Постанова

від 06.09.2012 по справі 0670/1863/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/1863/12

категорія 8.2.1

06 вересня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

при секретарісудового засідання Гнітецькій Т.Ф.,

за участю:

представника позивача - Куликова І.А. (за довіреністю від 17.11.2011 року);

представника відповідача - Сучок С.К. (за довіреністю від 01.08.2012 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000072301 від 11.01.2012 року,-

встановив :

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (правонаступником якої є Малинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072301 від 11.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 316020 грн. за основним платежем та у сумі розміром 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка підприємства, за результатами якої був складений акт №210/23-12/34534654 від 25.11.2011 року з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріп" (код ЄДРОПОУ 32163147) за березень-травень 2011 року, яким зафіксовано порушення підприємством п.1 та п.2 ст.215, п.1 та п.5 ст.203, ст.216 Цивільного кодексу України та п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.4, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у березні-травні 2011 року в сумі розміром 316020 грн. Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся відсутня передача ТОВ "Ріп" товарів платнику податків - ТОВ "СТС-Конструкція", що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а отже їх нікчемність.

Позивач вважає правомірним включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за спірні періоди, оскільки факт виконання будівельно-монтажних робіт та здійснення поставок від ТОВ "Ріп" підтверджено документально, а податковий орган безпідставно здійснив корегування (зменшення) податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 316020 грн., тому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072301 від 11.01.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000072301 від 11.01.2012 року прийняте у зв'язку з порушенням позивачем ст.203, ст.215 та ст.216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено податок на додану вартість до складу податкового кредиту, по суті суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. В результаті укладення нікчемного правочину позивачем також порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту у сумі розміром 316020 грн. за березень-травень 2011 року. Посилаючись на зазначені обставини представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" (далі - ТОВ "СТС-Конструкція") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34534654, перебуває на податковому обліку в Малинській об'єднаній державній податковій інспекції Житомирської області (далі - Малинська ОДПІ).

Відповідачем здійснено невиїзну документальну перевірку позивача на предмет правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріп", код ЄДРОПОУ 32163147 (далі - ТОВ "Ріп") за березень-травень 2011 року, за наслідками якої складено № 210/23-12/34534654 від 25.11.2010 року (далі - акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, та статей 203, 215, 228, 629, 662, 655, 656, 664 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за березень-травень 2011 року на суму розміром 316020 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000072301 від 11.01.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 316020грн. за основним платежем та у сумі розміром 158010 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 56.2. Податкового кодексу України позивач звернувся з первинною скаргою на податкове повідомлення - рішення до Державної податкової служби у Житомирській області (надалі - ДПС у Житомирській області).

Рішенням ДПС у Житомирській області про результати розгляду первинної скарги №2962/З-С/10-205 від 15.03.2012 року повідомлення-рішення № 0000072301 від 11.01.2012 року скасоване в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 158 009, 00 грн., в іншій частині 316021 грн. (316020 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафна (фінансова санкція) залишено без змін.

Згідно з висновками ДПС у Житомирській області посадовими особами Малинської МДПІ під час проведення перевірки допущено порушення вимог: п. 73.3 ст. 73 ПК України в частині невручення запиту від 31.10.11 № 8921/15-2 платнику особисто або не направлення його платникові поштою з повідомленням про вручення; пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України в частині організації позапланової перевірки без отримання інформації про отримання платником запиту від 31.10.11 № 8921/15-2; п. 86.7 ст. 86 ПК України в частині направлення повідомлення про час та місце розгляду заперечень на третій робочий день з дня отримання заперечення. Проте, зазначені порушення визнані формальними та такими, що не впливають на правильність прийнятого рішення в частині донарахування суми податку на додану вартість за основним платежем.

ДПС у Житомирській області зобов`язано відповідача, з урахуванням рішення по скарзі винести нове податкове повідомлення - рішення.

ТОВ "СТС-Конструкція" не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням звернулось з адміністративним позовом до суду.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Законом України "Про державну податкову службу".

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Ріп".

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Ріп" у перевіряємому періоді документально підтверджуються господарські відносини, що виникли на підставі видаткової накладної № 24 від 28.03.2011 року згідно рахунку-фактури № 24 від 10.03.2011 року на суму 430000 грн.; договору № 18/01 від 18.01.2011 року на Реконструкцію майнового комплексу, розташованого по вул. Зрошувальній, 5 в м. Києві під розміщення Лівобережного центру зв'язку ПрАТ "МТС-Україна" (Друга черга. Будівництво складу № 2) на суму 870000 грн.; договору № 4/04 від 04.04.2011 року на Реконструкцію з розширенням та надбудовою нежитлової будівлі під офісно-торгові приміщення в м. Києві, вул. Зоологічна, 5/1 літера "А" на суму 366120 грн.; договору № 05-2011 від 05.05.2011 року на Реконструкцію майнового комплексу, розташованого по вул. Зрошувальній, 5 в м. Києві під розміщення Лівобережного центру зв'язку ПрАТ "МТС-Україна"(внутрішнє оздоблення) на суму 200000 грн.; фактом здійснення попередньої оплати за поставку будівельних матеріалів на суму 70000 грн. згідно платіжного доручення № 11962 від 11.05.2011 року.

Оплата вартості виконаних робіт та товару позивачем на користь ТОВ "Ріп" здійснено шляхом безготівкового розрахунку.

Пунктом 198.1 статті 98 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Приписами п. 198.2 вказаної статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Враховуючи виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Ріп", останнім видано позивачу податкові накладні.

Судом встановлено, що фактично умови договорів, укладених між позивачем та "Ріп", виконувалися сторонами у спірному періоді.

Факт виконання договорів за вказаний період підтверджуються податковими накладними; видатковими накладними та рахунками-фактурами; актами виконананих будівельних робіт ф. КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт ф. КБ-3; виписками з банку про проведення оплати за поставлені будівельні матеріали та виконані будівельно-монтажні роботи.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкові накладні; видаткові накладні, акти виконаних робіт ф. КБ-2в; довідки про вартість виконаних робіт ф. КБ-3 підтверджують фактичне виконання укладених договорів. Всі документи оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства і доказів їх недостовірності відповідачем суду не надано.

Із змісту п. 201.10 ст. 201 ПК України вбачається, що єдиною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна.

Також суми податкового кредиту перевіряємого періоду по відносинах з ТОВ "Ріп" відображені позивачем у поданих до органу державної податкової служби податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2011 року.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Ріп" товарів та робіт, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені правові норми, суд прийшов до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви заінтересованої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

За таких обставин, висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Судом не приймаються в якості допустимого доказу посилання відповідача на пояснення, надане службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.07.11 р. №4528/ДПІ/26-10/3 про те, що директор підприємства ОСОБА_4 не є директором ТОВ "РІП" та не здійснював жодних фінансово-господарських відносин з іншими підприємствами, оскільки умисел директора ТОВ "Ріп" на здійснення протиправної діяльності з метою незаконного формування податкового кредиту не доведений у встановленому порядку, а посилання відповідача щодо наявності такого умислу ґрунтується лише на документах службового характеру органів податкової служби.

Таким чином, посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання податкової вигоди, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. Позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента (Постанова Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2012 року № К/9991/81953/11).

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000072301 від 11.01.2012 року підлягають задоволенню.

При винесенні рішення, судом враховується, що рішенням ДПС у Житомирській області про результати розгляду первинної скарги № 2962/З-С/10-205 від 15.03.2012 року повідомлення-рішення №0000072301 від 11.01.2012 року скасоване в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 158009 грн., в іншій частині 316021 грн. (316020 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафна (фінансова санкція) залишено без змін. Зобов`язано відповідача, з урахуванням рішення на скаргу винести нове податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники сторін зазначили, що нове рішення не виносилось та не направлялось позивачу.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000072301 від 11.01.2012 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000072301 від 11.01.2012 року. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000072301 від 11.01.2012 року на суму 316021 грн., з яких 316020 грн. - основний платіж, а 1 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 (нуль) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 06 вересня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2012 року.