Ухвала

від 23.07.2014 по справі 2а-1836/12/2770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/800/16722/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013

у справі № 2а-1836/12/2770

за позовом приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2012 № 0000470221.

Постановою окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.10.2012 у позові відмовлено з посиланням на безтоварний характер операцій між Підприємством та приватним підприємством «Лія-Трейд» (далі - ПП «Лія-Трейд»), що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюваний акт індивідуальної дії визнано протиправним та скасовано. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що подані позивачем первинні документи підтверджують факт отримання товару від ПП «Лія-Трейд», а доводи податкової інспекції не є свідченням необґрунтованості податкової вигоди платника (позивача у справі).

Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суту та залишити в силі рішення окружного адміністративного суду міста Севастополя у справі. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що виявлені під час факти підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про фіктивний характер спірних операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Підприємства з питань дотримання законодавства по ПДВ за період з 01.05.2009 по 31.12.2010 при здійсненні взаємовідносин з постачальником ПП «Лія-Трейд».

За наслідками цієї перевірки відповідачем було складено акт від 19.07.2012 № 00061/22-1/25137190/5383/70 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 44 558,75 грн. (у тому числі 35647 грн. за основним платежем та 8911,75 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування став висновок ДПІ про безтоварний характер операцій з поставки позивачеві товару (комплектуючих виробів до приладів та вимірювальної апаратури) у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом, що виключає законність включення до податкового кредиту ПДВ у ціні придбаної продукції.

Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції цілком об'єктивно підтримав зазначену правову позицію податкового органу.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підставі наведених законодавчих положень суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинною документацією покладений на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який обчислює кінцеву суму податку, що підлягає сплаті до бюджету. Отже, обов'язок довести правомірність та обґрунтованість зменшення бази оподаткування ПДВ, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», належить саме позивачу у справі. При цьому підтверджувальні документи повинні відображати достовірну інформацію та підтверджувати реальність виконаної операції.

Суд першої інстанції, дослідивши представлені учасниками спору докази та оцінивши їх в сукупності на підставі статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, підтримав правову позицію відповідача у справі про те, що правовідносини позивача зі спірним контрагентом не опосередковувалися реальним виконанням.

Так, на обґрунтування цього висновку ДПІ зазначила, що: директор та єдиний засновник ПП «Лія-Трейд» заперечує свою причетність до діяльності цього підприємства та до підписання від його імені первинних документів; у спірного постачальники відсутня об'єктивна можливість виконати зобов'язання з поставки товару в силу відсутності основних фондів, транспортних засобів та необхідних трудових ресурсів; подані позивачем первинні документи (податкові та видаткові накладні), складенням яких опосередковано виконання розглядуваних поставок, містять суперечливі відомості щодо дати відвантаження товару; позивачем не було представлено належним чином оформлених документів, що підтверджували б транспортування товару у процесі виконання поставок, його сертифікації.

Судом першої інстанції зазначив, що наведені обставини знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи та є належним свідченням про фіктивність розглядуваних операцій, які опосередковані штучним створенням документообігу без реального руху активів від названого постачальника до покупця (позивача у справі).

Додатково суд послався і на пояснення директора Підприємства, який підтвердив, що з керівником контрагента у безпосередніх правовідносинах не перебував, та не може підтвердити власне факт отримання від товару саме від ПП «Лія-Трейд».

Між тим, апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позову, послався на те, що реальність виконання спірних господарських операцій підтверджена документально. При цьому апеляційним судом не було встановлено нових обставин, як і не було досліджено будь-яких нових доказів. Фактично апеляційний суд надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанцій, без належного мотивування причин цього.

В силу вимог частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною. У даному разі зі змісту постанови суду апеляційної інстанції не вбачаються мотиви, що давали йому законні підстави для іншої оцінки фактичних обставин зі спору у порівнянні із судом першої інстанції.

Зокрема, апеляційний суд послався на те, що наявність у позивача придбаного товару та його використання у господарській діяльності Підприємства підтверджена належним чином.

Втім слід зазначити, що у разі встановлення, що товар насправді придбавався, однак не у того постачальника, який вказаний первинних документах, відповідні документи не можуть вважатися достовірними та підтверджувати право платника на податковий кредит.

В силу статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 у справі № 2а-1836/12/2770 скасувати.

3. Постанову окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.10.2012 у справі № 2а-1836/12/2770 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак