Постанова

від 04.10.2012 по справі 2а-1836/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.10.12 місто СевастопольСправа №2а-1836/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Кириленко О.О.,

секретар судового засідання Гулевата В.В.,

за участю представників позивача: Дзьобко І.М., Светлічного О.С.,

представника відповідача -Волошиної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" до державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року приватне підприємство "Науково - виробниче підприємство "Аквастандарт- Юг" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 серпня 2012 року № 0000470221 на суму 35647 гривень 00 копійок за основним платежем та штрафним (фінансовим) санкціям на суму 8911 гривень 75 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією з порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні з підстав зазначених у позові та доповненнях до адміністративного позову.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі з підстав викладених у запереченнях.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем на виконання постанови слідчого з особливо важливих справ відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Севастополі було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку приватного підприємства „Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" з питання дотримання законодавства по податку на додану вартість за період з 01 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року при здійсненні взаємовідносин з постачальником приватним підприємством "Лія-Трейд".

Копію наказу від 05 березня 2012 року № 269 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг", повідомлення від 05 березня 2012 № 1618/10/23-1 вручено до початку проведення перевірки 06 березня 2012 року директору товариства Светлічному О.С.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 19 липня 2012 року № 00061/22-1/25137190/5383/10, у якому зафіксовано порушення підпункту 7.4.1., підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилося у заниженні податку на додану вартість, який підлягав нарахуванню і сплаті у бюджет за період з липня 2009 року по червень 2010 року, на загальну суму 35 647 гривень 00 копійок.

На підставі акту перевірки від 19 липня 2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення від 02 серпня 2012 року № 0000470221 про збільшення приватному підприємству "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44 558 гривень 75 копійок, у тому числі зі штрафних санкцій -8911 гривень 75 копійок.

В адміністративному позові представник приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" зазначає, що дії по винесенню податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до постанови слідчого є неправомірними, оскільки податкове повідомлення-рішення не повинно було прийнято податковим органом до набрання чинності судового рішення у відповідній кримінальній справі.

Вказані доводи не приймаються судом як підстава для скасування податкового повідомлення-рішення у зв'язку з наступним.

Нормами пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі -Кодекс) встановлені окремі підстави для визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Кодексу); рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків (підпункт 54.3.4 пункту 54.3 статті 54 Кодексу).

Згідно з вимогами пункту 58.4 статті 58 Кодексу у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Статтею 212 Кримінального кодексу України визначено склад злочину -умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Санкцією статті передбачено відповідальність за його вчинення.

Відповідно до вимог пункту 86.9 статті 86 Кодексу у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Ця норма передбачає необхідність її застосування разом з нормами статей 54, 58 Кодексу, згідно з якими за результатами перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, не виносяться податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили рішенням суду у тих кримінальних справах, що пов'язані з розслідуванням фактів ухилення від сплати податків.

Перевірку приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" було проведено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, згідно з постановою слідчого від 27 січня 2012 року, винесеною у межах справи про злочин, передбаченого статтями 205, 336 Кримінального кодексу України, відносно директора приватного підприємства "Лія-Трейд" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Оскільки перевірку було призначено не у межах кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб позивача за фактом ухилення від сплати податків, що підлягало б кваліфікації за статтею 212 Кримінального кодексу України, обмежень щодо винесення податкового повідомлення-рішення, за наявності порушень, до набрання законної сили рішенням у кримінальній справі не має.

Правовідносини між позивачем та відповідачем, що виникли у зв'язку з формуванням платником податків податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (закон втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 1.7 статті 1 цього Закону визначено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першого з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарі (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" (у відповідній редакції) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно з пунктом 18 Порядку про затвердження форми податкової накладної і порядку її заповнення, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, всі складені екземпляри податкової накладної підписуються особою, уповноваженим платником податків здійснювати постачання товарів (послуг).

Таким чином, виходячи з наведеного, при підтверджені права платника на включення витрат до валових першочерговими вимогами є зв'язок діяльності підприємства з господарською діяльністю та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Визначальною ознакою господарською операції є те, що вона повинна спричиняти реальні наслідки для майнового стану платника податків. При цьому, будь-які первинні документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, передбачених законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку до уваги можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції з певним контрагентом, яким видані або якому видані податкові накладні.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим змістом, який відображений у первинних документах платника, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

При цьому, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні або господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, встановлення факту недійсності або нікчемності цивільно-правового договору не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення господарською операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів.

Аналогічна позиція викладена у довідці Вищого адміністративного суду України про результати та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року та у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Також судом встановлено, що на адресу державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби надійшов акт перевірки приватного підприємства "Лія-Трейд" від 29 травня 2012 року № 53/22-030/36522232 від державної податкової інспекції в Балаклавському районі місті Севастополя Державної податкової служби.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на дату складання акту відносно приватного підприємства "Лія-Трейд" було внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Чисельність працівників приватного підприємства "Лія-Трейд" становить 1 особа -директор підприємства.

У ході оперативно-розшукових заходів відносно приватного підприємства "Лія-Трейд" управлінням податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Севастополі були отримані пояснення керівника підприємства ОСОБА_4, відповідно до яких керівник приватного підприємства "Лія-Трейд" з контрагентами не працював, печатки підприємства не мав, податкову звітність не складав, ставив лише підписи на деяких документах.

У ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів приватного підприємства "Лія-Трейд", податковим органом встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання визначеного основного виду діяльності, та вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" до перевірки для підтвердження реальності господарських правовідносин з поставки товару від приватного підприємства "Лія-Трейд" було надано наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури у кількості 2 штук., реєстри податкових накладних.

До перевірки приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт- Юг" не було надано договорів поставки, укладених з приватним підприємством "Лія-Трейд", документів, по яких відбувався рух товару від продавця до покупця (товарно-транспортні накладні).

У судовому засіданні представником позивача до матеріалів справи було долучено додаткові документи: договір поставки від 12 червня 2009 року № 12/06-09, рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні.

У ході розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та приватним підприємством "Лія-Трейд" було укладено договір поставки від 12 червня 2009 року № 12/06-09, предметом якого було здійснення продавцем періодичних постачань товару, встановленого цим договором.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 2 договору покупець зобов'язаний сплатити за товар у кількості та асортименті у відповідності з рахунком та накладною.

Підпунктом 1.2 пункту 1 договору зазначено, що товаром є комплектуючі вироби та видаткові матеріали для ремонту вимірювальної техніки та наукових досліджень, посуд, хімічні реактиви згідно усним та письмовим заявкам. Положення про асортимент та кількість товару у договорі відсутні, будь-яких специфікацій, додатків до нього позивачем не надано.

З аналізу наданих документів слідує, що сторони домовилися про виконання не разового правочину, а здійснення постачання товару особливого виду впродовж тривалого часу.

З огляду на відсутність у договорі на поставку товарів конкретизації предмету неможливим є встановлення, які саме товари приватне підприємство "Лія-Трейд" мало намір продати приватному підприємству "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг", чи були вони в наявності у продавця, чи передбачалася їх попередня закупівля у інших постачальників.

Письмових доказів заздалегідь встановленого сторонами замовлення на товар позивачем не надано. Згідно з пояснень директора приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" таке замовлення здійснювалося за допомогою телефону або електронною поштою.

З інформації у податкових та видаткових накладних вбачається, що приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" отримувало від приватного підприємства "Лія-Трейд" комплектуючі, прилади: вольтметри, осцилографи, трансформатори, набори для замірів нафти на воді, фільтри, лампи дейтерієві, кабелі, високовольтні перетворювачі, генератори, вимірювачі, ваги лабораторні тощо. Оскільки предметом постачання був товар особливого виду -науково-технічної продукції, прийняття товару за якістю повинно підтверджуватися технічними паспортами, сертифікатами якості виробника. До перевірки та у ході судового розгляду справи таких документів приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" надано не було. У судовому засіданні директор підприємства пояснень щодо виробника, отриманої ним від приватного підприємства "Лія-Трейд", продукції не надав.

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 договору продавець доставляє товар в адресу покупця.

Згідно з товарно-транспортними накладними, приєднаних за клопотанням позивача до матеріалів справи, товар постачався шляхом перевезення автомобільним транспортом від приватного підприємства "Лія-Трейд".

Законом України "Про автомобільний транспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, встановлено, що перевезення вантажів автомобільним транспортом оформлюється товарно-транспортними накладними. Згідно з положенням розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно до вказаних Правил вантажоодержувач є особою, відповідальною за здійснення приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Залучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні не містять номерів автомобілів, якими здійснювалося перевезення, номер подорожнього листа водіїв, номер маршруту. Пунктом навантаження та розвантаження зазначено місто Севастополь, конкретної адреси товарно-транспортні накладні не містять. У відомостях про вантаж не зазначено жодного з передбачених формою товарно-транспортної накладної реквізитів: назви вантажу, одиниці виміру, кількості. Вказано відомості про рахунок-фактуру.

У товарно-транспортних накладних відсутні обов'язкові для заповнення реквізити, а саме: підписи та печатки вантажовідправника, печатки перевізника. У графі вантажоодержувача зазначений підпис без розшифровки посади та прізвища відповідальної особи, без зазначення номеру доручення та дати видачі вантажу.

Інформація у вказаних документах не узгоджується також з іншими доказами у справі, зокрема актом про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства "Лія-Трейд", згідно з якого будь-які власні чи орендовані транспортні засоби за підприємством не зареєстровані, найнятих працівників, окрім директора, немає.

У судовому засіданні директор приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" зазначив, що він не бачив керівника приватного підприємства "Лія-Трейд", тому стверджувати про факт отримання товару саме від цього підприємства не може; товар передавався водієм разом з усіма підписаними первинними документами.

З огляду на відсутність підписів посадових осіб приватного підприємства "Лія-Трейд" на товарно-транспортних накладних, неповність, неточність інформації у цих документах, суд дійшов до висновку про неможливість підтвердження відвантаження товару приватним підприємством "Лія-Трейд".

Крім того, згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" дата складання податкової накладної повинна співпадати або з датою зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або з датою відвантаження товарів.

Під час розгляду справи встановлено, що декілька податкових накладних виписано пізніше, ніж здійснювалося перша подія як підстава для складання документу - відвантаження товару, що підтверджується видатковими накладними. Так, податкова накладна № 25 датована 23 вересня 2009 року, а видаткова накладна на цей товар № РН-0000335 -11 вересня 2009 року. Тобто податкову накладну виписано після фактичного переходу права власності на товар, що суперечить нормам податкового законодавства. Таким же чином оформлені податкові накладні: від 30 березня 2010 року № 21 та від 26 квітня 2010 року № 22 -після дати оформлення видаткової накладної.

За поставкою, згідно з якою було виписано податкову накладну від 30 березня 2010 року № 21 на суму 19290 гривень 00 копійок перерахування коштів приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" було здійснено 22 березня 2010 року з призначенням платежу: "оплата за рахунком від 03 березня 2010 року № СФ-19 на суму 9840 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість 1640 гривень 00 копійок" та 30 березня 2010 року з призначенням -"доплата за рахунком від 03 березня 2010 року № СФ-19 на суму 9450 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість -1575 гривень 00 копійок". Тобто поставку товару, перехід права власності на який оформлено 03 березня 2010 року (дата видаткової накладної, товарно-транспортної накладної), було сплачено частково разом з перерахуванням у ціні податку на додану вартість 22 березня 2010 року до дати видачі податкової накладної 30 березня 2010 року - документу, на підставі якого виникають податкові зобов'язання та податковий кредит продавця та покупця.

У податкових накладних від 16 жовтня 2009 року № 40 (видаткова накладна від 16 жовтня 2009 року № РН-0000023) та від 04 листопада 2009 року № 47 (видаткова накладна від 04 листопада 2009 року № РН-0000053) та деякі з номенклатур товарів вимірюються сторонами у одиницях, які не можуть відповідати дійсності, зокрема: кабель вимірюється у штуках.

Суд також критично ставиться до інформації у видаткових накладних РН-0000013 на суму 10001 гривня 28 копійок, копії яких наявні у справі. Дата у видатковій накладній, наданій у ході судового розгляду справи позивачем -03 серпня 2009 року не співпадає з датою у цьому документі, який було надано до перевірки приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" та залучено до матеріалів справи відповідачем -21 серпня 2009 року. За цією операцією рахунок-фактуру № СФ-0000023 на суму 10001 гривня 28 копійок виписано 03 серпня 2009 року, у цю ж дату оформлено товарно-транспортну накладну, згідно з якої відбулася доставка товару від приватного підприємства "Лія-Трейд" до покупця. Податкову накладну № 19 на суму 10001 гривня 28 копійок виписано 21 серпня 2009 року, у цю ж дату відбулися розрахунки між сторонами згідно з виписками банківської установи.

Таким чином, вбачається суперечливість відомостей первинних документів один одному, що ставить під сумніву реальність здійснення господарської операції за відповідними правочинами.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано належним чином підстави прийняття рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, його правомірність.

За таких обставин суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя (підпис)О.О. Кириленко

Постанову складено у повному обсязі

09 жовтня 2012 року

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Кириленко