Ухвала

від 03.10.2012 по справі 2а/0570/7267/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Стиран В.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року справа №2а/0570/7267/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участі позивача особисто, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Васфєєвої О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 р. у справі № 2а/0570/7267/2012 за позовом ОСОБА_4 до Управління Державного комітету земельних ресурсів у місті Краматорську про зобов'язання змінити цільове призначення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом 15.06.2012 року, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.11.2006 року їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 141290000:00:016:0225, відомості про земельну ділянку внесені до Поземельної книги та видано витяг № 0013000000072011 від 22.11.2011 року.

У 2008 році на вказаній земельній ділянці вона розпочала будівництво магазину непродовольчих товарів, у зв'язку із чим замовила містобудівне обґрунтування магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 та узгодила його з управлінням містобудування та архітектури, управлінням земельних ресурсі та санстанцією міста Краматорська.

За цих підстав було виготовлено робочий проект цієї будівлі, який було погоджено із філією ДП «Укрдержбудекспертиза» 09.02.2011 року.

Вказаний магазин непродовольчих товарів не відноситься до об'єктів житлового фонду, а має нежитлове призначення.

21.05.2012 року вона звернулася до відповідача із заявою про проведення запису у державному акті на право власності на землю у відповідності до виду будівлі, що знаходиться на земельній ділянці, шляхом зміни цільового призначення у межах однієї категорії.

У відповідь на її звернення управління Держкомзему у своєму листі № 04-1274 від 05.06.2012 року відмовило у задоволенні її заяви, запропонувавши звернутися до Краматорської міської ради для прийняття рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з необхідністю розроблення технічної документації на земельну ділянку.

Вважає дії відповідача щодо ухилення від оформлення нового акту на право власності на земельну ділянку неправомірними, та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства.

Просила зобов'язати управління Держкомзему у місті Краматорську змінити цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 141900000:00:016:0225, розташованої за адресою: м. Краматорськ, АДРЕСА_1, площею 0,0808 га, яка належить їй на праві приватної власності, що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 474692 від 01.11.2006 року з «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» на «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 р. в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, позивачем подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при винесенні постанови не дав належної оцінки обставинам справи, віддав перевагу доводам відповідача над доводами позивача, чим порушив норми матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на норми Земельного кодексу України, Приписи порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2002 року № 502, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі № 43 від 04.05.1999 року, на Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 13.12.2010 р. № 860, на Указ Президента України від 17.02.2003 р. № 134/2003 «Про заходи створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», Наказ Держкомзему від 02.07.2003 року № 174, Постанову КМУ від 09.09.2009 року, № 1021 «Про затвердження порядку ведення поземельної книги та Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі». В апеляційній скарзі позивач обґрунтовує позовні вимоги та вказує, що доводи, наведені ним, суд не дослідив та не надав доказам належну правову оцінку. Апелянт вказує, що, відаючи перевагу доводам відповідача, що були викладені в заперечені і ґрунтувались лише на Положенні про управління Держкомзему у місті Краматорську Донецької області, суд першої інстанції не прийняв до уваги та не дослідив інші нормативно-правові акти, які також регулюють діяльність управління Держкомзему у місті Краматорську, не навів мотивів неврахування цих доказів, і таким чином однобічно вирішив справу.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі рішення Краматорської міської ради від 14.06.2006 року № 2/У-37 ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 474692 від 01.11.2006 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010615801832, на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Краматорськ, АДРЕСА_1, загальною площею: 0,080 га (а.с. 6).

Цільове призначення (використання) земельної ділянки у акті зазначено - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 141290000:00:016:0225.

21.05.2012 року ОСОБА_4 звернулася до управління Держкомзему у місті Краматорську з заявою з питання зміни цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с. 10).

Листом від 05.06.2012 року № 04-1274 управління Держкомзему у місті Краматорську відмовлено у зміні цільового призначення земельної ділянки із посиланням на норми Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2002 року № 502 (а.с. 11).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, послався на норми ст.ст. 19, 20 Земельного Кодексу України, ст. 1 Закону України «Про землеустрій», наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року N 548, Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Суд першої інстанції правильно визначив коло нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до положень статті 19 Земельного Кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням землі поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності до норм Земельного кодексу України розроблена Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року N 548 і зареєстрована у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за N 1011/18306.

Тобто, законодавець розмежував для юридичних та фізичних осіб можливі види використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням в межах категорії земель - землі житлової та громадської забудови, зокрема: 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

В силу положень частин 1-2 статті 20 Земельного Кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії (цільове призначення) здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Частиною 3 статті 20 Земельного Кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, законодавцем не визначений порядок (механізм) зміни цільового призначення земельної ділянки в межах саме однієї категорії.

У данному випадку за відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосовується закон, що регулює подібні правовідносини (аналогію закону).

Механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи визначається Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502.

Згідно норм Порядку зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

До заяви (клопотання) додаються: копія державного акта на право власності на земельну ділянку; для громадянина - власника земельної ділянки - копія паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання); документи щодо встановлених обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів на використання земельної ділянки; обґрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки із зазначенням її розміру.

Міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення: складання проекту відведення земельної ділянки, якщо зміні цільового призначення підлягає її частина; перепогодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами виконавчої влади, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, складається державною або іншою землевпорядною організацією на замовлення власника земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення.

Міська рада розглядає проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту.

Рішення міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

Системний аналіз правових актів, що застосовуються до спірних правовідносин, дозволяє зробити висновок щодо обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права: як за суб'єктним складом, тобто звернення з позовом до неналежного відповідача, так і за формулюванням позовних вимог, бо змінюється не цільове призначення земельної ділянки, як таке, а вид класифікації цільового призначення земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 у справі № 2а/0570/7267/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 р. у справі № 2а/0570/7267/2012 за позовом ОСОБА_4 до Управління Державного комітету земельних ресурсів у місті Краматорську про зобов'язання змінити цільове призначення земельної ділянки - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 10 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Судді Блохін А.А.

Юрко І.В.