Ухвала

від 21.02.2013 по справі 2а/1770/2737/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Клименко О.М.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"21" лютого 2013 р. Справа № 2а/1770/2737/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Одемчука Є.В.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

представника відповідача Столяра М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Здолбунівської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" вересня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсар" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсар» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі Здолбунівська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000022340 від 06.02.2012 року, №0000032340 від 06.02.2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000022340 від 06 лютого 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем на суму 299 785,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 44 868,00 грн., всього на суму 344 653,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача та ПП ОСОБА_6, ТОВ «Денір» є такими, що фактично виконані, суми податкового кредиту за такими операціями сформовані позивачем правомірно.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду в частині вимог, що були задоволені скасувати та прийняти відповідно нове про відмову у задоволенні названих позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Здолбунівською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Інсар», за наслідками якої складено акт № 28/23-30716934 від 18.01.2012 року (далі - акт перевірки від 18.01.2012 року).

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку, що операції позивача та його контрагентів: ПП ОСОБА_6, ТОВ «Денір» є нікчемними та безтоварними.

На підставі висновків названого акту перевірки відповідачем 06 лютого 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

1) №0000022340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 46 175 грн., в т.ч. 36 940 грн. за основним платежем та 9 235 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) №0000032340, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 381 593 грн., в т.ч. 329 337 грн. за основним платежем та 52 256 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З наявних у справі доказів вбачається, що формування сум податкового кредиту та валових витрат за операціями з ПП ОСОБА_6 та ТОВ "Денір" позивач здійснив на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій та податкових накладних, які містять обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковим кодексом України.

За операціями з придбання ТМЦ у ПП ОСОБА_6 позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 167 332,37 грн.

Обставини щодо здійснення позивачем та ПП ОСОБА_6 господарської операції з придбання товарно - матеріальних цінностей підтверджено: договорами купівлі-продажу від 03.01.2011 року №03, від 03.01.2011 року №07; податковими та видатковими накладними, за переліком відображеним у рішенні суду першої інстанції. Факт транспортування підтверджено товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт отримання ТМЦ підтверджується актами приймання-передачі товару за переліком відображеним у рішенні суду першої інстанції. Розрахунки за отримані ТМЦ позивачем та ПП ОСОБА_6 проведені шляхом переказу коштів та передачі простого векселя серії АА № 0110840 від 26 грудня 2011 року, про що складено акт приймання передачі векселів від 26.12.2011 року. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 квітня 2012 року у справі №5019/375/12 проведено стягнення з позивача на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 заборгованості за поставлені ТМЦ у сумі 4 298 грн. 46 коп.

За операціями з придбання ТМЦ у ТОВ "Денір" позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 132 452,88грн. за жовтень 2011 року.

Обставини щодо здійснення позивачем та ТОВ "Денір" господарської операції з придбання ТМЦ підтверджується: договором купівлі-продажу № 1 від 04 січня 2011 року; податковими та видатковими накладними; актами приймання-передачі товару; банківськими виписками про оплату позивачем вартості поставлених ТМЦ за переліком відображеним у рішенні суду першої інстанції. Відповідно до пояснень представника позивача та наданих суду додаткових доказів (договір оренди №04/01-11 від 04.01.2011року, №04/04-11 від 04.01.2011року) вбачається, що у володінні позивача та ТОВ "Денір" на умовах оренди перебуває частина складських приміщень (у кожного окремо) за адресою м. Рівне провул. Робітничий, 5. Відповідно до актів переміщення ТМЦ по складу (копії яких містяться в матеріалах справи), письмових пояснень водія автонавантажувача ТОВ "Денір" в період жовтня 2010року здійснило передачу (переміщення) ТМЦ із складського приміщення орендованого ним на склад позивача (за адресою м. Рівне провул. Робітничий, 5).

Окрім названого, з матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем у ТОВ "Денір" ТМЦ в подальшому були реалізовані різним суб'єктам господарювання.

Наведені у справі докази вказують, що господарські операції позивача та ПП ОСОБА_6, ТОВ "Денір" є фактично здійсненими, ТМЦ позивачу поставлені, розрахунки проведені.

Доводи відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та обумовлених контрагентів є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та всупереч частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не підтверджено відповідними доказами.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача та названих контрагентів є нікчемними та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на податку на прибуток та податку на додану вартість, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння, яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Окрім того, згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

За таких обставин, покупець товарів (робіт, послуг) не може нести відповідальності за неправомірні дії його контрагентів (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки).

За встановлених обставин та враховуючи відсутність вироку суду в кримінальній справі, суд приходить до висновку, що податковим органом передчасно винесено спірні податкові повідомлення -рішення. При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких об'єктивних доказів, які б підтверджували фіктивність (безтоварність) господарських операцій позивача та ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Денір".

На момент вчинення обумовлених господарських операцій, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Денір" в установленому порядку були наділені господарською правосуб'єктністю, відомості про них були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців,

Крім того, обумовлені суб'єкти господарювання на момент здійснення спірних угод були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а відтак на законних підставах мали право вступати у господарські правовідносини з іншими платниками податку, виконувати взяті господарські зобов'язання та здійснювати видачу податкових накладних.

Стосовно ж тверджень податкового органу на відсутність у названих контрагентів адміністративно-господарських та трудових ресурсів необхідних для здійснення господарських операцій, то відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексу України виконання господарських договорів може здійснюватись як із залученням власних ресурсів так із залученням адміністративно-господарських та трудових ресурсів, що належать іншим суб'єктам на підставі цивільно-правових договорів.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України").

Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач здійснив формування спірних сум податкового кредиту відповідно до приписів п.п.7.3.1 п. 7.3, 7.4.5, 7.5.1, 7.2.3, 7.2.6 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та на підставі первинних документів, що містять усі обов'язкові реквізити та за господарськими операціями, що є фактично виконані.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем неправомірно відсторновано з податкового кредиту податок на додану вартість та неправомірно визначено позивачу грошове зобов'язання з названого податку (у розмірі 299 785грн.-основний платіж та 44 868грн.-штрафні санкції ) за операціями позивача з ПП ОСОБА_6 та ТОВ "Денір".

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, у цій частині судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" вересня 2012 р. у оскаржуваній відповідачем частині без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсар" вул.Попова,20,м.Здолбунів,Рівненська область,35700

3- відповідачу Здолбунівська об"єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.Приходька, 1-А,м.Здолбунів,Рівненська область,35705