Постанова

від 18.10.2012 по справі 5011-65/4081-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2012 р. Справа № 5011-65/4081-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Американ Смайл" на постановувід 22.08.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-65/4081-2012 за позовомкомунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва дотовариства з обмеженою відповідальністю "Американ Смайл" простягнення 72 561,70 грн.

В судове засідання прибули представники сторін: позивачаМохонько О.А. (дов. від 02.10.2012) відповідачаПришва В.С. (дов. від 18.10.2012) Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк , пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Американ Смайл" заборгованості за період з 01.01.2009 до 29.02.2012 за договором на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення № 4-31 е-к від 01.01.2009 в розмірі 54269,57 грн., 3221,35 грн. - пені за період з 01.09.2011 по 01.03.2012, 4356,97 грн. - 3% річних та 10713,81 грн. - інфляційної складової боргу, загалом на суму 72 561,70 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2012 (суддя К.Головіна), яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 (колегія суддів: С.Рудченко, А.Мальченко, С.Буравльов), позов задоволений повністю з огляду на таке.

01.01.2009 між Комунальним підприємством "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Американ Смайл" (споживач) укладений договір на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення № 4-31 е-к.

Згідно з п.п. 1.1 договору постачальник надає комунальні послуги, а споживач одержує комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: пр-т Григоренка, 33/34, загальною площею 267,8 кв.м., згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язується:

- надавати споживачеві комунальні послуги згідно з розрахунком планового споживання енерго-, та водо ресурсів;

- у платіжній вимозі-дорученні на сплату вартості наданих комунальних послуг вказувати повну розшифровку за їх видами, об'ємами та тарифами;

- сприяти безперебійній роботі інженерного обладнання, що забезпечує надання комунальних послуг;

- надавати споживачеві експлуатаційні послуги згідно тарифів, розрахованих та затверджених КП "УЖГ" Дарницького району.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що споживач зобов'язується, зокрема, на першу вимогу постачальника сплачувати вартість отриманих послуг незалежно від наслідків господарської діяльності до 20-го числа поточного місяця згідно з додатками № 1; 2.

Відповідно до п. 5.1 договору строк його дії встановлений з 01.01.2009 по 01.01.2010.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що він підлягає пролонгації, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про намір його припинення.

Судом встановлено, що на виконання вказаного договору позивачем надавались послуги відповідачу: з гарячого водопостачання у період з 01.01.2009 по 01.01.2010 на суму 25033,32 грн. (без ПДВ); з опалення приміщення у період з 01.01.2009 по 29.02.2012 на суму 48 668,91 грн. (без ПДВ), а всього на суму 88442,64 грн. (з ПДВ).

Надання зазначених послуг підтверджується наявними у справі платіжними вимогами-дорученнями, актами виконаних робіт, які підписувались споживачем (відповідачем у справі) у 2009-2011 р., обліковими картками.

Відповідач надані послуги оплатив не в повному об'ємі, про що свідчить банківська виписка, а саме - з матеріалів справи вбачається, що сплачена сума складає 34 173,07 грн.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується також претензією позивача №45/67-ю від 08.02.2012 та відповіддю на неї, з якої вбачається, що відповідач фактично визнав свій борг перед позивачем.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тарифи на надання послуг були погоджені сторонами відповідно до умов договору та додаткових угод, що є невід'ємними частинами договору.

Оскільки доказів належної оплати суду не надано, а наявність заборгованості відповідача підтверджується банківськими виписками, платіжними вимогами-дорученнями, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором № 4-31 е-к від 01.01.2009 задоволенні за період з 01.01.2009 по 29.02.2012 в сумі 54 269,57 грн.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 221,35 грн. за період з 01.09.2011 по 01.03.2012, 3% річних в розмірі 4 356,97 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 10 713,81 грн. за період з 01.01.2009 до 29.02.2012.

Відповідно п. 3.1 договору за несвоєчасне перерахування вартості послуг споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі встановленому чинним законодавством.

Зважаючи на вимоги ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та умови укладеного сторонами договору, вимоги про стягнення пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних судом визнані такими, що заявлені правомірно.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність актів виконаних робіт, що спростовує факт надання послуг позивачем, суд зазначив, що належне виконання договору позивачем підтверджується іншими доказами у справі. До того ж судом встановлено, що не всі акти виконаних робіт відповідачем повертались позивачу після надання їх для підписання споживачу.

З приводу доводів відповідача, що всі виставлені позивачем рахунки за вказаний період були сплачені, суд зазначив, що з наданих відповідачем платіжних доручень вбачається, що ними частково сплачувались послуги з центрального опалення, які були враховані позивачем, та експлуатаційні витрати, які не заявлені до стягнення, а тому не відносяться до предмету позову.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається виходячи з такого.

Між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг. Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець зобов'язується за завданням другої сторони замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання договору позивачем надавались послуги відповідачу: з гарячого водопостачання у період з 01.01.2009 по 01.01.2010 на суму 25 033,32 грн.; з опалення приміщення у період з 01.01.2009 по 29.02.2012 на суму 48 668,91 грн., а всього на суму 54269,57 грн. (з ПДВ).

Надання зазначених послуг підтверджується наявними у справі платіжними вимогами-дорученнями, актами виконаних робіт, які підписувались споживачем (відповідачем у справі) у 2009-2011 р., обліковими картками.

З актів виконаних робіт вбачається, що обсяг та вартість послуг відповідають фактичним витратам та тарифам, сторони виконали обов'язки повністю та взаємних претензій не мають.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника щодо сумнівності актів виконаних робіт колегія суддів відхиляє, зважаючи на межі повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Посилання відповідача на неотримання комунальних послуг протягом 2009 року, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки останнім не були надані докази його звернення до позивача з приводу неякісного надання чи ненадання комунальних послуг за договором на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення № 4-31 е-к від 01.01.2009, чи інші докази які б свідчили про неналежне виконання позивачем умов вказаного договору.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист ТОВ "Американ Смайл" № 21/04 від 21.01.2011, в якому останній звертався до позивача з проханням поступової сплати заборгованості за комунальні послуги шляхом укладення договору про реструктуризацію заборгованості, що опосередковано свідчить про визнання відповідачем заборгованості (а.с. 59).

Посилання відповідача на умови договору, а саме п.3.2, відповідно до якого у випадку прострочення платежів за договором Постачальник (позивач) припиняє надання послуг до повної сплати заборгованості за вказані послуги, попередивши про це Споживача (відповідача), як на підставу відмови у позові, колегією суддів відхиляється, оскільки зазначена умова договору суперечить меті укладення договору та зобов'язальному праву.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваної постанови, а лише зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та встановлених обставин справи, що за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Американ Смайл" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 у справі №5011-65/4081-2012 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк