Ухвала

від 19.10.2012 по справі 6/53/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

19.10.12 Справа № 6/53/10

м. Запоріжжя

Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна Т.О.В." вих. № 725 від 27.09.2012 року, про зміну способу виконання рішення у справі № 6/53/10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна Т.О.В." (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 20-а)

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Будальянс" (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, буд. 13, к. 14; адреса з ЄДР : 02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 15)

Про зобов'язання повернути майно та стягнення орендної плати в сумі 1 090 018 грн. 31 коп.

За участю представників:

Від стягувача (Дока Україна Т.О.В.): не з'явився

Від боржника (Компанія Будальянс): не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна Т.О.В." (надалі -стягувач) звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про зміну способу виконання рішення від 23.03.2010 року у справі № 6/53/10.

В обґрунтування вимог заяви стягувач зазначає наступне: рішенням господарського суду Запорізької області від 23.03.2010 року у справі № 6/53/10 передбачено зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Будальянс" (надалі - боржник) повернути стягувачу майно в кількості 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) одиниць, загальною вартістю 404 948 (чотириста чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) гривень 82 копійки (з врахуванням ПДВ). 06.04.2010 року на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.03.2010 року у справі № 6/53/10 видано наказ. 14.05.2010 року по виконанню вказаного виконавчого документу старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ Сіваковою О.О. (надалі -державний виконавець) відкрито виконавче провадження № 19212900, про що винесено відповідну постанову. 20.06.2010 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, в якій зазначено, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він має передати стягувачу. 28.05.2012 року, під час повторного примусового виконання вказаного виконавчого документу, державним виконавцем складено акт державного виконавця про відсутність майна у боржника, яке він має повернути стягувачу. 28.05.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві по виконавчому провадженню № 32662881, в якій зазначено, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він має передати стягувачу. Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Виконання рішення суду є невід'ємною частиною правосуддя, безумовною стадією захисту порушених прав людини та складовою частиною сутності права особи на справедливий судовий розгляд. Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства»від 28.10.1998 року вказано, що обмеження не може бути сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставлено метою». Ігнорування складнощів, що виникли у особи щодо виконання судового рішення, а від так і отримання законного майна, недопустиме. Чинним законодавством України передбачено можливість змінити спосіб виконання рішення суду з метою забезпечення прав та законних інтересів особи, рішення в інтересах якої з об'єктивних підстав не можливо виконати. Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення (рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012). Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора, чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Для вирішення питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання суди керуються також Роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 року «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України», зокрема, п. п. 1.3 п. 1, п. 4 вказаного Роз'яснення. Так, п. п. 1.3 п. 1 вказаного Роз'яснення передбачено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Згідно положень п. 4 вказаного Роз'яснення, за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення). Такої ж позиції дотримано і в Постанові Вищого господарського суду України від 23.06.2009 р. по справі N 4/1140-20/149, в якій зазначено, що «під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання...», а також в Постанові Вищого господарського суду України від 19.03.2008 р. по справі N 17/6, якою також закріплено, що «згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання». Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви про зміну способу виконання рішення у даній справі, стягувач посилається на те, що виконати рішення суду у даній справі встановленим ним способом, а саме шляхом повернення майна у натурі неможливо. При цьому, стягувач вказує, що 20.06.2010 року та 28.05.2012 року державним виконавцем по виконанню наказу № 6/53/10, виданого 06.04.2010 року господарським судом Запорізької області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, з зазначенням того, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу. Вартість майна в кількості 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) одиниць, яке боржник зобов'язаний повернути стягувачу, відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 23.03.2010 року у справі № 6/53/10, складає 404 948 (чотириста чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) гривень 82 копійки (з врахуванням ПДВ). Просить заяву задовольнити.

В матеріалах справи знаходиться Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 14851870 від 09.10.2012 року, в якому вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Будальянс" знаходиться за адресою: 02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 15.

Копія заяви стягувачем та ухвала суду від 09.10.2012 року про призначення судового засідання у справі № 6/53/10 були надіслані боржнику як за цією адресою, та к і за адресу, яка вказана в позовній заяві: 69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, буд. 13, к. 14.

Пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що: перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Якщо зазначену відмітку про відправку оформлено відповідним чином, вона, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання .

Вказана позиція викладена в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року.

На зворотній стороні ухвали суду від 09.10.2012 року має місце відмітка про відправлення необхідної кількості примірників цієї ухвали сторонам по справі, що підтверджується вихідним реєстраційним номером № 09-11а/13518 від 09.10.2012 р., який зазначений на зворотній стороні ухвали.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення цієї ухвали сторонам по справі.

Ухвала суду від 09.10.2012 року про прийняття заяви до розгляду та призначення засідання суду була отримана стягувачем 15.10.2012 року, про що свідчить відповідна відмітка про вручення на повідомленні про вручення поштового відправлення № 11065023.

Ухвала суду від 09.10.2012 року про прийняття заяви до розгляду та призначення засідання, яка була направлена боржнику на адресу з ЄДР (02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 15) або повідомлення про вручення поштового відправлення за цією адресою -не повертались до господарського суду на день засідання.

Ухвала суду від 09.10.2012 року про прийняття заяви до розгляду та призначення засідання, яка була направлена боржнику на адресу: 69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова. буд. 13, к. 14, була повернута до господарського суду поштовим відділенням із позначенням на конверті „організація вибула".

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (повідомленою суду позивачем в позові, та за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Згідно пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п ., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Стягувач та боржник, повідомлені про місце, день та час розгляду заяви, в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (надалі - ГПК України), в судове засідання не з'явились, витребувані судом документи не надали, боржник про причини неявки та не надання витребуваних судом документів -суд не повідомив.

При цьому, ухвалою від 09.10.2012 року суд повідомив сторони про те, що заяви про зміну способу та порядку виконання рішення розглядається господарським судом протягом 10 (десяти) днів, що передбачено ст. 121 ГПК України.

На підставі викладеного, суддя визнав за можливе розглянути заяву без участі представників стягувача та боржника, за наявними матеріалами.

Розглянувши всі надані суду матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.03.2010 року були задоволені у повному обсязі вимоги стягувача і суд зобов'язав повернути боржника на користь стягувача майно у кількості 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) одиниць на загальну суму 404 948 (чотириста чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 82 коп., згідно з переліком, шляхом підписання акту приймання -передачі, а також присудив до стягнення з боржника на користь стягувача основного боргу та судових витрат у справі.

На виконання рішення від 23.03.2010 року господарським судом було видано 06.04.2010 року відповідні накази: 1) про повернення майна, 2) про стягнення основного боргу та 3) про стягнення судових витрат.

Вказані накази були направлені стягувачу для пред'явлення до виконання.

Постановою Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (надалі -виконавча служба) від 14.05.2010 року було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 06.04.2010 року про зобов'язання боржника повернути майно стягувачу.

20.06.2010 року виконавча служба прийняла постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. В обґрунтування підстав прийняття даної постанови виконавча служба вказала, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він є передати стягувачу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.05.2012р. у справі № 6/53/10 задоволено заяву виконавчої служби про видачу дублікату наказу у справі № 6/53/10, видано дублікат наказу господарського суду Запорізької області від 06.04.2010р. у справі № 6/53/10 про зобов'язання повернути майно.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 47 закону України „Про виконавче провадження", що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно , яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За приписами ч. 2 ст. 47 закону України „Про виконавче провадження", про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

28.05.2012 року виконавча служба склала відповідний акт, яким встановлено, що при виході на дільницю за адресою вул. Леонова, буд. 13 у м. Запоріжжі з'ясовано, що будинок № 13 - багатоповерховий житловий будинок. Квартира № 14 знаходиться на першому поверсі житлового будинку, будівельні матеріали та будівельні пристрої, які вказані у виконавчому документі -відсутні.

Відповідно до ст. 121 ГПК України підставою для зміну способу виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п. 2 Роз'яснень президії ВАСУ від 12.09.1996р. № 02-5/333, господарський суд вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, повинен враховувати: матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

При цьому згоди сторін на прийняття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення , ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України .

За ухилення від виконання рішень, ухвал, постанов суду, що набрали законної сили, передбачена кримінальна відповідальність (ст. 382 Кримінального кодексу України).

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.03.2010 року набрало законної сили 06.04.2010 року, однак не виконано на сьогодні.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Боржник не надав суду доказів наявності у нього спірного майна.

Надані суду матеріали свідчать, що виконати рішення суду у визначений судом спосіб - не вбачається за можливе.

За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Вказана правова позиція викладена в п. 4 Роз'яснень президії ВАСУ від 12.09.1996р. № 02-5/333.

Враховуючи вище викладене, та з метою фактичного виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.03.2010 року у справі № 6/53/10, суд вважає за необхідне змінити спосіб та порядок виконання рішення від 23.10.2010 року в частині зобов'язання боржника повернути майно стягувачу, а саме: замість повернення майна встановити стягнення вартості цього майна.

Керуючись Роз'ясненнями президії ВАСУ від 12.09.1996р. № 02-5/333, ст. ст. 86, 121 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна Т.О.В." вих. № 725 від 27.09.2012 року, про зміну способу виконання рішення у справі № 6/53/10 задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.03.2010 року у справі № 6/53/10 в частині зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Будальянс" (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, 13, к. 14; 02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 15; код ЄДРПОУ 34156110; р/р № 26004099800379 в ВАТ „Кредитпромбанк", м. Київ, МФО 373135; п/р № 26003028799001 в АБ „ТАС-Бізнесбанк", МФО 313537) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна Т.О.В." (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 20-а; код 30530955; п/р № 2600515493 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 300335) наступне майно:

№ п/п Шифр НайменуванняКіль -кість, шт.Ціна прайс, грн.Сума прайс, грн. 1. 581874000Анкерний стержень 15,0 мм неоц. 1,00 М 160 22,60 3 616,00 2. 581930000Анкерна пластина 12/12 107 15,99 1 710,93 3. 581961000Барашкова гайка 15,0 286 15,28 4 370,08 4. 581966000Суперплита 15,0 422 56,56 23 868,32 5. 588100000Рамний елемент ФРАМАКС 1,35 X 2,70 М 1 5 668,86 5 668,86 6. 588100500 Xlife - Фрамакс 1,35х2,70м 5 6 375,06 31 875,30 7. 588102000Рамний елемент ФРАМАКС 0,90 X 2,70 М 2 4 429,80 8 859,60 8. 588104000Рамний елемент ФРАМАКС 0,60 X 2,70 М 8 3 845,58 30 764,64 9. 588114000Рамний елемент ФРАМАКС 0,60 X 1,35 М 2 2 426,76 4 853,52 10. 588120000Універсальний елемент ФРАМАКС 0,90 X 0,90 М 2 2 593,68 5 187,36 11. 588122000Універсальний елемент ФРАМАКС 0,90 X 2,70 М 1 5 444,16 5 444,16 12. 588136000Кут шарнірний ФРАМАКС внутрішній 2,70 М 4 3 922,62 15 690,48 13. 588149000Несуща скоба ФРАМАКС 7 796,08 5 572,56 14. 588150000Зажимна шина ФРАМАКС 0,90 М 61 230,61 14 067,21 15. 588152000Зажимна клемма ФРАМАКС 88 80,76 7 106,88 16. 588153400Бистродіючий зажим ФРАМАКС ІШ 226 215,97 48 809,22 17. 588158000Універсальний поєднувач ФРАМАКС 10- 16 см 49 39,61 1 940,89 18. 588167000Консоль для бетонірування ФРАМАКС 90 2 594,49 1 188,98 19. 588168000Пригоняємий зажим ФРАМАКС 8 338,33 2 706,64 20. 588169000Універсальний зажим ФРАМАКС 104 342,19 35 587,76 21. 588221000Рамний елемент ФРАМАКС 1,35 X 3,30 М 7 6 984,96 48 894,72 22. 588222000Рамний елемент ФРАМАКС 0,90 X 3,30 М N 3 5 668,86 17 006,58 23. 588249000Підпорний раскос 540 3 2 060,82 6 182,46 24. 588304000Рамний елемент АЛЮФРАМАКС 0,60 X 2,70 М 2 3 242,10 6 484,20 Всього 1560 337 457,35 ПДВ 67 491,47 Сума з ПДВ 404 948,82 шляхом підписання акту приймання -передачі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Будальянс" (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, 13, к. 14; 02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 15; код ЄДРПОУ 34156110; р/р № 26004099800379 в ВАТ „Кредитпромбанк", м. Київ, МФО 373135; п/р № 26003028799001 в АБ „ТАС-Бізнесбанк", МФО 313537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна Т.О.В." (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 20-а; код 30530955; п/р № 2600515493 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 300335) суму вартості майна у розмірі 404 948 (чотириста чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 82 коп. Надати наказ на стягнення суми.

Суддя Л.С.Місюра