Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а/1770/2737/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2737/2012

18 вересня 2012 року 15год. 42хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Боровець І.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Слесарчук О.П.

відповідача: представники Павлюк І.В., Коваль Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсар" до Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсар»(далі - ТОВ «Інсар») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі Здолбунівська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000022340 від 06.02.2012 року, №0000032340 від 06.02.2012 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності платника податку. Щодо фактичних обставин господарської діяльності, то позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та заниження податку на прибуток підприємства за наслідками господарських операцій з ПП ОСОБА_4, ТОВ «Горіховий сад», ТОВ «Денір»є безпідставними. Позивач доводить реальність господарських операцій з переліченими вище контрагентами належно оформленими первинними документами, в т.ч. щодо подальшого використання в господарській діяльності товарів/робіт/послуг, попередньо в них придбаних. Податковий орган такі докази під час перевірки не врахував та внаслідок невірного трактування положень цивільного законодавства дійшов висновку про нікчемність правочинів. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представники відповідача позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву. Зокрема, зазначили, що на формування показників податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток позивача вплинули його взаємовідносини з контрагентами: ПП ОСОБА_4, ТОВ «Горіховий сад», ТОВ «Денір». Під час перевірки платника податку було використано в т.ч. акт перевірки №439/1745/НОМЕР_1 від 31.10.2011 року, складеного ДПІ у м. Рівному, яким встановлено, що у ПП ОСОБА_4 відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльністї, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а договори з контрагентами за січень -серпень 2011 року мають ознаки нікчемності. Щодо контрагента ТОВ «Горіховий сад», представники відповідача зазначили, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2011 року у справі №1-126/11, встановлено, що ТОВ «Горіховий сад»будь-якою господарською діяльністю не займалося, за юридичною адресою не знаходиться, а печатка та документи використовувалися для незаконного проведення безтоварних операцій та складання фіктивних документів. На думку органу ДПС, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»і не порушувати публічний порядок. Відтак, укладені ним правочини є нікчемними і не породжують жодних правових наслідків. Щодо господарських операцій із ТОВ «Денір», податковий орган зазначив, що позивачем не надано первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження віднесення до складу податкового кредиту обсягів реалізації товарно-матеріальних цінностей від зазначеного контрагента. Представники відповідача таку позицію підтримали, просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ТОВ «Інсар»(ідентифікаційний номер 30716934) зареєстроване як юридична особа 27.03.2000 р.; зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 366780 від 11.04.2011 р. Підприємство знаходиться за зареєстрованим місцезнаходженням: вул. Попова, 20, м. Здолбунів, Рівненська обл.

Основними видами діяльності підприємства є: інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля хімічними продуктами.

18.01.2012 року Здолбунівською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Інсар», з питань дотримання вимог податкового законодавства з оподаткування податком на додану вартість при проведенні взаємовідносин з ПП ОСОБА_4 за період 01.01.2011 року по 31.08.2011 року; з ТОВ «Горіховий сад»та ТОВ «Леон Трейд»за період 01.01.2009 року по 31.12.2011 року; з ТОВ «Денір»за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, за наслідками якої складено акт № 28/23-30716934 від 18.01.2012 року (далі - акт перевірки від 18.01.2012 року). Під час перевірки податковий орган дав оцінку взаємовідносинам позивача з його контрагентами: ПП ОСОБА_4, ТОВ «Горіховий сад», ТОВ «Денір», для чого, окрім первинних документів та податкових декларацій, використав також акт перевірки ДПІ у м. Рівному №439/1745/НОМЕР_1 від 31.10.2011 року та вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2011 року у справі №1-126/11. На основі зібраних документів податковий орган зазначив про те, що ТОВ «Інсар»відобразило в податковому та бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП ОСОБА_4, ТОВ «Горіховий сад», ТОВ «Денір», які фактично не відбувалися, а отже є нікчемними.

На основі наведеного вище відповідач дійшов висновків, що ТОВ «Інсар»порушено вимоги підп. 7.4.1, підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами і доповненнями) та п. 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено:

- завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 329 336,97 грн., в т.ч. за липень 2009 року на суму 7 052,00 грн., серпень 2009 року на суму 1 980,60 грн., жовтень 2009 року на суму 3 900,32 грн., листопад 2009 року на суму 16 618,80 грн., січень 2011 року на суму 7 952,40 грн., березень 2011 року на суму 12 048,49 грн., квітень 2011 року на суму 27 479,80 грн., травень 2011 року на суму 14 987,60 грн., червень 2011 року на суму 57 845,90 грн., липень 2011 року на суму 14 955,40 грн., серпень 2011 року на суму 32 062,78 грн., жовтень 2011 року на суму 132 452,88 грн.;

- порушення підп. 5.3.9, п. 5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 36 939, 65 грн., в т.ч. за 3 кв. 2009 року на суму 11 290,75 грн., за 4 кв. 2009 року на суму 25 648,90 грн.

На підставі акта перевірки від 18.01.2012 р. Здолбунівською ОДПІ 06 лютого 2012 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

1) №0000022340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 46 175 грн., в т.ч. 36 940 грн. за основним платежем та 9 235 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) №0000032340, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 381 593 грн., в т.ч. 329 337 грн. за основним платежем та 52 256 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку. 11 квітня 2012 р. ДПС у Рівненській області прийняла Рішення про результати розгляду скарги №5313/10-210/23, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення №0000022340 від 06.02.2012 року, №0000032340 від 06.02.2012 року.

Платник податку оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення від 06.02.2012 року, але рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПC України №10583/6/10-2115 від 21.06.2012 року скаргу ТОВ «Інсар»залишено без задоволення, після чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

З метою правильної оцінки спірних правовідносин суд керувався наступними нормами права:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

До набрання чинності Податковим кодексом України відносини щодо порядку нарахування та сплати податку на додану вартість визначав Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997, № 168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР). У п. 1.7. названого Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток, до набрання чинності Податковим кодексом України, був регламентований спеціальним законом - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон України № 334/94-ВР). Об'єктом оподаткування, згідно з приписами п. 3.1 ст. 3 цього Закону, є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, а також суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Закон України № 334/94-ВР визначає валовий доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход в т.ч. включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Не включаються до складу валового доходу в т.ч. суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), отримані (нараховані) платником ПДВ, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.3.1. ст. 11 Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу підприємства вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Щодо господарських операцій позивача з контрагентами ПП ОСОБА_4, ТОВ «Денір», ТОВ «Горіховий сад», суд встановив наступне: між ПП ОСОБА_4 (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено Договіри купівлі-продажу від 03.01.2011 року №03, від 03.01.2011 року №07, відповідно до умов яких Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити оптові партії товару, згідно накладних, які є невід'ємною частиною договору, на кожну поставку товару окремо. Відповідно до п. 1.1 умов даних договорів поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця (Продавця). Всі витрати по зберіганню та відвантаженню товару Покупець бере на себе.

На виконання своїх договірних зобов'язань ПП ОСОБА_4 передав ТОВ «Інсар»товар у домовленій кількості та асортименті, на підтвердження чого позивач долучив наступні первинні документи:

- податкову накладну від 04.01.2011 року № 04-01 на суму 47 714,40 грн. та видаткову накладну № 04-01 від 04.01.2011 року на суму 47 714,40 грн.

- податкову накладну № 1502 від 15.02.2011 року на суму 19 944,00 грн. та видаткову накладну № 1502 від 15.02.2011 року на суму 19 944,00 грн.

- податкову накладну № 203 від 02.03.2011 року на суму 22 378,18 грн. та видаткову накладну № 203 від 02.03.2011 року на суму 22 378,18 грн.

- податкову накладну № 403 від 04.03.2011 року на суму 5 740,80 грн. та видаткову накладну № 403 від 04.03.2011 року на суму 5 740,80 грн.

- податкову накладну № 1103 від 11.03.2011 року на суму 24 228,00 грн. та видаткову накладну № 1103 від 11.03.11 року на суму 24 228,00 грн.

- податкову накладну № 04-11-1 від 01.04.2011 року на суму 83 316,00 грн. та видаткову накладну № 04-11-1 від 01.04.11 року на суму 83 316,00 грн.

- податкову накладну № 04-11-3 від 11.04.2011 року на суму 71 710,80 грн. та видаткову накладну № 04-11-3 від 11.04.11 року на суму 71 710,80 грн.

- податкову накладну № 04-11-4 від 15.04.2011 року на суму 9 852,00 грн. та видаткову накладну № 04-11-4 від 15.04.11 року на суму 9 852,00 грн.

- податкову накладну № 100501 від 10.05.2011 року на суму 6 000,00 грн. та видаткову накладну № 100501 від 10.05.11 року на суму 6 000,00 грн.

- податкову накладну № 100502 від 10.05.2011 року на суму 54 000,00 грн. та видаткову накладну № 100502 від 10.05.11 року на суму 54 000,00 грн.

- податкову накладну № 100504 від 10.05.2011 року на суму 26 445,60 грн. та видаткову накладну № 100504 від 10.05.11 року на суму 26 445,60 грн.

- податкову накладну № 100503 від 10.05.2011 року на суму 3 480,00 грн. та видаткову накладну № 100503 від 10.05.11 року на суму 3 480,00 грн.

- податкову накладну № 06111 від 01.06.2011 року на суму 19 320,00 грн. та видаткову накладну № 06111 від 01.06.11 року на суму 19 320,00 грн.

- податкову накладну № 06112 від 02.06.2011 року на суму 59 400,00 грн. та видаткову накладну № 06112 від 02.06.11 року на суму 59 400,00 грн.

- податкову накладну № 06113 від 07.06.2011 року на суму 5 520,00 грн. та видаткову накладну № 06113 від 07.06.11 року на суму 5 520,00 грн.

- податкову накладну № 06114 від 15.06.2011 року на суму 262 835,40 грн. та видаткову накладну № 06114 від 15.06.11 на суму 262 835,40 грн.

- податкову накладну № 07115 від 06.07.2011 року на суму 44 990,40 грн. та видаткову накладну № 07115 від 06.07.11 року на суму 44 990,00 грн.

- податкову накладну № 07117 від 22.07.2011 року на суму 44 742,00 грн. та видаткову накладну № 07117 від 22.07.11 року на суму 44 742,00 грн.

- податкову накладну № 08115 від 02.08.2011 року на суму 79 320,00 грн. та видаткову накладну № 08115 від 02.08.11 року на суму 79 320,00 грн.

- податкову накладну № 08116 від 11.08.2011 року на суму 99 196,70 грн. та видаткову накладну № 08116 від 11.08.11 року на суму 99 196,70 грн.

- податкову накладну № 08117 від 15.08.2011 року на суму 7 920,00 грн. та видаткову накладну № 08117 від 15.08.11 року на суму 7 920,00 грн.

- податкову накладну № 08119 від 23.08.2011 року на суму 5 940,00 грн. та видаткову накладну № 08119 від 23.08.11 року на суму 5 940,00 грн., що відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Товар, який було придбано у ПП ОСОБА_4 транспортувався до м.Рівне ТОВ фірма «Техіндустрія»відповідно до умов договорів поставки № 09/0503 від 05 січня 2009 року, №0401/10/02 від 04 січня 2010 року, № 3 від 04 січня 2011 року. Факт транспортування підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: № 4 від 04 січня 2011 року, №2 від 15 лютого 2011 року, №2 від 02 березня 2011 року, №3 від 04 березня 2011 року, №8 від 11 березня 2011 року, №1/04 від 01 квітня 2011 року, №03/04 від 11 квітня 2011 року, №04/04 від 15 квітня 2011 року, №10/05 від 10 травня 2011 року, №10/06 від 10 травня 2011 року, №1/06 від 01 червня 2011 року, №2/06 від 02 червня 2011 року, №3/06 від 07 червня 2011 року, №7/06 від 15 червня 2011 року, №5/06 від 15 червня 2011 року, №4/06 від 15 червня 2011 року, №1/07 від 06 липня 2011 року, №3/07 від 06 липня 2011 року, №7/07 від 22 липня 2011 року, №10/07 від 22 липня 2011 року, №02/08 від 02 серпня 2011 року, №23/08 від 23 серпня 2011 року, №15/08 від 15 серпня 2011 року, №11/08 від 11 серпня 2011 року, №12/08 від 12 серпня 2011 року.

Товар за вищезазначеними договорами отримано на складських приміщеннях ТОВ «Інсар», що розташовані за адресою: м.Рівне, пров. Робітничий, 5 та якими позивач користується на підставі договорів оренди №04/02-11 віж 04 січня 2011 року та №04/04-11 віж 04 квітня 2011 року. Факт отримання товару підтверджується актами приймання-передачі товару від 04 січня 2011 року, 15 лютого 2011 року, 04 березня 2011 року, 02 березня 2011 року, 11 березня 2011 року, 01 квітня 2011 року, 11 квітня 2011 року, 15 квітня 2011 року, 10 травня 2011 року, 10 травня 2011 року, 10 травня 2011 року, 01 червня 2011 року, 02 червня 2011 року, 07 червня 2011 року, 15 червня 201 року, 06 липня 2011 року, 22 липня 2011 року, 23 серпня 2011 року, 15 серпня 2011 року, 11 серпня 2011 року, 02 серпня 2011 року.

Вартість отриманих від ПП ОСОБА_4 товарів позивач оплатив у повному обсязі, на підтвердження чого долучив банківські виписки про рух коштів на рахунку за 07.06.2011 року, за 13.07.2011 року, за 21.07.2011 року, від 27.07.2011 року, від 16.09.2011 року, з 12.10.2011 року по 18.10.2011 року, з 24.10.2011 року по 25.10.2011 року, за 28.10.2011 року, за 31.10.2011 року, за 03.11.2011 року, за 07.11.2011 року, за 29.11.2011 року, за 06.12.2011 року, за 07.12.2011 року, за 08.12.2011 року, за 15.12.2011 року, за 22.12.2011 року.

Між ПП ОСОБА_4 та ТОВ «Інсар»підписано акт взаємних розрахунків від 01.01.2012 року, в якому зазначено сальдо станом на 01.01.2012 року в сумі 4 298,46 грн. Розрахунки за отримані від ПП ОСОБА_4 товари відбулися у вексельній формі шляхом виписування ТОВ «Інсар»простого векселя серії АА № 0110840 від 26 грудня 2011 року на суму 430 000,00 грн., який переданий ПП ОСОБА_4 про що складено акт приймання передачі векселів від 26.12.2011 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 квітня 2012 року у справі №5019/375/12 було стягнуто з позивача на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованість в сумі 4 298 грн. 46 коп.

Зазначені у перелічених вище податкових накладних суми податку на додану вартість, всього на 167 332,37 грн., ТОВ «Інсар» віднесено до складу податкового кредиту в т.ч. за січень 2011 року на суму 7 952, 40 грн., березень 2011 року на суму 12 048,49 грн., квітень 2011 року на суму 27 479,80 грн., травень 2011 року на суму 14 987,60 грн., червень 2011 року на суму 57 845,90 грн., липень 2011 року на суму 14 955,40 грн., серпень 2011 року на суму 32 062,78 грн.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача із зазначеним контрагентом по суті ґрунтуються на одному лише акті перевірки №439/1745/НОМЕР_1 від 31.10.2011 року, складеного ДПІ у м. Рівному, яким встановлено, що у ПП ОСОБА_4 відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльністї, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а договори з контрагентами за січень -серпень 2011 року мають ознаки нікчемності.

Суб'єкт господарювання -ПП ОСОБА_4 на час вчинення господарських операцій зареєстровано як юридичну особу та платником податку на додану вартість. Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Інсар»(січень -серпень 2011 року) в ЄДР не було внесено жодного запису стосовно відсутності його за юридичною адресою або відсутність підтвердження відомостей про суб'єкта господарювання. Контрагент позивача станом на час здійснення господарських операцій з позивачем був зареєстрований як платник ПДВ. Анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП ОСОБА_4 рішенням податкового органу №29 лише 22 вересня 2011 року, тобто після вчинення господарських операцій із ТОВ «Інсар».

По факту продажу товарно -матеріальних цінностей ПП ОСОБА_4 виписано ТОВ «Інсар» податкові накладні, на підставі яких позивач відніс до складу податкового кредиту всього на суму 167 332,37 грн за січень -серпень 2011 року. Факт реальності купівлі-продажу товарів підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарської операції, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт продажу товарів, також належно оформлені, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, включену у вартість ціни товарів за договорами купівлі-продажу.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «Денір», суд встановив наступне: між ТОВ «Денір»(Продавець) та позивачем (Покупець) 04 січня 2011 року укладено Договір купівлі-продажу № 1, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар, згідно накладних, які є невід'ємною частиною договору, на кожну поставку товару окремо. Відповідно до п. 1.1 умов цього договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця (Продавця). Всі витрати по зберіганню та відвантаженню товару Покупець бере на себе.

На виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ «Денір»передав ТОВ «Інсар»товар у домовленій кількості та асортименті, на підтвердження чого позивач долучив наступні первинні документи:

- податкову накладну від 03.10.2011 року № 1 на суму 94 626,60 грн. та видаткову накладну № 1 від 03.10.2011 року на суму 94 626,60 грн.

- податкову накладну від 04.10.2011 року № 2 на суму 487 515,8 грн. та видаткову накладну № 2 від 04.10.2011 року на суму 487 515,18 грн.

- податкову накладну від 04.10.2011 року № 3 на суму 138 928,09 грн. та видаткову накладну № 3 від 04.10.2011 року на суму 138 928,09 грн.

- податкову накладну від 11.10.2011 року № 5 на суму 13 765,50 грн. та видаткову накладну № 5 від 11.10.2011 року на суму 13 765,50 грн.

- податкову накладну від 25.10.2011 року № 7 на суму 10 621,92 грн. та видаткову накладну № 7 від 25.10.2011 року на суму 10 621,92 грн.

- податкову накладну від 27.10.2011 року № 9 на суму 49 260, 00 грн. та видаткову накладну № 9 від 27.10.2011 року на суму 49 260,00 грн., що відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Факт отримання товару у ТОВ «Денір»підтверджується актами приймання-передачі товару від 03 жовтня 2011 року, 04 жовтня 2011 року, 11 жовтня 2011 року, 25 жовтня 2011 року, 27 жовтня 2011 року.

Вартість отриманих від ТОВ «Денір»товарів позивач оплатив у повному обсязі, на підтвердження чого долучив банківські виписки про рух коштів на рахунку за 06.10.2011 року, за 07.10.2011 року, за 10.10.2011 року, від 18.10.2011 року, за 20.10.2011 року, за 25.10.2011 року, за 27.10.2011 року, за 28.10.2011 року, за 05.12.2011 року, за 07.12.2011 року, за 08.12.2011 року, за 01.11.2011 року, за 03.11.2011 року, за 24.11.2011 року, за 13.07.2011 року, з 12.10.2011 року по 18.10.2011 року, з 24.10.2011 року по 25.10.2011 року.

Між ТОВ «Денір»та ТОВ «Інсар»підписано акт взаємних розрахунків від 01.01.2012 року, в якому зазначено сальдо станом на 01.01.2012 року в сумі 209 154,43 грн.

Зазначені у перелічених вище податкових накладних суми податку на додану вартість на суму 132 452,88 грн., ТОВ «Інсар» віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року.

Висновки органу ДПС про нікчемність правочину між ТОВ «Денір»та ТОВ «Інсар», та як наслідок безтоварність господарської операції і неправомірне формування податкового кредиту за жовтень 2011 року обґрунтовані відсутністю первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманих товарно-матеріальних цінностях від ТОВ «Денір».

Суб'єкт господарювання ТОВ «Денір»зареєстровано платниками податку на додану вартість, його свідоцтво як на момент здійснення господарських операцій, так і під час проведення перевірки було дійсним. Податковий кредит за жовтень 2011 року в сумі 132 452,88 грн. ТОВ «Інсар»сформував на підставі вищезазначених податкових накладних, виданих ТОВ «Денір»по факту передачі товару, про що складено відповідні акти примання- передачі, що цілком узгоджується з вимогами ПК України щодо виникнення права на податковий кредит. Таким чином, факт придбання товару, факт його оплати, свідченням чого є перелічені вище платіжні доручення, підтверджується належними і допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що мотиви, з яких орган ДПС дійшов висновку про нікчемність правочинів, судячи зі змісту акта перевірки, зводяться до власних припущень про неможливість реального виконання контрагентами позивача ПП ОСОБА_4 та ТОВ «Денір»договірних зобовязань, без аналізу будь-яких первинних документів.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факт реального придбання товарів підтверджується належно оформленими первинними документами, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. Податкові накладні, які засвідчують факт передачі товару, також належно оформлені, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість. Щодо оцінки правомірності висновку органу ДПС про нікчемність правочинів суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові Пленуму від 06.11.2009 року N 9, згідно з якою виключно законом передбачені підстави для визнання правочину нікчемним, а встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Отже, встановлені обставини справи спростовують висновки податкового органу щодо відсутності фактичного виконання господарських зобов'язань за правочинами позивача з ПП ОСОБА_4 та ТОВ «Денір», відтак прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення №0000022340 від 06 лютого 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем на суму 299 785,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 44 868,00 грн., всього на суму 344 653,00 грн. не ґрунтуються на законі, та, відповідно, є протиправним.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «Горіховий сад», суд зазначає, з урахуванням доводів органу ДПС про підстави прийняття оскаржуваних рішень, вирішення спору потребує встановлення реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Горіховий сад». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за товар, отриманий від цого продавця, а також щодо віднесення до валових витрат підприємства понесених затрат на придбання товарно-матеріальних цінностей. Реальність господарських операцій з ТОВ «Горіховий сад»позивач доводить наступними доказами: Договіром № 3 від 04 січня 2009 року, а також податковими накладними: від 15.07.2009 року № 150701 на суму 42 312,00 грн., від 28.08.2009 року № 280801 на суму 11 883,60 грн., від 02.10.2009 року № 021001 на суму 11 952,00 грн., від 01.11.2009 року № 011101 на суму 34 892,00 грн., від 19.11.2009 року № 191101 на суму 42 446,40 грн., від 27.11.2009 року № 271101 на суму 22 374,00 грн., від 14.10.2009 року № 14001 на суму 11 449,90 грн. та видатковими накладними: № 15/07 від 15.07.2009 року на суму 42 312,00 грн., № 28/08 від 28.08.2009 року на суму 11 883,60 грн., №02/10 від 02.10.2009 року на суму 11 952,00 грн., №14/10 від 14.10.2009 року еа сумум 11 449,90 грн., № 01/11 від 01.11.2009 року на суму 34 892,40 грн., №19/10 від 19.11.2009 року на суму 42 446,40 грн., №27/11 від 27.11.2009 року на суму 22 374,00 грн.

Усі податкові та видаткові накладні від імені ТОВ «Горіховий сад»складені та підписані ОСОБА_5

Для підтвердження факту транспортування товару, який було придбано у ТОВ «Горіховий сад»позивач долучив товарно-транспортні накладні: № 15/07 від 15 липня 2009 року, № 27/11 від 27 листопада 2009 року, №19/11 від 19 листопада 2009 року, №01/11 від 01 листопада 2009 року, №14/10 від 14 жовтня 2009 року, №02/10 від 02 жовтн6я 2009 року, №28/08 від 28 серпня 2009 року.

Для підтвердження факту отримання товару позивач долучив акти приймання-передачі товару від 15 липня 2009 року, від 28 серпня 2009 року, від 02 жовтня 2009 року, від 14 жовтня 2009 року, від 01 листопада 2009 року, від 19 листопада 2009 року, від 27 листопада 2009 року,

Розрахунки за отримані від ТОВ «Горіховий сад»товари відбулися у вексельній формі шляхом виписування ТОВ «Інсар»простого векселя серії АА № 0110834 від 30 листопада 2009 року на суму 177 310,26 грн., який переданий ТОВ «Горіховий сад»про що складено акт приймання передачі векселів від 30.11.2011 року.

Вартість отриманих ТОВ «Інсар»від ТОВ «Горіховий сад»матеріалів, позивачем віднесено до складу валових витрат в розмірі 147 759,00 грн без ПДВ, в т.ч. за 3 квартал 2009 року -45 163,00 грн., за 4 квартал 2009 року -102 596,00 грн. Вартість ПДВ включено до складу податкового кредиту на загальну суму 29 551,72 грн., в т.ч. за липень 2009 року на суму 7 052,00 грн., за серпень 2009 року на суму 1 980,60 грн., за жовтень 2009 року на суму 3900,32 грн., за листопад 2009 року на суму 16 618,80 грн.

Висновки органу ДПС про нікчемність правочину між ТОВ «Горіховий сад»та ТОВ «Інсар», та як наслідок безтоварність господарської операції і неправомірне формування податкового кредиту за липень-листопад 2009 року обґрунтовано тим, що до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по отриманих товарно-матеріальних цінностях від ТОВ «Горіховий сад», які не підтверджені податковими накладними.

З долучених до справи доказів вбачається, що Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2011 року у справі №1-126/11, який набрав законної сили, визнано винними ОСОБА_6, ОСОБА_5та ОСОБА_7 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Горіховий сад»за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст.205 ч.З ст.28, ч.2 ст.366, ч.З ст.28 ч.2 ст.358 Кримінального Кодексу України, за створення та діяльність фіктивних підприємств з метою прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку та мінімізації податкових зобов'язань для різних с суб'єктів підприємницької діяльності.

З вироку суду слідує, що ТОВ «Горіховий сад»будь-якою господарською діяльністю не займалося, за юридичною адресою не знаходиться, а печатка та документи використовувалися для незаконного проведення безтоварних операцій та складання фіктивних документів.

Крім того, ОСОБА_6, будучи керівником злочинної групи з відома участю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 впродовж жовтня 2008 p. - грудня 2009 р. в ході здійснення злочинної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку, їх легаліхації та мінімізації податкових зобов'язань для ряду підприємств проводив податковий та бухгалтерський облік діяльності підконтрольного суб'єкта підприємницької діяльності, ТОВ «Горіховий сад»ЄДРПОУ 35007083, створюючи вигляд легальної фінансової і господарської діяльності та маскування безтоварних операцій. При цьому, згідно розробленого злочинного плану, ОСОБА_6 безпосередньо вносив неправдиві відомості стосовно податкових зобов'язань до декларацій, які з відома ОСОБА_5 та ОСОБА_7 посвідчував підписами від імені керівника ТОВ «Горіховий сад»- ОСОБА_5 та подавав декларації в органи ДПІ.

Також, ОСОБА_6, діючи як організатор та керівник злочинної групи, з відома та участю ОСОБА_5, ОСОБА_7, перебуваючи на посаді фінансового директора ТОВ «Горіховий сад», будучи посадовою особою, з метою маскування безтоварних операцій, склав неправдиві бухгалтерські документи про проведення господарських операцій ТОВ «Горіховий сад»по поставці товарно матеріальних цінностей, виконанню робіт, наданню послуг різним суб'єктам підприємницької діяльності, які ОСОБА_6 завірив печаткою ТОВ «Горіховий сад»та підписом від імені директора товариства ОСОБА_5

З метою з'ясувати дійсні обставини стосовно отримання товарно-матеріальних цінностей суд допитав в якості свідка ОСОБА_6 -фінансового директора ТОВ «Горіховий сад»на час вчинення господарських операцій з позивачем. Під час допиту суд послідовно запитував свідка щодо того, як відбувались поставки товарів по кожній з наданих позивачем накладних, а саме: про особу, яка привозила товари і яка підписувала накладні, а також про місце поставок і те, як вони відбувались. Свідок ствердив, що господарські операції із ТОВ «Інсар»мали реальний характер, щодо місць поставок і інформацію про те, як вони відбувались, пригадати не може за сплином часу. Підтвердив, що на усіх накладних стоїть його підпис. На запитання суду, чому у накладних зазначено прізвище особи, яка підписувала накладні - ОСОБА_5, свідок тільки зазначив, що має право підпису.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Оцінюючи пояснення сторін, письмові докази та покази свідка в їх сукупності суд дійшов висновку, що первинні документи від імені контрагента ТОВ «Горіховий сад»не відповідають вимогам, щодо оформлення таких документів, а саме, підписані особою, посада і прізвище якої не зазначена в податкових накладних. Дані обставини також зазначені у Вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2011 року у справі №1-126/11.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Системний аналіз зазначеної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що вирок у кримінальній справі є обов'язковим для суду при розгляді адміністративної справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок.

Суд враховує, що Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2011 року встановлено здійснення фіктивної підприємницької діяльності посадовими особами ТОВ «Горіховий сад»з жовтня 2008 pоку - грудня 2009 року, що включає в себе період з липня 2009 року по листопад 2009 року, протягом якого ТОВ «Інсар»було включено до податкового кредиту обсяги реалізації від ТОВ «Горіховий сад» на суму ПДВ 29 551,72 грн. Також, суд враховує, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на складі (книг складського обліку запасів тощо), а також доказів їх подальшого використання в господарській діяльності підприємства.

Тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що наявність у позивача документів, які відповідно до Закону Закону України «Про податок на додану вартість» є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат (податкової накладної тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000022340 від 06.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 46 175 грн., в т.ч. 36 940 грн. за основним платежем та 9 235 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення -рішення №0000032340 від 06.02.2012 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 29 552,00 грн. за основним платежем та 7 388,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Відповідно до вимог статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовленою.

Керуючись ст.ст. 17-19, 35, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000022340 від 06 лютого 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем на суму 299 785,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 44 868,00 грн., всього на суму 344 653,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсар»(вул. Попова,20, м.Здолбунів, Рівненська область, 35700, ЄДРПОУ 30716934) 1729 (одну тисячу сімсот двадцять дев'ять) грн. судового збору. Повернути на користь позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсар»- із Державного бюджету України внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 54,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Клименко О.М.