Постанова

від 15.10.2012 по справі 9/61-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2012 р. Справа № 9/61-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А. Євсікова О.О. Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 29.06.2010 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 р. у справі № 9/61-10 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зернове товариство" доУладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта" простягнення 471 270,41 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Левицька-Корчун В.І., Люлькіс І.М.

третьої особи: не з'явився

прокурора: Ходаківський М.П.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі -"ТОВ") "Зернове товариство" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків (надалі -"УЛДСС") про стягнення 471 270,41 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу в частині поставки товару (пшениці), який був оплачений позивачем.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.06.2010 р. (суддя Балтак О.О.) позов задоволено та стягнуто з УЛДСС на користь ТОВ "Зернове товариство" 471 270,41 грн. основного боргу та судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати за товар на підставі договору купівлі-продажу та відсутністю доказів здійснення відповідачем поставки оплаченого товару, що свідчить про порушення УЛДСС вимог ст.ст. 509, 525, 526, 530, 655 ЦК України та ст.ст. 173, 174, 193 ГК України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 р. (судді Тимошенко О.М., Коломис В.В., Огороднік К.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Заступник прокурора Вінницької області звернувся до Вищого господарського суду в інтересах УЛДСС із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 29.06.2010 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 р., і прийняти нове рішення, яким у задоволення позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані невідповідністю оскаржуваних судових актів ст.ст. 32 -34, 43 ГПК України та неправильним застосуванням судами ст.ст. 512, 514, 516 ЦК України у зв'язку з неврахуванням неповідомлення відповідача про розірвання договору про заміну кредитора. З огляду на дане скаржник посилається на те, що особою, яка має право вимоги оскаржуваної суми до відповідача, є ТОВ "Орбіта". В той же час, скаржник зазначає про наявність у третьої особи заборгованості перед відповідачем та необхідність застосування ст. 601 ЦК України при вирішенні спору у даній справі.

Учасники процесу згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією і не забезпечили присутності своїх повноважних представників.

Заслухавши пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.03.2008 р. між УЛДСС (продавець) та ТОВ "Зернове товариство" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 10/03-08 (надалі -"Договір № 10/03-08").

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 Договору № 10/03-08 відповідач зобов'язався передати у власність позивача належне продавцю майно (пшеницю), а позивач зобов'язався прийняти і оплатити це майно. Загальна сума товару, що поставляється, складає 471 270,41 грн. Оплата проводиться покупцем шляхом: перерахування коштів за майно на поточний рахунок продавця; шляхом виписки векселів; шляхом індосаменту векселів третіх осіб (п.п. 2.2, 2.3 Договору № 10/03-08).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Зернове товариство" на виконання умов Договору № 10/03-08 сплатило УЛДСС 471 270,41 грн. в якості передоплати за пшеницю.

Сторонами також погоджено строки поставки товару, а саме в термін 30 днів з дня підписання договору (п. 3.1 Договору № 10/03-08).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визначено ст. 610 ЦК України як порушення зобов'язання.

Судами з'ясовано, що відповідачем не здійснено поставку оплаченого товару, тобто порушено умови Договору № 10/03-08. Дане зафіксовано також і актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 10.03.2009 р. та журналом бухгалтерського обліку відповідача за 2009 рік.

Частина 2 статті 693 ЦК України закріплює, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

11.03.2009 р. ТОВ "Зернове товариство" звернулось до УЛДСС із листом-вимогою № 1 та просило перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі 471 270,41 грн. Відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.

19.03.2009 р. між ТОВ "Зернове товариство" (кредитор) та ТОВ "Орбіта" (новий кредитор) укладений Договір про заміну кредитора № 2 (надалі -"Договір № 2"), предметом якого визначено відступлення права вимоги на одержання від УЛДСС 471 270,41 грн. заборгованості за розрахунки за Договором № 10/03-08.

Стаття 512 ЦК України уможливлює заміну кредитора у зобов'язанні іншою особою внаслідок передання прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, відповідно до ст. 514 ЦК України уступка вимоги є однією з підстав заміни сторони у цивільно-правовому зобов'язанні. Уступка права вимоги за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначений ст. 516 ЦК України, згідно з якою заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач був повідомлений листом № 4 від 19.03.2009 р. про заміну кредитора згідно Договору № 2.

Втім, відповідачем не надано жодних доказів перерахування коштів новому кредитору в період дії Договору № 2.

В той же час, відповідач стверджує про те, що 471 270,41 грн. є кредиторською заборгованістю УЛДСС перед ТОВ "Орбіта", яка в силу ч. 2 ст. 601 ЦК України є зарахованою. З цього приводу слід зазначити наступне.

Господарськими судами встановлено, що 29.10.2007 р. між УЛДСС (сторона-1) та ТОВ "Орбіта" (сторона-2) укладено Договір простого товариства № 12-14/640, згідно з п. 1.1 якого сторони даного договору зобов'язались шляхом об'єднання зусиль, майна та матеріально-технічних ресурсів, що належать сторонам на відповідних засадах у рамках чинного законодавства України та у відповідності до Статутів сторін, та за згодою Української академії аграрних наук, спільно діяти для досягнення спільної господарської мети, без створення окремої юридичної особи.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.12.2009 р. у справі № 07/2301 (залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2010 р.) зазначений Договір простого товариства розірвано в порядку ч. 2 ст. 651 ЦК України у зв'язку з істотним порушенням ТОВ "Орбіта" його умов (не проведення загальних зборів учасників простого товариства, отримання від УЛДСС товарно-матеріальних цінностей та ненадання інформації щодо їх використання та виконання договору, ненадання первинних документів та бухгалтерської звітності, нерозподілення прибутків тощо).

З посиланням на дане, а також матеріали перевірок, що проводились Інститутом цукрових буряків та Українською академією аграрних наук, УЛДСС зазначає про наявність дебіторської заборгованості ТОВ "Орбіта" перед УЛДСС в сумі 3 239 886,07 грн. Крім того, відповідач зазначає, що після отримання повідомлення про заміну кредитора згідно Договору № 2, УЛДСС проведено коригування бухгалтерського обліку та збільшено свою кредиторську заборгованість перед ТОВ "Орбіта" станом на 01.04.2009 р. на суму 471 270,41 грн. (загальна кредиторська заборгованість станом на 01.01.2009 р. перед ТОВ "Орбіта" в розмірі 1 036 137,93грн.).

Статтею 1139 ЦК України визначено, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Договором простого товариства від 29.10.2007 р. було передбачено розподілення прибутку між УЛДСС та ТОВ "Орбіта" порівну, тобто по 50 % кожній стороні.

В той же час, слід звернути увагу на те, що згідно зі ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

При цьому, спільна діяльність учасниками здійснюється без створення юридичної особи (ст. 1130 ЦК України). У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства (ч. 2 ст. 1135 ЦК України).

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що відносини між УЛДСС та ТОВ "Зернове товариства" або між ТОВ "Орбіта" та ТОВ "Зернове товариство" виникли під час здійснення спільної діяльності сторонами Договору простого товариства. Відсутні докази і того, що Договір № 2 укладався ТОВ "Орбіта" інакше як окремою юридичною особою.

Отже, з моменту укладення між ТОВ "Зернове товариство" та ТОВ "Орбіта" Договору № 2 третя особа у справі була кредитором УЛДСС у зобов'язанні на суму 471 270,41 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правові підстави щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить ч. 1 ст. 601 ЦК України.

Втім, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що вимоги УЛДСС та ТОВ "Орбіта" є однорідними та строк їх виконання настав. Не надано відповідачем і належних доказів здійснення зарахування УЛДСС та ТОВ "Орбіта" зустрічних однорідних вимог на суму 471 270,41 грн. під час дії Договору № 2.

Вищенаведеним спростовуються доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі.

Господарськими судами також встановлено, що 15.03.2010 р. між ТОВ "Орбіта" та ТОВ "Зернове товариство" укладено Угоду про розірвання Договору про заміну кредитора № 2 від 19.03.2009 р. (надалі -"Угода від 15.03.2010 р.), відповідно до пункту 4 якої дана угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами. Судами також підтверджено, що УЛДСС 17.03.2010 р. було повідомлено про укладення Угоди від 15.03.2010 р. Належного виконання зобов'язання відповідачем на користь ТОВ "Зернове товариство" не проведено.

21.05.2010 р. позивач повторно направив відповідачу лист-повідомлення від 20.05.2010 р. та акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.05.2010 р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 471 270,41 грн. УЛДСС залишив даний лист без відповіді та виконання.

З огляду на встановлені господарськими судами обставини справи, колегія суддів оцінює як безпідставні твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, про відсутність зобов'язань УЛДСС перед ТОВ "Зернове товариство".

Отже, з огляду на доведеність порушення відповідачем умов Договору № 10/03-08, відсутність доказів здійснення УЛДСС поставки оплаченого ТОВ "Зернове товариство" товару або повернення отриманих в якості попередньої оплати коштів, колегія суддів погоджується з висновком про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 471 270,41 грн.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Вінницької області від 29.06.2010 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 р. у справі № 9/61-10 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кролевець СуддіО. Євсіков О. Попікова