Постанова

від 17.10.2012 по справі 16/178/10-12/5009/3303/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 16/178/10-12/5009/3303/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. -головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", м. Київ на постанову та ухвалувід 31.07.2012 р. Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р. господарського суду Запорізької області у справі№ 16/178/10-12/5009/3303/11 господарського суду Запорізької області за заявою Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, м. Мелітополь Запорізької області до боржникаприватного підприємства "Алекс", с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Рабушко В.С.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК"Максименко В.О., довір., ПАТ "Алекс"Цимбалюк М.Г., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.07.2010 року порушено провадження у справі № 16/178/10 про банкрутство приватного підприємства "Алекс" (далі -Боржник, Підприємство) за заявою Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Боржник, Інспекція) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.08.2010 року Підприємство визнано банкрутом, відносно нього відкритого ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Рабушка В.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 року у справі № 16/178/10-12/5009/3303/11 (суддя - І.В. Владимиренко) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ухвалено ліквідувати юридичну особу Боржника та припинено провадження у справі; а клопотання публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (далі-Банк) про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.

Не погодившись із цією ухвалою, публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 року щодо припинення провадження у справі та повернути справу на розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року (головуючий суддя -Мартюхіна Н.О., судді: Кододова О.В., Чернота Л.Ф.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 -без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 року, так і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року та повернути справу на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням місцевим та апеляційним судами норм матеріального права, зокрема ст. 609 Цивільного кодексу України, ст. 205 Господарського кодексу України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст. 25 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника та Боржника , обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Боржника та припиняючи провадження у справі про банкрутство, а також відхиляючи клопотання Банку про зупинення провадження у справі, місцевий суд встановив, що закінчилися всі строки для проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, у тому числі і за клопотанням Банку. Також, суд зазначив, що за результатами розгляду звіту та ліквідаційного балансу Боржника за відсутністю майна останнього залишилась непогашеною кредиторська заборгованість, що також унеможливлює продовження статутної діяльності Підприємства, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку ліквідувати Боржника та припинити провадження у справі про банкрутство. Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд додав про обґрунтованість порушення справи про банкрутство Підприємства та про реалізацію в ліквідаційній процедурі заставного майна Боржника (автомобілів) за вартістю, згоду на яку Банк надавав, а частина вимог останнього була погашена. Що ж до зниклих автомобілів на поданий ліквідатором запит про їх розшук органами міліції було відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками судів, насамперед із висновками апеляційного суду щодо обґрунтованості порушення провадження у даній справі, оскільки вважає, що процедура банкрутства Підприємства в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство була проведена у даній справі з порушенням норм законодавства.

Так, норми ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлюють особливості щодо підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.

Поряд з цим, необхідність дотримання таких загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, як безспірність кредиторських вимог зберігає свою обов'язковість і при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст. 52 Закону про банкрутство. Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону про банкрутство, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, а вказані умови складають предмет спору у відповідній справі про банкрутство.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на порядок застосування норм ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство щодо визначення безспірних вимог кредиторів та доказів, що можуть, відповідно до законодавства, підтверджувати безспірні вимоги до боржника.

Так, положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника .

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Норми ст. 1071 Цивільного кодексу України визначають підстави списання банком грошових коштів з рахунка клієнта.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду , а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, був передбачений у ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону, що діяла станом на момент звернення Інспекції із заявою про порушення та порушення провадження у справі про банкрутство Підприємства).

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві Інспекції відсутнє посилання на докази (у розумінні згаданих вище норм -виконавчі документи), які б підтверджували безспірність кредиторських вимог до Боржника, та відповідні докази не були додані до такої заяви. Податкові повідомлення-рішення, на які послалася Інспекція в обґрунтування та на підтвердження суми заборгованості Боржника перед бюджетом та, відповідно кредиторських вимог, не відповідає нормам Закону про банкрутство, положення якого щодо підстав та умов порушення справи про банкрутство, у тому числі в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство, є спеціальними.

Таким чином, ініціюючим кредитором не було надано суду доказів безспірності грошових вимог до Боржника.

При цьому, слід додати, що відповідно до норм ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку .

Так, вказані норми є спеціальними для органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), щодо доказів, які мають бути додані вказаними органами до своєї заяви про порушення справи про банкрутство боржника незалежно від процедури (загальної чи спеціальної), за якою заявник просить порушити таку справу.

Отже, за відсутністю посилання на докази та за відсутністю доказів щодо звернення Інспекції в судовому порядку із вимогами про стягнення з Боржника заборгованості, що складає суму кредиторських вимог згідно згаданої вище заяви Інспекції, а також за відсутністю доказів відкриття відповідного виконавчого провадження відсутні і правові підстави для порушення справи про банкрутство Підприємства за заявою Інспекції, у тому числі і за спеціальною процедурою, визначеною нормами ст. 52 Закону про банкрутство.

При цьому слід зазначити, що при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 Закону про банкрутство належні документи на підтвердження наявності підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та не можуть бути витребувані судом (виходячи також з положень ст. 38 ГПК України) після порушення справи про банкрутство.

Між тим, в порушення вказаних норм, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство Підприємства, не звернувши увагу на те, що не було надано доказів безспірності вказаної ініціюючим кредитором -Інспекцією в заяві про порушення справи про банкрутство заборгованості Боржника перед бюджетом в сумі 133 029 грн. 34 коп. Так, і відповідно до обставин, викладених у вказаній заяві, і відповідно до доданих до цієї заяви документів (податкових повідомлень -рішень та розрахунків) не було надано доказів щодо відкриття виконавчого провадження про стягнення сум заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах), що складають вказану суму (т. 1 а.с. 2-7, 19-39). А також взагалі не було надано доказів звернення Інспекції до суду про стягнення цих сум в судовому порядку.

Суд же апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув та при здійсненні перегляду справи в апеляційному порядку та застосувавши повноваження, передбачені ч. 2 ст. 101 ГПК України -щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення місцевого суду у повному обсязі, дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості порушення провадження у даній справі про банкрутство.

У зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції зазначає, що, в порушення норм ч. 3 ст. 6, ч. 10 ст. 7, ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство справа про банкрутство Підприємства була порушена та провадження у цій справі здійснено за відсутністю доказів на підтвердження наявності у Інспекції безспірних кредиторських вимог до Боржника, що є однією із обов'язкових умов та підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що дотримання та підтвердженність належними доказами у справі умов, передбачених нормами ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, є обов'язком при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника та складає предмет спору у справі про банкрутство, недотримання ж будь-якої із передбачених вказаними нормами вимог виключає подальше провадження у справі про банкрутство (якщо справа вже була порушена), суд касаційної інстанції дійшов висновку про безпідставність порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство Підприємства.

У зв'язку з цим та виходячи із системного аналізу приписів норм п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та із повноважень суду касаційної інстанції, передбачених п. 4 ст. 111 9 ГПК України, оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, як незаконні, а провадження у справі про банкрутство Підприємства -припиненню за відсутністю предмету спору.

Дійшовши вказаного висновку, касаційні вимоги Банку про повернення справи на розгляд до місцевого суду задоволенню не підлягають.

Місцевому господарському суду у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство, як таке, що порушено безпідставно, слід вирішити питання щодо відновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців запису щодо юридичної особи - приватного підприємства "Алекс".

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 6, 7, 11, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4 1 , 32-34, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 р. у справі № 16/178/10-12/5009/3303/11 скасувати.

3. Провадження у справі № 16/178/10-12/5009/3303/11 про банкрутство приватного підприємства "Алекс" припинити.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 18.10.2012 року.