Постанова

від 16.10.2012 по справі 5017/477/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 5017/477/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року у справі№ 5017/477/2012 Господарського суду Одеської області за позовомПрокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Комунального підприємства "Одесреклама" доПриватного підприємства "Макфіл.Груп" простягнення 116 022,85 грн.

за участю представників сторін:

прокуратури:Ходаківський М.П.

Одеської міської ради: не з'явився

Комунального підприємства "Одесреклама": Ковальчук К.С.,

відповідача:Ваулін С.В.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, комунального підприємства "Одесреклама" Одеської міської ради звернувся з позовом до Приватного підприємства "Макфіл.Груп" про стягнення з останнього завданих збитків у вигляді упущеної вигоди за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, у розмірі 116022,85 грн. на користь Комунального підприємства "Одесреклама" Одеської міської ради.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.05.2012 року позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Макфіл.Груп" на користь Комунального підприємства "Одесреклама" Одеської міської ради 46 909 грн. збитків; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 25 800 грн. збитків, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача 72 222,85 грн. збитків, в іншій частині провадження припинити у зв 'язку з добровільним погашенням.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Комунальне підприємство "Одесреклама" Одеської міської ради за умови укладення з відповідачем відповідного договору на розміщення зовнішньої реклами мало реальну можливість отримувати плату за користування місцями, які перебувають у комунальній власності, в розмірі 46909 грн. При цьому, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення 25800 грн. збитків суд першої інстанції вказав, що Приватне підприємство "Макфіл.Груп" сплатило зазначені кошти після порушення провадження у справі. Відмовляючи у задоволенні решти вимог, а саме в стягненні 43 313,85 грн. упущеної вигоди, місцевий господарський суд зазначив про те, що рекламні площини, на яких розміщувалась реклама Приватного підприємства "Макфіл.Груп" у кількості 5 рекламних щитів, які розташовані у м. Одеса по вул. Новощипний ряд 2, не перебувають у комунальній власності, а є власністю Відкритого акціонерного товариства "Одеський торгівельний дім".

Скасовуючи зазначене рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди в сумі 90 222,85 грн., суд апеляційної інстанції вважав, що ухвалюючи рішення, господарський суд Одеської області не повністю дослідив матеріали даної справи, зазначивши про недоведеність того, що місця розташування відповідачем рекламних засобів належить до комунальної власності, а також послався на недоведеність наявності упущеної вигоди. Судом апеляційної інстанції також було припинено провадження по справі в частині стягнення 25 800грн. збитків, оскільки відповідачем було перераховано вказану суму після порушення провадження по справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, або додатково перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Приватне підприємство "Макфіл.Груп" станом на 01.09.2011 рік розмістило свої об'єкти зовнішньої реклами в межах міста Одеси.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем платіжним дорученням №19 від 28.02.2012 року було перераховано КП "Одесреклама" 25800 грн. згідно виставленого останнім рахунку.

Враховуючи припинення існування предмету спору в цій частині саме в процесі розгляду справи та з огляду на те, що між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань, апеляційний господарський суд правомірно припинив провадження в цій частині позову на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає про наявність підстав для стягнення з відповідача суми збитків у вигляді упущеної вигоди, яку б Комунальне підприємство "Одесреклама" отримало за тимчасове користування відповідачем місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, за період з вересня 2011 рік по січень 2012 рік.

Статтею 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067 з подальшими змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №968 від 09.09.2009 року, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Типових правил.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 року №434 затверджені Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Правил розміщення зовнішньої реклами в межах міста провадиться на підставі дозволів, які видаються робочим органом на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення рекламного засобу.

Крім того, пунктами 13, 14.2 Правил передбачено, що тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу здійснюється на підставі відповідного договору; підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є укладений договір на право тимчасового користування місцями для розміщення зовнішньої реклами.

Як свідчать матеріали даної справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, договори на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних конструкцій, окрім місця розташування рекламного засобу, розташованого у м. Одеса по вул. Прищепний ряд, 2, Приватним підприємством "Макфіл.Груп" не укладалися, дозволи на розміщення зовнішньої реклами відповідачеві не видавалися.

Зазначене свідчить про порушення Приватним підприємством "Макфіл.Груп" Правил розміщення зовнішньої реклами.

Апеляційним господарським судом також було встановлено, що Комунальне підприємство "Одесреклама" було обізнано про незаконне розміщення Приватним підприємством "Макфіл.Груп" чисельних рекламних засобів у м. Одеса, спонукало відповідача, виставляючи рахунки, вносити плату за користування місцями розташування рекламних засобів за відсутності укладених договорів та не вчиняло жодних дій, направлених на припинення правопорушення. Докази вжиття робочим органом відповідних заходів, як то проведення перевірок, за результатами яких складаються акти, направлення приписів про демонтаж рекламних засобів, прийняття рішень про демонтаж, в матеріалах справи відсутні.

Згідно частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками вважаються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

На підставі пункту 3 частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) є не абстрактними, а такими, що дійсно були б отримані кредитором в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

В силу частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Таким чином , колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд зробив правомірний висновок про відсутність підстав для стягнення 90222,85 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для задоволення позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції, а тому не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них.

Оскільки постанова Одеського апеляційного господарського суду від 31 липня 2012 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 ,111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31 липня 2012 року по справі №5017/477/2012 -без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова