Постанова

від 28.09.2012 по справі 2а-6019/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2012 року № 2а-6019/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благобуд" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2012 №000178227, №000179227

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Благобуд", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2012 №000178227, №000179227.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "БК "Мастерклас"(код за ЄДРПОУ 35759679) за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р. порушень вимог законодавства. Позивач звертав увагу суду на те, що в акті перевірки не наведене судове рішення щодо визнання ознак фіктивної діяльності ТОВ "БК "Мастерклас", а також на те, що відповідачем не надано доказів безтоварності операцій.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки при проведенні перевірки позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "БК "Мастерклас", (код за ЄДРПОУ 35759679), за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р. було встановлено, що відносно ОСОБА_1, порушена кримінальна справа № 71-00226 за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, з матеріалів якої вбачається, що гр. ОСОБА_1 спільно з невстановленою особою на ім'я «ОСОБА_6»з метою прикриття незаконної діяльності організували створення та перереєстрацію на підставних осіб ряду суб'єктів господарської діяльності, що мають ознаки «фіктивності», зокрема, ТОВ "БК "Мастерклас", яке не здійснювало господарської діяльності, посадові особи якого не підписували первинні документи, а тому позивачем необґрунтовано завищено валові витрати, в результаті чого було занижено податок на прибуток, занижено податок на додану вартість.

В судове засідання 24.09.2012 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "БК "Мастерклас", (код за ЄДРПОУ 35759679) за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "БК "Мастерклас", (код за ЄДРПОУ 35759679) за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р. №934/22-7/33051502 від 02.04.2012 р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем порушено вимоги п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 238052 гривень, в т.ч. за 1 кв. 2009 р. на суму 20833 грн., та п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п. 7.4.5 п.п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого, занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 190442,00 гривень, в т.ч. за березень 2009 р. у розмірі 16667,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №000179227 від 19.04.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 26041,00 грн, з яких 20833,00 грн., - за основним платежем, а 5208,00 грн, - за штрафними (фінансовими) санкціями, №000178227 від 19.04.2012 р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20834,00 грн, з яких 16667,00 грн., - за основним платежем, а 4167,00 грн, - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Благобуд" зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 30.07.2004 р., взято на податковий облік у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 06.08.2004 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 10.08.2004 р.

З Акту перевірки вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Благобуд", як підрядником, та ТОВ "БК "Мастерклас" в особі директора, як субпідрядником, був укладений Договір №9/3 від 09.03.2009 року (надалі -Договір №9/3), відповідно до умов якого підрядник доручає субпідряднику виконати роботи по улаштуванню фундаментів 1-ої черги будівництва адміністративно-офісного центру на об'єкті замовника за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський район, с. Віта-Почтова, вул. К. Маркса, 200. Вартість робіт, доручених субпідряднику для виконання по даному контракту, згідно кошторисам та договірної ціни складає 100000,00 грн. з них ПДВ 16666,67 грн.

Договір №9/3 від імені ТОВ "БК "Мастерклас" підписаний директором ОСОБА_3

В Акті перевірки зазначено, що Листом СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надано: акти виконаних робіт, складені ТОВ "БК "Мастерклас" на адресу ТОВ "Благобуд", зокрема, за березень 2009 року на загальну суму 100000,00 грн. в т.ч. ПДВ 16667,00 грн.; податкові накладні, виписані ТОВ "БК "Мастерклас" на адресу ТОВ "Благобуд", зокрема, №391/1 від 30.03.2011 р. на загальну суму 100000,00 грн. в т.ч. ПДВ 16667,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2010 р. о/у ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва старшим лейтенантом ПМ Друговим А.Є. проведена виїмка документів, що підтверджують взаємовідносини ТОВ "Благобуд" з ТОВ "БК "Мастерклас", згідно Постанови про проведення виїмки від 02.11.2010 р. Так з Протоколу виїмки та огляду від 23.12.2010 р., а також Додатку №1 до нього, судом встановлено, що у позивача було вилучено, зокрема, Договір №9/3 від 09.03.2008 р., Акт за березень 2009 р., податкову накладну №391/1 від 30.03.2009 р.

Згідно з дослідженою судом наданою позивачем декларацією з ПДВ в розрізі контрагентів за березень 2009 року, господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ "БК "Мастерклас" відносно виконання Договору №9/3 знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленого судом за електронним запитом від 24.09.2012 р. №14735344, встановлено, що ТОВ "БК "Мастерклас" станом на 24.09.2012 р. припинено, а також те, що засновниками (учасниками) юридичної особи є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Судом встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "БК "Мастерклас" було анульовано 01.02.2010 р. з ініціативи податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2011 р. у кримінальній справі №1-1457/11 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України (надалі -Постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2011 р.), звільнено підсудного ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням до нього п. «є»ст.1 Закону України "Про амністію".

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У мотивувальній частині Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2011 р. встановлено, що ОСОБА_1 забезпечив явку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у заздалегідь обумовлене з невстановленою досудовим слідством особою на ім'я «ОСОБА_6»місце, де невстановлені слідством особи підготували статутні документи необхідні для перереєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мастерклас», і, отримавши згоду ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на перереєстрацію підприємства без мети здійснення статутної діяльності, 02.09.2008 року у денний час в Печерській районній Державній адміністрації м. Києва перереєстрували ТОВ «БК Мастерклас»(код ЄДРПОУ 35759679), юридична адреса: м. Київ, вул. Богомольця, 6. Після чого, ОСОБА_3, яка відповідно до установчих документів, була призначена на посаду директора ТОВ «БК Мастерклас», відкрила розрахунковий рахунок в банківських установах ПуAT "КБ "Акордбанк", філія AT "Імексбанк" у м. Києві, ПАТ "Укркомунбанк", КФ АБ "Укркомунбанк" у м. Києві та ПАТ "КБ "Глобус" м. Київ, які протягом 2008-2009 років використовувалися невстановленими досудовим слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на реєстрацію на підставних осіб фіктивних суб'єктів господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності інших підприємств невстановлена досудовим слідством особа, свідомо знаючи, що ОСОБА_3 не буде займатися фінансово-господарською діяльністю й здійснювати керівництво підприємством, одержав від неї реєстраційні та статутні документи й печатку ТОВ «БК Мастерклас»для досягнення своєї злочинної мети. Протягом 2008-2009 років ОСОБА_3 підприємницьку діяльність самостійно не здійснювала, договорів фінансового характеру не укладала, податкову звітність до ДПІ не подавала, що дало можливість невстановленим досудовим слідством особам ставити підписи на фінансово-господарських документах завірених печаткою підприємства, від імені ОСОБА_3 і вести незаконну господарську діяльність, що була прикрита із зовнішньої сторони, легальними діями по створенню суб'єкта підприємницької діяльності.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом встановлено, що Постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2011 р. станом на час розгляду справи не була оскаржена та набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З Акту перевірки вбачається, що позивач у вище вказаному Договорі №9/3 був підрядником, а ТОВ "БК "Мастерклас" -субпідрядником.

Суд звертає увагу, що позивачем на підтвердження реальності господарської операції не було надано доказів щодо укладання позивачем договору із замовником вказаних робіт, зокрема, із власником (користувачем, орендарем) об"єкту або земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова, вул. Карла Маркса, 200, або ж доказів на підтвердження відношення позивача до вказаного об"єкту, зокрема, договору оренди, купівлі-продажу об"єкту або земельної ділянки за вказаною адресою.

Суд також звертає увагу, що позивачем взагалі не надано жодних доказів на підтвердження виконання Договору №9/3 від 09.03.2009 року, відповідно до умов якого підрядник (позивач) доручає субпідряднику (ТОВ "БК "Мастерклас") виконати роботи по улаштуванню фундаментів 1-ої черги будівництва адміністративно-офісного центру на об'єкті замовника за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, вул. К. Маркса, 200, а тому позивачем не підтверджено, що валові витрати за фінансово-господарськими операціями з ТОВ " БК "Мастерклас" здійсненні у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та ін.

Суд критично відноситься до наданої позивачем копії банківської виписки за 09.07.2009 р., як на доказ реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ "БК "Мастерклас", оскільки вказана виписка відкопійована в не повному обсязі, а відмітка банку про проведення операції відображена у дзеркальному вигляді, що дозволяє дійти висновку, що вона не має відношення до даної виписки.

Згідно з п.5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання. Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Частиною1 ст.9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Враховуючи той факт, що Постановою районного суду м. Києва від 25.11.2011 р. встановлено, що протягом 2008-2009 років особа, яка значилась директором контрагента позивача, ТОВ "БК "Мастерклас" - ОСОБА_3 підприємницьку діяльність самостійно не здійснювала, договорів фінансового характеру не укладала, податкову звітність до ДПІ не подавала, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача із вказаним конрагентом не підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Суд також звертає увагу, що позивачем взагалі не надано жодних доказів на підтвердження реальності вказаних господарських операцій, зокрема, жодного первинного документу, доказів здійснення контрагенту оплати згідно вказаного договору, доказів на підтвердження зв"язку (відношення) позивача до об"єкту, на якому повинно було здійснюватись облаштування фундаменту, доказів наявності ліцензій (дозволу) на здійснення будівельних робіт, кошторисів, актів виконаних робіт, тощо та не спростовано висновки відповідача, викладені відповідачем в Акті перевірки та у запереченнях на позовну заяву.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем було допущено завищення валових витрат за березень 2009 р. на загальну суму 83333,00 гривень, в силу чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 20833,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 16667,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем було доведено правомірність та обгрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень №000178227 та №000179227 від 19.04.2012 р.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Благобуд" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2012 №000178227, №000179227 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко