Постанова

від 24.09.2012 по справі 2а/1270/4687/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/4687/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Ірметової О.В.

при секретарі: Іванович К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Донбасантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 08.06.2012 року №0000848012,-

ВСТАНОВИВ :

18 червня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Донбасантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 08.06.2012 року №0000848012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.05.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Донбасантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період 01.04.2011 року - 31.10.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №28/16-0/32446546 від 15.05.2012 року. У висновку акту перевірки відповідачем вказано порушення ДП «Донбасантрацит» ч. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України та занижено податок на додану вартість за зазначений період на загальну суму 757 417,00 грн., у зв'язку з укладанням угод з ПП «Інвест Пром», ТОВ «Азмол-Сервіс» та ТОВ «Ліга-Груп», які не спрямовані на реальне здійснення поставок товару. При цьому, до початку перевірки, ДП «Донбасантрацит» була надано податковому органу всі первинні документи, підтверджуючі реальність придбання товару у ПП «Інвест Пром», ТОВ «Азмол-Сервіс» та ТОВ «Ліга-Груп». До акту, підприємством в установленому порядку було надано заперечення, у відповідь на яке податковий орган відповів відповіддю №4025/10/16-104 від 05.06.2012 року, а 12.06.2012 року на адресу ДП «Донбасантрацит» надійшло податкове повідомлення - рішення від 08.06.2012 року №0000848012 на суму 822 507,00 грн. Вказане податкове рішення позивач вважає незаконним, у зв'язку з чим просив визнати його не чинним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, простив суд позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надали письмові заперечення на позов, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень зазначено, що податковим органом на адресу ДП «Донбасантрацит» було направлено запити щодо надання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин з ПП «Інвест Пром», ТОВ «Азмол-Сервіс» та ТОВ «Ліга-Груп» . Платником податків було надано відповіді, згідно яким підприємство надає документальне підтвердження відносно здійснення постачання товару, але враховуючи надані документи підтвердити здійснення господарських операцій не можливо. У зв'язку з викладеним представники відповідача просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - Державне підприємство «Донбасантрацит» ідентифікаційний код юридичної особи 32446546, зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області 30.04.2003 року (том 1 а.с.168). Крім того, позивач перебуває на податковому обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську з 13.05.2003 року за №29, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 01.03.2011 року №24/29-011 (том 1 а.с.170). Відповідно до свідоцтва №100330616, серії НБ №103915 позивач є платником податку на додану вартість з 22 травня 2003 року (том 1 а.с.169).

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 14.05.2012 року по 15.05.2012 року співробітниками СДПІ ВПП у м. Луганську було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Донбасантрацит» (код за ЄДРПОУ 32446546) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.10.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 15.05.12 №28/16-0/32446546 (том 1 а.с.8-19). Згідно висновків акту невиїзною перевіркою ДП «Донбасантрацит» встановлено порушення ч. «а» п 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ДП «Донбасантрацит» занижено податок на додану вартість на суму 757417 грн. у т.ч. по періодах: квітень 2011р. - 138434 грн.; травень 2011р. - 176263 грн.; червень 2011р. - 184164 грн.; липень 2011р. - 89277 грн.; серпень 2011р. - 152679 грн.; жовтень 2011р. - 16600 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 08.06.2012 року №0000848012, яким ДП «Донбасантрацит» було збільшено суму грошового значення за податком на додану вартість на загальну сум 820 507,00 грн.. (том 1 а.с.49).

Зі сторінок 10, 12 акту перевірки вбачається, що за період з 01.04.2011р. по 31.10.2011р. ДП «Донбасантрацит» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 62793422 грн. За період з 01.04.2011р. по 31.10.2011р. ДП «Донбасантрацит» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 38571662 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2011 року по 31.10.2011 року встановлено його завищення всього у сумі 757417 грн., у т.ч. по періодам: квітень 2011р. - 138434 грн.; травень 2011р. - 176263 грн.; червень 2011р. - 184164 грн.; липень 2011р. - 89277 грн.; серпень 2011р. - 152679 грн.; жовтень 2011р. - 16600 грн.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що за висновком відповідача ДП «Донбасантрацит» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковій накладній, отриманій від контрагента - постачальника ТОВ «Ліга-Груп» на загальну суму 16600 грн., безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагента - постачальника ПП «Інвест Пром» на загальну суму 707488 грн. та безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагента - постачальника ТОВ «Азмол-Сервіс» за червень 2011р. на загальну суму 33329 грн.

З акту перевірки вбачається, що до перевірки позивачем не надано реєстри отриманих податкових накладних за період з квітня по серпень 2011 року, документи, що підтверджують розрахунки між підприємствами за отримані товари (роботи, послуги), документи, які підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг), передачі права власності (довіреності, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості та інші) до перевірки не надані. Таким чином ДП «Донбасантрацит» документально не підтверджено отримання товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що 09 вересня 2011 року між ДП «Донбасантрацит» (далі - Покупець) та ТОВ «Ліга-Груп» (далі - Постачальник) було укладено договір купівлі - продажу №9/03 (том 1 а.с. 50-52). Згідно п.п. 1.1 п. 1 договору постачальник зобов'язується поставити та встановити (проінстолювати) на території покупця (м. Красний Луч, вул. Косіора, 10) спеціалізований «Комплект студійного обладнання «СВТ.VID» для організації нарад (конференцій) на базі «Polycom» та «СВТ», далі - Комплекс (Товар», згідно із специфікацією Комплексу (Специфікація - Додаток 1 до Договору) та технічного завдання (ТЗ - Додаток 2 до Договору), а Покупець зобов'язується прийняти поставлений та встановлений комплекс та оплатити його вартість згідно з умовами цього договору.

Згідно специфікації до договору №9/03 від 09 вересня 2011 року, а саме пункту 3 до специфікації було включено доставку (транспортні витрати) в сум 996,00 грн. (том 1 а.с.50).

Судом досліджені надані представником позивача копії актів прийому - передачі, податкові та видаткові накладні, акти прийому,.

Однак, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва здійснено виїзд за місцем реєстрації ТОВ «Ліга Груп» (код за ЄДРПОУ 36449011) встановлено, що за адресою: 08162, с. Чабани, вул. Машинобудівників, б. 1, підприємство не знаходиться, про що складено відповідний акт, та опитано гр. ОСОБА_1, яка є директором ТОВ «Техномеблі» (код за ЄДРПОУ 31767246) та власником приміщення за вищенаведеною адресою, яка пояснила, що підприємство ТОВ «Ліга Груп» їй не відомо, ніколи договорів оренди приміщення з ним не укладала та за вказаною адресою ТОВ «Ліга Груп» ніколи не знаходилось. Посадові особи ТОВ «Ліга Груп» їй не відомі. Враховуючи даний факт, співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі здійснено виїзд за місцем реєстрації директора ТОВ «Ліга Груп» ОСОБА_2, саме: АДРЕСА_1 та який пояснив, що невстановлена особа на ім'я Володимир запропонувала йому роботу кур'єром, які фактично документи він підписав, точно не розбирався, оскільки не має відповідної освіти. Крім того, гр. ОСОБА_2 зазначив, що документів фінансово-господарської діяльності, первинних документів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт жодного разу не підписував, звітності до органів ДПІ не підписував не складав та не подавав. Печатку на будь-яких звітних та первинних документах не ставив. Довіреності на представлення інтересів від свого імені та від імені ТОВ «Ліга-Груп» не видавав, коштів з рахунку у банку не знімав та нікому не передавав, фінансово-господарську діяльність не проводив.

Згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 29.09.2011 р. №1641, податкову звітність гр. ОСОБА_2 не підписував ( том 1 а.с.216-218).

Однак, дана експертиза не може бути належним доказом порушення формування податкового кредиту позивачем, оскільки вказаний висновок експерта не містить у собі експертизу первинної бухгалтерської документації, яка визначена ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можливо зробити висновок, щодо формування позивачем податкового кредиту на підставі документів, які оформленні з порушення норм, встановленим ст.ст.200, 201 ПК України.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні надав технічні вимоги до місця установки студії відеоконференцзв'язку з огляду якого не вбачається ні модель, ні серійний номер товару. Крім того, вказані технічні вимоги є додатком до договору №9/--- від 09 вересня 2011 року, яке можливо ідентифікувати як технічні вимоги саме до договору №9/03 від 09 вересня 2011 року, а тому не можуть бути належними доказами виконання договору №9/03 від 09 вересня 2011 року.

З огляду наданого представником позивача гарантійного талону взагалі не вбачається на який технічний пристрій він виданий, хто є продавцем даного пристрою та інші необхідні реквізити, зазначені в гарантійному талоні.

Крім того, на підтвердження включення транспортних витрат на поставку ТОВ «Ліга-Груп» комплексу «Комплект студійного обладнання «СВТ.VID» у розмірі 996,00 грн. позивачем не надано жодного доказу, товарно-транспорті накладні, подорожні листи тощо. Таким чином, витрати по поставці ТОВ «Ліга-Груп» вказаного студійного обладнання не повинні включатися до валових витрат та до податкового кредиту позивачем.

Також між позивачем ДП «Донбасантрацит» (далі - Покупець) та ТОВ «Азмол-Сервис» (далі - Продавець) 27 травня 2011 року було укладено договір №73/10-40 на поставку товару (том 1 а.с.54).

Згідно з п.1.1 вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар в асортименті згідно додатково складеним специфікаціям, а Покупець зобов'язується належним чином прийняти товар та своєчасно здійснити оплату, на умовах зазначених в договорі.

Відповідно до п.3.1 Договору вартість Товару зазначається у відповідних Специфікаціях.

Відповідно до п.3.2 Договору загальна сума Договору визначається вартістю фактично відвантаженого Постачальником товару.

Згідно з п.4.1 Договору узгоджений товар повинен бути переданий Покупцю у строки, зазначені в Специфікаціях.

Згідно з п.4.2 Договору умови поставки узгоджуються сторонами додатково, в кожному випадку окремо.

У розділі 5 Договору зазначені умови прийому товару: згідно інструкцій №П-6 та №П-7.

З наданих Специфікацій до договору №73/10-40 від 27.05.2011 (том 1 а.с.55) вбачається, що на адресу ДП «Донбасантрацит» було поставлено стойка 1КД80.16.01.000 у кількості 6 штук загальною вартістю 99990,00 грн. (додаток №1 від 27.05.2011 до договору №73/10-40 від 27.05.2011), блок управління крепі 1КД80.16.07.020 у кількості 6 штук та блок стічний 1КД80 у кількості 4 штуки загальною вартістю 99984,02 грн. (додаток №1 від 30.05.2011 до договору №73/10-40 від 27.05.2011). Таким чином фактично специфікації до договору №73/10-40 від 27.05.2011 визначені як додатки №1 та мають різну дату їх складання - 27.05.2011 та 30.05.2011.

Крім того в зазначених Специфікаціях не вказано строку передачі даного товару відповідно до умов п.4.1 Договору №73/10-40 від 27.05.2011.

На підтвердження виконання вказаного договору представником позивача не були надані наступні документи: зовсім не надані сертифікати якості поставленого товару, не надані товарно-транспорті накладні, подорожні листи; зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7-щодо зважування товару, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій, а також не надані докази погодження умов поставки товару відповідно до п.4.2 Договору.

Надані представником позивача приймальні акти №53/156 (том 1 а.с.61) та №53/155 (том 1 а.с.62) підтверджують взяття на складський облік поставленого товару, а не складання актів прийняття товару та його перевірки якості та кількості.

Також між позивачем ДП «Донбасантрацит» (далі - Покупець) та ПП «Інвест-Пром» (далі - Продавець) 01 квітня 2011 року було укладено договір №73/10-2 на поставку товару (том 1 а.с.55).

Відповідно до п.п.1.1 Договору, на умовах, викладених в розділах Договору, Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити обладнання, в подальшому має назву «Товар», найменування, кількість, вартість якого вказані в специфікації, яка оформлюється у вигляді Додатку до даного Договору, яке є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п.1.2 Договору сума договору визначається із сум специфікацій, приєднаних до даного Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору ціна Договору встановлена в національній валюті України та вказана в додатку №1 до даного Договору.

Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.5 ст.180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

З аналізу зазначених норм вбачається, що ціна є істотною умовою договору.

Водночас, ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З умов договору №73/10-2 від 01.04.2011, укладеного між ДП «Донбасантрацит» та ПП «Інвестпром» вбачається, що договором не визначена істотна умова договору - ціна договору.

З наданих позивачем специфікацій до договору №73/10-2 від 01.04.2011 (том 1 зворотній бік а.с.56, том 3 а.с.1-62), відповідно до умов п.1.2 даного Договору, сума договору складає - 4 301 372, 33 грн., у тому числі ПДВ 860 274, 47 грн.

Відповідно до Статуту ДП «Донбасантрацит» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (надалі - Уповноважений орган управління). Таким чином, на дане підприємство при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти розповсюджуються норми Закону України «Про здійснення державних закупівель» (далі - Закон №2289).

Відповідно до ст. 2 Закону №2289 цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII-1 цього Закону.

Оскільки під час розгляду справи було встановлено, що фактично ціна договору №73/10-2 від 01.04.2011, укладеного між ДП «Донбасантрацит» та ПП «Інвестпром» на поставку товару перевищує встановлену ст.2 Закону №2289 граничну суму вартості предмета закупівлі, позивачем було порушено встановлений даним Законом порядок здійснення закупівлі товарів за рахунок державних коштів. Таким чином, закупівля ДП «Донбасантрацит» товару у ПП «Інвестпром» здійсненна в порушення встановленого законом порядку.

Згідно з п.3.1 Договору товар за даним Договором постачається на умовах франко-склад Покупця, транспортні затрати по доставці товару покладаються на Покупця.

Відповідно до п.3.3 Договору, Продавець повинен сповістити Покупця про готовність товару до завантаження за допомогою телефаксу або телеграфу.

Франко-склад покупця це базис поставки, при якому продавець поставляє товари безпосередньо на склад покупця, де відбувається перехід права власності.

За умовами договору Покупець, тобто ДП «Донбасантрацит» взяв на себе зобов'язання щодо покриття затрат по доставці товару. Таким чином на підтвердження даних затрат повинні бути надані подорожні листи, товарно-транспортні накладні тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням того, що судом вживалися усі заходи щодо надання сторонами доказів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, позивачем не надано жодного доказу, які б підтверджували факт транспортування та передачі товару продавцем на склад покупця.

Надані представником позивача приймальні акти (том 7 а.с.3, 6, 8, 13, 14, 16, 17, 21, 22, 27, 28, 32, 33, 36, 38, 42, 44, 48, 50, 53, 55, 58, 59, 60, 62, 64, 66, 70, 71, 74, 77, 80, 81, 85, 87, 90, 92, 94, 95, 96, 98, 102, 103, 106, 107, 110, 112, 116, 117, 118, 120, 122, 123, 134-137) не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні ст.. 70 КАС України на підтвердження поставки товару від ПП «Інвестпром», оскільки в даних приймальних актах не зазначено прізвища та по-батькові уповноважених представників з боку ДП «Донбасантрацит» та з боку ПП «Інвестпром». Крім того, в усіх приймальних актах відсутні підпис уповноваженого представника, який передав товар покупцю.

Крім того представником позивача не надано суду жодного доказу про повідомлення ПП «Інвестпром» ДП «Донбасантрацит» про готовність товару до завантаження, як це зазначено в п. 3.3 Договору.

Розділом 6 Договору встановлено порядок приймання товару, а саме відповідно до інструкції №П-6 та №П-7.

В судовому засіданні встановлено, що в порушення п. 26 "Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» (Затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 N П-6), дотримання якої визначено укладеними договорами постачання, акти щодо приймання продукції (том 7 а.с.3, 6, 8, 13, 14, 16, 17, 21, 22, 27, 28, 32, 33, 36, 38, 42, 44, 48, 50, 53, 55, 58, 59, 60, 62, 64, 66, 70, 71, 74, 77, 80, 81, 85, 87, 90, 92, 94, 95, 96, 98, 102, 103, 106, 107, 110, 112, 116, 117, 118, 120, 122, 123, 134-137) зовсім не затверджувалися керівником чи його заступником.

Надані представником позивача рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна (том 2 а.с.112-143) мають відношення до договору №73/10-1 від 05.01.2011, укладеного між ДП «Донбасантрацит» та ПП «Інвестпром» та ніяким чином не впливали на формування податкового кредиту ДП «Донбасантрацит» у період з 01 квітня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, а тому не можуть бути належними доказами.

Надані представником позивача рахунки-фактури, довіреності, накази (том 3 а.с. 172-201, том 4 а.с.1-167, том 5 а.с.1-184, том 6 а.с.1-169) не можуть вважатися належними доказами щодо поставки товарів від ПП «Інвестпром» на адресу ДП «Донбасантрацит», оскільки вказані документи підтверджують лише переміщення товарно-матеріальних цінностей в межах ДП «Донбасантрацит» між його відокремленими підрозділами.

Надані представником позивача сертифікати якості (том 8 а.с.55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 70, 71, 76, 88, 90, 91) не можуть прийняті в якості належних доказів щодо виконання п.5.1 Договору, відповідно з яким якість товару повинна відповідати технічним умовам або стандартам, передбаченими на даний вид товарів та технічної документації, яка супроводжує товар, гарантійний строк - 12 місяців з дня введення товару в експлуатацію та не пізніш 24 місяців з дня виготовлення, з наступних підстав.

Сертифікат - це документ, який підтверджує, що продукція якісна та відповідає стандартам, що діють в Україні (ДСТУ, ГОСТ, ТУ и т.п.). Сертифікат відповідності - показник якості, перед усім для споживача.

Відповідно до ч.1 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України №46-93 від 10.05.1993 «Про стандартизацію і сертифікацію» під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" постановою Кабінету Міністрів України № 1599 від 29.11.2001, затверджено опис та правила застосування національного знака відповідності.

Згідно п. 4 Правил застосування національного знаку відповідності, у редакції яка діяла у період, за який була здійснена перевірка, знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками.

Відповідно до п.5 Правил знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Таким чином нормами чинного законодавство встановлено обов'язкова наявність знаку відповідності на товарносупровідній документації до продукції не залежно від обов'язковості чи добровільності сертифікації продукції.

При огляді наданих сертифікатів якості, судом не виявлено наявність знака відповідності продукції, а тому надані сертифікати не є належними доказами виконання п. 5.1 Договору, а також підтвердження постачання товару від ПП «Інвестпром».

В судовому засіданні під час огляду додатків №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за період квітень-серпень 2011 року встановлено, що за господарськими відносинами з ПП «Інвестпром» ДП «Донбасантрацит» обсяг поставки за квітень 2011 року склав 692170,16 грн., за травень 2011 року - 881314,52 грн., за червень 2011 року - 754174,24 грн., за липень - 446386,47 грн., за серпень 2011 року - 763393,09 грн.

Однак під час розгляду справи позивачем було надано первинну документацію щодо формування сум податкового кредиту, загальна сума в яких меньша за ту, яка зазначена в додатку №5 до податкових декларацій.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов:

1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції;

2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ;

3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вказано вище, обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану вартість є не лише наявність податкових накладних та відповідних первинних документів, а і фактичність безпосередньої поставки товарів. При цьому будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а у разі її відсутності не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Поряд з цим, позивачем не надано доказів на підтвердження доставки йому придбаного товару, не підтверджено отримання товарів (робіт, послуг), а тому при відсутності фактичних поставок продукції підприємство не має права на формування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з частиною першою ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

На підставі зазначеного, суд оцінює первинну документацію позивача щодо здійснення господарських операцій з його контрагентом як таку, що не містить достовірної інформації та не несе в собі доказової сили.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником позивача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника відповідача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, у задоволені позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Донбасантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 08.06.2012 року №0000848012 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 28 вересня 2012 року.

Суддя О.В. Ірметова