Постанова

від 16.10.2012 по справі 5009/2345/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.10.2012 р. справа №5009/2345/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Манжур В.В. суддівБудко Н.В., Москальової І.В., при секретарі Пеленовій О.О. за участю представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2 (скаржника): Русланова Г.М. -за посвідченням № 004307 не з'явився не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна», с.Вознесенка, Приазовського району, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2012р. (повний текст підписаний 13.08.2012р.) по справі№ 5009/2345/12 (суддя Гончаренко С.А.) за позовомПрокурора Приазовського району Запорізької області, смт.Приазовське в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах -Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, смт.Приазовське до 1) Воскресенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Приазовської районної ради Запорізької області, с.Воскресенка, Приазовського району, Запорізької області 2) Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна», с.Вознесенка, Приазовського району, Запорізької області про визнання договору недійсним, В С Т А Н О В И В:

Прокурор Приазовського району Запорізької області, смт.Приазовське в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах -Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, смт.Приазовське звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Воскресенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Приазовської районної ради Запорізької області, с.Воскресенка, Приазовського району, Запорізької області та Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна», с.Вознесенка, Приазовського району, Запорізької області про визнання недійсним договору спільної діяльності по обробітку землі та вирощування сільськогосподарських культур від 10.03.2011р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.08.2012р. позовні вимоги Прокурора Приазовського району Запорізької області, смт.Приазовське в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах -Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, смт.Приазовське задоволені: договір спільної діяльності по обробітку землі та вирощування сільськогосподарських культур від 10.03.2011р., укладений між Воскресенською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Агрофірма «Україна», визнано недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, укладаючи договір спільної діяльності по обробітку землі та вирощування сільськогосподарських культур, сторони мали намір приховати орендні відносини.

Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, Сільськогосподарське виробниче кооператив «Агрофірма «Україна»звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник вважає, що оспорюване судове рішення винесено з порушення норм матеріального та процесуального права, з однобічним розглядом справи та ігноруванням обставин та фактів, які мали істотне значення для вирішення справи та винесення законного та обґрунтованого рішення, що є підставою для його скасування.

Прокурор Приазовського району Запорізької області у судовому засіданні 09.10.2012р. проти апеляційних вимог скаржника заперечував, посилаючись на обгрунтованість висновків суду першої інстанції, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2012р. -без змін.

Представники скаржника, Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області та Воскресенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Приазовської районної ради Запорізької області у судове засідання не з'явилися, причину неявки до суду не повідомили, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні прокурора фіксування судового засідання апеляційної інстанції не здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим, відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, складено протокол судового засідання.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2011р. між Воскресенською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів (орендодавець) та СВК "Агрофірма "Україна" (орендар) був укладений договір спільної діяльності по обробітку землі та вирощування сільськогосподарських культур (далі за текстом -договір).

В пункті 1 договору визначено, що предметом договору є надання орендодавцем та прийняття орендарем у строкове платне користування земельну ділянку площею 42га для ведення с/г робіт, яка знаходиться в с.Воскресенка.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена в п.3 договору та з урахуванням коефіцієнту 3,2 складає 113 тисяч 694 грн.

Згідно пункту 4 договору, термін дії договору оренди землі укладений на чотири роки.

В пунктах 5-8 договору визначені розмір, строки та порядок внесення орендної плати , а також відповідальність за несплату (несвоєчасну) сплату орендної плати.

В пункті 9 сторони визначили, що земельна ділянка передається в оренду для ведення сільського господарства, вирощування сільськогосподарських культур.

Загальні положення про спільну діяльність закріплені в Цивільному кодексі України. Так в статті 1130 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

В статті 1131 Цивільного кодексу України визначені форма та умови договору про спільну діяльність, зокрема, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі, а умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За результатами дослідження змісту спірного договору, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що текст договору не містить ні мети спільної діяльності, ні жодного посилання на зобов'язання сторін, спрямованих на досягнення мети спільної діяльності та умов про розподіл прибутку від спільної діяльності, тощо.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що укладений між Воскресенською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Агрофірма «Україна» договір за своєю правовою природою є договором оренди землі, який регулюються Законом України «Про оренду землі»та положеннями Земельного кодексу України.

Таким чином, укладаючи договір спільної діяльності по обробітку землі та вирощування сільськогосподарських культур, сторони мали намір приховати орендні відносини.

Згідно приписів ч.1 ст.235 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним, тобто своєю формою нібито прикриває реальний правочин.

В частині 2 зазначеної статті передбачено, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Удавані правочини можуть бути вчинені як без будь-яких протиправних намірів, так і з метою приховування незаконного правочину (наприклад, договір про спільну діяльність приховує договір суборенди майна, яку заборонено договором оренди або законом). За таких обставин, у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, адже в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, право оренди земельної ділянки, відповідно до ч.5 ст.126 Земельного кодексу України, посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Поняття, форма, істотні умови та порядок укладення договору оренди землі визначені в розмірі ІІ Закону України «Про оренду землі». Так, в статті 18 вказаного Закону передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, умови щодо державної реєстрації договору оренди землі у встановленому законодавством порядку та у відповідному органі сторони не дотримались.

Також із матеріалів справи вбачається, що передана за спірним договором земельна ділянка площею 42га знаходиться в постійному користуванні у Воскресенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ЗП № 003402, виданого 21.05.2001р. на підставі рішення Приазовської районної ради народних депутатів від 23.03.2001р. № 57, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 106.

Отже, Воскресенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів є користувачем земельної ділянки.

В листі від 16.07.2012р. за № 02-08/0541 (а.с.41) Відділ Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області на вимогу прокурора Приазовського району зазначив, що розпорядником земельної ділянки, зазначеної у Державному акті на право постійного користування землею, є Приазовська районна державна адміністрація.

Як передбачає стаття 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В статтях 95 та 96 Земельного кодексу України визначені права та обов'язки землекористувачів, серед яких не передбачено право передачі в оренду земельної ділянки, що знаходиться у користуванні на праві постійного користування згідно відповідного Державного акту.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що землекористувач -Воскресенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів -не мав права передачі в оренду спірної земельної ділянки, яка є державною власністю, оскільки таке право належить власникові земельної ділянки -Приазовській районній державній адміністрації.

Визнання договору недійсним (його окремих частин) є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України (ст.215 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" передбачено, що, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що сторони приховали орендні відносини шляхом укладення спірного договору, зміст якого суперечить нормам земельного законодавства, приймаючи той факт, що землекористувач позбавлений права передачі земельної ділянки в оренду, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про обгрунтованість позовних вимог.

При цьому, колегія суддів зазначає, що правочин, визнаний судом недійсним, згідно ст.236 Цивільного кодексу України, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами, в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для скасування судового рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2012р. у справі № 5009/2345/12 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2012р. у справі № 5009/2345/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна», с.Вознесенка, Приазовського району, Запорізької області -залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2012р. у справі № 5009/2345/12 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий В.В.Манжур

Судді: Н.В.Будко

І.В.Москальова

Надруковано 8 примірників:

1 -прокурору

1 -позивачу

1 -відповідачу-1

1 -відповідачу-2

1 -обл. прокурору

1 -у справу

1 -ГСЗО

1 -ДАГС