Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а-689/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-689/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо - будівельна фірма "Берест" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000622302 від 22.09.2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року позивач -Приватне акціонерне товариство «Виробничо - будівельна фірма «Берест», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000622302 від 22.09.2011 року, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 22.09.2011 року № 0000622302 у частині сплати 500 983 грн. 00 коп., як суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Приватному акціонерному товариству "Виробничо - будівельна фірма "Берест" в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з поставки сої (оскільки соя придбавалась у ПП «Лєсік&Т»та ТОВ «Мораксель»з метою подальшого експорту за межі України, що також підтверджено біржовим контрактом, вантажно -митними деклараціями, актами надання послуг, звітами експедитора тощо), сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні поставленої продукції підтверджена виписками з банку, встановлена наявність належним чином оформлених податкових та видаткових накладних, актів прийому -передачі, усі первинні документи були видані зареєстрованим на час їх виписки суб'єктом господарської діяльності - платником податку на додану вартість, а тому висновок контролюючого органу є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Приватне акціонерне товариство «ВБФ -Берест»(далі - ПрАТ «ВБФ-Берест») (код ЄДРПОУ 02403446) зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 30.10.1995 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 13283979 від 13.03.2012 року ( том І, а.с. 155-157).

У період з 18.07.2011 року по 26.08.2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «ВБФ-Берест»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 4431/23-222-02403446 від 30.08.2011 року (далі - Акт перевірки) (том І, а.с. 17-52).

22 вересня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення форми «В4»№ 0000622302, яким позивачу, за порушення пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст. пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 п. 201, ст. 201 Податкового кодексу України, було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 500 983,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн. (том І, а.с. 7).

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а вказане вище рішення без змін (том І а.с. 8-16).

В акті перевірки податковий орган констатує факт заниження податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з віднесенням позивачем до податкового кредиту грошових кошів у сумі 500 983, 00 грн. протягом грудня 2010 року та лютого 2011 року, посилаючись при цьому на неспрямованість договорів, укладених між ПрАТ «ВБФ-Берест» та ПП «Лєсік&Т», ТОВ «Мораксель», на реальне настання правових наслідків.

В обґрунтування таких висновків ДПІ зазначає, що згідно акта перевірки ПП «Лєсік&Т», складеного ДПІ у Київському районі м. Одеси від 08.04.2011 року № 740/49/23-02/32153060, встановлено завищення податкових зобов'язань з ПДВ у грудні 2010 року та завищення податкового кредиту у грудні 2010 року на загальну суму 505 021 грн. внаслідок відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям. Перевіркою вказаного контрагента встановлено порушення ч. 5 ст. 203 ч. 1 ч.2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, при придбанні та продажу товарів (послуг).

Враховуючи наведені вище висновки, відповідач встановив, що ПрАТ «ВБФ-Берест»має розбіжності з сум задекларованого податкового кредиту згідно автоматизованої база даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а саме завищення ПрАТ «ВБФ «Берест» податкового кредиту у грудні 2010 року на суму 321 764, 73 грн., які виникли на підставі господарських взаємовідносин з ПП «Лєсік&Т».

Висновок контролюючого органу про безпідставне формування ПрАТ «ВБФ «Берест»податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Мораксель»обгрунтовується відсутністю у останнього трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень, необхідних для виконання укладених договорів, що встановлено актом перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 21.04.2011р. № 1394/23-513/37420695. За таких обставин, відповідач дійшов висновку, що правочин з цим підприємством укладений не з метою настання реальних правових наслідків, оскільки фактично господарські операції не відбувалися, а з метою завдання шкоди інтересам держави шляхом зменшення об'єкту оподаткування.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про порушення ПрАТ «ВБФ «Берест»пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст. пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 п. 201, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2011 року на загальну суму 500 983, 00 грн.

Щодо нікчемності правочинів, вчинених ПрАТ «ВБФ -«Берест»та його контрагентами та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ПрАТ «ВБФ «Берест»(Покупець) та ТОВ «Мораксель» (Постачальник) було укладено Договір поставки № 04/01 МБ від 04 січня 2011 року, згідно якого Постачальник поставляє, а Покупець приймає і оплачує Товар, повний перелік якого міститься в Додатках (Специфікаціях) до цього Договору, форма якого затверджена Сторонами у Додатку № 1 до цього Договору, на умовах та у порядку визначених цим Договором. Загальна кількість Товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент) за видами, марками, типами, вартість та строк поставки встановлюється сторонами в Додатках (Специфікаціях) до цього Договору. Поставка Товару Покупцю здійснюється на умовах згідно Інкотермс (у редакції 2000 року), погоджених Сторонами у відповідному Додатку (Специфікації) (п.1.1, п. 1.2, п. 2.3.) (том І, а.с. 53-55).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору поставки № 04/01 МБ від 04 січня 2011 року між сторонами згідно умов пункту 1.1 Договору поставки було погоджено поставку продукту «Соя українського походження врожаю 2010 року»у кількості 1000,00 тон за ціною 3 900,00 грн. за тону, загальною вартістю 3 900 000,00 грн. на умовах EXW Одеський портовий елеватор \ порт Одеса. М. Одеса, вул. Хлібна Гавань, 4, на квоту ТОВ «Агроінвест СК».

На виконання умов вищезазначеного договору поставки ТОВ «Мораксель»у лютому 2011 року поставив позивачу обумовлений договором товар (Соя українського походження врожаю) на загальну суму 1 075 308,00 грн., в тому числі ПДВ 179 218,00 грн., що підтверджується Актом № 2 прийому-передачі товару від 03 лютого 2011 року до Договору купівлі-продажу № 04/01 МБ від 04.01.2011 року, видатковою накладною № РН-0000006 від 03 лютого 2011 року (том І а.с. 57-58).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Мораксель»була виписана на користь ПрАТ «ВБФ «Берест»податкова накладна № 6 від 03.02.2011 року на суму 1 075 308,00 грн., в тому числі ПДВ 179 218,00 грн. (том І а.с. 59).

Вказана податкова накладна відображена позивачем в реєстрах податкових накладних за лютий 2011 року, а сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

Розрахунки між ПрАТ «ВБФ «Берест»т та ТОВ «Мораксель»проведені у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку АТ «Укрексімбанк»щодо проведених операцій по рахунку № 26009014037982.980 (том І, а.с. 233-238).

Окрім того, між ПрАТ «ВБФ «Берест»(Покупець) та ПП «Лєсік&Т»(Постачальник) було укладено Договір поставки № 26/08 ЛБ від 26 серпня 2010 року, згідно якого Постачальник поставляє, а Покупець приймає і оплачує Товар, повний перелік якого міститься в Додатках (Специфікаціях) до цього Договору, форма якого затверджена Сторонами у Додатку № 1 до цього Договору, на умовах та у порядку визначених цим Договором. Загальна кількість Товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент) за видами, марками, типами, вартість та строк поставки встановлюється сторонами в Додатках (Специфікаціях) до цього Договору. Поставка Товару Покупцю здійснюється на умовах згідно Інкотермс (у редакції 2000 року), погоджених Сторонами у відповідному Додатку (Специфікації) (п.1.1, п. 1.2, п. 2.3.) (том І, а.с. 60-62).

На виконання умов вищезазначеного договору поставки ПП «Лєсік&Т»у грудні 2010 року поставило позивачу обумовлений договором товар - «Соя»у кількості 571,180 т. за ціною 2 816,67 грн. на загальну суму 1 930 588,40 грн., в тому числі ПДВ 321 764,73 грн., що підтверджується, видатковою накладною № РН-0000109 від 22 грудня 2010 року (том І а.с. 64).

За наслідками поставки товарів ПП «Лєсік&Т»була виписана на користь ПрАТ «ВБФ «Берест»податкова накладна № 122 від 22.12.2010 року на суму 1 930 588,40 грн., в тому числі ПДВ 321 764,73 грн.

Розрахунки між ПрАТ «ВБФ «Берест»та ПП «Лєсік&Т»проведені у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку АТ «Укрексімбанк»щодо проведених операцій по рахунку № 26009014037982.980 (том І, а.с. 211-231).

Суми податку на додану вартість за вказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 321 764,73 грн. та за лютий 2011 року в сумі 179 218,00 грн., що підтверджується копіями відповідних податкових декларацій (том ІІ, а.с. 198-202, 203-207).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем надано необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки продукції (сої). Достовірність відомостей у цих документах не спростована податковим органом.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Як зазначалось раніше, підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічним чином врегульовано правила нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від 25.01.2011 року № 41 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентами позивача та скріплені печаткою.

Окрім того, судом першої інстанції правомірно було встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Мораксель»було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, свідоцтво № 100317553 від 31.12.2010 року, що підтверджується інформацією, наданою на запит суду ДПІ у Приморському районі м. Одеси (вих. № 4488/9/10-117 від 28.03.2012, том І, а.с. 249).

Інформація про анулювання вказаного свідоцтва станом на момент розгляду даної справи відсутня.

Контрагент позивача - ПП «Лєсік&Т»на момент складання податкових накладних був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100035930 від 18.04.2007 р. (том І а.с. 100), наданим на запит суду ДПІ у Київському районі м. Одеси (вих. № 4634/23-02 від 27.02.2012). Інформація про анулювання вказаного свідоцтва станом на момент розгляду даної справи відсутня.

Отже, на момент видачі податкових накладних на користь позивача ТОВ «Мораксель»та ПП «Лєсік&Т»були зареєстровані як платники ПДВ та мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено тих фактів, що оспорювані договори були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договорів поставки сої з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як було встановлено в суді першої інстанції, наявна в матеріалах справи довідка № 13568189 від 12.04.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що ТОВ «Мораксель»станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том ІІ, а.с. 70-71).

Наявна в матеріалах справи довідка № 13568369 від 12.04.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що ПП «Лєсік&Т»станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том ІІ, а.с. 67-69).

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Колегія суддів Київського апеляційної адміністративного суду звертає увагу на той факт, що придбану сою у контрагентів, позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності, що підтверджується наступним.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.03.2012 року № 13283979 до основних видів діяльності ПрАТ «ВБФ «Берест»належать: Складське господарство (63.12.0), Оптова торгівля будівельними матеріалами (51.53.2), Діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0), Оптова торгівля іншими продуктами харчування (51.38.0), Виробництво інших меблів (36.14.0) (том І, а.с. 155-156).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що товари (соя) придбавалися у ПП «Лєсік&Т»та ТОВ «Мораксель»з метою подальшого експорту за межі території України.

Так, 28 січня 2011 року Брокерською конторою № 015 від імені ПрАТ ВБФ «Берест»(на підставі договору-доручення № 1-19 від 28.01.2011 року) укладено Біржовий контракт № СГ-ЗЕД-05/28/06-F з компанією TRADECENTER CORPORATION, за яким ПрАТ ВБФ «Берест»зобов'язувалось продати компанії TRADECENTER CORPORATION товар: соя, українського походження врожаю 2010 року, що відповідає ДСТУ 4964:2008, у строк до 28 лютого 2011 року (том І а.с. 87).

Даний біржовий контракт було зареєстровано на Українській універсальній біржі, що підтверджується посвідчення про реєстрацію № П-05/28/06 від 28 січня 2011 року (том І а.с. 86).

З метою належного виконання умов Біржового контракту № СГ-ЗЕД-05/28/06-F перед компанією TRADECENTER CORPORATION, позивачем було укладено договори доручення на транспортно-експедиційне супроводження зовнішньо-торгівельних вантажів, а саме: № 0208 БР від 02.08.2010 року з ТОВ «Ростзернопродукт» та № 0401 АБ від 04.01.2011 року з ТОВ «Агроінвест СК».

Виконання обсягу робіт, пов'язаних з транспортно-експедиційним супроводженням зовнішньо-торгівельних вантажів за наведеними вище договорами підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами: звітами експедитора ТОВ «Росзернопродук»про обсяг наданих позивачу послуг (робіт) по Договору № 0208 БР від 02.08.2010 року - № 3 від 14.01.2011 року, № 4 від 17.01.2011 року (том І а.с. 169-172); актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) - № 000000002 від 14.01.2011 року, № 000000005 від 17.01.2011 року, № 0000000060 від 30.12.2011 року, № 0000000064 від 30.12.2010 року, № ОУ-0000067 від 30.12.2010 року, № ОУ-0000073 від 29.12.2010 року, № 0000075937 від 27.02.2011 року, № 0000074847 від 30.11.2011 року, № 0000075912 від 27.12.2010 року, № 0000075917 від 27.12.2010 року, № 0000075900 від 29.12.2010 року, № ДХ-0000003 від 01.01.2011 року, № ОУ-2917 від 29.12.2010 року, № 10-13226 від 24.12.2010 року, № ХНХМ-00663 від 29.12.2010 року, № 351 від 29.12.2010 року (том І а.с. 173-178, 186-197); звітом експедитора ТОВ «Агроінвест СК»про обсяг наданих позивачу послуг (робіт) по Договору № 0401 АБ від 04.01.2011 року (том І а.с. 179); актами надання послуг - № 34 від 08.02.2011 року, № 41 від 11.02.2011 року, № 45 від 17.02.2011 року (том І а.с. 180-182).

Крім того позивачем були надані суду вантажні митні декларації, за якими здійснювалось експортування продукції «соя українського походження врожай 2010 року»- ВМД № 508040002/2010/006500 від 30.12.2010 року, ВМД № 508040002/2010/000032 від 05.01.11, ВМД № 508040002/2010/000622 від 13.02.2011 року (том І а.с. 66, 72, 77), а також дозвільна документація, яка використовувалась при оформленні ВМД а саме: сертифікат якості серії АА № 453760 від 08.02.2011 року та серії АА №448836 від 29.12.2010 року, серії АА № 448832 від 27.12.2010 року (том І а.с. 71,76,85), екологічна декларація № 7625 від 07.02.2011 року та № 1342 від 29.12.2010 року, № 1336 від 28.12.2010 року (том І а.с. 70,74,84), фіто санітарний сертифікат № 75/16-053/ЕС-249029 від 08.02.2011 року, № 75/22-026/ЕС-361955 від 29.12.2010 року, № 75/22-022/ЕС-361950 (а.с. 69,74,82), лист про погодження № 100130002/2011/001130 (том І а.с. 81).

Таким чином, придбання товару у ПП «Лєсік&Т»та ТОВ «Мораксель» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності по торгівлі соєю, що спрямована на отримання доходу.

З приводу висновків акту перевірки про встановлений факт недекларування ПП «Лєсік&Т» та ТОВ «Мораксель»податкових зобов'язань у грудні 2010 року, лютому 2011 року, в результаті чого виникли розбіжності між податковим кредитом ПрАТ «ВБФ «Берест»та податковими зобов'язаннями контрагентів продавців, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (чинного на момент здійснення операцій до 01.01.2011 року) та пункту 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Статтями 1, 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе персональну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб , у тому числі на його контрагентів.

Аналогічні приписи містяться також в Податковому кодексі України.

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 названого Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (зерна сої) та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення -рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.