Постанова

від 04.10.2012 по справі 16/21/5022-345/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.12 Справа № 16/21/5022-345/2012

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Данко Л.С.

При секретарі судового засідання: Ляпінському В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" в особі Тернопільської філії ТзОВ "Домінікана" № 56 від 13.07.2012 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 27.06.2012 року

у справі № 16/21/5022-345/2012

за позовом: ПАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод", м. Львів

до відповідача: ТзОВ "Домінікана" в особі Тернопільської філії ТзОВ "Домінікана", м. Тернопіль

про стягнення заборгованості та штрафу

За участю представників:

від позивача : Шипка О.Р. - представник

від відповідачів: не з'явились

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.06.2012 року у справі № 16/21/5022-345/2012 (суддя Хома С.О.) позовні вимоги ПАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" на користь Приватного акціонерного товариства "Львівський лікеро-горілчаний завод" - 474239 грн. 38 коп. основного боргу, 47423 грн. 90 коп. - 10% штрафу, 10433 грн. 26 коп. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення штрафу у розмірі 47423, 90 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінікана" в особі Тернопільської філії ТзОВ "Домінікана", яка на підставі п. 3.4. Положення про Тернопільську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" (а.с. 131-135) представляє товариство у судах з повноваженнями сторони у справі, подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить рішення господарського суду Тернопільської області від 27.06.2012 року в частині стягнення штрафу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" в особі Тернопільської філії ТзОВ "Домінікана" на користь ПАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" штрафу у сумі 47423, 90 грн. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а саме нарахування штрафу у сумі 47423, 90 грн. є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з тих підстав що ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановленно граничний розмір пені, що не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (Вх. № ЛАГС -5959 від 20.09.12) , вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду Тернопільської області від 27.06.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінікана" в особі Тернопільської філії ТзОВ "Домінікана" без задоволення, покликаючись, що

§ Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»регулює розмір пені, та не містить жодного обмеження щодо нарахування штрафу. Відповідач безпідставно називає штраф пенею, що є двома окремими видами неустойки.

§ Згідно з п. 7.1 договору дистриб'юції № 55, у випадку порушення термінів оплати/поставки товару, винна сторона оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування від суми боргу і штраф у сумі 10% від вартості кожної неоплаченої/непоставленої партії товару. Таким чином в даному пункті чітко розмежовано розмір пені та штрафу за невиконання зобов'язань за даним договором.

§ Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач в судове засідання явку вповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та встановленно місцевим господарським судом 22.12.2011 року між Закритим акціонерним товариством "Львівський лікеро-горілчаний завод'' та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінікана" в особі Тернопільської філії ТОВ "Домінікана" укладено договір дистриб'юції № 55, відповідно до умов якого товариство зобов'язується передати продукцію виробництва ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», а дистриб'ютор (відповідач у справі) зобов'язується прийняти та оплатити у кількості та асортименті який визначається сторонами в накладних, які складають невід'ємну частину цього договору. При цьому, загальною сумою договору є сума всіх поставок (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Як вбачається із змісту вказаного договору, дії позивача та відповідача по передачі та отриманні товару за договором породжують цивільні права та обов'язки, які випливають з договору поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору, дистриб'ютор проводить оплату за товар на протязі 40 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем (а.с. 97-100), останнім порушено п. 6.1. договору та не виконано взяті на себе зобов'язання за договором в частині оплати поставленої позивачем продукції.

Так, товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв підтверджується, що позивач поставив відповідачу товар (горілчані вироби):

- 24.01.2012 року на суму 58 941 грн. 16 коп. -накладна №268847 (а.с. 18),

- 24.01.2012 року на суму 259 675 грн. 46 коп. -накладна №268846 (а.с. 20),

- 07.02.2012 року на суму 233 200 грн. 60 коп. -накладна №268915 (а.с. 22),

- 20.02.2012 року на суму 56 165 грн. 48 коп. -накладна №268993 (а.с. 24), у зв'язку із боєм продукції, сума відкоригована на 40 грн. 02 коп. та становить 56 125 грн. 46 коп. (а.с. 72)

- 27.02.2012 року на суму 71 574 грн. 98 коп. -накладна №377046 (а.с. 26), у зв'язку із боєм продукції, сума відкоригована на 40 грн. 02 коп. та становить 71534 грн. 96 коп. (а.с. 71)

- 20.03.2012 року на суму 127 756 грн. 86 коп. -накладна №377192 (а.с. 74), у зв'язку із боєм продукції, сума відкоригована на 36 грн. 62 коп. та становить 127720 грн. 24 коп. (а.с. 77)

- 25.04.2012 року на суму 74 537 грн. 36 коп. -накладна №377365 (а.с. 78), у зв'язку із боєм продукції, сума відкоригована на 36 грн. 62 коп., та становить 74500 грн. 74 коп.

- 11.05.2012 року на суму 82 223 грн. -накладна №377445 (а.с. 82), у зв'язку із боєм продукції, сума відкоригована на 18 грн. 31 коп. (а.с. 85), внаслідок чого сума поставки по даній накладній становить 82204 грн. 69 коп.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами (а.с. 98-100), станом на 21.06.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 474 239, 38 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, ТзОВ «Домінікана»в особі Тернопільської філії ТзОВ «Домінікана»зазначає, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з останнього неустойку у вигляді штрафу, покликаючись при цьому на ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань», якими встановлено граничні межі розміру пені, що не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів не погоджується із вказаними доводами апеляційної скарги та вважає, що місцевий господарський суд правомірно не застосував під час прийняття рішення у справі положення вказаних вище статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань», оскільки такими врегульовано порядок обчислення неустойки у вигляді пені.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Такий висновок узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова № 06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 року).

За таких обставин, в силу приписів п. 7 договору дистриб'юції, ч. 3 ст. 232 ГК України, позивач реалізував своє право та заявив вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу у розмірі 47 423, 90 грн., яка підставно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 27.06.2012 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" в особі Тернопільської філії ТзОВ "Домінікана" -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.