Ухвала

від 17.10.2012 по справі 2а-1846/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1846/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді -Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному»задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 20.01.2012р. №№ 0000122307, 0000132307.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені усі обставини справи, що привело до винесення необґрунтованого рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Автосаміт на Столичному»(код ЄДРПОУ 36203667) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «РА «Скай»(код ЄДРПОУ 35822504) за період з 01.06.2009 по 30.04.2010р.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено Акт перевірки від 30.12.2011р. № 614/1-23-70-36203667 (надалі - Акт).

Як вбачається з Акту перевірки, в ході проведеного контрольного заходу податковим органом встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» , зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2009р. на суму 23874,00грн.

Також перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за перевіряємий період в сумі 19004,00 грн.

За результатами виявлених порушень відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 20.01.2012р. №№ 0000122307, 0000132307.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Так, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач вважає, що контрагентом позивача було незаконно сформовано власні податкові зобов'язання, господарські операції ТОВ «РА «Скай»та контрагентів-покупців не містять у своїй суті економічних причин, мети на придбання-продаж товарів, отже, правочини між ТОВ «РА «Скай»та, в даному випадку, позивачем -є нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на формування Позивачем власного податкового кредиту в спірній сумі, мали вплив господарські взаємовідносини останнього з ТОВ «РА «Скай», в рамках наступних договорів, а саме: Договір на рекламне обслуговування №24/06-2009.

Зокрема, 01 червня 2009р. між ТОВ «РА «Скай»(виконавець) та ТОВ «Автосаміт на Столичному»(замовник) був укладений Договір №24/06-2009, за яким виконавець зобов'язується по завданню і за рахунок Замовника надати послуги по проведенню рекламної компанії, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до пп. 3.1.1 Договору виконавець зобов'язується забезпечити проведення рекламної компанії у відповідності до затверджених сторонами Додатками, за умови надання замовником рекламних матеріалів.

Пунктом 5 Договору передбачено, що вартість послуг по проведенню рекламної кампанії визначається в кожному окремому випадку у відповідному додатку до цього договору. Замовник зобов'язується сплатити послуги Виконавця по проведенню рекламної компанії згідно рахунку виконавця. Сума, вказана у відповідному Додатку до цього договору перераховується Замовником на поточних рахунок Виконавця, вказаний у даному Договорі не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

На виконання пп. 3.1.1 сторонами було підписано Додаток №1 до Договору, за яким виконавець зобов'язується провести рекламну кампанію на радіо, а саме медіа планування та розміщення рекламних матеріалів замовника хронометражем 20 сек., а саме сюжет «Автосаміт на Столичному» у період з 04.06.09 по 22.06.09р. на визначених радіостанціях згідно Додатку.

За даним Додатком розміщення реклами здійснюється згідно медіа-планів, копії яких позивачем, в підтвердження власної правової позиції долучено до матеріалів справи.

Вартість робіт за Додатком склала всього 114500,00грн, в тому числі за основним платежем 95020,75 грн., податок з реклами -475 грн., податок на додану вартість 19004,15 грн.

На підтвердження виконання Договору, між сторонами було підписано Акт здачі приймання робіт (надання послуг) №-3006 від 30.06.2009р., відповідно до якого вказані вище послуги виконані належним чином, у встановлений термін та у відповідності з іншими вимогами та завданнями Замовника.

Рахунок-фактура №3006 від 30.06.2009р. на загальну суму 114500,00грн. (в т.ч. ПДВ - 19004,15грн.) був оплачений в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача №260050473800 від 08.07.2009р.

По результатам виконання Договору з боку ТОВ «РА «Скай»на користь позивача було виписано податкову накладну від 30.06.2009р. № 300619 на загальну суму 114024,90грн., в т.ч. ПДВ-19004,15грн. Сума ПДВ по зазначеній податковій накладній в розмірі 19004,15 грн. і була відображена позивачем в рядку 28 додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за червень місяць 2009року як податковий кредит.

Як вбачається з документів, що були надані ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, а саме додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за червень місяць 2009р., ТОВ «РА «Скай»в повній мірі було задекларовано власні податкові зобов'язання по податку на додану вартість, в даному випадку, при взаємовідносинах з Позивачем, що підтверджує рядок «3»вказаного Додатку.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано доказів того, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «РА «Скай»№ 100111446 станом на дату взаємовідносин зазначеної особи з Позивачем та формування Позивачем податкового кредиту було анульовано, а судом такого не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, як на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду даної справи компетентним органом не було встановлено наявності умислу директора ТОВ «РА «Скай»Панфілової А.Г. на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Крім того, з огляду на Акт перевірки ТОВ «РА «Скай»вбачається за можливе прийти до висновку про те, що під час проведення перевірки податковим органом не було здійснено аналізу первинних бухгалтерських документів по спірним господарським взаємовідносинам, які могли б підтвердити або спростувати факт надання рекламних послуг з боку ТОВ «РА «Скай»на користь Позивача.

При проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РА «Скай»ДПІ у Дніпровському районі м. Києва була використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, а саме Бази даних «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість).

Однак, інформація бази даних «АІС»не є офіційною та такою, що підтверджує/спростовує нарахування і сплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а отже не може бути використана під час проведення документальної виїзної перевірки як належний доказ.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6.п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що не встановлено обставин, які б у сукупності підтверджували позицію Відповідача, викладену в Акті перевірки, а тому спірне податкове повідомлення рішення від 20.01.2012р. №0000122307 по податку на додану вартість є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств, то необхідно зазначити наступне.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

На підтвердження правомірності віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем надані відповідні первинні документи по взаємовідносинах із контрагентом.

Також, позивачем надано докази розрахунку з контрагентом (ТОВ «РА «Скай») в безготівковій формі, а тому у відповідності до викладеного вище, Позивач отримав право на збільшення валових витрат.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки Акту перевірки є такими, що не підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення №0000132307 від 20.01.2012 року також підлягає скасуванню як протиправне.

Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вказаних правових норм.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.