Рішення

від 08.10.2012 по справі 20/047-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2012 р. Справа № 20/047-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни В'ячеславівни

до Приватного підприємства «Управління механізації будівельних робіт»

про стягнення 90179,24 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Кошовий Б.О., довір. б/н від 03.08.2012 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець Мельник Тетяна В'ячеславівна (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Управління механізації будівельних робіт»(далі - відповідач) про стягнення 90179,24 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилкове перерахування на рахунок ПП «Управління механізації будівельних робіт»83268,00 грн., у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача 83268,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 6911,24 грн. пені, а також відшкодувати 1803,58 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

20.08.2012 р. до господарського суду Київської області ПП «Управління механізації будівельних робіт»було подано заперечення на позовну заяву № 201 від 08.2012 р. (вх. № 13118 від 20.08.2012 р.), відповідно до якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши при цьому наступне.

ПП «Управління механізації будівельних робіт»було отримано кошти від ФОП Мельник Т.В. в сумі 83268,00 грн. за плитку згідно рахунку № УМ-1004/1 від 10.04.2012 р. В свою чергу, відповідно до довіреності серії ЯПН № 593774 від 10.04.2012 р. позивачем було отримано від ПП «Управління механізації будівельних робіт»плитку тротуарну на суму 83268,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для повернення позивачу 83268,00 грн.

03.09.2012 р. до господарського суду Київської області ФОП Мельник Т.В. було подано письмові пояснення б/н від 31.08.2012 р., відповідно до яких позивач зазначив, що нарахування заявленої до стягнення пені на суму безпідставно перерахованих ним коштів здійснювалось на підставі приписів ч. 6 ст. 231, ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

20.09.2012 р. ФОП Мельник Т.В. було подано письмові пояснення б/н від 12.09.2012 р. (вх. № 14757 від 20.09.2012 р.), відповідно до яких позивач зазначив, що твердження відповідача щодо передачі позивачу товару є необґрунтованими і документально не підтвердженими, оскільки між сторонами не виникло жодних договірних зобов'язань, а також відсутні докази на підтвердження факту отримання товару ФОП Мельник Т.В. від ПП «Управління механізації будівельних робіт».

Поряд з цим, позивач зазначив, що довіреність серії ЯПН № 593774 від 10.04.2012 р., на яку посилається відповідач як на доказ передачі ПП «Управління механізації будівельних робіт»ФОП Мельник Т.В. товару, не заповнена відповідно до вимог чинного законодавства та, відповідно, не видавалась для отримання ТМЦ, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав відпускати товар. Крім того, відповідальність за дотримання порядку відпуску цінностей за довіреностями несе постачальник, отже не відповідають дійсності твердження відповідача, що саме позивач отримав товарно-матеріальні цінності, при цьому відсутні і документальні підтвердження такого отримання.

24.09.2012 р. до господарського суду Київської області ПП «Управління механізації будівельних робіт»було подано клопотання № 21/2 від 19.09.2012 р. про витребування доказу від ФОП Мельник Т.В., а саме -журналу реєстрації довіреностей, яке було задоволено судом.

24.09.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про продовження вирішення спору у даній справі на 15 днів понад строк, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2012 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 10.10.2012 р.

У судовому засіданні 08.10.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідача у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні 08.10.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем Мельник Тетяною В'ячеславівною та Приватним підприємством «Управління механізації будівельних робіт»проводились переговори щодо укладення договору купівлі-продажу будівельних матеріалів (плитки та піддонів), однак договір укладено не було.

ПП «Управління механізації будівельних робіт»було направлено на адресу ФОП Мельник Т.В. на підтвердження вартості товару, щодо придбання якого велись переговори, рахунок-фактуру № УМ-1004/1 від 10.04.2012 р. на суму 83268,00 грн.

ФОП Мельник Т.В. було перераховано на рахунок відповідача 83268,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 10.04.2012 р., з призначенням платежу -«за плитку зг. рах. № УМ-1004/1 від 10.04.2012 р.».

Факт перерахування коштів сторонами не заперечується.

Як стверджує позивач, товар відповідачем позивачеві не поставлявся.

Як слідує з матеріалів справи, ФОП Мельник Т.В. було надіслано на адресу ПП «Управління механізації будівельних робіт»листи б/н від 24.04.2012 р., № 51 від 14.05.2012 р., № 52 від 28.05.2012 р., № 55 від 21.06.2012 р., відповідно до яких позивач зазначав, що ним було помилково перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 83268,00 грн., та просив ПП «Управління механізації будівельних робіт»повернути зазначені кошти на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідь на листи отримано не було, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду про стягнення 83268,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 6911,24 грн. пені.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено судом, між сторонами не було досягнуто згоди щодо укладення правочину, відповідно, у позивача не виникло зобов'язання з оплати товару, який фактично йому поставлений не був.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що відповідно до довіреності серії ЯПН № 593774 від 10.04.2012 р. позивачем було отримано від ПП «Управління механізації будівельних робіт»плитку тротуарну на суму 83268,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для повернення позивачу 83268,00 грн.

При цьому відповідачем було надано суду ксерокопію факсограми лицьової сторони довіреності серії ЯПН № 593774 від 10.04.2012 р.

Проте, твердження відповідача щодо поставки на користь ФОП Мельник Т.В. товару спростовуються тим, що, як встановлено судом, довіреність серії ЯПН № 593774 від 10.04.2012 р. була анульована ФОП Мельник Т.В., що підтверджується витягом позивача з журналу реєстрації доручень за січень 2011 р. -грудень 2012 р. та актом списання бланків довіреностей ФОП Мельник Т.В. від 30.06.2012 р., оригінали яких були оглянуті судом, а також самою довіреністю серії ЯПН № 593774 від 10.04.2012 р., оригінал якої був наданий суду позивачем для огляду (відповідні копії долучені до матеріалів справи).

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей .

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Тобто норми інституту набуття або збереження майна без достатньої правової підстави підлягають застосуванню і у випадку, коли перерахування грошової суми здійснено на виконання договору, який не було укладено.

При доведеності безпідставного одержання коштів відповідачем спосіб їх одержання не має значення для вирішення питання про зобов'язання відповідача повернути їх позивачу.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу безпідставно перерахованих коштів у сумі 83268,00 грн.

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги ФОП Мельник Т.В. про стягнення з ПП «Управління механізації будівельних робіт»83268,00 грн. безпідставно отриманих коштів підлягають задоволенню.

Крім того, за змістом позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 6911,24 грн. пені, нарахованої відповідно до приписів ч. 2 ст. 1214, ст. 536 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231, ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відповідно до п. 35.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі своєчасного повідомлення банком-порушником неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та порушення неналежним отримувачем строку, встановленого пунктом 35.1 цієї статті, неналежний отримувач має повернути суму переказу, а також сплатити банку-порушнику пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Тобто Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»не передбачено відповідальності отримувачів грошових коштів перед особою, яка здійснила помилкове їх перерахування, у вигляді сплати 0,1% пені, як про це зазначає позивач в обгрунтування вимог щодо стягнення пені.

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги про стягнення з ПП «Управління механізації будівельних робіт»6911,24 грн. пені за прострочення повернення безпідставно отриманих грошових коштів задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни В'ячеславівни.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Управління механізації будівельних робіт»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гоголя, 81, код 36706696) на користь Фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни В'ячеславівни (36009, Полтавська обл., м. Полтава, Київський р-н, вул. Селянська, 7, ідент. номер 2889912345) -83268 (вісімдесят три тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 1663 (одну тисячу шістсот шістдесят три) грн. 36 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 15.10.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна