Постанова

від 31.01.2013 по справі 20/057-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р. Справа№ 20/057-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача-1: не з'явились;

відповідача-2: Проценко В.О.;

прокуратури: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства

„Погреби"

на рішення Господарського суду Київської області

від 08.10.2012р.

у справі №20/057-12 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Васильківського міжрайонного прокурора Київської

області в інтересах держави в особі Державної

інспекції сільського господарства в Київській області

до 1) Погребівської сільської ради Васильківського

району Київської області

2) Приватного сільськогосподарського підприємства

„Погреби"

про визнання незаконними та скасування рішень

Погребівської сільської ради №371 від 28.08.2007р.

та №469 від 14.12.2007р., визнання недійсними

державних актів на право власності на земельну

ділянку серії ЯД №969577, ЯД №969578, ЯД №969579,

ЯД №969580, ЯД №969581 від 25.12.2007р.,

скасування їх реєстрації та повернення земельних

ділянок до земель комунальної власності

ВСТАНОВИВ:

Васильківський міжрайонний прокурор Київської області (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області (далі - позивач) до Погребівської сільської ради Васильківського району Київської області (далі - відповідач-1) та Приватного сільськогосподарського підприємства "Погреби" (далі - відповідач-2), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача-1 №371 від 28.08.2007р. "Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою", яким відповідачу-2 було надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки для обслуговування викуплених нежитлових будівель і споруд в с. Погреби на території Погребівської сільської ради Васильківського району;

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача-1 №469 від 14.12.2007р. "Про передачу у власність земельних ділянок приватному сільськогосподарському підприємству "Погреби", яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для обслуговування викуплених нежитлових будівель і споруд, та передано відповідачу-2 безкоштовно у власність земельні ділянки загальною площею 27,4359 га для обслуговування викуплених будівель і споруд за рахунок земель запасу в с. Погреби Васильківського району;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯД №969577, №969578, №969579, №969580, №969581 від 25.12.2007р., видані 25.12.2007р. відповідачу-2, та скасувати їх реєстрацію;

- зобов'язати відповідача-2 повернути вищевказані земельні ділянки загальною площею 27,4359 га до земель комунальної власності в адміністративних межах с. Погреби Васильківського району Київської області у придатному для подальшого використання стані, в якому вони знаходились до надання їх у власність відповідачу-2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення відповідача-1 були прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки передача земельних ділянок у власність відповідачу-2 відбувалася на безоплатній основі, внаслідок чого із земель комунальної власності на користь відповідача-2 незаконно вибуло 27,4359 га землі.

Відповідачі проти позову заперечували, наголошуючи на необґрунтованості та непідтвердженості позовних вимог. Зокрема, відповідачі зазначали наступне:

- даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства;

- позивачем і прокурором було пропущено позовну давність, оскільки оскаржувані рішення та державні акти виносились у 2007 році, тоді як позов подано до суду лише у 2012 році;

- прокурор звернувся до суду з вимогою про визнання незаконними та скасування рішень Погребівської сільради №371 від 28.08.2007р. та №469 від 14.12.2007р., які не містять ознак нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування, оскільки вони є актами одноразового застосування і вичерпали свою дію фактом їхнього виконання, а тому ці рішення не можуть бути скасовані. Аналогічну позицію наведено в рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010р. у справі №10-рп/2010 та в постанові пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ";

- при вирішенні спору у даній справі необхідно застосувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі Європейського суду "Стретч проти Об'єднаного Королівства".

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.10.2012р. у справі №20/057-12 позов було задоволено частково, а саме:

- визнано незаконним та скасовано рішення XIII сесії Погребівської сільської ради V скликання №371 від 28.08.2007р. "Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою";

- визнано незаконним та скасовано рішення XV сесії Погребівської сільської ради V скликання №469 від 14.12.2007р. "Про передачу у власність земельних ділянок приватному сільськогосподарському підприємству "Погреби";

- визнано недійсним державний акт серії ЯД № 969577 на право власності на земельну ділянку загальною площею 20,1272 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:008:0001) для обслуговування викуплених будівель і споруд, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020732600005 (експертна вартість якої складає 10164236,00 грн.), виданий 25.12.2007р. відповідачу-2;

- визнано недійсним державний акт серії ЯД № 969578 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,8242 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:013:0002) для обслуговування викуплених будівель і споруд, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020732600004 (експертна вартість якої складає 657712,00 грн.), виданий 25.12.2007р. відповідачу-2;

- визнано недійсним державний акт серії ЯД №969579 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,3315 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:019:0011) для обслуговування викуплених будівель і споруд, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020732600003 (експертна вартість якої складає 2692408,00 грн.), виданий 25.12.2007р. відповідачу-2;

- визнано недійсним державний акт серії ЯД №969580 на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,0307 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:020:0017) для обслуговування викуплених будівель і споруд, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020732600002 (експертна вартість якої складає 822499,00 грн.), виданий 25.12.2007р. відповідачу-2;

- визнано недійсним державний акт серії ЯД №969581 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1223 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:023:0017) для обслуговування викуплених будівель і споруд, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020732600001 (експертна вартість якої складає 97595,00 грн.), виданий 25.12.2007р. відповідачу-2;

- зобов'язано відповідача-2 повернути земельні ділянки (кадастрові номери 3221486501:01:008:0001, 3221486501:01:013:0002, 3221486501:01:019:0011, 3221486501:01:020:0017, 3221486501:01:023:0017) загальною площею 27,4359 га, експертна вартість яких складає 14 434 450,00 грн., до земель комунальної власності в адміністративних межах с. Погреби Васильківського району Київської області у придатному для подальшого використання стані, в якому вони знаходились до надання у власність відповідачу-2;

- у задоволенні позовних вимог про скасування реєстрації державних актів серії ЯД №969577 на право власності на земельну ділянку загальною площею 20,1272 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:008:0001), серії ЯД №969578 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,8242 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:013:0002), серії ЯД №969579 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,3315 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:019:0011), серії ЯД №969580 на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,0307 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:020:0017), серії ЯД №969581 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1223 га в с. Погреби Васильківського району (кадастровий номер 3221486501:01:023:0017) відмовлено;

- присуджено до стягнення з відповідачів в доход Державного бюджету України по 32 502, 96 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2012р. у справі №20/057-12 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводились відповідачем-2 під час розгляду справи Господарським судом Київської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.12.2012р.

В судове засідання 03.12.2012р. з'явився лише представник прокуратури. Представники сторін не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.01.2013р.

10.01.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання б/н від 09.01.2013р. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 10.01.2013р. Окрім того, відповідач-2 просив суд продовжити строк розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 10.01.2013р. з'явився лише представник прокуратури. Представники сторін не з'явилися. Позивач та відповідач-1 про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 31.01.2013р.

В судовому засіданні 31.01.2013р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2012р. у справі №20/057-12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представники позивача, відповідача-1 та прокуратури в судове засідання 31.01.2013р. не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та прокуратури в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників позивача, відповідача-1 та прокуратури за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 31.01.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

28.08.2007р. відповідачем-1 було прийнято рішення №371 "Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою" (том справи - 1, аркуш справи - 17), згідно з яким:

- надано згоду відповідачу-2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для обслуговування викуплених нежитлових будівель і споруд в с. Погреби на території Погребівської сільської ради Васильківського району (пункт 1 рішення);

- зобов'язано технічну документацію із землеустрою подати головному управлінню земельних ресурсів у Київській області у строк, передбачений договором на розробку технічної документації, для здійснення земельно-кадастрової документації (пункт 4 рішення);

- повідомлено, що розробка технічної документації не дає права на використання земельних ділянок до встановлення меж цих ділянок в натурі (на місцевості), одержання актів на право власності та державної реєстрації (пункт 5 рішення).

14.12.2007р. відповідачем-1 було прийнято рішення №469 "Про передачу у власність земельних ділянок приватному сільськогосподарському підприємству "Погреби" (том справи - 1, аркуш справи - 18), яким вирішено:

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки відповідачу-2 для обслуговування викуплених будівель та споруд в с. Погреби (пункт 1 рішення);

- передати безкоштовно п'ять земельних ділянок площею 27,4359 га господарських будівель і споруд, з них: ділянку №5-32, №5-33 площею 1,0307 га, ділянку №5-34 площею 0,8242 га, ділянку №5-35 (1) площею 5,3315 га, ділянку №5-35 (2) площею 0,1223 га, ділянку №5-36 площею 20,1272 га у власність для обслуговування викуплених будівель і споруд за рахунок земель запасу в с. Погреби Васильківського району (пункт 2 рішення);

- районному відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни в державну статистичну звітність по формі №6-зем (пункт 3 рішення);

- відповідачу-2 зареєструвати державні акти на право власності на земельні ділянки у відповідності з чинним законодавством (пункт 4 рішення).

25.12.2007р. на підставі рішення №469 від 14.12.2007р. відповідач-2 отримав державні акти на право власності на вказані земельні ділянки серії ЯД №969577, №969578, №969579, №969580, №969581 (том справи - 1, аркуші справи - 19-25).

Позивач та прокуратура, посилаючись на те, що в порушення вимог діючого законодавства земельні ділянки комунальної форми власності загальною площею 27,4359 га за рахунок земель запасу в с. Погреби Васильківського району було передано у власність відповідача-2 безоплатно, просили суд визнати недійсними та скасувати рішення відповідача-1 №371 від 28.08.2007р. "Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою", №469 від 14.12.2007р. "Про передачу у власність земельних ділянок приватному сільськогосподарському підприємству "Погреби", визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯД №969577, №969578, №969579, №969580, №969581 від 25.12.2007р., скасувавши їх реєстрацію, а також повернути земельні ділянки до земель комунальної власності.

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими в частині визнання незаконними та скасування рішень відповідача-1 №371 від 28.08.2007р., №469 від 14.12.2007р., визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок до земель комунальної власності. При цьому, суд зазначив, що в порушення вимог ст. 186 Земельного кодексу України, ст. ст. 20, 50 Закону України "Про землеустрій", Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004р., ст. ст. 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", при передачі земельних ділянок у власність відповідачу-2 проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у власність не розроблялися та не проходили державну землевпорядну експертизу. Відповідачами не доведено законності вибуття із комунальної власності земельних ділянок загальною площею 27,4359 га, розташованих в с. Погреби Васильківського району Київської області, та законності прийнятих відповідачем-1 рішень про передання безоплатно у власність відповідачеві-2 вказаних земельних ділянок.

В задоволенні вимог позивача про скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки судом було відмовлено, оскільки жоден з відповідачів не є органом, що здійснює функції реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

В ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних відповідачем-1 рішень) передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 82 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних відповідачем-1 рішень) юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

В процесі судового розгляду було встановлено, що до передачі у власність відповідачу-2 спірні земельні ділянки загальною площею 27,4359 га, на яких розташовані викуплені відповідачем-2 будівлі і споруди, належали до земель комунальної власності.

В ст. 120 Земельного кодексу України визначені підстави переходу права власності на земельну ділянку при переході права на житловий будинок, будівлю або споруду. Згідно з ч.ч.1, 2 названої статті до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

З наведених правових норм випливає, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно ця особа набуває право на відповідну земельну ділянку, на якій воно розміщене, лише за наявності у попереднього власника майна належно оформленого права на цю земельну ділянку.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, наявність на земельній ділянці нерухомого майна не є підставою для безоплатної передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності юридичній особі у власність. З виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов'язаний розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом.

В ч.3 ст. 186 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття відповідачем-1 оскаржуваних рішень) передбачено, що прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону.

Згідно з п. „в" ч.1 ст. 20 Закону України „Про землеустрій" (в редакції, чинній на час прийняття відповідачем-1 оскаржуваних рішень) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до ст. 50 Закону України „Про землеустрій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004р. було затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі - Порядок), відповідно до п.п.9-11 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначені Законом України „Про державну експертизу землевпорядної документації", згідно зі ст. ст. 9, 35 якого обов'язковій державній експертизі, зокрема, підлягають: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу. Результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Як було встановлено в процесі судового розгляду, в порушення вищенаведених правових норм, при передачі спірних земельних ділянок у власність відповідачу-2 проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у власність не розроблялись і не проходили державну землевпорядну експертизу.

Окрім того, законодавством у сфері земельних відносин, чинним на час прийняття відповідачем-1 оскаржуваних рішень №371 від 28.08.2007р. та №469 від 14.12.2007р., не передбачалось можливості безоплатної передачі земель державної чи комунальної власності у власність юридичним особам.

Натомість відповідач-2 мав можливість отримати спірні земельні ділянки на підставі ч.2 ст. 127 Земельного кодексу України, яка передбачала (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Однак вимоги законодавства не були враховані відповідачем-1 під час прийняття рішень №371 від 28.08.2007р. та №469 від 14.12.2007р.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного суду не надано, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішення №371 від 28.08.2007р. "Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою" та №469 від 14.12.2007р. "Про передачу у власність земельних ділянок приватному сільськогосподарському підприємству "Погреби" прийняті відповідачем-1 з порушенням вимог законодавства України, зокрема, Земельного кодексу України та Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації". Прийняття відповідачем-1 вищевказаних рішень призвело до того, що із земель комунальної власності на користь відповідача-2 незаконно вибули земельні ділянки загальною площею 27,4359 га, експертна оцінка яких станом на 15.01.2012р. складала 14 434 450,00 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 27-31).

В ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.10 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

В ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи наведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання незаконними та скасування рішень відповідача-1 №371 від 28.08.2007р. "Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою" та №469 від 14.12.2007р. "Про передачу у власність земельних ділянок приватному сільськогосподарському підприємству "Погреби".

Місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача-2 на те, що спір у даній справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень №371 від 28.08.2007р. та №469 від 14.12.2007р. підвідомчий судам адміністративної юрисдикції, оскільки спір, який виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в т.ч. органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про цивільне право, а тому підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, як уже зазначалось вище, відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить право розпоряджатися землями територіальних громад, передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надавати їх у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Зазначені функції ці органи здійснюють шляхом, зокрема, організації землеустрою. При цьому рада, за вказаною статтею, має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння користування і розпорядження землею. Разом з тим, при здійсненні повноважень власника землі рада не є суб'єктом владних повноважень у значенні п.1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а рівноправним суб'єктом владних відносин, дії якої спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею, тому розгляд таких справ має відбуватись за правилами Господарського процесуального кодексу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2008р. №2-7/16633-2007).

Спори щодо оскарження актів органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, на підставі яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки (спір про право), не є публічно-правовими і розглядаються за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відносинах, де вказані органи виступають у ролі власників землі відповідно до ст. 14 Конституції України, вони є рівними учасниками земельних відносин з іншими суб'єктами таких правовідносин (юридичними та фізичними особами, у тому числі суб'єктами підприємницької діяльності) (аналогічна правова позиція наведена в п.1.5 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. №04-06/15 „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства").

Доводи відповідача-2 про те, що рішення відповідача-1 №371 від 28.08.2007р. та №469 від 14.12.2007р. не містять ознак нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування, оскільки є актами одноразового застосування і вичерпали свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані, не приймаються до уваги, оскільки рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010р. у справі №10-рп/2010 та постанова пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", на які посилається відповідач-2, стосуються скасування чи зміни рішень безпосередньо органом місцевого самоврядування, який їх видав, після виконання цих рішень.

Відносно позовної вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на землю від 25.12.2007р. серії ЯД №969577, №969578, №969579, №969580, №969581, судом було встановлено наступне.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування (аналогічна правова позиція наведене в п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено невідповідність вимогам законодавства рішень відповідача-1 №371 від 28.08.2007р. "Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою" та №469 від 14.12.2007р. "Про передачу у власність земельних ділянок приватному сільськогосподарському підприємству "Погреби", а вимога про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки є похідною від вимоги про визнання незаконними та скасування вказаних рішень відповідача-1, то в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Позовна вимога про скасування реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки не підлягає задоволенню, оскільки така вимога може бути пред'явлена безпосередньо до органу, який здійснює функції реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки. Натомість, жоден з відповідачів не є таким органом.

Посилання відповідача-2 на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі Європейського суду "Стретч проти Об'єднаного Королівства", не може бути прийнято судом до уваги з наступних підстав. В рішенні від 24.06.2003р. у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" (Stretch v. The United Kingdom) йде мова про те, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Натомість предметом розгляду у справі №20/057-12 не є порушення з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна шляхом втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном.

Твердження відповідача-2 про пропуск законодавчо встановленого строку позовної давності є безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України. Так, в ч.ч.3, 4 названої статті вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи наявний лист відповідача-1 від 09.12.2011р. №754/02-8 до заступника Васильківського міжрайонного прокурора (том справи - 1, аркуш справи - 77), в якому зазначено про надання копії рішення №469-ХV-V від 14.12.2007р. "Про передачу у власність земельних ділянок приватному сільськогосподарському підприємству "Погреби" на вимогу прокуратури №1099 вих.11 від 08.12.2011р. щодо перевірки за зверненням Панченко В.В. про порушення його земельних прав.

Відповідно до штампу відділу документального забезпечення Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області вищезгаданий лист отримано прокуратурою 12.12.2011р.

Тобто, про існування рішень відповідача-1 №371 від 28.08.2007р. "Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою" та №469 від 14.12.2007р. "Про передачу у власність земельних ділянок приватному сільськогосподарському підприємству "Погреби" прокуратурі і позивачу стало відомо лише у грудні 2012 року під час проведення прокуратурою перевірки дотримання вимог земельного законодавства при наданні відповідачем-1 земельних ділянок у власність відповідачу-2.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

Позов було подано до суду 13.08.2012р., про що свідчить відбиток календарного штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла позовна заява до Господарського суду Київської області (том справи - 1, аркуш справи - 36), тобто в межах законодавчо встановленого строку позовної давності і підстави для його застосування відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачами не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідача-2, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача-2 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства „Погреби" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2012р. у справі №20/057-12 - без змін.

2. Матеріали справи №20/057-12 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Іоннікова І.А.

Мартюк А.І.