву прокурора б/н від 08.10.2012 р., за змістом якого відповідач 1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Конституційним Судом України встановлено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4, пункт 1 частини першої, частина друга статті 17 КАС України).

Окрім того, відповідач 1 наголошує, що рішення, які прокурор просить визнати незаконними та скасувати, були прийняті відповідачем 1 28.08.2007 р. та 14.12.2007 р., а з позовом прокурор звернувся до суду лише в серпні 2012 р., тобто з істотним пропуском трирічного строку позовної давності, передбаченого чинним законодавством. При цьому згідно з вимогами чинного законодавства та відомчих наказів Генерального прокурора України нагляд за додержанням законодавства, зокрема, й у сфері земельних відносин має здійснюватися прокурорами не епізодично, а постійно.

У судовому засіданні 08.10.2012 р. представником прокуратури були надані суду усні пояснення щодо заявлення прокурором вимоги про скасування реєстрації державних актів серії ЯД № 969577, № 969578, № 969579, № 969580, № 969581 від 25.12.2007 р. на право власності на земельні ділянки загальною площею 27,4359 га в с. Погреби Васильківського району, за змістом яких зазначені вимоги можуть бути заявлені до органів, до повноважень яких належить реєстрація державних актів, зокрема, до Васильківського відділу КОФ ДП «Центр Державного земельного кадастру».

У судовому засіданні 08.10.2012 р. представником відповідача 2 було заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи управління земельних ресурсів, у задоволенні якого було відмовлено з огляду на те, що за приписами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

З огляду на те, що рішення у даній справі безпосередньо не зачіпатиме прав та обов'язків територіального органу земельних ресурсів, клопотання відповідача 2 залишається судом без задоволення.

У судовому засіданні 08.10.2012 р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримували, представники відповідачів проти позову заперечували.

У судовому засіданні 08.10.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

У грудні 2011 року Васильківською міжрайонною прокуратурою Київської області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при наданні Погребівською сільською радою земельних ділянок у власність ПСП «Погреби», якою було встановлено, що рішенням XIII сесії Погребівської сільської ради V скликання № 371 від 28.08.2007 р. ПСП «Погреби»було надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для обслуговування викуплених нежитлових будівель і споруд в с. Погреби на території Погребівської сільської ради Васильківського району.

Рішенням XV сесії Погребівської сільської ради V скликання № 469 від 14.12.2007 р. було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ПСП «Погреби»для обслуговування будівель та споруд, і передано ПСП «Погреби»безкоштовно у власність земельну ділянку загальною площею 27,4359 га, у тому числі - земельну ділянку № 5-32, № 5-33 площею 1,0307 га, земельну ділянку № 5-34 площею 0,8242 га, ділянку № 5-35 (1) площею 5,3315 га, ділянку № 5-35 (2) площею 0,1223 га, та земельну ділянку № 5-36 площею 20,1272 га для обслуговування викуплених будівель і споруд за рахунок земель запасу в с. Погреби Васильківського району.

У подальшому, на підставі рішення XV сесії Погребівської сільської ради V скликання № 469 від 14.12.2007 р., ПСП «Погреби»отримало державні акти на право власності на вказані земельні ділянки серії ЯД № 969577, № 969578, № 969579, № 969580, № 969581 від 25.12.2007 р.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням XV сесії Погребівської сільської ради V скликання № 469 від 14.12.2007 р., земельні ділянки комунальної форми власності загальною площею 27,4359 га за рахунок земель запасу в с. Погреби Васильківського району було передано у власність ПСП «Погреби»безоплатно.

У зв'язку з викладеним прокурор, вважаючи, що із земель комунальної власності на користь ПСП «Погреби»незаконно вибуло 27,4359 га землі, і звернувся до суду з даним позовом.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з приписами ст. 116 ЗК України «Підстави набуття права на землю»в редакції, чинній на час прийняття відповідачем 1 оспорюваного рішення від 14.12.2007 р. № 469, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Поряд з цим, статтею 82 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави набуття права власності на землю юридичними особами.

Так, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

За приписами статті 127 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі (частина друга статті 127 ЗК України).

Як вбачається з матеріалів справи, до передачі у власність ПСП «Погреби», спірні земельні ділянки загальною площею 27,4359 га, на яких розташовані викуплені підприємством будівлі і споруди, належали до земель комунальної власності.

Згідно з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Разом з тим, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно особа набуває право на відповідну земельну ділянку, на якій воно розміщене, лише за наявності у попереднього власника майна належно оформленого права на цю земельну ділянку.

З огляду на вимоги ст. 182, ч. 2 ст. 331, ст. 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, однак з додержанням всіх необхідних, законодавчо визначених процедур.

Отже, за приписами чинного законодавства наявність на земельній ділянці нерухомого майна не є підставою для безоплатної передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності юридичній особі у власність.

Водночас, з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов'язаний розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі ст.ст. 203, 215 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання в момент вчинення правочину зазначених вимог є підставою для визнання зазначеного правочину недійсним.

Положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Крім того, слід зазначити, що в порушення вимог ст. 186 Земельного кодексу України, ст.ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій», Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, ст.ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», при передачі земельних ділянок у власність ПСП «Погреби»проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у власність не розроблялися та не проходили державну землевпорядну експертизу.

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій»землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Згідно зі ст. 50 Закону України «Про землеустрій»проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок, порядок складання яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі: коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у власність або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурсних засадах (за результатами земельних торгів).

Згідно з п. 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягав обов'язковій державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства (ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»(в редакції, чинній на час прийняття рішень), п. 10 Порядку).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»лише позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. При цьому реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою, яка є об'єктом обов'язкової державної експертизи, без одержання її позитивних висновків забороняється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що із земель комунальної власності незаконно вибуло на користь ПСП «Погреби»загалом 27,4359 га земель, у тому числі -згідно державних актів серії ЯД № 969577 на право власності на земельну ділянку загальною площею 20,1272 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:008:0001), серії ЯД № 969578 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,8242 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:013:0002), серії ЯД № 969579 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,3315 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:019:0011), серії ЯД № 969580 на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,0307 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:020:0017), серії ЯД № 969581 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1223 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:023:0017), експертна оцінка яких станом на 15.01.2012 р. складала 14434450,00 грн. (копії висновків про експертну грошову оцінку відповідних земельних ділянок долучені до матеріалів справи).

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Господарським кодексом України в статті 20 також визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Судом встановлено, що відповідачами у даній справі в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду обставин законності вибуття із комунальної власності земельних ділянок загальною площею 27,4359 га, розташованих в с. Погреби Васильківського району Київської області, та законності прийнятих відповідачем 1 рішень про передання безоплатно у власність відповідачеві 2 вказаних земельних ділянок.

При цьому викладені у відзиві заперечення відповідача 2 щодо непідвідомчості даного спору господарському суду в частині позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування рішень відповідача 1 відхиляється судом з мотивів, викладених вище, за якими суд залишив клопотання ПСП «Погреби»про припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України без задоволення.

Окрім того, судом відхиляються посилання відповідача 2 на те, що рішення Погребівської сільської ради № 371 від 28.08.2007 р. та № 469 від 14.12.2007 р. не містять ознак нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування, так як є актами одноразового застосування і вичерпали свою дію фактом їхнього виконання, і тому не можуть бути скасовані, оскільки як зазначає сам відповідач 2, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(зі змінами і доповненнями), в п. 8 якої зазначено, що при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення , за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

З приводу посилання відповідача 2 на те, що у даній справі слід застосувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі Європейського суду «Стретч проти Об'єднаного Королівства», слід зазначити наступне.

У рішенні від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства»(Stretch v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Водночас у даній господарській справі не йдеться про порушення з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна шляхом втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування рішень Погребівської сільської ради № 371 від 28.08.2007 р. та № 469 від 14.12.2007 р., є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно, суд дійшов висновку, що похідні вимоги прокурора про повернення спірних земельних ділянок до земель комунальної власності також підлягають задоволенню.

Окрім того, прокурор у позові просить суд про визнання недійсними виданих відповідачеві 2 на підставі оспорюваних рішень відповідача 1 державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 969577, № 969578, № 969579, № 969580, № 969581 від 25.12.2007 р.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з приписами частини першої статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, згідно з якою право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 05.05.1999 р., право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»визначено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Судом враховано викладену в п. 2 Постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»позицію Пленуму Верховного Суду України щодо підвідомчості судам спорів про визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками, згідно якої, виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, судам підвідомчі справи за заявами, зокрема, з приводу визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги прокурора про визнання недійсними виданих відповідачеві 2 на підставі оспорюваних рішень відповідача 1 державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 969577, ЯД № 969578, ЯД № 969579, ЯД № 969580, ЯД № 969581 від 25.12.2007 р. підлягають задоволенню судом.

Водночас суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про скасування реєстрації державних актів серії ЯД № 969577 на право власності на земельну ділянку загальною площею 20,1272 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:008:0001), серії ЯД № 969578 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,8242 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:013:0002), серії ЯД № 969579 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,3315 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:019:0011), серії ЯД № 969580 на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,0307 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:020:0017), серії ЯД № 969581 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1223 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:023:0017) слід відмовити, оскільки зазначена позовна вимога заявлена прокурором до відповідачів - Погребівської сільської ради та ПСП «Погреби», жодний з яких не є органом, що здійснює функції реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню.

Стосовно заяв відповідачів 1 та 2 про застосування у даній справі позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила .

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).

До матеріалів справи прокурором надано лист Погребівської сільської ради від 09.12.2011 р., адресований заступнику Васильківського міжрайонного прокурора, в якому йдеться про направлення Погребівською сільською радою на вимогу № 1099 вих.11 від 08.12.2011 року щодо перевірки за зверненням Панченко В.В. про порушення його земельних прав копії рішення № 469-ХV-V від 14.12.2007 р. «Про передачу у власність земельних ділянок приватному сільськогосподарському підприємству «Погреби». Зазначений лист отриманий Васильківською міжрайонною прокуратурою 12.12.2011 р. (вх. № 1515/6250).

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент звернення у серпні 2012 року Васильківського міжрайонного прокурора з даним позовом до суду встановлений чинним законодавством трирічний строк позовної давності не сплив, і, відповідно, порушене право підлягає захисту в судовому порядку.

Судові витрати згідно з приписами статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідачів в рівних частинах шляхом стягнення до Державного бюджету України.

При цьому судовий збір в розмірі 1073 грн. за немайновими вимогами прокурора стягується з відповідачів в рівних частинах пропорційно розміру задоволених позовних вимог -по 312,96 грн. з кожного з відповідачів, а судовий збір за майновою вимогою про повернення земельних ділянок загальною площею 27,4359 га, експертна вартість яких складає 14434450,00 грн., до земель комунальної власності - в максимальному розмірі покладається на відповідачів в рівних частинах в сумі 32190,00 грн. з кожного.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати незаконним рішення XIII сесії Погребівської сільської ради V скликання № 371 від 28.08.2007 р. «Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою»та скасувати його.

3. Визнати незаконним рішення XV сесії Погребівської сільської ради V скликання № 469 від 14.12.2007 р. «Про передачу у власність земельних ділянок приватному сільськогосподарському підприємству «Погреби»та скасувати його.

4. Визнати недійсним державний акт серії ЯД № 969577 на право власності на земельну ділянку загальною площею 20,1272 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:008:0001) для обслуговування викуплених будівель і споруд, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних атів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020732600005 (експертна вартість якої складає 10164236,00 грн.), виданий 25.12.2007 р. приватному сільськогосподарському підприємству «Погреби».

5. Визнати недійсним державний акт серії ЯД № 969578 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,8242 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:013:0002) для обслуговування викуплених будівель і споруд, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних атів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020732600004 (експертна вартість якої складає 657712,00 грн.), виданий 25.12.2007 р. приватному сільськогосподарському підприємству «Погреби».

6. Визнати недійсним державний акт серії ЯД № 969579 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,3315 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:019:0011) для обслуговування викуплених будівель і споруд, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних атів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020732600003 (експертна вартість якої складає 2692408,00 грн.), виданий 25.12.2007 р. приватному сільськогосподарському підприємству «Погреби».

7. Визнати недійсним державний акт серії ЯД № 969580 на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,0307 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:020:0017) для обслуговування викуплених будівель і споруд, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних атів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020732600002 (експертна вартість якої складає 822499,00 грн.), виданий 25.12.2007 р. приватному сільськогосподарському підприємству «Погреби».

8. Визнати недійсним державний акт серії ЯД № 969581 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1223 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:023:0017) для обслуговування викуплених будівель і споруд, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних атів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020732600001 (експертна вартість якої складає 97595,00 грн.), виданий 25.12.2007 р. приватному сільськогосподарському підприємству «Погреби».

9. Зобов'язати приватне сільськогосподарське підприємство «Погреби»(08637, Київська обл., Васильківський район, с. Погреби, вул. Леніна, 17, код 32365347) повернути земельні ділянки (кадастрові номери 3221486501:01:008:0001, 3221486501:01:013:0002, 3221486501:01:019:0011, 3221486501:01:020:0017, 3221486501:01:023:0017) загальною площею 27,4359 га, експертна вартість яких складає 14434450,00 грн., до земель комунальної власності в адміністративних межах с. Погреби Васильківського району Київської області у придатному для подальшого використання стані, в якому вони знаходились до надання у власність приватному сільськогосподарському підприємству «Погреби».

10. У задоволенні позовних вимог про скасування реєстрації державних актів серії ЯД № 969577 на право власності на земельну ділянку загальною площею 20,1272 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:008:0001), серії ЯД № 969578 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,8242 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:013:0002), серії ЯД № 969579 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,3315 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:019:0011), серії ЯД № 969580 на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,0307 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:020:0017), серії ЯД № 969581 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1223 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:023:0017) відмовити.

11. Стягнути з Погребівської сільської ради Васильківського району Київської області (08637, Київська обл., Васильківський район, с. Погреби, вул. Леніна, 17, код 04359382) в доход Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206 - 32502 (тридцять дві тисячі п'ятсот дві) грн. 96 коп. судового збору.

12. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Погреби»(08637, Київська обл., Васильківський район, с. Погреби, вул. Леніна, 17, код 32365347) в доход Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206 - 32502 (тридцять дві тисячі п'ятсот дві) грн. 96 коп. судового збору.

13. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 15.10.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна