Постанова

від 28.02.2013 по справі 2а-1836/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-1836/12/2770

28.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дугаренко О.В.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг"- Дзьобко Ілона Миколаївна, довіреність № б/н від 10.09.12

представник відповідача, Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг"- Светличний Олександр Сотович,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Головашкіна Олена Андріївна, довіреність № 115/9/10-039 від 18.01.13

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 04.10.12 у справі № 2а-1836/12/2770

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" (вул. Партизанська, буд.4-а кв.2, м. Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 04 жовтня 2012 року у справі № 2а-1836/12/2770 у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Аквастандарт-Юг» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 04 жовтня 2012 року, прийняти нову постанову, якою визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000470221 від 02.08.2012 року.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права та неповним з'ясуванням судом першої інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для справи. Заявник апеляційної скарги вважає, що відповідач не мав право виносити відносно нього податкове повідомлення-рішення та вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно покладено у основу висновків матеріали дослідчої перевірки в кримінальній справі. Позивач в обґрунтування доводів апеляційної скарги та позовних вимог посилається на положення Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість».

У судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 35647,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8911,75 грн., про що було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2012 року за № 0000470221.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків акту «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «НВП «Аквастандарт-Юг» (код ЄДРПОУ 25137190) з питання дотримання законодавства по податку на додану вартість за період з 01.05.2009р. по 31.12.2010р. при здійсненні взаємовідносин з постачальником з ПП «Лия-Трейд» (код ЄДРПОУ 36522232) від 19.07.2012 року за № 00061/22-1/25137190/5383/10 про необґрунтоване формування суми податкового кредиту з ПДВ за рахунок операцій з ПП «Лія-Трейд», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за звітні періоди: у липні 2009 року - на суму 3150 грн., у серпні 2009 року - у сумі 1667 грн., у вересні 2009 року - у сумі 1365 грн., у жовтні 2009 року - у сумі 750 грн., у листопаді 2009 року - у сумі 3993 грн., у грудні 2009 року - у сумі 14424 грн., у березні 2010 року - у сумі 3215 грн., у квітні 2010 року - у сумі 2500 грн., у червні 2010 року - у сумі 4583 грн., а всього - на загальну суму 35647 грн., внаслідок порушень вимог ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

Тобто, висновок податкової інспекції щодо завищення позивачем суми ПДВ за податковим кредитом у загальному розмірі 35647 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам із ПП «Лія-Трейд» ґрунтується на висновку податкової інспекції щодо нікчемності правочину між позивачем та ПП «Лія-Трейд».

Так, у акті перевірки зазначено, що згідно наданих матеріалів ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя ДПС - акту перевірки від 29.05.2012 року № 53/22-030/36522232 ПП «Лія-Трейд» не додержувалося вимог ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним у правочинах, а зміст правочинів суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить моральним засадам суспільства при придбанні та продажу товарів (послуг). Перевіркою було встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів ПП «Лія-Трейд» за період з 01.04.2010 року - по 31.07.2010 року та за період з 29.05.2009 року по 31.12.2010 року. Також у акті перевірки йдеться посилання на матеріали кримінальної справи № 415009, порушеної за фактом фіктивного підприємництва згідно ст.ст. 205 ч. 2, 366 ч. 2 КК України. Крім того, перевіркою ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя ДПС було встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів, транспортних засобів для здійснення основного виду діяльності та незнаходження ПП «Лія-Трейд» за юридичною адресою.

Таким чином, висновки податкової інспекції щодо нікчемності правочину між позивачем та ПП «Лія-Трейд» ґрунтується виключно на аналізі фінансово-господарської діяльності ПП «Лія-Трейд» та незнаходженням підприємства за юридичною адресою.

Але, судова колегія зазначає, що податкова відповідальність має індивідуальний характер і при відсутності належних доказів про те, що реальне виконання умов договору мало місце, товари (послуги) отримані позивачем від ПП «Лія-Трейд» та у подальшому - використані у власній господарській діяльності, у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту. Висновок податкової інспекції щодо нікчемності правочину між позивачем та ПП «Лія-Трейд» повинен бути доведеним і не може ґрунтуватися лише на матеріалах порушеної кримінальної справи без наявності відповідного вироку суду, яким встановлюються відповідні обставини і які у випадку, передбаченому частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України для адміністративного суду є обов'язковими.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у кримінальній справі ще триває, справу до суду не передано.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З акту перевірки вбачається, що під час здійснення перевірки податковій інспекції позивачем були надані видаткові накладні, податкові накладні, банківські документи щодо оплати вартості придбаного від ПП «Лія-Трейд» товару у безготівковому порядку заборгованість між позивачем та ПП «Лія-Трейд» не числиться. Операції по придбанню товарів від ПП «Лія-Трейд» відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Крім того, судова колегія зазначає, що у акті перевірки відповідачем зазначено про те, що придбані по пред'явлених документах від ПП «Лія-Трейд» товари використовувалися позивачем для отримання доходів при наданні надалі замовникам послуг основної діяльності ( т.1 а.с. 18).

Тобто, податкова інспекція підтвердила у процесі перевірки факт використання позивачем отриманих від ПП «Лія-Трейд» товарів у власній господарській діяльності. Таке використання також підтверджується доданими до матеріалів справи документами, зокрема рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, договорами по взаємовідносинам позивача (постачальника товарів, робіт, послуг) із ТОВ «Українсько-Російське Спільне Підприємство «Електрон-Звезда», 110 Поліклінікою ЧФ МО РФ, ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», НИЄКЦ при УВС України в м. Севастополі, ДП «Маріупольській морський торговельний порт», ТОВ «Альянс Ойл Україна» ТОВ «Ютел», Інститутом біології південних морів ім. А.О. Ковалевського НАН України, Національною академією природоохоронного та курортного будівництва, Севастопольським національним університетом ядерної енергії, ТОВ «Конструкторське бюро комутаційної апаратури», Південним науково-дослідним інститутом морського рибного господарства та океанографіі, ПАТ «Укртелеком» Севастопольська філія, ТОВ «Механічний завод «Тавріда-Електрік», ТОВ «Підприємство «Тавріда Електрік Україна», ТОВ «НПК-Східна-Україна», Морським гідрофізичним інститутом НАН України (т.1 а.с.125 -226).

Відповідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту),

Згідно до підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що у позивача є належним чином оформленні податкові накладні, що підтверджують право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, є видаткові накладні, що підтверджуються факт отримання товару від ПП «Лія-Трейд», є відповідні банківські документи, що підтверджують факт оплати за отриманий від ПП «Лія-Трейд» товар та є належні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку у підтвердження факту використання отриманого від ПП «Лія-Трейд» товару у власній господарській діяльності, у судової колегії відсутні підстави до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ПП «Лія-Трейд».

Що стосується питання ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на доставку товару від ПП «Лія-Трейд», то судова колегія зазначає, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує право платника податку на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. До того ж до матеріалів справи додані товарно-транспортні накладні, за якими позивачем було отримано від ПП «Лія-Трейд» товар (т.1). При цьому судова колегія зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за правильність оформлення товарно-транспортних накладних, а відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна обов'язкова для водія як документ, супроводжуючий вантаж. Тобто товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує надання послуг по перевезенню вантажу.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 цього Закону, а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, подорожній лист вантажного автомобіля і товарно-транспортна накладна можуть застосовуватись у відносинах між перевізником та вантажовідправником.

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Тож відносини між позивачем та ПП «Лія-Трейд» не потребують обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Посилання суду першої інстанції на те, що дати видаткових накладних та податкових накладних не співпадають, що на думку суду ставить під сумнів факт реального виконання правочинів між позивачем та ПП «Лія-Трейд» - є помилковими, оскільки такі дати і не повинні співпадати. У даному випадку видаткові накладні та податкові накладні виписані у одному податковому періоді - вересні 2009 року, а податкова інспекція не має жодних зауважень з приводу того, що податкова накладна № 25 датована 23 вересням 2009 року а видаткова накладна датована 11 вересня 2009 року. Теж само стосується епізоду виписки податкової накладної № 21 від 30 березня 2010 року при оплаті за товар 22 березня 2010 року на підставі рахунку від 03 березня 2010 року, тому що виписка рахунку, оплата товару та виписка податкової накладної відбулося у одному самому податковому періоді - березні 2010 року.

Стосовно посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем суду технічних паспортів та сертифікатів якості на отриманий товар, судова колегія зазначає, що податкова інспекція у акті перевірки не зазначала в обґрунтування своїх висновків про нікчемність правочину між позивачем та ПП «Лія-Трейд» на відсутність у позивача технічних паспортів та сертифікатів якості на отриманий товар, а суд не приймав ухвалу про витребування цих доказів у позивача.

Судова колегія з'ясувала питання наявності у позивача технічних паспортів та сертифікатів якості на отриманий від ПП «Лія-Трейд» товар у судовому засіданні та отримала відповідь про те, що вказані документи були надані позивачу ПП «Лія-Трейд» а після надання послуг та подальшому продажу товарів іншим суб'єктам господарювання, вказані документи були передані замовникам (покупцям) товарів (робіт, послуг).

Що стосується питання нікчемності правочину між позивачем та ППП «Лія-Трейд» судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та ПП «Лія-Трейд» суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, податкова інспекція, яка є заінтересованою особою та заперечує дійсність правочинів між позивачем та ПП «Лія-Трейд» у судовому порядку не оспорила дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як зазначалося вище, податкова відповідальність має індивідуальний характер та при відсутності належних доказів відсутності факту реального здійснення господарських операцій - відсутні підстави до висновку про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із ПП «Лія-Трейд».

При таких обставинах справи апеляційна скарга підлягає задоволенню, судове рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям по справі нового судового рішення про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Аквастандарт-Юг" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.10.12 у справі № 2а-1836/12/2770 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 02 серпня 2012 року № 0000470221.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська