Рішення

від 10.10.2012 по справі 5021/1257/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.12 Справа № 5021/1257/12.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «Росмаш»,

м. Санкт-Петербург

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський

машинобудівний завод», м. Суми

про стягнення 256 687 грн. 15 коп.

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Луцюк В.В.

від відповідача: Кіріченко Р.М.

За участю секретаря судового засідання Логоші О.М.

Суть спору: згідно позовної заяви від 16.08.2012р. позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 256 687 грн. 15 коп., що складає: 245 101 грн. 52 коп. боргу за договором від 25.12. 2007 р., 9 261 грн. 61 коп. - три проценти річних, 5 133 грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

10.10.2012р. позивачем подана суду заява від 05.10.2012р., в якій він зазначає, що при розрахунку суми заборгованості припустився математичної помилки, а тому не правильно визначив її розмір і просить суд стягнути з відповідача 237 573 грн. 62 коп. основного боргу, 8 977 грн. 17 коп. три проценти річних, 4 931 грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.09.201р. відповідачу повернуто зустрічну позовну заяву про стягнення з позивача 71 688 грн. 13 коп. на підставі того, що зустрічний позов поданий для спільного розгляду з первісним позовом вже після початку розгляду даної справи по суті.

Відповідач звернувся до господарського суду з заявою від 08.10.2012р., в якій просить суд прийняти рішення про повернення 1 609 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого при поданні зустрічного позову.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватись господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. № 01-06/1625/2011).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив:

25 грудня 2007 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «НПО «РосМаш» та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський машинобудівний завод» укладено договір № 012-0027, відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов'язувався передати у власність покупця (позивача), а покупець за умовами договору зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію, у повній відповідності до технічних характеристик, зазначених у специфікаціях, які являються невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1. договору ціни на продукцію, які зазначені в специфікації до договору, встановлюються в російських рублях на умовах FСА, м. Суми і включають у себе вартість продукції з врахуванням виконання митних формальностей.

Згідно «Інкотермс - 2000» термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Обов'язками продавця згідно «Інкотермс - 2000» є зобов'язання надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата продукції позивачем за даним договором здійснюється в російських рублях, шляхом перерахування 100% грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за наступною схемою: 50% - передоплата, інші 50% - оплата протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання повідомлення від відповідача про готовність товару до відвантаження.

Згідно п. 4.1. договору строк поставки зазначається в специфікації до договору.

Згідно п. 7.3. договору про готовність продукції до відвантаження, відповідач зобов'язаний у дводенний термін повідомити про це позивача.

Пунктом 10.6. договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008р.

Додатковою угодою № 3 від 18.12.2008р. та додатковою угодою № 6 від 16.12.2009р. сторонами були внесені зміни, якими був продовжений строк дії договору до 31.12.2009р. та 31.12.2010р. відповідно.

14 грудня 2009 року сторонами було підписано специфікацію № 36 до договору, відповідно до якої відповідачем поставляється насос С31250-140-СУХЛ4, без електричного двигуна, з комплектом ЗИП під двигун 630кВт, 1500об/мин, 6000В. Вартість зазначеної продукції становить 723 545,00 російських рублів. Строк поставки продукції - 60 днів з моменту передоплати. Строк ввезення продукції на територію Російської Федерації - до 30.03.2010р. Умови оплати: 50% - до 30.12.2009р., інші 50% - протягом 5-ти днів з моменту повідомлення постачальника про готовність продукції до відвантаження.

Також, 14 грудня 2009 року сторонами було підписано специфікацію № 37 до договору, відповідно до якої поставляються насоси КсВ 500-150-1-СУХЛ4, без електричного двигуна, з комплектом ЗИП (під двигун АО4-355У-4УХЛЗ, 315 кВт, 1500об/мин, 6000В) у кількості 3 (трьох) штук. Вартість зазначеної продукції становить 650 000,00 російських рублів за одиницю, а всього 1 950 000,00 російських рублів. Строк поставки продукції - 60 - 75 днів з моменту передоплати. Строк ввезення продукції на територію Російської Федерації - до 30.05.2010р. Умови оплати: 30% - до 30.12.2009р., інші 70% - протягом 5-ти днів з моменту повідомлення постачальника про готовність продукції до відвантаження.

Платіжними дорученнями № 2391 від 30.12.2009р. та № 2392 від 30.12.2009р. позивач сплатив на користь відповідача 976772,50 російських рублів, що підтверджується матеріалами даної справи.

Відповідно до умов, визначених договором і специфікаціями відповідач (покупець) був зобов'язаний здійснити поставку продукції у березні 2010 року по специфікації № 36 від 14.12.2009р. та у травні 2010р. по специфікації № 37 від 14.12.2009р.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, поставка продукції, яка була визначена у специфікаціях здійснена не була.

Листом від 25.02.2011р. за вих. № 177 позивач, у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем, запропонував останньому розглянути варіант поставки партії продукції на суму внесеної позивачем передоплати.

Будь-якої відповіді на зазначений лист позивач від відповідача не отримав.

Відповідно до п. 4.3. договору у випадку не поставки або не повної поставки партії продукції, яка оплачена авансом, постачальник зобов'язується повернути відповідну суму передоплати на розрахунковий рахунок покупця у строк не пізніше ніж 10 днів від дати письмового повідомлення покупця.

07 квітня 2011 року позивач виставив претензію за вих. № 422 про невиконання умов договору та повернення суми передоплати за договором. У претензії зазначено, що з метою дотримання порядку досудового врегулювання спору, та на підставі п. 4.3. договору № 012-0027 від 25.12.2007р. позивач вимагає протягом 10 днів з моменту отримання претензії відповідачем повернути суму передоплати, здійснену позивачем за договором у розмірі 976772,50 російських рублів.

8 травня 2011 року позивач отримав від відповідача відповідь на претензію, якою відповідач відмовив у задоволені вимог позивача, виходячи із того, що відповідачем отримано передоплату у розмірі 946 772,50 російських рублів лише

01.05.2010р. Також у відповіді зазначено, що згідно умов договору та специфікацій № 36 та № 37 від 14.12.2010р. відповідач зобов'язувався виготовити насоси (продукцію) у строк 60-75 днів з моменту отримання передоплати. У відповіді також вказано, що в установлений договором строк відповідач виготовив насоси і листом від 04.03.2010р. за вих. № ОМ 12-0433,

направленим на електронну адресу позивача, повідомив про готовність продукції до відвантаження на 15.03.2010р. та пропонував сплатити повну вартість продукції, відповідно до умов договору, та забрати продукцію на базисній умові FСА, м. Суми (згідно «Інкотермс - 2000»). Крім того у листі зазначено, що про усну домовленість про проведення кінцевих розрахунків до 19.03.2010р., проте оплата не відбулася.

Відповідач, як на підставу своїх заперечень посилається на те, що 05 січня 2010 року на розрахунковий рахунок постачальника надійшли суми попередніх оплат по специфікації № 36 у розмірі 361772,50 рублів РФ, що становить 50% від загальної вартості та по специфікації № 37 у розмірі 585000,00 рублів РФ, що становить 30 % загальної вартості насосів, а загалом 946772, 50 рублів РФ.

Отримавши попередню оплату за продукцію відповідач (постачальник) почав виготовляти замовлені насоси.

Як зазначено у відзиві відповідач, 04 березня 2010р. відповідач своїм листом № ОМ-12-0433, який було направлено на адресу покупця в електронному вигляді, повідомив, що насоси по специфікаціям № 36, № 37 будуть підготовлені до відвантаження на 15 березня 2010р. та запропонував зробити доплату грошових коштів та забрати продукцію.

23.03.2010р. на електронну адресу позивача було направлено відповідачем лист № ОМ12-0568 з вимогою терміново здійснити доплату за продукцію та забрати її.

Але, як встановлено пунктом 10.1. договору будь-які додатки до нього є дійсними тільки у тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

Крім того, відповідно до пункту 10.4. договору документи, підписані керівниками, завірені печаткою та передані другій стороні по факсимільному зв'язку, визнаються сторонами повноцінними юридичними документами з наступним направленням оригіналів для пред'явлення Державній митній службі.

Під належним повідомленням про готовність продукції до відправлення є повідомлення з урахуванням п. п. 10.1 та п. 10.4 договору, що викладені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

Також вимоги щодо письмової форми правочину зафіксовані статтею 207 Цивільним кодексом України.

Таким чином, позивач не отримував від відповідача жодного повідомлення про готовність продукції до відправлення та необхідність оплати частини вартості продукції, що повинно бути письмовим повідомленням відповідача про готовність продукції до відправлення із зазначення дати і місця отримання продукції позивачем або його представниками, яке повинно було б підписано керівником відповідача або уповноваженою на те особою та скріплене печаткою відповідача, згідно вимог ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, та п. 10.4. договору, та направлене на адресу позивача, зазначену у реквізитах договору, згідно положень п. 7.3. договору.

Господарський суд, розглянувши матеріали даної справи прийшов до висновку, що саме відповідачем порушені умови укладеного між сторонами договору і тому відповідач повинен сплатити на користь відповідача заборгованість, що виникла в зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за вказаним договором.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача в сумі 237 573 грн. 62 коп. за договором від 25.12.2007р. № 012-0027 повністю підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми. Відповідно до поданого позивачем розрахунку 3 % річних, нараховані відповіадчу за період з 26.04.2011р. по 15.08.2012р. складають 8 977 грн. 17 коп.,

Враховуючи що, позовні вимоги стосовно стягнення 8 977 грн. 17 коп. 3 % річних за порушення терміну виконання грошових зобов'язань є правомірними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 4 931 грн. 02 коп.

Сплачений відповідачем відповідно до платіжного доручення № 3200 від 24.09.2012 року судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп., перерахований за подання зустрічного позову, який повернутий ухвалою господарського суду Сумської області від 25.09.201р. у даній справі підлягає поверненню відповідачу в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" (40020, м. Суми, вул. Машинобудівників, 4, код ЄДРПОУ 34933255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «РосМаш» ( Російська Федерація, 198097, м. Санкт-Петербург, вул. Трєфолєва, буд. 2, реєстраційний номер 1027804893181) 237 573 грн. 62 коп. основного боргу, 8 977 грн. 17 коп. 3 % річних, 4 931 грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 15.10.2012року

СУДДЯ (підпис) Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ