Постанова

від 16.10.2012 по справі 5011-35/1180-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2012 № 5011-35/1180-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Яковлєва М.Л.

за участю представників сторін:

від позивача Гаркавенко С.В. - представник

від відповідача Кіщук Т.В. - адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотор» на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року у справі № 5011-35/1180-2012 (Повний текст рішення підписано 11.06.2012 р.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотор»

про стягнення 41 114, 16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотор» про стягнення 41 114, 16 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року у справі № 5011-35/1180-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотор» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 31 098,68 грн. - основного боргу, 1 258,35 грн. - інфляційних витрат, 616,61 грн. - процентів річних, 1 580,13 грн. - пені, 1 352,68 грн. - судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотор» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 у справі № 5011-35/1180-2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення не містить доводів, за якими господарський суд відхилив доводи відповідача про безпідставність позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що позивачем не надано доказів які підтверджують обсяг теплової енергії для потреб гарячого водопостачання та опалення у відповідності до п. 3 додатку № 4 до договору № 521010 від 01.01.2000 та методики нарахувань якою він користувався.

Крім того, скаржник зазначає, що позивачем безпідставно застосовані тарифів на теплову енергію затверджених НКРЕ, а суд першої інстанції необґрунтовано зазначив, що без зміни умов договору можуть застосовуватись тарифи встановлені НКРЕ.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.10.2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 5011-35/1180-2012 від 16.10.2012 у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному, для розгляду справи № 5011-35/1180-2012 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Тарасенко К.В, суддів: Репіної Л.О., Яковлєва М.Л.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.01.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», після зміни організаційно правової форми Публічне акціонерне товариство «Київенерго», та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Мотор» було укладено договір №521010 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до Договору, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Між позивачем та відповідачем було укладено додатки до Договору, якими визначено обсяги відпуску теплової енергії, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків та умови припинення подання теплової енергії.

Нормами п.п. 2, 3 Додатку №4 до договору «Порядок розрахунків за теплову енергію» визначено, що відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідач зобов'язання за Договором виконав не повністю, в результаті чого за ним станом на 01.01.2012 утворилась заборгованість в сумі 37 659,07 грн.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України).

У відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2012 відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 6560,39 грн., з якої сплачено після звернення позивача із позовом до суду - 6513,74 грн., а оплата у розмірі 46,65 грн. була внесена до подання позову.

Враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи частково погашено заборгованість за Договором, провадження по справі підлягає припиненню в частині стягнення 6 513,74 грн. на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

А в частині стягнення заборгованості у розмірі 46,65 грн. у позові слід відмовити, у зв'язку з тим, що заборгованість у вказаній частині було погашено до звернення позивачем до суду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на момент вирішення справи судом першої інстанції у відповідача була непогашена заборгованість за Договором перед позивачем в сумі 31 098,68 грн.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 3.5. Додатку №4 до Договору «Порядок розрахунків за теплову енергію» у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Відповідно до арифметично правильного розрахунку, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 580,13 грн. - пені, 1 258,35 грн. - інфляційних витрат, 616,61 грн. - 3 % річних,

Стосовно посилань апелянта на безпідставне застосування позивачем тарифів встановлених НКРЕ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Нормами Закону України «Про теплопостачання» зазначено, що встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання належить до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» передбачено, що Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1729 від 14.12.2010 «Про затвердження тарифів на теплову енергію ПАТ «Київенерго» затверджено Публічному акціонерному товариству «Київенерго» з 01.01.2011 тарифи на теплову енергію для населення у розмірі 171,25 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній.

Зважаючи, що постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1729 від 14.12.2010 не є нормативно правовим актом індивідуальної дії, вона є обов'язковою для виконання, а зазначені в ній тарифи застосовуються незалежно від внесення змін до Договору на постачання теплової енергії.

Таким чином, позивачем з січня 2011 правомірно застосовані тарифи, встановлені Постановою НКРЕ України № 1729 від 14.12.2010.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 34 553,77 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотор»залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 по справі № 5011-35/1180-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-35/1180-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Яковлєв М.Л.