Рішення

від 09.10.2012 по справі 10/080-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2012 р. Справа № 10/080-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/080-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БтЦМ-Альянс», м. Київ;

до державного підприємства Міністерства оборони України «Макарівський

завод залізобетонних виробів», смт. Макарів Київської області;

про стягнення 18 287,76 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «БтЦМ-Альянс»(надалі -позивач) з позовом до державного підприємства Міністерства оборони України «Макарівський завод залізобетонних виробів»(надалі -відповідач) про стягнення 18287,76 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки цементу № 030/06/11-А від 21.06.2011р. у визначений строк не повністю розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 15902,40 грн., за прострочення сплати якої нарахована пеня в сумі 2385,36 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2012р. порушено провадження у справі № 10/080-12 та призначено її розгляд на 04.09.2012р.

Ухвалами суду від 04.09.2012р. та від 25.09.2012 р. розгляд справи відкладався.

В судових засіданнях 04.09.2012р. та 25.09.2012р. представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 04.09.2012р., 25.09.2012р., 09.10.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином був повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення щодо ухвали суду від 14.08.2012 р. та відбиток штампу канцелярії на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 04.09.2012р. та від 25.09.2012р. щодо направлення її на адресу відповідача.

Вимоги ухвал суду від 14.08.2012р., від 04.09.2012р., від 25.09.2012р. відповідач не виконав, витребуваних документів, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Крім того, у судове засідання, призначене на 09.10.2012р., не з'явився представник позивача. Проте, через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника позивача прийняти участь у судовому засіданні.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, до того ж неможливість представника прибути в судове засідання належними доказами не підтверджено.

За таких обставин, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників сторін, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2011р. між позивачем (за договором -постачальник) та відповідачем (за договором -покупець) було укладено Договір поставки цементу № 030/06/11-А, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна та загальна кількість товару, строк оплати та поставки товару, зазначається у рахунках та накладних, які є невід'ємними частинами даного договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору, оплата по договору здійснюється покупцем протягом 3 робочих днів з дати відвантаження товару.

Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2011р., но в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 187619,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 212 від 22.06.2011р., № 231 від 30.06.2011р., № 245 від 04.07.2011р., № 267 від 25.07.2011р., № 444 від 30.11.2011р., № 447 від 02.12.2011р., № 448 від 06.12.2011р., № 452 від 13.12.2011р., копії яких залучені до матеріалів справи,

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Проте, відповідач, в порушення п. 4.3. договору, свої зобов'язання з оплати отриманого товару виконав неналежним чином, сплативши на рахунок позивача 171716,80 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, складеного станом на 20.12.2011р. та який підписаний і скріплений печатками обох сторін договору, решту заборгованості за договором відповідач, на момент судового розгляду справи, не погасив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 15902,40 грн. Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів оплати отриманого товару на сум 15902,40 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

В силу ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, виходячи з вищезазначених обставин та враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості на день розгляду справи, судом визнаються обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15902,40 грн. заборгованості.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2385,36 грн., нараховану по 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у випадку прострочки оплати товару, покупець виплачує постачальнику, на вимогу останнього, пеню в розмірі 0,5% від суми вартості товару, оплату якого покупець прострочив, за кожний день прострочки.

Проте, визначений позивачем розмір пені не приймається судом з наступних підстав.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору , що не суперечать законодавству.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

З огляду на вищевказане, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені за заявлений позивачем період з 20.12.2011р. по 31.01.2012р. встановив, що пеня складає 290,38 грн. (15902,40 грн. х 7,75% (облікова ставка НБУ) х 2 х 43 дня (кількість днів прострочки) : 100 : 365).

Згідно ч. 3 ст. 55 ГПК України, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені частково в сумі 290,38 грн.

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БтЦМ-Альянс»обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України «Макарівський завод залізобетонних виробів»(08001, Київська область, смт. Макарів-1; код ЄДРПОУ 08476587) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БтЦМ-Альянс»(03115, м. Київ, вул. Верховинна, 36-А, оф. 207; код ЄДРПОУ 37001282) 15902 грн. 40 коп. -боргу, 290 грн. 38 коп. -пені, 1425 грн. 12 -витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення -16.10.2012 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов