Ухвала

від 18.10.2012 по справі 7796-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

18.10.2012Справа №5002-16/7796-2008

За заявою кредитора Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим, смт. Леніне, Ленінський район

до боржника Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, смт. Леніне, Ленінський район, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про визнання банкрутом

Суддя М.О.Білоус

Представники:

Від боржника - не з'явився.

Від кредитора - не з'явився.

Ліквідатор - не з'явився (клопотання).

Суть спору: В провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим знаходиться справа за заявою кредитора - Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим про порушення справи про банкрутство відносно боржника - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 у порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2008 було порушено провадження у справі суддею Приваловою А.В.

Постановою від 06.08.2008 боржника - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 було визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру строком на шість місяців, ліквідатором боржника було призначено ініціюючого кредитора - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі АР Крим в особі старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань - Касянчук Г.І. (а.с. 67, том 1).

Ухвалою від 08.12.2008 було припинено повноваження ліквідатора боржника - старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у Ленінському районі АР Крим - Касянчук Г.І. та призначено ліквідатором Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 арбітражного керуючого Абрамова І.Ю.

Ухвалою від 27.12.2010 суд відмовив у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника та усунув від виконання повноважень ліквідатора у даній справі арбітражного керуючого Абрамова І.Ю.

Відповідно до протоколу розподілу справ від 05.01.2011 дану справу було розподілено на суддю Білоус М.О.

Ухвалою від 17.01.2011 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича, який має ліцензію серії АВ № 470329 від 29.03.2010 та мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Ліквідаційна процедура Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та строк повноважень ліквідатора боржника неодноразово продовжувались, останній раз - ухвалою від 26.07.2012, відповідно до 28.09.2012.

21.09.2012 до суду від ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Кириліна М.В. надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю доказів безспірності кредиторських вимог до боржника.

Проте, ліквідатор не скористався своїм правом з надання звіту про оплату його послуг у ліквідаційній процедурі боржника - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та визначення джерела оплати послуг.

Ухвалою від 04.10.2012 розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою та клопотанням ліквідатора.

Представники ініціюючого кредитора та боржника у судове засідання 18.10.2012 з невідомих причин не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Ліквідатор у судове засідання 18.10.2012 також не з'явився, надіслав клопотання про розгляд його заяви про припинення провадження у даній справі від 18.09.2012, яке надійшло до суду 21.09.2012, без його участі за відсутністю питань у суду та інших учасників процесу.

Враховуючи клопотання ліквідатора та відсутність будь-яких заперечень з боку інших учасників процесу, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду питання про припинення провадження у даній справі та вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та клопотання ліквідатора, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Ленінською райдержадміністрацією 27.04.1995, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (а.с. 7, том 1), та взятий на податковий облік Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим.

На день звернення Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим до Господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство заборгованість Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 складала 7 247,09 грн., у тому числі зобов'язання з оплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у розмірі 1 552,94 грн., штрафні санкції у розмірі 5 574,88 грн. та пеня в сумі 119,27 грн.

Свої вимоги кредитор підтверджував доданими до заяви про банкрутство копіями податкових вимог, рішення про списання безнадійного податкового боргу, податкових повідомлень-рішень, податкових декларацій, платіжних розрахунків та звітів про суму нарахованого збору (а.с. 12-64, том 1).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 (зі змінами та доповненнями) заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобов'язань та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Відповідно до положень абзацу 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Обов'язковою умовою для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена частиною 1 та частиною 3 статті 6 Закону наявність безспірних вимог до боржника.

Як свідчать матеріали справи, ініціюючим кредитором в якості грошових зобов'язань боржника визначений податковий борг у сумі 1 552,94 грн. (т. 1, а.с. 6).

При порушенні провадження у справі про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою органи державної податкової служби повинні надати суду докази вжиття заходів по погашенню заборгованості боржника з податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час винесення Державною податковою інспекцією у Ленінському районі АР Крим податкових рішень та вимог, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги до боржника), як того вимагає частина 10 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 вказаного Закону, у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Проте, кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство не було додано доказів вжиття заходів з погашення заборгованості боржника перед бюджетами та/або державними цільовими фондами відповідно до вказаного Закону.

Такої позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 10.08.2010 у справі № 05/1-10-2261.

Враховуючи, що кредитором не надано доказів безспірності його вимог, тобто не надано виконавчих чи розрахункових документів, за якими здійснюється списання грошових коштів.

Положеннями абзацу 8 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачений у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючись до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржник повинен надати докази на підтвердження його неплатоспроможності (частина третя статті 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (частина п'ята статті 7 Закону про банкрутство), однак додані до заяви Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим докази на підтвердження його неплатоспроможності (копії податкових вимог, рішення про списання безнадійного податкового боргу, податкових повідомлень-рішень, податкових декларацій, платіжних розрахунків та звітів про суму нарахованого збору) відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону про банкрутство не можна вважати доказами, які підтверджують безспірність вимог кредиторів, оскільки зазначені документи не є виконавчими або розрахунковими, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Такої ж думки дотримується Виший господарський суд України у постанові від 26.12.2011 у справі № 16/87/09-21/134/09.

Звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності. Саме такої думки дотримується Виший господарський суд України у постанові від 26.12.2011 у справі № 16/87/09-21/134/09.

Крім того, Державна податкова інспекція у Ленінському районі АР Крим до складу своїх грошових вимог до боржника включає штрафні санкції у розмірі 5 574,88 грн. та пеню в сумі 119,27 грн.

Відповідно до абзацу 7 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Статтею 2 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, діючої на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про систему оподаткування» в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), місцеві податки і збори.

Перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) міститься у статтях 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування».

З цього переліку вбачається, що Закон не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій , що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Слід зазначити, що суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, раніше діючий та нині діючий законодавчі акти до категорії податків і зборів не відносить, тому суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора - органу державної податкової служби - під час звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Аналіз наведених правових норм та обставини справи свідчать про те, що заборгованість зі сплати штрафних санкцій у розмірі 5 574,88 грн. та пені в сумі 119,27 грн. не може розглядатися як основне грошове зобов'язання боржника - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та бути підставою для визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

При цьому факт ненадання звітності не свідчить про неплатоспроможність боржника.

Оскільки визначені кредитором у даній справі грошові вимоги до боржника у розмірі 1 552,94 грн. не є безспірними, а суми штрафних санкцій у розмірі 5 574,88 грн. та пені в сумі 119,27 грн. не можуть бути зараховані до грошових зобов'язань у розумінні діючого законодавства, провадження у справі підлягає припиненню.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про банкрутство» від 18.12.2009 № 15 роз'яснено, оскільки Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, у таких випадках провадження у справі припиняється на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону та пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, клопотання ліквідатора Кириліна М.В. про припинення провадження у справі про банкрутство Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а провадження у справі слід припинити.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 7 частини 1 статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пунктом 1-1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Кириліна М.В. задовольнити.

2. Провадження у справі № 5002-16/7796-2008 про визнання банкрутом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) припинити.

Суддя М.О. Білоус