Рішення

від 16.10.2012 по справі 5006/15/116пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.12 р. Справа № 5006/15/116пд/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Донбаської

філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»,

ЄДРПОУ 25098916, м.Донецьк

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Донсплав»,

ЄДРПОУ 31018374, м.Донецьк

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міст»,

ЄДРПОУ 33006177, м.Донецьк

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Слєсарев В.В.- гол. фах.

від відповідача 1: Нежигай І.О.- по дов.

від відповідача 2: Новакова Л.М.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в судовому засіданні

оголошувалась перерва з 19.09. по 16.10.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донсплав», м.Донецьк, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міст», м.Донецьк, про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів №1Б51-11 від 29.09.2011р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на фіктивність оспорюваного правочину з придбання відповідачем 1 векселя серії АА №2286232 за договором купівлі-продажу векселів №1Б51-11 від 29.09.2011р., метою вчинення якого було навмисне доведення ТОВ «Донсплав» до стійкої неплатоспроможності.

В письмових поясненнях №23127/20.2ДС-б.б-20.2 від 08.10.2012р., які надійшли до канцелярії суду 09.10.2012р., позивач також зазначив, що виходячи зі змісту ч.1 ст.165 Господарського кодексу України, відповідачі взагалі не мали права на укладання спірного договору, на підставі якого грошові кошти, які ТОВ «Донсплав» могло і повинно було (згідно умов кредитного договору) направити на погашення кредитної заборгованості перед ПАТ «Кредитпромбанк», направило на часткову сплату своїх зобов'язань за вказаним вище договором купівлі-продажу векселів, в результаті чого банк було позбавлено можливості отримати прибуток.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву від 18.09.2012р., в якому проти позовних вимог заперечує та стверджує, що спірний договір укладений у відповідності з нормами чинного законодавства України. Крім цього, відповідач 1 посилається на ті обставини, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу векселів №1Б51-11 від 29.09.2011р., внаслідок чого останнім не доведено факту порушення його права та охоронюваних законом інтересів укладанням цього договору. Також відповідачем 1 зазначено про ті обставини, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження відсутності спрямованості волі відповідачів 1, 2 на реальне досягнення обумовленого ними за договором купівлі-продажу юридичного наслідку.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву від 18.09.2012р., що надійшов на адресу суду 19.09.2012р., в якому проти позовних вимог заперечує. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач 2 посилається на те, що спірним договором законні права та інтереси позивача ніяким чином не порушуються; укладення та виконання договору купівлі-продажу векселів №1Б51-11 від 29.09.2011р. відповідачами було здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства. Також відповідач 2 вважає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження відсутності спрямованості волі відповідачів 1, 2 на реальне досягнення обумовленого ними за договором юридичного результату. Крім того, відповідач 2 зазначив, що відповідно до аналізу фінансового стану ТОВ «Донсплав» за Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 17.01.2011р. №10, зроблено висновок від 10.07.2012р. щодо відсутності ознак економічних дій, які можна кваліфікувати як фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства ТОВ «Донсплав».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідачів, господарський суд встановив:

15.09.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донсплав» укладено кредитний договір №3.3ДС/268/2008-КЛТ, згідно з умовами якого встановлено процедуру та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) відповідачу 1 (позичальнику) в національній валюті України або в іноземній валютах (доларах США, ЄВРО) в межах загальної суми еквівалентної 76000,00 (сімдесят шість тисяч) доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до цього договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною; процедуру та умови повернення відповідачем 1 отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 цього договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.5 цього договору.

Банк надає позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів (п.2.1. договору).

Пунктом 5.1 кредитного договору встановлено, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користування ними, комісій, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів.

29.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міст» (продавець), в особі свого повіреного - ТОВ «Мак Брок-Інвест», та ТОВ «Донсплав» (покупець) укладено договір №1Б51-11 купівлі-продажу векселів, відповідно до умов якого відповідач 2 зобов'язався передати у власність, а відповідач 1 - прийняти та оплатити наступні векселі (ЦП):

- найменування векселедавця: ВАТ «Трансагропроект»;

- вид, серія та номер векселя: простий АА №2286232;

- сума векселя: 15 000 000,00 грн.;

- дата складання: 15.06.2010р.;

- строк платежу: 15.06.2017р.,

всього: 1 (один) шт., вексель простий з іменним індосаментом загальною номінальною вартістю 15000000,00 (п'ятнадцять мільйонів) грн. 00 коп. загальна договірна вартість ЦП складає 14 960 000,00 (чотирнадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят тисяч) грн. 00 коп.

Згідно з п.1.2 договору договірна вартість цінних паперів, вказаних в п.1.1, складає 14 960 000,00 (чотирнадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят тисяч) грн. 00 коп., без ПДВ.

Відповідно до п.2.1 договору передача цінних паперів від продавця до покупця здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання цього договору. Передача цінних паперів від продавця до покупця оформлюється актом прийому-передачі цінних паперів, який є невід'ємною частиною цього договору.

Сторонами в пункті 2.2 договору №1Б51-11 купівлі-продажу векселів передбачено, що покупець зобов'язується сплатити продавцю договірну вартість цінних паперів протягом 30 (тридцяти) банківських днів після підписання цього договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в національній валюті України, або іншим способом, передбаченим чинним законодавством України.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п.6.1 договору).

Згідно з актом прийому-передачі векселів від 29.09.2011р. ТОВ «Компанія «Міст» (продавець) передало, а ТОВ «Донсплав» (покупець) прийняло наступні цінні папери (ЦП):

- найменування векселедавця: ВАТ «Трансагропроект»;

- вид, серія та номер векселя: простий АА №2286232;

- сума векселя: 15 000 000,00 грн.;

- дата складання: 15.06.2010р.;

- строк платежу: 15.06.2017р.,

всього: 1 (один) шт., вексель простий з іменним індосаментом загальною номінальною вартістю 15000000,00 (п'ятнадцять мільйонів) грн. 00 коп. Загальна договірна вартість ЦП складає 14 960 000,00 (чотирнадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят тисяч) грн. 00 коп.

Виходячи зі змісту позовної заяви, договір купівлі-продажу векселів №1Б51-11 від 29.09.2011р. є фіктивним правочином, оскільки ТОВ «Донсплав» на момент укладення даного договору вже мало труднощі щодо повернення грошових коштів за кредитним договором, внаслідок чого й правочин було укладено відповідачами з наміром не отримання права вимоги за векселем АА №2286232 на суму 15 000 000,00 грн., а лише для посилення неплатоспроможності ТОВ «Донсплав».

Крім цього, як вказує позивач, при укладанні договору купівлі-продажу порушено вимоги ст.232 Цивільного кодексу України.

У письмових поясненнях позивач також стверджує, що відповідачі взагалі не мали права на укладання спірного договору на підставі ч.1 ст.165 Господарського кодексу України.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів №1Б51-11 від 29.09.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донсплав».

Відповідач 1 позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов від 18.09.2012р.

Відповідач 2 проти позову заперечував з підстав, викладенрих у відзиві на позов від 18.09.2012р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів №1Б51-11 від 29.09.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донсплав».

За умовами вказаного договору ТОВ «Компанія «Міст» зобов'язалась передати у власність, а ТОВ «Донсплав» - прийняти та оплатити наступні векселі (ЦП): найменування векселедавця: ВАТ «Трансагропроект»; вид, серія та номер векселя: простий АА №2286232; сума векселя: 15 000 000,00 грн.; дата складання: 15.06.2010р.; строк платежу: 15.06.2017р. Всього: 1 (один) шт., вексель простий з іменним індосаментом загальною номінальною вартістю 15000000,00 (п'ятнадцять мільйонів) грн. 00 коп. Загальна договірна вартість ЦП складає 14 960 000,00 (чотирнадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав.

За загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа", тобто не передбачено коло осіб, які мають право звертатися з позовом про визнання фіктивного правочину недійсним. Це можуть зробити сторона фіктивного правочину або інші заінтересовані особи. Оскільки сторони не вчиняють жодних дій для здійснення фіктивного правочину, суд тільки приймає рішення про визнання такого правочину недійсним без застосування будь-яких інших наслідків (реституції). Якщо ж на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N18-рп/2004 у справі N1-10/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на ті обставини, що 15.08.2008р. між ним та ТОВ "Донсплав" було укладено кредитний договір №3.3ДС/268/2008-КЛТ (з урахуванням додаткових угод №1 від 19.09.2008р., №2 від 25.09.2008р., №3 від 01.10.2008р., №3-1 від 01.09.2008р., №4 від 02.10.2008р., №5 від 03.10.2008р., №6 від 08.10.2008р., №6-1 від 30.09.2009р., №6-2 від 30.10.2008р., №6-3 від 31.05.2010р., №6-4 від 30.06.2010р.).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору відповідач 1 отримує кредит (транш) в національній валюті України або в іноземних валютах (доларах США, євро) в межах ліміту траншової кредитної лінії, максимальний розмір якого складає еквівалент 760000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладання кожної додаткової угоди до цього договору про надання кредиту.

Пунктом 3.4.5 договору сторонами узгоджено порядок погашення заборгованості за кредитами у терміні, визначені відповідними додатковими угодами, згідно з графіком зменшення ліміту траншової кредитної лінії, але у будь-якому випадку не пізніше 14.09.2010р.

Як вказує позивач, господарським судом Донецької області ухвалою від 30.03.2012р. була порушена справа №5006/27/38б/2012 про банкрутство відповідача 1, в якій відповідач 2 виступає кредитором відповідача 1 на суму 14948000,00 грн.

Одночасно, як встановлено судом, позивач також є кредитором відповідача 1.

Таким чином, за висновками суду, позивач є зацікавленою особою у розумінні ст.215 Цивільного кодексу України, оскільки визнання відповідача 2 кредитором відповідача 1 у справі №5006/27/38б/2012 про банкрутство у загальній сумі 14948000,00 грн., які виникли на підставі договору купівлі-продажу векселів №1Б51-11 від 29.09.2011р., зачіпає інтерес позивача. Зокрема, у випадку укладення між відповідачами фіктивного договору, останній підлягає визнанню у судовому порядку недійсним, внаслідок чого відповідач 2 буде виключен з реєстру кредиторів у справі про банкрутство. Інтерес позивача полягає у тому, що у ліквідаційній процедурі боржника його вимоги, будуть задоволені у більшому розмірі, ніж за наявності більшої кількості кредиторів у справі.

Розглянувши посилання позивача на фіктивність договору купівлі-продажу цінних паперів суд встановив.

За приписом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також парольним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ч.ч.2-3 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 234 Цивільного кодексу України зазначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, тобто, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. При фіктивному правочині внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву. Укладення фіктивного правочину завжди відбувається з певною метою і умисно. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Виходячи зі змісту вказаної статті, необхідними умовами для визнання правочину фіктивним є: вчинення правочину для виду, що здійснюється та усвідомлюється усіма без виключення сторонами правочину; внаслідок вчинення правочину не виникли правові наслідки. Тобто, якщо одна сторона діяла лише "для вигляду", а інша намагалась досягти правового результату, то такий правочин не може бути визнаний фіктивним. Окрім того, при виконанні правочину він не може бути кваліфікований як фіктивний, адже в результаті цього створюються правові наслідки.

Як встановлено судом, на виконання умов договору купівлі-продажу цінних векселів №1Б51-11 від 29.09.2011р., а саме пункту 2.1, відповідачем 2 були передані, а відповідачем 1 прийняті цінні папери (простий вексель АА №2286232, виданий ВАТ «Трансагропроект» 15.06.2012р. на суму 15 000 000,00 грн.), що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі векселів від 29.09.2011р., який підписаний обома сторонами.

Крім цього, ТОВ «Донсплав» 19.10.2011р. за договором купівлі-продажу було перераховано на користь ТОВ «Компанія «Міст» грошові кошти в сумі 12000,00 грн., що також підтверджується випискою по рахунку від 19.10.2011р.

Тобто, за висновками суду, сторонами були вчинені фактичні дії з виконання зазначеного договору. Внутрішня воля сторін з передачі векселя та його придбання відповідає зовнішньому її прояву у вигляді реальної передачі цінного паперу та часткової оплати його вартості.

Факт невиконання відповідачем 1 прийнятих на себе зобов'язань з повної оплати векселя не тягне за собою правових наслідків з визнання договору фіктивним, тобто як такого, що вчинений без мети настання реальних наслідків. Невиконання зобов'язання відповідачем 1 з повної оплати векселя не свідчить про те, що договір є фіктивним, а є підтвердженням порушення частини своїх зобов'язань з боку однієї з сторін.

Згідно наданого до матеріалів справи аудиторського висновку щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНСПЛАВ", складеного 10.07.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма "Аудит-Управління-Аналіз"», станом на 31.03.2012р. ТОВ "ДОНСПЛАВ" мало ознаки неплатоспроможності; у підприємства відсутні економічні ознаки дій, які можна кваліфікувати як фіктивне банкрутство; економічні ознаки доведення до банкрутства відсутні, економічні ознаки приховуваного банкрутства відсутні.

Відповідно до ст.363 Господарського кодексу України аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам.

За таких обставин, суд приймає до уваги наявний в матеріалах справи висновок, складений 10.07.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма "Аудит-Управління-Аналіз"», як доказ відсутності з боку ТОВ «Донсплав» дій, які можна кваліфікувати як фіктивне банкрутство.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, чинне законодавство не забороняє ведення господарської діяльності та укладання договорів купівлі-продажу за наявності збиткової діяльності підприємства.

Також не приймаються до уваги посилання позивача на ті обставини, що спірний договір укладений всупереч положень ст.165 Господарського кодексу України, оскільки укладення правочину відбулось при наявності у відповідача 1 заборгованості за кредитом та процентами, що випливають з кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.165 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені в цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

В силу ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, в матеріалах справи відсутні жодні докази, які підтверджують наявність заборгованості відповідача 1 перед позивачем зі сплати відсотків (як-то, будь-які виписки з банківських рахунків, квитанції або меморіальні ордери тощо).

Крім цього, проаналізувавши ч.1 ст.165 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що дана норма обмежує лише коло джерел фінансування для придбання цінних паперів, тобто порядок здійснення розрахунків суб'єктами господарювання за придбані цінні папери. Зокрема, з ч.1 ст.165 Господарського кодексу України випливає, що оплата за цінні папери допускається за відсутності заборгованості, в тому числі, за відсотками банківського кредиту. Враховуючи, що відповідач 1 взагалі так і не виконав повністю свій обов'язок з оплати цінних паперів, неможливо вести мову про дотримання чи недотримання ним приписів ч.1 ст.165 Господарського кодексу України на момент укладання оспорюваного правочину.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем наявності підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу векселів №1Б51-11 від 29.09.2011р. недійсним не доведено (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів №1Б51-11 від 29.09.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донсплав», підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір покладається на позивача повністю.

Клопотання від 01.10.2012р. Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Донбаської філії ПАТ «Кредитпромбанк», м.Донецьк про витребування у відповідача 1 статуту ТОВ «Донсплав» судом залишено без задоволення як безпідставне.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донсплав», м.Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міст», м.Донецьк про визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів №1Б51-11 від 29.09.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донсплав».

В судовому засіданні 16.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 18.10.2012р.

Суддя Левшина Г.В.