Постанова

від 29.01.2013 по справі 20/047-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа№ 20/047-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря Драчук Р.А.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. від 03.08.2012 р.)

від відповідача не з'явився

розглянувши апеляційну скаргуПриватного підприємства «Управління

механізації будівельних робіт»

на рішення

господарського суду Київської області

від 08.10.2012 р.

по справі № 20/047-12 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3)

до Приватного підприємства «Управління

механізації будівельних робіт» (далі ПП

«Управління механізації будівельних

робіт»)

про стягнення 90 179,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 08.10.2012 р. по справі № 20/047-12 позов задоволено частково : з ПП «Управління механізації будівельних робіт» стягнуто на користь ФОП ОСОБА_3 83 268,00 грн. безпідставно одержаних коштів, 1 663,36 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті судового рішення неповно встановлено всі обставини справи, адже не задоволено заяви відповідача про витребування додаткових доказів щодо факту передачі довіреності на одержання матеріальних цінностей тощо.

В судові засідання представник апелянта не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно (повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи), про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Тому апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 20.07.2012 р. ФОП ОСОБА_3 звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ПП «Управління механізації будівельних робіт» про стягнення 83 268,00 грн. безпідставно одержаних коштів, 6 911,24 грн. пені. В обгрунтування своїх вимог зазначила, що. по виставленому відповідачем рахунку-фактурі № УМ-1004/1 від 10.04.2012 р. позивачем помилково сплачено кошти в розмірі 83 268,00 грн., договірних правовідносин між сторонами не було й не виникло, відтак позивач просив на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути 83 268,00 грн. безпідставно одержаних коштів, на підставі ст. 536 ЦК України 6 911,24 грн. пені тощо.

До матеріалів справи долучено відзив ПП «Управління механізації будівельних робіт», згідно якого відповідач просив в позові відмовити, посилаючись на одержання позивачем товару на перераховану суму згідно довіреності ЯПМ № 593774 від 10.10.2012 р.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 83 268,00 грн. безпідставно одержаних коштів, відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що ПП «Управління механізації будівельних робіт» надіслано на адресу ФОП ОСОБА_3 на підтвердження вартості товару, щодо придбання якого велись переговори, рахунок-фактуру № УМ-1004/1 від 10.04.2012 р. на суму 83 268,00 грн. ФОП ОСОБА_3 перераховано на рахунок відповідача 83 268,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 10.04.2012 р., з призначенням платежу - «за плитку зг. рах. № УМ-1004/1 від 10.04.2012 р.». Факт перерахування коштів сторонами не заперечується.

ФОП ОСОБА_3 надіслано на адресу ПП «Управління механізації будівельних робіт» листи б/н від 24.04.2012 р., № 51 від 14.05.2012 р., № 52 від 28.05.2012 р., № 55 від 21.06.2012 р., згідно яких позивач зазначав про помилкове перерахування відповідачу грошових кошти в сумі 83 268,00 грн. та просив ПП «Управління механізації будівельних робіт» повернути ці кошти на розрахунковий рахунок позивача.

Місцевим судом встановлено, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо укладення правочину, відповідно, у позивача не виникло зобов'язань з оплати товару, який фактично йому не поставлено.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що на підставі довіреності серії ЯПН № 593774 від 10.04.2012 р. позивачем отримано плитку тротуарну на суму 83 268,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для повернення цих коштів.На підтвердження цього відповідачем надано суду ксерокопію факсограми лицьової сторони довіреності серії ЯПН № 593774 від 10.04.2012 р.

Твердження відповідача щодо поставки на адресу ФОП ОСОБА_3 товару спростовуються тією обставиною, що довіреність серії ЯПН № 593774 від 10.04.2012 р. анульовано ФОП ОСОБА_3,це підтверджується витягом позивача з журналу реєстрації доручень за січень 2011 р. - грудень 2012 р. та актом списання бланків довіреностей ФОП ОСОБА_3 від 30.06.2012 р., оригінали яких було оглянуто судом, а також оригіналом цієї довіреності (серії ЯПН № 593774 від 10.04.2012 р.,) який було надано позивачем суду для огляду.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, приписи інституту набуття або збереження майна без достатньої правової підстави підлягають застосуванню і у випадку, коли перерахування грошової суми здійснено на виконання договору, який не було укладено.

При доведеності безпідставного одержання відповідачем коштів спосіб їх одержання не має значення для вирішення питання про зобов'язання відповідача повернути їх позивачу.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу безпідставно перерахованих йому коштів у сумі 83 268,00 грн. Тому місцевий суд вважав, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 про стягнення з ПП «Управління механізації будівельних робіт» 83 268,00 грн. безпідставно отриманих коштів підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 6 911,24 грн. пені, нарахованої згідно ч. 2 ст. 1214, ст. 536 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 4 ст. 232 ГК України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

Відповідно до приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

За відсутності наведеного, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно заявлено вимоги про стягнення 6 911,24 грн. пені за прострочення повернення безпідставно отриманих грошових коштів тощо.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.

Таким чином, доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Управління механізації будівельних робіт» на рішення господарського суду Київської області від 08.10.2012 р. по справі № 20/047-12 залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 08.10.2012 р. по справі № 20/047-12 - без змін.

Матеріали справи № 20/047-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Чорногуз М.Г.